Статистика telegram каналу - @psychologist_from_god

Логотип телеграм спільноти - Психолог від Бога 2024-07-14

Психолог від Бога

Кількість підписників:
531
Фото:
242 
Відео:
15 
Посилання:
248 
Категорія:
Психологія
Опис:
Психолог і священник, це вже цікаво, погодьтесь Тут знайдете те, що допоможе розуміти себе, життя та інших. Без пафосу і занудства. Що зробить сильнішим Інколи добре і тихе. Інколи гостре і колюче, але так необхідне Живи і будь, - кажу я, - сміливіше

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2024-07-14

Стіна канала Психолог від Бога - @psychologist_from_god

Чому з війною не стало більше людей у храмах?
А чому з війною чиновники не стали менше красти? Чому з війною сім'ї не стали міцнішими? Чому взагалі не стали всі добрими, мудрими і відповідальними?
На початку великої війни майже все так і було, почало так бути, але швидко все здулось і повернулось на свої биті та криві дороги.
Правда в тому, що людський досвід твориться не іззовні, він виникає зсередини.
Тобто, життєва мудрість приходить до людини не через обставини, а через її внутрішній особистий світ, де вона думає і робить вибір, ким і якою бути. Обставини можуть бути стимулом до такого внутрішнього процесу, але самі по собі вони не здатні людину суттєво змінити. Життя людину не навчить, якщо людина не хоче вчитись.
Паршива людина паршива в усьому, а для чистого все чисте. Хто вірний у малому, той вірний і у великому.
Людина тим і відрізняється від тварини, що має цей внутрішній простір для думки і вибору, для мудрішання. Худоба живе компульсивно, а людина може робити повороти в житті, вона може сказати собі:
- До сьогодні я жив ось так, бо я чогось не розумів, але тепер буде інакше.
Однак таке буває рідко. Частіше все як-попало, ситуативно. Немає масштабу, немає глибини, все якась мишина возня. Ми не зосереджуємось на тому які ми, якими нам бути і не шукаємо себе якихось, але просто живемо при нагоді. А якщо нагоди шукати завжди кращої, то інколи прийдеться платити собою.
Але чому люди не хочуть вчитись? Чому нас не вчать навіть такі складні обставини? Гадаю, це через гординю. Людина приходить у це життя і дуже швидко перестає йому дивуватись, вона спішить заявити про себе.
Вигнані з Раю і загублені 🫶
разом_краще_підпишись/#іпросуспільство
694
24-08-22 11:52
Псалом 3
Господи, як багато ворогів у мене!
Багато хто повстає проти мене;
Багато хто говорить душі моїй:
«Не спасе його Бог його».
Але Ти, Господи, заступник мій,
Ти – слава моя, Ти підносиш голову мою.
Голосом моїм до Господа взиватиму,
і Він відповість мені зі святої гори Своєї.
Лягаю я, сплю та встаю,
бо Господь захищає мене;
Не убоюся безлічі людей,
що звідусіль оточили мене.
Встань, Господи,
спаси мене, Боже мій!
Порази усіх, хто ворогує проти мене даремно,
зуби нечестивців сокруши!
Від Господа спасіння;
і на Твій народ – благословення Твоє.
512
24-08-21 12:28
Життя - то завжди чудо.
Не звикай 🫶
підпиши-сь/#атисобідумай
Зображення до поточного посту у каналі "Психолог від Бога" - @psychologist_from_god
686
24-08-07 08:12
У житті немає розумних людей, є відповідальні.
Немає розумних в тому сенсі, що ніхто не розуміє життя до кінця. Немає таких, хто бачить кожну ситуацію наскрізь, все розуміє і завжди приймає правильні рішення. Таке нікому не властиво.
Є розумні люди, в сенсі - відповідальні.

Вони не завжди все розуміють і не завжди приймають правильні рішення, але вони завжди беруть на себе відповідальність за ці рішення. І оскільки їм потім нести їх наслідки, то це заставляє думати та бути готовим платити за то свою ціну. І саме це робить їх розумними, бо вони не будуть як-попало.
Розумний - не той, хто багато читає чи знає щось таке специфічне, а той, хто думає, як живе та що робить, і відповідає за це.
Для розумності не треба багато читати, для того треба виховувати себе, мати внутрішню аскезу.
Поради - хороша штука, але якщо ми не беремо на себе відповідальність, то найкращі поради толку нам не додадуть, ми їх може і не зрозуміємо.
Відповідальність з понеділка 🫶
разом_краще_підпишись/#шоти
608
24-08-05 05:54
Цікаво бачити, як деякі панотці, які ще недавно плювались у бік психології, сьогодні постять у своїх соцмережах її на всі лади))
Я й сам колись щиро не розумів, навіщо віруючій людині психологія, коли у неї є досвід святих.
Зараз психології помітно стає все більше. Відбувається така собі психологізація нашого соціального простору - з'являється все більше психологічних слів і термінів у нашій щоденній мові, все більше вакансій психолога у різних структурах, все більше людей звертається за психологічною допомогою тощо.
Мода на психологію.
Це непогано, це інструмент. Однак психологія - не панацея, але то буде потім, воно ще прийде. Поки ж, психологізуємось.
Втім те, що ми, отці духовні, вдались до психології, зі свого боку говорить про кризу релігії, а це вже серйозно. Серйозніше, аніж може здатись на перший погляд. Пам’ятаю ще не такі далекі 90-ті і початок 2000-х, де слово "психологія" в церковних колах було чимось абсолютно чужим і незнайомим. Віряни тоді орієнтувались в повсякденному житті на поради різних священників і напівміфічних старців, які широко тиражувались у книжках, листівках, а то і усних переказах. Сьогодні ж уже монахи-психологи не дивина. Не знаю, чи вони ведуть прийом, але виступають з лекціями про психологію.
Не те щоб я сильно ностальгував за тими 90-ми, але є серйозне питання:
- Що такого сталося, що ми, священники, не можемо більше говорити з вірянами нашою релігійною мовою? Чому є потреба переходити на чужі рейки? В чому проблема, і що з цим робити?
Якщо у вас є якісь думки і зауваження з цього приводу, пишіть, будь ласка, на @psy_from_God, буду вдячний за них.
Може я перебільшую?
підпиши-сь/#іпровіру
Зображення до поточного посту у каналі "Психолог від Бога" - @psychologist_from_god
500
24-08-02 11:37

Війна посеред свята,
Де мали би маки рости...
Підступна, жорстока, проклята!
Ти, Боже, прости нам... Прости...
Втомлених наших сердець
Наші тяжкі молитвИ.
Не знаю вже навіть,
Чи до неба вони досягають.
Цей стогін гармат,
Ці крики і сльози...
Але страшніше:
Мовчання запечених болем і відчаєм душ.
І чиїсь слова, що несказаними так і лишились на вік...
То брати наші, сестри,
Батьки, навіть діти!
Ми похоронні пісні їм принесли,
Але скільки лишилось живим іще жити?
Не знає ніхто... Однак,
Ти призначаєш нам час, а ми вибираємо як.
Букети із маком, служба, молитви...
Пам'ять померлим, а живі мають жити!
Боротись й любити.
01.08.24.
Живи і будь 🫶
разом_краще_підпишись/#війна #зісвятом #поезія

Зображення до поточного посту у каналі "Психолог від Бога" - @psychologist_from_god
569
24-08-01 06:13

"Думала, що вічна, а ні, трішки не так!" - і сміється.
На днях зустрів людину, яка нагадала про цінність очевидного.
На перший погляд нічого незвичайного. Знайома знайомих, жінка середнього віку, доєдналася до нашої компанії і розмови просто і безпосередньо. Вона розповіла, як зранку приїхала в Київ, вона родом звідси, уже встигла обходити різні визначні місця, пофотографувалася, потім добралася до нас, але ще має сьогодні зустрічі. Розповідала все весело, сміючись.
"Жива людина!" - подумалось зразу.
Вона розповідала, на які ходить ще курси, що вивчає, чим займається, які має інтереси. За цією життєвою активністю стала проглядати не зразу помітна якась поспішність чи що, може навіть маленький неспокій. Людина ніби хотіла всього багато встигнути.
- Я буду жити, я так не піду. Я хочу ще пожити, мені то все цікаво, я не відпущу так. - сказала вона, посміхаючись.
Виявилось, що у неї пухлина в мозку. Їй зробили операцію, після якої вона заново вчилася ходити і володіти своїм тілом. Однак пухлина продовжує рости, ще й руйнує зоровий нерв, від чого вона сліпне потрохи. Ну драма тут ще в тому, що вона виготовляє дуже гарні, вишукані жіночі прикраси ручної роботи. І це не тільки її заробіток, але й самовираження, творчість, справа душі.
- Я щоранку включаю лампу, - каже вона, - беру ці прикраси до роботи, дивлюсь на них і: "О! Я їх бачу! Я ще бачу! Слава Богу! Я поки бачу!", - і я така рада, що я бачу. - каже і сміється.
- Раніше я не спішила жити, думала, що я вічна, а ні, трішки не так.

Я слухав її і думав: "Але і я ж так само! І я ж ПОКИ бачу, ПОКИ чую, ПОКИ можу тут бути. Ми всі ПОКИ, от тільки вона ближче до правди, вона то розуміє дуже чітко, а я ні, я забуваюсь, гублю очевидне і таке цінне, трачу на що?"
Цінуємо час земний - його не повернути.
Поки бачиш 🫶
разом_краще_підпишись/#життяілюди

502
24-07-31 14:09
Тут мені дорікнули, що після кількох дописів про скромність, я не дуже скромно саморекламуюсь, якось воно, начебто, непослідовно з мого боку.
Найперше, дякую за уважність і небайдужість, це цінно.
Я поясню.
Справа в тому, що скромність не означає для мене скучну рафіновану манерність, чи, борони Боже, наївність. Думаю, що скромність має бути внутрішньою живою силою, їй не обов'язково заявляти про себе:
- Я ту-ут! Це я - Скромність, прийміть і любуйтесь.
Для мене скромність
- це те, що веде до адекватності і здорового глузду, а не принижує;
- те, що допомагає розуміти ситуацію, свої можливості і межі, а це додає впевненості.
- це про відповідальність, яку ти готовий взяти на себе в ситуації, але без пафосу, а так, щоб був толк.
- це можливість спокійно казати: "Ні, я то не зможу".
- те, що дає місце і можливість іншому бути поряд;

Справжня скромність позбавляє від зайвого, і від зайвої скромності теж.
Тож скромність - це про здоровий глузд і толк, про впевненість і відповідальність, про довіру і відкритість, а це, погодьтесь, не може бути манерним, скучним чи наївним. Скромність, безперечно, не може бути хамством, але вона має бути живою.
Дозвольте бути живим 🫶
разом_краще_підпишись/#шоти
Зображення до поточного посту у каналі "Психолог від Бога" - @psychologist_from_god
463
24-07-30 08:22
Чи знаєте Ви, що по тому, як людина ставить своє взуття, коли роззувається, можна здогадатися за яку політичну силу вона буде голосувати?
Якщо цікаво - ставите 👍 і чекаєте продовження в наступних дописах.
Якщо є якісь здогадки і ви вмієте читати людей - пишіть на @psy_from_God, обговоримо.
Доброго вечора 🫶
підпиши-сь/#психомудрості
487
24-07-29 14:17
Сьогоднішнє євангельське читання про те, як Христос Господь іде в Гадаринську землю, зустрічає там першого нужденного і зупиняється перед ним.
Тут стільки простоти і добра, що це захоплює!
Це ніби ти ідеш по справах, але тут ось є хтось, кому ти треба... Або ні, не так. Ось хтось іде по своїх справах, а тут ти зі своїм тягарем, і він бачить тебе, зупиняється перед тобою. Та в будь-якому випадку це ситуація неймовірної справжності існування, ситуація якоїсь вищої правди - любові чи що?
Це історія точно від Бога, вона не людська. Люди не в змозі засвоїти цієї істини, остаточно прийняти її. Необхідно весь час тягнутись. Серед людей зазвичай так, що вони заради якоїсь своєї правди не те, що не помічають інших, але й готові інколи вбивати їх тисячами.
Якби росіяни були християнами, і хай не так сильно, як вони про це голосять, але хоча би на гірчичне зерно, то цю війну зупинила би перша вдова, що вийшла хоронити свого вбитого чоловіка! Перші сльози дітей за свого батька чи матір, перший зруйнований дім, де теплилось сімейне життя.
Але ж, але ж...
Божі істини високі, однак ми знаємо куди гребсти. Трохи більше уваги одне до одного, та хоч би до близьких для початку, до найближчих, трохи доброї поваги, небайдужості, трохи менше маніпуляцій і лукавих хитрощів, і ми б зажили!
А поки - Христос посеред безумного світу 🫶
підпиши-сь/#думидуховні
Зображення до поточного посту у каналі "Психолог від Бога" - @psychologist_from_god
589
24-07-28 09:07