Статистика telegram channel - @product_borsch

Сліпі зони - це не проблема. Проблема - не знати, що вони в тебе є.Багато моїх клієнтів, фаундерів і СЕО, коли шукають собі когось в Core команду, намагаються знайти ідеального кандидата:щоб вже працював у цій ніші, щоб мав досвід у цій ролі, щоб знав ринок і мав нетворк, щоб вмів і знав усе що треба, і ще і hands-on, щоб усе це руцями робив.Але - surprise surprise - реальність інша. Ідеальні кандидати рідкість. А от цикл найму і нереальні очікування від людей - тут їх прям дофіга!)Але що якщо я скажу вам, що є інший, точно працюючий шлях? І що вам не треба бути(або шукати) ідеальний фіт?Я вірю, що коли мова йде про досвідчених менеджерів, то найважливіше це те, що людина має сама розуміти, де вона не тягне - і вміти це закрити.І тут УВАГА!НЕ САМОСТІЙНО. Не вміти і знати усе. Не розбиратися і бути кращим в усьому. Але розуміти свої слабкі сторони, і вміти перекрити їх.Правильною людиною, Правильною порадою, Інвестиціями і експертизоюТа чим завгодно, блін!)Для мене крутий менеджер - це не про “я знаю все”.Це про “я знаю, де я слабкий, і знаю, що з цим робити”.Бо експертизу можна купити.А от навичку побачити і прийняти свою сліпу зону - ні.Тож як результат - людину яка закриває всі потреби компанії тупо не знаходять. Або шукають дуже довго...Але ось вам спойлер з моєї консалтинг практики:Коли мої клієнти починали змінювати фокус - і шукали не “100% фіт”, а людину яка mostly fit, яка чітко розуміє свої слабкі сторони і знає, як їх закривати - все ставало простіше.Time to hire падав у рази.І jxsredfys результати приходили швидше.Не тому, що кандидат був ідеальний.А тому, що він умів купити те, чого не знав. Порадитись. Делегувати. Вчитися.Без его і гри в “я все можу сам”.Це працювало кожного разу.Варто зазначити, що у випадку з IC(individual contributor) ця стратегія не працює так добре, бо cost of delay там значно нижчий - їх можна найняти "не негайно", замінити швидше, та і результат від них зазвичай очікується миттєвий і вимірюваний: задачу треба зробити тут і зараз. У менеджерів інша динаміка - їм дають трохи більше часу, щоб побудувати систему, адаптувати команду, і запустити процес, тож здатність закривати свої сліпі зони і підтягувати експертизу ззовні дає набагато більше впливу і цінності.То що сказати!) Поки ви шукаєте свого єдинорога, компанія простоює.А в цей час ваші конкуренти продовжують працювати.Чи воно того варте?

Чому мій фідбек раніше звучав як булінг (і як я це виправив)Насправді я тут сміливо міг писати "Ваш фідбек", бо ця проблема величезна.Багато людей думають що фідбек(не фітбек, якщо що) - це про:- Я просто скажу що я думаю- Я просто покажу де помилка- Я просто хочу поділитися своєю точкою зоруЯ так робив. На початку своєї карʼєри навіть дуже часто.У мене на все була своя точка зору.Я міг при*батися до абсолютно чого завгодно (ооо, про це треба окремий допис написати!)Я був впевнений що те що я говорю - сприймається як треба і потрібно кожному.Аж допоки одного разу після звичайного(з мого погляду) фідбеку людина розплакалася прямо на зустрічі.Сказати що я був розгублений - нічого не сказати...Пройшло більше 10 років з того часу, і мені вдалося навчитися і зрозуміти що....Фідбек це в першу чергу інструмент. Інструмент, щоб ваша культура, комунікація, мораль і сам бізнес заїхали якнайдалі.Уявіть собі ваш фідбек як кермо.Якщо його різко смикнути - ваша машина може вилетіти з дороги.Якщо повертати поступово, плавно - є шанс доїхати дуже далеко.Ось вам 3 помилки з мого минулого, які я бачу у купи людей у теперішньому:-> Я оцінював людину, а не дію (“Ти взагалі не розумієш, що робиш” vs “Нам варто обговорити логіку твого рішення”)-> Я атакував(ака давав фідбек) без чітких прикладів (“Все погано” vs “Ось конкретно цей момент викликає сумніви”)-> Я не залишав шансу стати краще (“У тебе все одно не вийде” vs “Ось що можна спробувати і покращити наступного разу”)Що я з цим зробив? Набив купу шишок, і придумав собі купу правил, що робити з фідбеком і комунікацією. Назбирав кастомні фреймворки. І почав це все використовувати. І це спрацювало! І працює вже ті самі 10 років, від того aha моменту.Я по Комунікації навіть робив цілий інтенсив "Шлях Самурая" - і Фідбек там займав почесну роль, і тільки про нього ми говорили години три.Але щоб завершити цей допис корисностями, ось вам декілька моїх правил, яких я стараюся притримуватися, і якщо ви почнете хоча б з цього - ваші колеги вам точно подякують!Перше - критикуйте дію, а не людину. Ніякого "Ти винний", завжди "У цій ситуації рішення було не оптимальним", тощо. І до цього дуже складно себе привчитиДруге - давайте ТІЛЬКИ конкретику. Конкретні ситуації коли були незадовільні дії. Жодних емоцій - дата, час, місце, опис вашого бачення ситуації, опис конкретних наслідків - і тоді фідбек. Це допомагає не розмазувати фідбек і бути to the pointТретє - кожен фідбек має давати наступні кроки. Замість "Це була тупа помилка" можна казати "Давай наступного разу зробимо double-check разом з колегами". Памʼятайте - фідбек має робити добро(робити вас і колег кращими), а не бути вашим інструментом самоствердження, або виливання гівна на голову колезі в корпоративно-прийнятний спосіб.

Якщо ви все робите правильно - чому ж тоді результати не такі, які ви очікували?Це питання багато років тому мені задала людина, яку я вважав своїм ментором. Тоді ця фраза була як cold shower - я такий "крутий", з купою продуктів, і купою задач і хаосу навколо. А результати були все не такі як я хотів, і часом я виконував свої KPI тупо тому, що пощастило.Це питання я навчився не боятися задавати своїм клієнтам - при чому як топ-менеджерам і фаундерам, так і просто продактам - і жодного разу не жалкувати про це.Останні пів року я фокусувався на власних проєктах.Ріс. Будував. Створював нове. І, як завжди, вчився. І зараз у мене врешті зʼявилася ресурс і енергія щоб знову допомагати людям і організаціям пробивати свою стелю.Тож сьогодні я відкриваю кілька віконець для нових консалтингових і менторингових проєктів - як для компаній - так і для звичайних людей!)>>> Для компанійЯкщо ви відчуваєте, що ваша компанія чи команда буксує:- зростання зупинилося або йде по інерції,- продуктові процеси перетворились на хаос без зрозумілих пріоритетів,- ви вже перепробували все, що могли - але прориву немає...Можливо це не випадковість. Це системна проблема.Я допомагаю фаундерам і керівникам:- чітко побачити реальні причини гальмування,- сформувати і виконати зрозумілу стратегію змін,- вийти з режиму файрфайтінгу у режим прогнозованого зростання,- побудувати у їх командах продуктове мислення і ownership.Досвід побудови і перезапуску трьох десятків продуктів допомагає мені робити це швидко, без презентацій у powerpoint і без зайвої теорії.Що по вартості? - від $450 до $3000 (залежить від запиту і формату, пакету)>>> Для людей (тих самих individual contributors: продактів, менеджерів, тих, хто робить роботу руцями)Якщо ви застрягли на роздоріжжі:- не розумієте, куди рухати карʼєру далі,- не знаєте, як розрулити складні стосунки з колегами чи менеджерами,- відчуваєте, що ваша позиція у команді недостатньо сильна,- плануєте рейз або перехід на нову роль, але не знаєте, як правильно підготувати ґрунт...вам не потрібнен якийсь generic webinar, і точно не потрібні "загальні поради з Інтернету".Вам потрібен хтось, хто:- пройшов це все сам,- бачив десятки таких кейсів,- знає, де підпушити вас, а де навпаки - підтримати,- допоможе не лише теоретичними порадами, але і своїм майндсетом, нетворком, досвідом - і підтримкою на всіх етапах вашого зростання.Що по вартості? - від $50 до $1200 (залежить від запиту і формату, пакету)Якщо ви читаєте це, і трохи вагаєтеся - ось вам фінальна порада:Не чекайте ідеального моменту. Він не настане.Якщо ж вам це відгукується - напишіть мені у приватні, давайте знайомитися.

Мені здається, на мене почали ображатися деякі компанії...- Доброго дня, ми такі-то такі-то, робимо івент для наших продактів, хотіли би запросити вас у ролі спікера! Ми дуже давно за вами спостерігаємо, подобається ваш стиль і подача. У нас є ось така тема - ви якнайкраще до неї підходите. - Так, звичайно, можемо обговорити. Ціна буде ось така!довга пауза- Ну це не комерційний проєкт, ми просто вчимо наших людей, і хочемо, щоб вони вчилися в найкращих! У нас на жаль немає ТАКОГО бюджету- Це дуже класно що ви розвиваєте своїх людей і хочете щоб вони вчилися у найкращих, проте я нажаль не можу собі це дозволити, і тому зараз приймаю виключно комерційні проєкти, або такі які допомагають мені з паблісіті мого брендуІ таких розмов - три(!!) за тиждень. Колись одна розумна людина навчила мене фразі "Something for nothing", і я запамʼятав її дуже на довго. Є такі люди які хочуть something for nothing, такі команди, такі компанії, навіть он деякі країни. А я в акурат вчора додивився інтервʼю Андрія Данилка (для тих хто не такий старий як я - це Вєрка Сєрдючка. Для тих хто не розуміє хто це - це символ цілої епохи).Так от, Андрій там розказував про свою карʼєру, і одна з речей яку він казав - "Я завжди працював за конвєртік. Я так з дитинства звик". Він приводив приклад коли його кликали на якийсь виступ, і казали "У нас нема грошей на вас, це вам же треба". А на питання "А режисери, монтажери, стаф - отримують якісь гроші? А чому я тоді - ні?" починали кипʼятитися і нервувати.Що я вам скажу....Цініть свою працю. За багато років "торгівлі лицем" я зрозумів - безкоштовне - не цінується! Безкоштовні курси - нагрібають і рідко проходять до кінцяБезкоштовні поради - просто шумБезкоштовні консультації - не ціняться і ігноруютьсяА знаєте з чого насправді намагаються витягнути максимум цінності? З того що дофіга коштує, і за це щось ти платиш зі власної кишені.За дорогий буткем по $900 баксів, де люди не здавалися тупо тому що не хотіли втратити гроші (і це теж part of the plan)За менторинг з компаніями які після того як чули мій прайс, 5 разів думали чи рухатися далі - а ті що рухалися - жодного разу не жалкували.І за івенти - куди мене кликали, і потім збирали круті відгуки від відвідувачів, які отримували свій заряд енергії і продакт-проповіді)Тож так, цініть свою працю... Це нормально просити за це гроші. Альтруїзм має право на життя, але не має забирати у вас їжу.І так - перегляньте подкаст, це dive в ностальгію - 5/5, дуже рекомендую.

Progress > Results?Не мені вам розказувати, що прогрес це важливо. Оці поступові кроки вперед, ця боротьба з собою, з прокрастинацією, з обставинами, з всім що навколо.В період коли всі шукають перемоги, може варто на секунду задуматися про… прогрес?Коли тиждень за тижнем продовжуєш працювати на чимось що важливе для тебе.Коли не їдеш на компроміс з своїми цінностями хоч все навколо пушить до цього.Коли ділишся складними новинами з командою а у відповідь чуєш «ми все одно прорвемося».Коли просто не зупиняєшся, хоча все навколо пушить тебе здатися і опустити руки.Мені колись Irene Astaficheva дала чудову пораду(яку я зараз безкоштовно дам вам): «Порівнюй себе не з іншими, а з собою рік тому»Найкраща порада ever! І хоч результат настільки важливий; але це в чистому вигляді ілюзія. Просто подумайте, скільки людей програли через те, що вони хотіли результатів, і не змогли їх отримати через те, що не змогли побудувати прогрес.Помилка вижившего звучить так: Результат > ПрогресА ви як думаєте?

А як ви ставитеся до неочікуваних подій, таких собі особистих чорних лебідів?Панікуєте?Впадаєте в ступор чи депресію?Можливо злитеся і стаєте агресивними?Це все має право на життя, ми всі люди.Особисто у мене спочатку вмикається coping mechanism - така собі апатія. Я логічно обробляю усю інформацію, і швидко готую план і такий собі роудмап - що робити, коли, який пріоритет. Далі вмикається рефлексія. Реалістично оцінюю чи то лижі не їдуть, чи то я їб***тий :) тут я дивлюся що можна було зробити інакше, що призвело до ситуації, це обʼєктивні чи субʼєктивні фактори - і що я міг(і чи міг взагалі) зробити щось інакше.Далі наздоганяють емоції. Тільки в цей момент мене може накрити просто в хлам, я можу злитися, нервувати, піти в тир і відстріляти 300 набоїв в пістолеті, піти в зал і вбитися в хлам. Коли цей сплеск закінчується - починається новий етап - виконання планів і double down. Кожна така ситуація для мене це льорнінг опортьюніті, і вона тільки додає мені впертості робити те що я роблю.Тож мій патерн - апатія - плани - рефлексія - емоційний вибух - execution x2 від попереднього.Колись я напишу дуже цікаву статтю про те що нещодавно відбулося, може навіть на главу книги потягне!) А поки - ЇБШ

Америка і 6-годинний робочий день...Сьогодні розкажу про кейс, який почув на подкасті Freakonomics, а потім почав про нього читати окремо. Неочевидний висновок в кінці 😉У 1930-х, коли Америка страждала від Великої депресії (хто не знав - це була глобальна економічна криза, що почалась у США в 1929 році й спричинила масові банкрутства та безробіття) більшість компаній скорочували зарплати, урізали витрати і масово звільняли працівників. Фактично "Вижити" було головним KPI. Але от в компанії Kellogg’s (ті що пластівці роблять, ага) подумали трохи інакше. Вони перевели працівників із 8-годинного робочого дня на 6-годинний. Причина була не "тому що вони хороші" - просто у компанії побачили, що за 6 годин люди працюють так само ефективно, як за 8. Спочатку ідея виглядала дико. Типу: як це працювати менше, а отримувати той самий результат? Але на практиці вийшло цікаво - люди стали продуктивнішими. Менше втоми, менше “розмазування” задач по робочому часу, менше вигорання. І так, за 6 годин працівники видавали той самий обʼєм, що й раніше за 8. Kellogg побачили в цьому можливість: якщо одна зміна тепер триває 6 годин, то чому б не запустити ще одну? Геніально, блін 😉Тобто раніше вони мали одну зміну і 8 годин, а тоді отримали дві зміни і 12 годин. Завод почав працювати довше, але без додаткової потреби у грошах чи інвестиціях. Люди мали більше часу на родину, на себе, і - о, іронія - більше бажання працювати саме на цьому заводі. На нього приводили друзів, батьків, знайомих - лиш би заводу було добре, бо тоді і людям в цей страшний час було добре.Коротше на фоні тотальних звільнень і паніки, ця історія виглядала майже як фантастика з елементами романтики. Але вона спрацювала. Зрештою Kellogg не просто втрималися на плаву - вони посилили бренд, інвестували купу грошей в маркетинг пластівців, купували години радіо і теле-ефірів, відкрили ще декілька заводів - і вийшли з цього турбулентного періоду як переможці. Нормальний людський підхід став бізнес-стратегією. Розуміння що насправді відбувається у компанії дало можливість це зробити. А ось і льорнінг від мене:Цікава річ, що на початку Kellogg не будували нові заводи, не купували більше станків - замість цього вони переосмислили що у них ВЖЕ є - як використовують час своїх людей.У стартапах і тех-тусовці ми зазвичай мислимо у форматі “нам треба ще інженерів, ще фіч, ще раунд” - але іноді масштаб приходить, коли ти не додаєш ресурси, а переосмислюєш доступні, відкриваючи нові «зміни» нашого часу:Зменшуючи кількість мітингів через асинхронну колаборацію і різні лумчики/голосові.Зберігаєш час на перезарядку людини за рахунок того що даєш рімоут (а значить нікуди не треба їздити і людина має на 1-2 години в день більше щоб відпочити)Скорочуєш когнітивний шум, коли нарешті починаєш писати і говорити нормальною людською мовою, замість корпоративного булщіту. Коротше мій льорнінг з цього: не завжди треба більше - іноді треба просто інакше.₴P.S. Але якщо у вас сроки горять, і очікування високі - то гроші і солідний бюджет на крутих людей все ж треба!)

Ну що, кількість реєстрацій на перший день нашого сьомого(СЬОМОГО, КАРЛ) шляху Самурая вже перевалила півтори сотні.Воно і не дивно - ми і програму посилили, і ноу-булщіт і купу мʼяса залишили, і вперше у нас будуть топові гості на стрімі - при чому не теоретики, а практики з купою досвіду. Сам пішов би!І найцікавіше - це за 5+ годин контенту і всього за $13 баксів. І ще і запис буде. А ще я(як і першого разу) підготував вам купу бонусів, в тому числі поділюся деякими особистими гайдами і туторіалами як я сам роблю те, про що вам буду розказувати. Як то кажуть, walk the talk!Але сьогодні я хочу вам сказати чому you are missing out якщо не купляєте собі другий день.І так, я розумію обʼєктивний аргумент - “Чувак воно в 15 разів дорожче”, чи “Чувак у мене немає ідеї”, чи “Ну Рей, я не вмію пітчити”. Тож ось вам 5 аргументів чому відвідування другого дня все ж варто розглянути!Safe zoneНа другому дні будуть не більше 20 людей. З них якась частина чесно сказала що прийде послухати і набратися досвіду, а не пітчити - бо може дійсно немає продукту, або ідея ще сира. Проте ті хто будуть пітчити - гарантовано отримають розгорнутий фідбек по бізнес-ідеї, з підсвічування сильних і слабких сторін, порадами по зміні стратегії чи наративу. І все це у повній зоні безпеки - від мене - людини з 30+ продуктами у портфоліо і трек-рекордом нарощування їх до $100M ARR. Усе як на екзаменаційних роботах у випускників буткемпу - можете попитати у них чи воно того варте ;)Post-підтримкаТут сюрприз - Іра мене намовила що треба більше цінності, і тому для тих хто буде на другому дні - ми створимо окремий чатик в ТГ, де протягом місяця я буду підказувати вам, відповідати на ваші запитання і челенджі. Суть проста - ми хочемо щоб те що ви побачили в перший день, і почули в другий - не залишилося теорією, а максимально швидко рухалося в сторону практики. Тож місяць зі мною в закритому чатику це приємний бонус)НадивленістьТой факт що ви побачите пітчі інших людей, почуєте їх фідбек - в моєму досвіді це ЗАВЖДИ дає вам нові думки і інсайти, які ви не отримали б зі свого продукту і пітчу. Більш того - коли ви разом сидите в одному чатику, чуєте челенджі один одного - ви мивоволі розумієте що там можуть допомогти вам, і можете допомогти ви. Можливо ви знайдете собі ко-фаундера для свого проєкту. А може побачите челенджі які мають інші - і зможете підстелити соломки “де треба”. Нюанс в тому що надивленість такого формату стартап отримує коли починає пітчити інвесторам - а у вас є шанс почати будувати свою значно раніше.Для тих хто це прочитав і без дупля що відбувається короткий TL;DR09.04 ввечері я проведу одноденний інтенсив на тему «Топ-10 факапів запуску продукту, або як не зафейлити стартап ще до старту». Буде багато мʼяса і практики - і займе це десь 5 годин.А 12.04 об 11:00 за Київським часом я проведу закриту камерну зустріч (не більше 20 людей) - де бажаючі зможуть запітчити свій продукт чи ідею, і отримати розгорнутий фідбек і поради що з цим далі робити ;)Коротше:Якщо ви до нас на 1ий день - ОСЬ ПОСИЛАННЯ за $13Якщо ж ви сміливець і маєте свою ідею - ОСЬ ПОСИЛАННЯ на 2ий день за $199

Централізована тиранія проти децентралізованої анархії Сьогодні (на диво😅) не про найм. А про цікавий патерн структури команд, які я спостерігав останнім часом у своїх клієнтів. Якщо уважно спостерігати, зараз будування команд «гуляє» між двома екстремумами:Перший це централізована тиранія. У команді є головний. Усі рішення і процес завʼязані на ньому чи на ній. Все централізовано, будується навколо жорстких бізнес процесів і бажання контролювати усе. Тиранія проявляється у придушенні альтернативних точок зору і пропозицій які відрізняються від наративів Боса.Другий це децентралізована анархія. Лідер є, але він чи вона відпустили централізацію, мікросенеджмент і завʼязку на себе - для блага ментального стану команд, кращої мотивації і відповідальності. Складність лише у тому що коли все децентралізовано, все одно важливо алайнити усіх в одному напрямку - в без цього відбувається хаос і анархія, коли всі working hard, але цей корабель нікуди особливо не пливе.Я все частіше бачу що починаючі лідери і стартапери, а також просто менеджери яким дали команду ідуть в один з цих екстремумів. Дефолтна поведінка - тиранія. Спроба номер два - анархія. Десь з третьої виходить знайти баланс. Але як наслідок - поплавлена менталочка, синдром самозванця і часом хейт від команди чи попередніх колег.Мораль цього допису проста - шукайте баланс. Найкраще вміння менеджера - це вміння адаптуватися під будь які ситуації і контексти. В цьому немає рокет саянсу, варто лише памʼятати що є ці два екстремуми, і кататися по ним туди-сюди в залежності від контексту - чи просто знайти свою(!) золоту середину :)Нехай усе вийде! А де ви на цій шкалі?

Вам часто щось пишуть в коментарях, чи на роботі дають фідбек?Ось вам три види людей які це роблять. Ті, хто несе "Зло". Ці люди пишуть вам коментарі не для підтримки чи турботи, атому, що у них є не позитивні наміри. Може не до вас конкретно, бо selfishness падає в цю групу. Ці люди применшують, принижують, знецінюють, висміюють, токсичать. Вони хочуть показати що вони кращі вас, розумніші, успішніші.Ті, хто несе "Добро". Ці люди дійсно хочуть вам добра, і хочуть допомогти. Інколи вони транслюють свої думки у формі попередньої групи, але насправді вони щиро хочуть допомогти і підтримати. Вони лайкають, роблять рипости, пишуть підтримуючі коментарі, підказують інструменти чи підходи які можуть допомогти в вашій ситуації. На відміну від першої групи, вони ЩИРО хочуть допомогти - а той факт що форма sometimes is a bit off це питання практикиТі, кого попросили (про пораду чи фідбек).Найкраща група, як на мене. Вони відповідають і дають поради і рекомендації ТІЛЬКИ якщо у них про це питають (чи допис чи коментар чітко казав про потребу поради). Їх відповіді можуть вам не сподобатися чи бути неочікуваними - але для цього ви і просите допомоги.Я не буду казати "А до якої групи ви відноситеся", бо всі будуть казати що це друга чи третя.Натомість дам вам тестове запитання:Коли ви в останній раз давали комусь поради в інтернеті чи ділилися "як би я зробив", хоч вас про це і не просили? Буде вам поінт для рефлексії ;)