Подвиг однієї людини

Далеко в горах, на скелястім поклоні,Знаходилось тихе маленьке село,Де мешкали люди, в глухому районі… І лікаря в тому селі не було. Жила там сім'я, що ростила дитину,В убогій хатині й потребах простих. І в літню погожу спекотливу днину,Якось занедужала донька у них. До лікаря в місто, в дорогу далеку,Запрягши стареньку конячку у віз,Минаючи скелі високі і спеку,Турботливий батько дитину повіз. Вела за горою в пологому схиліЄдина дорога десь миль тридцяти… Поки́ чоловік подолав оті милі,Дитину живою не встиг довезти. Скорботний період в родині настав,Не знала сім'я, як біду пережити. І рішення батько незвичне прийняв,В жадобі він подвиг задумав вчинити. Щоб в місто добратись могли напрямкиЙого односельці із рідних земель,Для світлої пам'яті тої донькиВін в скелі надумав зробити тунель. Минув не один за роботою рік,Коли він побачив нарешті кінець. Своїми руками старий чоловік,Дорогу зробив у горі навпростець. Від тої події, із тої пори,Жителі того гірського села,Ходили до міста в підніжжі гори,А дальня дорога ота заросла. У всякої дії є різні причини,Які спонукають до різних робітІ кожен учинок простої людини,Може змінити навколишній світ. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі