Помилка №6 і №7 у публічних виступах — відмовлятись від можливостей і боятись говорити іншою мовоюЦим постом я хочу завершити мій тиждень помилок у публічних промовах дуже важливим меседжем.Є дві помилки, які насправді гальмують наш розвиток набагато сильніше, ніж невдала структура, хвилювання чи неідеальна подача.Перша помилка — говорити “ні” можливості виступити.Коли нам пропонують слово, сцену, мікрофон, участь у дискусії чи короткий коментар — ми часто відмовляємось. Бо страшно. Бо “не готова або не готовий”. Бо “краще наступного разу”. Бо “я ще недостатньо сильна або сильний”.Але правда в тому, що готовність дуже рідко приходить до виступу. Найчастіше вона приходить після нього.У нас був захід у посольстві, і я пропонувала своїм колегам виступити. Одна людина відмовилась. Хоча насправді там можна було навіть читати з аркуша, ніхто не вимагав ідеальності. А потім вона дуже себе корила за цю відмову. Бо зрозуміла: це була можливість вирости.Друга помилка — боятись виступати іншою мовою.Ми дуже часто думаємо: якщо англійська не ідеальна, краще мовчати. Якщо інша мова ще “не моя”, краще не ризикувати.Але говорити іншою мовою можна навчитися тільки одним способом — говорити.Один із прикладів, який мене дуже вразив, — виступ нашої партнерки, яка на відкритті говорила українською. Уявіть: вона лише вчить українську, вчить недовго — і все ж виходить і говорить. Для неї це був справжній виклик. Але вона пішла в це. Бо це про повагу до людей. Бо їй хотілося показати: я стараюсь, я вчу, я йду вам назустріч.Це було непросто. Але це було по-справжньому сильно.І саме так працює розвиток.Не через ще одну прочитану книгу. Не через ще один тренінг, який ми “колись застосуємо”.А через реальну дію. Через реальний вихід. Через реальний голос.Тому мій головний висновок цього тижня такий:Завжди говоріть “так” можливостям виступити.Українською. Англійською. Іншою мовою, яку ви знаєте.Не чекайте ідеального моменту. Не чекайте, поки перестанете боятися.Саме виступи ростять нас найшвидше.Ваш розвиток починається не тоді, коли все ідеально.А тоді, коли ви сказали “так»💕💕💕
Привіт. Щойно відбувся форум, який я організовувала. На який я готувала спікера) і це було прекрасно. А також запрошувала 20+ спікерів. І тому вирішили присвятити цей тиждень найпоширенішим помилкам виступів. Помилка №1 — подвійне представлення.Уявіть ситуацію. Модератор говорить: «Марина Саприкіна — керівниця Центру розвитку КСВ, коуч з публічних промов…»Спікер виходить на сцену і починає: «Доброго дня, я Марина Саприкіна. Я керівниця Центру розвитку КСВ. Я коуч з публічних промов».🙈🙈🙈Тут в мене завжди виникає одне питання: Навіщо? Люди щойно це почули. А спікер щойно використала перші 10–15 секунд виступу — найцінніший момент уваги аудиторії — на повтор.✍️Замість цього почніть з сильної фрази, яка одразу включить зал. Наприклад: «Найбільша помилка спікерів трапляється в перші 10 секунд виступу». Або «Якщо ви хочете, щоб вас слухали — перші секунди вирішують усе».Це називається catching phrase — фраза, яка одразу привертає увагу.❓❔А ви помічали, як часто спікери повторюють своє представлення після модератора?
Друзі, вітаю! Планувала одне, а життя внесло зміни. Січень видався складним місяцем. Хто в Києві та поруч - це знають. Скажу чесно, було складно себе зібрати, особливо, щоб бути опорою для інших. І саме в цей період сталась особлива подія - я поїхала до Індії. І саме там сталося символічне — я втратила голос.Для людини, яка працює з публічними виступами, це була пауза. Тиша. Момент, де довелося бути не “тією, що говорить”, а тією, що слухає і проживає. І це саме було в період поїздки до ашраму та храму. І в мене якраз вилізли свої пропрацьовки. І саме в цьому контексті для мене дуже глибоко відкрився образ богині Сарасваті — покровительки знань, мистецтв і мови.Але не мови як навички. А мови як прояву внутрішнього стану.У публічних промовах ми часто думаємо: що сказати, як виглядати, як переконати.Але є інший рівень запитання:👉 Звідки в мені народжуються слова?З напруги?З ролі “я експерт”?З потреби довести?Чи з ясності, спокою і внутрішньої тиші?Сарасваті для мене — це про голос, який не тисне, але його чують.Про слова, що не грають роль, а йдуть із глибини.Про здатність не тільки говорити, а й робити паузи, слухати, відчувати простір.А ще, Сарасваті - це духовне пробудження, і так цікаво, що це повʼязано і з голосом. Мантра Богині Сарасваті: Om Aim Saraswatyai NamahЗвук Aim у традиції пов’язують із ясністю мислення і чистотою мови.І додати простий жест: одна рука на серці, інша на горлі — і внутрішній намір:“Я говорю з ясності і спокою”.Бо справжня сила голосу — говорити з серця 💕
Вітання! Надсилаю плани на цей рік. Як зазначала вище, кожен місяць буде присвячений певній темі, і також буде зустріч зі мною. 💛Січень — База спікера: голос, дихання, нервова система і страхи • Що відбувається з тілом і голосом під час виступу • Як знижувати напругу і керувати станом • Чому «страх сцени» — це природньо?💛Лютий — Присутність і перше враження • Як спікера «зчитують» за перші 5–10 секунд • Погляд, постава, вхід, мовчання💛Березень — Впевненість у складних умовах • Тремтіння, збивання, забудькуватість • Що робити, якщо «поплив/ла»💛Квітень — Сенс і ключове повідомлення • Як відповідати на питання: «Навіщо мене слухати?» • Формування головної думки💛Травень — Структура публічної промови • Логіка виступу: вступ, ядро, фінал • Як тримати увагу • Типові помилки: хаос, перевантаження, «все важливо»💛Червень — Голос як інструмент впливу • Тембр, гучність, паузи, ритм • Чому монотонність вбиває навіть сильний текст💛Липень — Storytelling • Як розказувати історії • Бізнес-, особисті, професійні кейси💛Серпень — Сцена, камера, офлайн vs онлайн • Виступи офлайн vs онлайн • Камера як співрозмовник • Робота з простором і форматом💛Вересень — Діалог і відповіді на питання • Q&A без агресії • Незручні, провокативні питання • Як не «доводити», а тримати позицію 💛Жовтень — Переконання і вплив • Як слова змінюють рішення • Аргументація без тиску • Етика спікера і впливу💛Листопад — Видимість і сміливість • Страх критики і публічності • Самоцензура, синдром самозванця • Дозвіл бути видимим💛Грудень — Інтеграція і стиль • Мій голос • Мій власний стиль
Слова, які я буду говорити частіше.Сьогодні — другий день рефлексії в частині промов. І я сьогодні була на «Всі свої маркет». Вкотре відчула: останні чотири роки підприємці — це моя велика любов.Я щиро захоплююся тим, що вони роблять. Попри умови, війну і втому. Після повномасштабного вторгнення багато працюємо з підприємицями (якщо хочете — почитайте на U&WE Hub в інстаграмі uwehub_). Сьогодні я дякувала за їх стійкість, купуючи їхню продукцію. Навіть витратила більше, ніж планувала🙈, але з радістю.Бо розумію: так я підтримую їх, їхню життєстійкість й економіку України.Тому давайте поговоримо про слова, які тепер ви будете говорити частіше — собі й іншим.👌Я буду частіше говорити слова вдячності.Вдячність — це одна з найпотужніших енергій. Бути вдячною за нехороше —бо хтось став моїм учителем. Бути вдячною за хороше — бо це не само собою.Люди часто забувають дякувати: батькам, друзям, колегам, роботодавцям) А вони роблять і зробили для нас багато неймовірних речей. Наші роботодавці, попри всі реалії, платять зарплати. Українські бренди, працюючи на генераторах, не підвищують ціни і продовжують робити якісну продукцію. Бізнеси залишаються клієнтоорієнтованими,навіть коли їм самим складно. Багато можна знайти причин, щоб бути вдячними. 👌Я заміню «мені можна» на «я можу».Чи чули ви в ресторані «Мені можна…», звичайно можна, ви ж для цього і прийшли. Я часто ловлю себе на цій фразі🙈 тепер тільки про «я можу». Бо це про внутрішню свободу і дозвіл собі - Я можу.👌Я буду частіше говорити слова підтримки. Іншим, але в першу чергу - собі. Ми вміємо підтримувати інших, але дуже часто не підтримуємо себе. А це — найголовніше. Особливо в сьогоднішніх умовах.👌 Я буду частіше говорити слова про можливості.Про те, що у світі їх безліч. Бо основний закон життя і Всесвіту - постійне розширення. Ми зростаємо з дитинства. Ми постійно розширюємось.І це розширення має бути в усьому: у бажаннях, планах і результатах.👌І ще — слова довіри.Мені певний час було складно довіряти. Але тепер я знаю: довіра до людей — це потужна валюта. І вона завжди починається з довіри до себе та відчуття власної цінності.Тому я обираю говорити - слова вдячності,- слова підтримки,- слова можливостей- слова довіри,- і давати собі дозвіл «Я можу».А ви —які слова будете говорити частіше тепер?
Про що я більше не говоритиму Всіх вітаю! Як ви після сьогоднішньої ночі? Якщо чесно, я складно. Але найголовніше - це знайти опору в собі, щоб давати її іншим. Тому йога і щоденні ритуали (і моя резильєнтна кава) якось стабілізували процес. До речі, а які у вас ритуали? Я довго не писала. І за цей час я багато переосмислила. В мене стався і мій найдорожчий коуч (я не пішла далі, бо цінності не співпали), і моя найдорожча консультація. Це був період спостережень, складнощів і внутрішньої трансформації. А ще я написала одну з найкращих своїх промов - за годину (!), і я її оприлюдню 31.12 в цей канал, бо вона - про нас з вами. Вона була представлена на фіналі Конкурсу кейсів з соціальної відповідальності 16.12. Але сьогодні мені хочеться запустити пʼять днів рефлексії про себе в контексті ваших промов. І перший день - про те, про що ми більше не говоритимемо. Почну з себе: 1) Я більше не говоритиму… без доказів.Якщо щось не зафіксовано — цього не існує в зоні відповідальності. Усні домовленості — це наміри, а не зобовʼязання. Я більше не звинувачую ні себе, ні інших за те, чого не було прописано. І прописати це або не прописати - моя відповідальність, 2) Я більше не говоритиму… з гніву.Слова, сказані з емоції, рідко несуть ясність. Коли мене накриватиме — я обиратиме тишу. Пауза. Дихання. Медитація. Саме для того, щоб повернути собі себе. 3) Я більше не говоритиму…щоб сподобатись.Краще мовчати, ніж говорити не своє. Чесність для мене важливіша за схвалення.4) Я більше не говоритиму … зайвого.Слова — це енергія. І ми іноді не уявляємо, як ми її розпорошуємо. І я більше не витрачаю її там, де вона нічого не змінює. І дозволити собі це - це те, що можна назвати тихою розкішшю. Підключайтесь: що з прожитого цього року ви більше не говоритимете?
Привіт! Продовжуємо? Обіцяла вчора пост, але щось пішло не за планом 🙈 Буває у вас таке? Отже, ми домовились, що: наради - це мінісцена, міні виступ. І на різних нарадах ви - у різних ролях. Уявіть: ви заходите в кімнату. Команда дивиться на вас. І яка у вас нарада сьогодні? І головне - в якій ви ролі? 👉 СтратегічнаВи — візіонер.Говоріть великими мазками: малюйте бачення, використовуйте метафори, приклади з майбутнього. Ваша мета — надихнути.👉 Операційна (щотижнева)Ви — координатор.Будьте лаконічні. Формула проста: «де ми зараз → що робимо далі → що потрібно від інших». Час і ясність — понад усе.👉 ПроєктнаВи — дисциплінатор.Факти, цифри, дедлайни. Чітке повідомлення: «де ми → що блокує → який наступний крок». Дисципліна тут ключова.👉 Креативна / брейнстормВи — генератор ідей.Дозвольте собі сміливість, використовуйте образи, нестандартні приклади, енергію. Головне — надихнути мислити ширше.👉 1:1Ви — уважний слухач.Менше формальності, більше довіри. Слухайте, підтримуйте, ставте відкриті запитання. Тут важливий тон і щирість.💡 Золоте правило: якщо будь-яка нарада — це сцена, і ролі різні, то що є головним? Вміти перемикатися.Тож наступного разу, коли сядете на «звичайну» нараду, запитайте себе:В якій ролі я виходжу на цю сцену — і як я буду грати її?:)
🎤 Продовження: Наради як мінісценаВчора я запитала: що для вас нарада — звіт чи виступ, який має зацікавити?Було 5 коментарів, і всі були про варіант Б — зацікавити.І тут є ключ: навіть якщо формат виглядає як просте «я зробив / планую», від нас залежить, чи стане це механічним звітом, чи короткою промовою, яка: • фокусує увагу команди, • показує результати, а не тільки процеси, • заряджає інших працювати далі.💡 Будь-яка нарада = мінісцена.Навіть коротке включення — це «мала промова», де працюють ті самі інструменти: відкриття, переходи, завершення. Тому готуйтесь, будьте лаконічними, яскравими та обізнаними. 📊 Чому це важливо: ми живемо в «суспільстві нарад», а керівники проводять у них до 80% часу. Це недооцінене поле для щотижневого тренування спікінгу та формування репутації.А наради, до речі, бувають дуже різними: • стратегічні — про візію та великі цілі, • операційні (щотижневі) — про синхронізацію, • проєктні — про статус і дедлайни, • креативні — про ідеї та нові рішення, • 1:1 — про розвиток і довіру.По суті, кожна нарада — це тренажер публічних виступів.Якщо щоразу говорити так, щоб команда хотіла слухати, то в будь-якій зовнішній ситуації — інтерв’ю, конференція, презентація — буде набагато легше.А якщо б ви подивилися на свої наради як на публічні виступи — що б ви змінили?PS. Завтра розповім, на що саме варто звертати увагу на кожному типі наради.
✨ Я пообіцяла: якщо збереться 30+ реакцій, то напишу топ-10 тем, яких краще не торкатися у small talk. Ви підтримали — і ось він 🙌❌ Small talk — це легка, невимушена розмова. Але є теми, які точно не варто зачіпати, особливо з людьми, яких ви ще не дуже добре знаєте: 1. Гроші і доходи → «Скільки ти заробляєш?» 2. Політика → «За кого ти голосував?» 3. Релігія → «До якої церкви ви ходите?» 4. Сімейний статус → «Чому ти ще не одружений/одружена?» 5. Особисте та сім’я → «Коли ви плануєте дітей?» 6. Здоров’я і зовнішність → «Ти виглядаєш хворим/втомленим, що з тобою?» 7. Трагедії і чутливі події → «Чув про ту катастрофу…?» 8. Плітки → «А ти знаєш, що про нього кажуть?» 9. Вік і кар’єрні порівняння → «Скільки тобі років?» / «Тобі не забагато/не замало для цієї посади?» 10. Національність і етнічність → «Ти справді зі Швейцарії/Іспаніі і тд? Ти виглядаєш інакше…»👉 Маленьке правило: якщо питання може змусити людину виправдовуватись чи почуватися некомфортно — воно не для small talk.Отже, зберігайте) А які теми-табу ви зустрічали найчастіше? 🤔
✨ Я щойно повернулася з Латвії, куди ми разом із командою возили 25 жінок-підприємиць зі спільноти Diamonds. От кілька інсайтів про публічну комунікацію. У Латвії small talk має зовсім інший смак. Латвійців часто називають одними з найбільш небагатослівних європейців. І євростат це підтверджує. Вони можуть спокійно сидіти поруч у тиші — і це не вважається чимось дивним чи незручним. Мовчання там — це теж частина діалогу.🟣 Латвійці не люблять «порожніх балачок» і люб’язностей заради люб’язностей. У них навіть є вираз «tukšu salmu kulšana» — «молотити порожню солому» про беззмістовні розмови.🟣 Вони ввічливі, але не надмірно усміхнені. Якщо касир у магазині просто чемно скаже paldies («дякую») без великої усмішки — це не холодність, а норма.🟣 У бізнесі small talk мінімальний. Є навіть жарт: «Ми все встигаємо, бо не витрачаємо час на розмови про погоду».🟣 Погода, до речі, залишається універсальною темою: «Три тижні дощу в липні — це вже не ок!» — і тут одразу знайдеш підтримку.🟣 Латвійці дуже цінують паузи. Там можна зробити довгу паузу, подумати, і це не буде виглядати дивно. Навпаки — ознака серйозності.У мене був цікавий власний досвід: спершу я подумала, що одна з наших партнерок у Латвії дуже холодна, бо говорила мало й стримано. Але коли ми ближче познайомилися, виявилося, що це найтепліша людина, яка постійно про нас дбала. І тоді я зрозуміла: щирість у латвійців дуже сильна. Вони небагатослівні, але якщо вже піклуються — то по-справжньому.📌 Для мене це важливе нагадування: коли ми говоримо про мистецтво small talk, треба враховувати контекст. В одних культурах він гучний і емоційний, в інших — тихий і лаконічний. І вміння відчути цей баланс — це теж мистецтво. Але всьому можна навчитись.
TGLIST.COM.UA
