Статистика telegram channel - @politpediaa

Трамп запровадить вже третій його надзвичайний стан, який, до слова, надає рудому такі повноваження:⏺Право запроваджувати нові обмеження та правила без схвалення Конгресу. Для введення цих санкцій та мит йому офіційно не потрібне буде погодження парламенту (як повідомляється, це основна причина).⏺ Право впливати на банківську систему та валютний контроль (заморожувати рахунки, забороняти або обмежувати операції з певними валютами чи банками і тд.).⏺ Право мобілізувати Національну гвардію без дозволу губернаторів та використовувати її для придушення заворушень.⏺ Право частково контролювати засоби комунікації та інтернет (блокувати доступ до певних ресурсів і тд.).⏺Право тимчасово обмежувати свободу зібрань або пересування громадян (мінус мітинги).⏺Право перерозподіляти кошти з бюджету без схвалення Конгресу (за першої каденції він таким макаром будував свою стіну на кордоні з Мексикою).За правилами, надзвичайний стан вводиться з максимальним терміном на рік, але є можливість його продовження президентом.Єдиний спосіб його скасувати, окрім закінчення терміну, — рішення обох палат Конгресу, які, нагадаю, зараз контролюються республіканцями.

Несеться усе більше чуток про скоре звільнення Маска, і якщо вірити Politico, з колонкою якого зараз усі носяться, це вже не просто чутки. Такий розвиток подій був цілком очевидним, і Трамп навіть доволі вміло виходить із цієї ситуації, остаточно не відвертаючи від себе Маска, натякаючи, що той нібито йде, але насправді залишається поруч, під боком. Бо в іншому випадку, як я вже колись писав, Маск із його медіаресурсом і бюджетом міг би стати справжнім кошмаром для американського президента. Найбільше на це рішення Трампа, як мені здається (і як натякає той самий Politico), вплинула не лише ексцентричність і дурні внутрішньополітичні рішення мільярдера, а й те, що його ресурси не допомогли республіканцям отримати більшість у судовій владі — навіть попри вклад у виборчу кампанію Бреда Шімела 19 мільйонів доларів (колосальні кошти для таких перегонів). Як я зазначав у тому ж згаданому дописі вище, Маск і був потрібен Трампу насамперед для того, щоб за рахунок його грошей і медіаімперії X забезпечити республіканцям перемоги на різних рівнях. Але, як виявилося, цю свою основну функцію «кодеїновий мільярдер» так і не виконав.

До речі, щодо тарифних погроз Трампа, які, по суті, передбачають вторинні санкції. На днях мені на очі потрапила стаття в The New York Times, написана двома економістами, які розробили дуже цікавий план щодо цієї теми.Я розумію, що TNYT – продемократичне видання, але зміст цієї статті, думаю, міг би сподобатися самому Трампу.Так ось, у ній пропонується не звичне запровадження вторинних санкцій, а цікавіший механізм, який автори назвали "універсальним російським тарифом".Його суть така: перш ніж москва зможе продати бодай краплю газу чи нафти, вона має сплатити до казначейства США комісію в розмірі 20 доларів за кожен барель нафти (московський Urals зараз коштує приблизно 65 доларів). Якщо ж цей платіж не здійснюється, під санкції США автоматично потрапляє не лише покупець, а й танкер, який доставляє нафту, банк, що обробляє платіж, страхова компанія, яка покриває ризики, та порт, який приймає судно. Таким чином, усі змушені обирати між співпрацею з москвою чи потраплянням під гарячу руку Вашингтона.Виходить, що або москва платить США, продаючи нафту за нижчою ціною (40-45 доларів за барель), або ж вона змушена шукати найвідбитіші компанії, які не бояться санкцій, але все одно отримуючи менше, щоб хоч хтось погодився купувати.Як зазначають економісти, така ініціатива могла б приносити американському бюджету до 120 мільйонів доларів щодня (понад 40 мільярдів на рік), при цьому жодним чином не зменшуючи обсяг нафти на ринку, а отже, не стимулюючи зростання цін.Але остаточне рішення – за Трампом.

Поки несеться зрада про те, як європейці зі своєю ідеєю "коаліції охочих" нібито "зливаються", поспішу не поділяти цю думку.Знаєте, ця епопея з нашим цілком зрозумілим обуренням нагадує мені ситуацію, коли Байден і європейці надавали зброю та вводили санкції, а більшість українців тоді казала: "Фу, мало, треба ленд-ліз, треба вторинні санкції проти тих, хто торгує з москвою", і так далі.Так, вони справді робили не так багато, як могли б, але ось прийшов Трамп після Байдена — і раптом виявилося, що навіть те, що здавалося недостатнім, може просто зникнути. І ось тоді починаються справжні скрутні часи.Зараз ми сидимо на допомозі, яку погодив ще дід Джо, і трусимося над тим, щоб її раптом знову не "призупинили".З миротворцями ситуація подібна: сама ідея та активна підготовка до її реалізації — вже величезний прогрес для Європи, яка навіть на етапі обговорення цього питання внутрішньо розколюється зі швидкістю поділу ядер урану та плутонію під час вибуху ядерної бімби.Не бачу сенсу обурюватися тим, що європейці поступово відходять від ідеї введення військ на землю. Хоча, якщо бути точним, це не так: Макрон чітко сказав, що війська будуть, але в тилу — що, до речі, одразу й озвучувалося. Про війська на лінії фронту ніхто й не говорив ніколи.Ба більше, я вже не раз зазначав, що саме таке розміщення військ (на лінії фронту) абсолютно безглузде й несе радше купу супутніх проблем — як для самих західних військ, так і для нас. Набагато кращим варіантом було б залучення повітряної компоненти західних сил, на чому, до слова, зараз і планують зосередитися учасники "коаліції охочих".Коротше кажучи, заспокойтеся. Не будуйте в уяві казкові замки, щоб потім вони не руйнувалися об сувору реальність, породжуючи чергову зраду про те, що всі нас кинули й все пропало.Нічого не пропало. І сам факт, що європейці досі не відмовилися від цієї ідеї, навіть попри те, що американців не вдалося продавити на її підтримку (або хоча б на нейтралітет у процесі реалізації), говорить багато про що.

Пропоную все ж не ігнорувати той факт, що Трамп уперше публічно визнав: саме москва затягує перемовини, по суті водячи його за носа. У світлі чого скажу — це вже можна вважати невеликим доказом еволюції його переконань (хоча він і досі повністю не відійшов від віри в «мирні наміри» москви (принаймні публічно)).Сюди ж я б додав його нещодавній допис, де він погрожував збільшити санкції проти москви, якщо та не припинить удари по Україні й не почне прагнути миру. Після цього в різних ЗМІ з’явилися інсайди про те, що рудого сильно дратує неслухняність обох сторін, які не надто підкоряються його закликам до миру.До цієї скарбнички додам також нещодавній аналітичний звіт американської розвідки, а саме ключову в цій ситуації тезу: союз між КНР, иосквою та КНДР вважається незворотним.Так, покладатися на американську розвідку зараз, коли її інформацію фільтрує для Трампа Тулсі Габбард, складно. Але це теж прогрес, який рано чи пізно почне на нього тиснути. Власні спецслужби прямо кажуть йому про марність спроб хоча б відвернути москву від Пекіна.До цього можна додати ще кілька мікросигналів: слова директора ЦРУ про те, що ми боротимемося навіть із голими руками, суспільний тиск через демонстрацію слабкості Трампа перед москвою та путіним, а також дії самої москви, яка все нахабніше позиціонує себе в переговорах, видаючи власні вимоги за поступки.І ось, зважаючи на все це, хоч і не дуже впевнено, але припущу, що зсув у поглядах Трампа все ж можливий. Можливо, кубик Рубіка у його голові нарешті складеться, сформувавши більш реалістичну картину світу, де є одна сторона, яка цього миру не прагне.Але тут таки залишається кілька «але». Незрозуміло, скільки часу займе ця трансформація поглядів — це можуть бути як тижні, так і місяці. Так само невідомо, що станеться, якщо цей пазл таки складеться: чи отримає москва нищівні санкції, а ми — всю необхідну для перемоги зброю, як він обіцяв під час передвиборчої кампанії? Чи, можливо, він просто відмахнеться від цього всього, продовжуючи говорити про мир, поки ми щодня втрачатимемо все більше? Або ж узагалі зосередиться виключно на Китаї, скинувши всю відповідальність на Європу?Ось це все ми й дізнаємося в короткостроковій перспективі.🇺🇦POLITpedia

Сьогодні розпочалися чергові абсолютно незрозумілі для мене переговори в Саудівській Аравії між нами та американцями.Незрозумілі вони тому, що їхня суть полягає в отриманні від нашої сторони погодження на дотримання припинення атак у Чорному морі та по енергетичній інфраструктурі. Але на минулій зустрічі, нагадаю, ми вже погодилися на повне припинення вогню на всьому театрі бойових дій, включно з Чорним морем та інфраструктурою. І це попри те, що приблизно такий же план (перемир'я на воді та у повітрі) минулого разу ми й пропонували, котрий відкинули вже американці.Тобто, жодної логіки в тому, щоб проводити ще одні переговори лише для того, щоб отримати від нас підтвердження чогось меншого, ніж те, що ми вже прийняли, просто немає.Так, там відбудеться обговорення технічних питань, де будуть чітко прописані об'єкти, що підпадають під ці критерії. Але мушу зазначити: якщо ще під час першої зустрічі ми їхали з приблизно таким же планом, подібний список уже мав би існувати. Його можна було б спокійно передати американській стороні без потреби в особистій зустрічі — тим паче в такій країні, як Саудівська Аравія.Нагадаю, що переговори там проводяться через санкції: більшість московських дипломатів перебувають під американськими обмеженнями, а американські — під московськими. Чому і нас змушують туди пертися — для мене велике питання.Крім того, зараз має відбутися так звана "човникова дипломатія", анонсована Келлогом. Американці бігатимуть з кімнати в кімнату, передаючи позиції сторін. Але путін фактично знищив саму ідею важливості цих переговорів тим, кого відправив на них: дипломата на пенсії Григорія Карасіна та — сюрприз-сюрприз — гебню Сергія Бєсєду, який у ФСБ безпосередньо займався питаннями нашої війни, зокрема розробкою плану вторгнення.Через таких персон, а не присутність Лаврова чи інших дипломатів високого рівня, американці банально не можуть відправити на переговори очільника держдепу Рубіо та Волца, бо це стало б дипломатичним приниженням (не той рівень перемовників). Тому з їхнього боку будуть лише заступники.Тобто, навіть у такій формі москва знову підісрала  американцям: не відмовилася від зустрічі, але направила на неї максимально низькорівневих представників, один із яких ще й є знаковою фігурою в початку нашої війни.Ба більше, ймовірно, на цьому раунді не вдасться взагалі ні до чого домовитися, оскільки москва затягуватиме технічні питання, щораз більше втягуючи американців у цей переговорний процес, котрий від самого початку є фікцією, яку кремль використовує з двома цілями: з одного боку — для задоволення миротворчих амбіцій Трампа, а з іншого — для продовження війни за максимальної пасивності США.Тож я б не очікував від цього цирку якихось серйозних результатів, але був би радий помилитися.Традиційного мільйону посилань не залишу, пишу з телефону, вибачайте🇺🇦POLITpedia

Немає у мене часу на змістовний аналіз, але наведу вам приклад цієї ініціативи Трампа щодо передачі ЗАЕС під американський контроль.Упустимо той факт, що всі атомні електростанції в Україні юридично належать державі й не можуть просто так бути передані комусь іншому (у даному випадку США чи їхнім громадянам).Те саме мала б зробити й наша дипломатія — просто замовчати це і погодитися на НАЙГЕНІАЛЬНІШУ ідею НАЙГЕНІАЛЬНІШОГО перемовника всіх часів і народів Дональда Дж. Трампа.Але просто так проігнорувати той факт, що це надважливий стратегічний об'єкт, який до війни виробляв п’яту частину всієї електроенергії країни, а зараз перебуває під окупацією москви, яка чудово розуміє його значення для нас, неможливо.Давайте на пальцях: станція знаходиться на іншому березі Дніпра, спроби висадки на який, щоб створити плацдарм, нами проводилися неодноразово. Вона не працює і ще довго не запрацює (на це потрібні роки), тобто весь цей час у стані простою вона може більш-менш спокійно використовуватися ЗСУ як плацдарм у разі зриву перемир'я чи мирної угоди. Якщо ж перемир'я таки протримається кілька років і станцію вдасться відновити, це дасть значний економічний плюс Україні, що буде вкрай незручним для москви (плюс плацдарм нікуди не дінеться).І тепер питання: чому кремль, який навіть на банальне короткострокове перемир’я Трампу відмовляє, має раптом погодитися повернути стратегічний об’єкт такого рівня Україні (хай і під американський контроль)?Ця ідея така ж ГЕНІАЛЬНА й проста у своїй реалізації, як і переселення палестинців із Гази з передачею її під контроль США й подальшим будівництвом там гольф клубів та золотих статуй рудого миротворця. Нагадувати, що з цього вийшло, думаю, не варто (нічого).Проте, повторюся: цю карту з нашого боку все ж варто було б розігрувати (я б узагалі запропонував Трампу ідею передачі всіх окупованих територій під американський контроль, а чим вони гірші за Газу?) — бодай для того, щоб рудий знову і знову чув відмови від москви, поступово змінюючи свою, після останньої розмови з путіним, певно, й так трохи похитнуту думку про нашу війну та позиції сторін у ній.

Оцей путінський спіч про 29 тисяч санкцій, введених проти москви та її громадян, які їм майже ніяк не зашкодили, — ще один смачний такий харчок у бік рудочолого, який показово був зроблений саме за декілька годин до їхньої телефонної розмови. Він буквально словами рудого каже йому ж, що найбільш розтиражована ним "карта" про можливість збільшення проти москви санкцій — дешевий блеф, який з москвою не спрацює, а отже у Донні і карт то нема.І таке приниження Трампа з боку кремля відбувається безперебійно, на що я постійно вказую. То знеціненням слів американців про поступки з обох сторін, які у відповідь путін сам же публічно відкидає, то ситуацією з Віткоффом, який приїхав як головний посланець Трампа, здавалося б найвпливовішої людини у світі, і якого путін змусив чекати, натомість проводячи зустріч зі своєю шестіркою Лукашенко.Я знаю, що зустріч з Віткоффом таки відбулася, і Трамп потім викатив пост з виправданнями, що це була НАЙКРАЩА зустріч у світі, але відбулась вона значно-значно пізніше посиділок з вусатим і аж ближче до години ночі. Тобто, це було демонстративне затягування й приниження посланця Трампа, а отже й його самого.Єдине чого не знаю, скільки ще Трамп буде ганьбити себе перед усім світом заради виправдання своєї логічної, але абсолютно нереальної мрії перетягування москви на свій бік, але ймовірно за результатами сьогоднішньої телефонної розмови відповідь на це питання замайорить десь на горизонті.

Якщо зібрати воєдино всі проблеми останніх днів, які приніс Трамп — часто нелогічні федеральні скорочення, падіння економіки, приниження від москви та тегерану, які побачив увесь світ, та масове зростання невдоволення всередині країни усим цим, то удари по хуситах, яких бомбив ще Байден, виглядають цілком логічним та очікуваним рішенням.Така собі демонстрація сили, яка є прямим сигналом Ірану (хусити — їхні проксі) і в якійсь мірі, хоча я не думаю, що в теперішній адміністрації така ціль взагалі була, москві, яка тим чи іншим чином постачає озброєння терористам.Ну і своїм можна сказати: "Відалі, как я іх? Аж тапочки злетіли".Незрозуміло, правда, як це взагалі має на когось подіяти, бо поки зі сторони виглядає як щось максимально примітивне: коли через власне безсилля перед іншими намагаєшся показатись грізним, б'ючи значно слабшого. Ще й звеличуючи його до стану рівного собі (у своїх дописах Трамп хуситів ледве не головною світовою загрозою зобразив), щоб не виглядати аж надто погано.Але ветерани, які свого часу так само бомбили "махмудів у тапочках", а зараз через Маска залишились без засобів до існування, точно оцінять. Впевнений.

Мої любі друзі та подрузі! Не знаю, як більшість з вас ставиться до тютюну та інших видів отрути, але я досить негативно і найкращим інструментом для боротьби з цим вважаю не заборони (вони ніколи не працюють), а збільшення вартості, зокрема через підвищення акцизів на тютюнові вироби, що передбачено Законом №4115-IX, який був ухвалений Верховною Радою ще у грудні 2024 року.Однак, на що звернув увагу один з моїх підписників, який мені з цього приводу і написав, Президент досі не поставив свій підпис, хоча згідно з Конституцією він зобов'язаний підписати або повернути закон у Верховну Раду з обґрунтованими зауваженнями протягом 15 днів (пройшло майже три місяці).Через цю затримку з 1 січня 2025 року країна щодня втрачає понад 25 млн грн потенційних податкових надходжень – тобто вже понад мільярд гривень не пішло на оборону та критично важливі державні потреби.Тому, давайте, проявіть свою громадську позицію та підпишіть досить важливу, як для бюджету, так і для здоров'я нації петицію. Бажано ще поширити 😇Посилання на петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/241960