Повідомлення telegram каналу - @psychologist_from_god

Чому з війною не стало більше людей у храмах?
А чому з війною чиновники не стали менше красти? Чому з війною сім'ї не стали міцнішими? Чому взагалі не стали всі добрими, мудрими і відповідальними?
На початку великої війни майже все так і було, почало так бути, але швидко все здулось і повернулось на свої биті та криві дороги.
Правда в тому, що людський досвід твориться не іззовні, він виникає зсередини.
Тобто, життєва мудрість приходить до людини не через обставини, а через її внутрішній особистий світ, де вона думає і робить вибір, ким і якою бути. Обставини можуть бути стимулом до такого внутрішнього процесу, але самі по собі вони не здатні людину суттєво змінити. Життя людину не навчить, якщо людина не хоче вчитись.
Паршива людина паршива в усьому, а для чистого все чисте. Хто вірний у малому, той вірний і у великому.
Людина тим і відрізняється від тварини, що має цей внутрішній простір для думки і вибору, для мудрішання. Худоба живе компульсивно, а людина може робити повороти в житті, вона може сказати собі:
- До сьогодні я жив ось так, бо я чогось не розумів, але тепер буде інакше.
Однак таке буває рідко. Частіше все як-попало, ситуативно. Немає масштабу, немає глибини, все якась мишина возня. Ми не зосереджуємось на тому які ми, якими нам бути і не шукаємо себе якихось, але просто живемо при нагоді. А якщо нагоди шукати завжди кращої, то інколи прийдеться платити собою.
Але чому люди не хочуть вчитись? Чому нас не вчать навіть такі складні обставини? Гадаю, це через гординю. Людина приходить у це життя і дуже швидко перестає йому дивуватись, вона спішить заявити про себе.
Вигнані з Раю і загублені 🫶
разом_краще_підпишись/#іпросуспільство