Розбите корито Можливо, хтось казку дитячу не знає,Про бідного діда, що в море ходив,Та кожен із вас рибака пам'ятає,Що рибку казкову у сіті зловив. Історія та про жадобу до влади,Про вбогу сім'ю і пожитки старі,Про пишні хороми і царські принади,І ще про розбите корито в дворі. Про те, як у діда рятунку просилаРибка чарі́вна, цариця морів,І те, як у сітях вона голосила,Щоб він її душу губити не смів. Просилась у воду словами благанняТа рибка, в якої луска золота,Казала, що може здійснити бажанняДля нього лиш помахом свого хвоста. Як баба стара про подію пізнала,Що дід тую рибку «за так» відпустив,Подумала хитро, а потім сказала,Щоб він за бажанням для неї сходив. Ще дідові вслід проказала сердито:«Для мене проси у цариці морів,Без дірки, охайне, новеньке корито. І це лиш початок майбутніх дарів». На другий же день попросила стара:«Я жити вже хочу в будинку ново́му,Мені остогидла оцяя нора», –Й махнула рукою вбік їхнього дому. А потім схотіла в кареті кататись,Дивитись на люд по дорозі з вікон,Який ще здаля буде низько схилятисьДо неї смиренно завжди у поклон. За тім, побажала царицею бутиІ мати багатства, доволі всього,І щоб поскоріше злидарство забутиЩе й вигнала діда старого свого́. Ходив дід на море до рибки щоденно,Для баби своєї уклінно просив,І рибка дари всі давала смиренно,Що він лиш сердешний, в житті не тужив. А потім в жадобі стара попросила,Щоб їй царювати на морі самій,Щоб рибка чарівна у неї служила,У водному світі, в країні морській. Вернувся старий і побачив картину,Що ті побажання в цей раз не збулись:І бабу в дворі, і стареньку хатину –Що стало усе, як і бу́ло колись. ***Хай вдячною буде людинонька кожна,А заздрісний також, нарешті, збагне,Що замість багатства отримати можна,Натомість, розбите корито одне. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі