Повідомлення telegram каналу - @psychologist_from_god

Тут мені дорікнули, що після кількох дописів про скромність, я не дуже скромно саморекламуюсь, якось воно, начебто, непослідовно з мого боку.
Найперше, дякую за уважність і небайдужість, це цінно.
Я поясню.
Справа в тому, що скромність не означає для мене скучну рафіновану манерність, чи, борони Боже, наївність. Думаю, що скромність має бути внутрішньою живою силою, їй не обов'язково заявляти про себе:
- Я ту-ут! Це я - Скромність, прийміть і любуйтесь.
Для мене скромність
- це те, що веде до адекватності і здорового глузду, а не принижує;
- те, що допомагає розуміти ситуацію, свої можливості і межі, а це додає впевненості.
- це про відповідальність, яку ти готовий взяти на себе в ситуації, але без пафосу, а так, щоб був толк.
- це можливість спокійно казати: "Ні, я то не зможу".
- те, що дає місце і можливість іншому бути поряд;
Справжня скромність позбавляє від зайвого, і від зайвої скромності теж.
Тож скромність - це про здоровий глузд і толк, про впевненість і відповідальність, про довіру і відкритість, а це, погодьтесь, не може бути манерним, скучним чи наївним. Скромність, безперечно, не може бути хамством, але вона має бути живою.
Дозвольте бути живим 🫶
разом_краще_підпишись/#шоти