Не треба бути кращим у людейМи змалечку живемо так, як треба...Як прийнято роками у людей...За віком в нас емоції й потреби,Думки і навіть вогники очей...Дитинство...Найсолодші наші миті...Там слабші настанови і закон...Тоді ми ще наївні і відкритіІдем назустріч світу заборон...Смакуємо суниці просто з грядки,Босоніж прокладаємо стежки...Спонтанно все тоді,не по порядкуНе так,як треба людям - навпаки!Сміємося тоді,коли сміється...І плачемо тоді,коли болить...Вдитинстві ще душа не продається...І маску неможливо ще купить...А далі вже стає нам не по вікуЛишатися відкритими для всіх...Так прийнято, напевно, споконвіку...Дитинство нам дається для утіх,А далі треба вчитися вдягатиНа себе різні маски у житті...Тому,хто неприємний потуратиІ часом простояти в німоті,Бо все, що на душі сказати схочеш,Не завжди буде прийнято в людей...Лиш тільки не навчиш брехати очі...Доводиться ховати блиск очей...За віком нам не личить посміхатись,Так просто від душі і без причин...На диво без надії сподіватись,За мрією летіти навздогін...Стабільність-головне у цьому світі!Робота - хай і геть не до душі...А крила? Так давно вже перебитіВ постійній цій бездумній метушні...А в мозку в нас лунає:" Все як треба:Освіта, дім, робота, вихідні..."А очі вже забули колір неба,Безсило виснуть крила на спині...А в серці в нас об груди бьються мрії,Розбиті вщент об осуди і страх...Боїться так покинути свій вирійДо волі спраглий, вязень зграї-птах...Спинімося, спитаємо у себе:"Для кого ми живемо це життя?"І ким було встановлено: "Так треба"Посаджені в кайдани почуття?Життя - дано лиш раз, таке казкове!У ньому стільки граней і краси!Відчуй його від подиху до словаІ вогник свого серця не згаси!Не бійся оступитися за мрію,Покинути стандарти й тягарі...Я знаю, все можливо, я в це вірю!Ногами відірвися від землі!Один для всіх закон - закон від Бога,А інше все надумане людьми...Твоє життя, твоя лише дорога!Вдихни повітря вільними грудьми!Минуть роки і зникне все нажите,Збезцінеться під натиском років...І тільки те, що серцем пережитеЗалишиться надбанням для віків...Не спогади того, що не зробили,Не судження когось про нас самих...Залишаться в кінці нам тільки крила,Які в бою із людством переміг...Ті крила будуть зшиті із кохання,Із радощів спонтанних і ідей...Життя для нас дарунок - не змагання...Не треба бути кращим у людей...Живіть, як прагне серце палко в грудях,Життя в зрівнянні з вічністю лиш мить!Не бійтеся зустріти осуд в людях,А бійтеся так само осудить...Усе, що йде від світу - з часом тлінне...Залишиться надбанням для землі...А цінність - зберегти в собі людинуБагатство - у любові і теплі...Не треба за життям невпинно гнатись,І людям намагатися вгодить...В життя потрібно просто закохатисьІ серце оберне на вічність мить...©Інелла Огнєва@poesiaGod
Просила жінка крихти хоч зі столу,Бо хліб Господь, лиш дітям обіцяв.Отримала від Господа, й додомуПовіривши словам Христа, пішла."Яка ж твоя є віра та велика" - Сказав Господь тій жінці, що просила.Хоча була з поган вона лиш тільки,Та не була із тих, що запізнились.Отримала не крихту, а як всі -Там для дочки святе благословіння.І не мале послав Господь і їй -З кайданів сатани її звільнив Він.Ми діти Божі, іноді буваЛиш ходимо збираючи все крихти.Хоча є хліб у Бога на столахДля нас дітей, і їжа також різна.Він для дітей не крихти лиш дає,А хліб дає та воду, понад міру.Та ось, чомусь, так звик народ ужеСхопивши крихту, жити у безсиллі.Там крихту на зібранні підібрать,І навіть не всі проповіді слухать.Там, лиш главу із Слова прочитать...І знов кричать, щоб Бог тебе почув лиш!Як боляче Ісусу, що народЛиш крихти під столами підбирає.Та в Свому милосерді добрий Бог,Столи багаті щедро накриває.Щоби зміцнить на тяжкі ще роки,Що вже як чорна хмара над землею.Бо ж не дадуть ті крихти сил тоді,Щоб вистоять у битві з сатаною.А Він є Хліб і Істина й Життя.А Він є сила і вода живая.Насичуйся і пий, тримайсь Христа -Це заповіт від Господа нам даний.Харчуйтесь хлібом з Божого благословення стола,Допоки рясно ще столи накриті.Допоки Він Отцівську благодатьПродовжує ще над Своїми дітьми.© Л. Шпак@poesiaGod
Книга пророка Ісаї(Розділ 53)О, хто повірить чутому від нас,Кому відкрилась Сила би Господня?Зійшов Він, немов пагін у свій час,Як корінь, що проріс в землі безводній.Ні вигляду, величности не мав,Привабливости не було у Ньому.Відвідав все. Мужем скорбот Він став,Пройшов хвороби, болі, все знайоме.Від Його ми лице відвернулиІ Зневажений, Він був для нас ніщо.Взяв на Себе усі наші недуги,Що покарав Бог, ми думали, Його.Він кару світу на Себе прийняв,Був Мучений Він нашими гріхами.Щоб кожен в Ньому вічне життя мав,У Його ранах зцілені ми з вами.Ми всі були, як вівці, що блукали,Кожен з нас йшов різним шляхом своїм.Наші гріхи на Ньому лиш лежали,Він їх проніс, щоб кожен спасся в Нім.Як агнець, що на заколення іде,Мовчить,так й Він вуста не відкривав.Мов та вівця, як хто її стриже,Мовчить, так й Він у відповідь мовчав.Він кайдани прийняв із рук людських,Хто про люд Його нам перекаже?« За провини народу Мого від живих,Був Відірваний» — так Господь каже.Його зачислили, щоб Він би мав,У гробі із злочинцями почив.Та в гробі Він багатого лежав,Бо ні неправди, ні гріх не зробив.Та вгодно було Богу, щоб страждав,Щоби звершилася жертва спасіння.Щоб потім з радістю Він споглядав,На спадкоємців Вічного правління.Він Той, що виправдає багатьох,Що гріхи всього світу понесе.Святий і Праведний, Великий Бог,Життя людське в Крові Своїй спасе. Амінь© Ангеліна Ющук@poesiaGod
Притча про заблукану овечкуКуди не глянь, говорить все про те,Що в цім життю кінця й кра́ю немає.Пастух ось по землі з батого́м йде,Овець Своїх загублених шукає.У вас ж бо благодатна стежка єЙ струмок, що в прохолоді протікає.Що ж рветесь ви,де вогнище чуже,Що ж вам на лузі ще не вистачає?Він не щадить для нас Свого бича,Карає і завжди попереджає:«Якби були б ви свині—Я б мовчав,Та ви Мої овечки»—промовляє.У Пастуха аж сльози на очах,Рахунку тим Його сльозам немає.І скільки трав прекрасних на лугах,А народ Божий по багні блукає.Несуться,бродять,там де їм«красиво»,Від світла і від істини святої.Забули,що їх Пастир Милостивий,Чекає і шукає у любові.За станом одні страхи є лише:Ві́вці—то блага їжа для вовків.Інший пастух забув б про них і все,А Цей шукає, бо їх полюбив.«Куди ж то ти овечко забрела,Як можна про тебе зниклу забути?Раз щастя ти при світлі не знайшла,Хіба в пітьмі його зможеш набути?Я знаю, що ти чуєш голос МійІ не дивлюсь,що ти у кігтях ночі.Все ж хочу повернуть тебе в дім Свій,Та тільки, якщо цього ти захочеш.Можливо ти десь плачеш у тишіІ стогне і болить твоє сердечко.Ну не мовчи, дай відповідь Мені,Дай відповідь заблукана овечко!Я від тебе почути лише хочу,Що ти втомилась по багні бродить.Тебе на руки Я візьму охочеІ знову почну рани всі цілить.На пасовисько Я тебе верну,Там для душі знайдеш благословіння.О,відізвись,тебе Я пригорну,Всіх кличу до життя і до спасіння.Ну не мовчи!Дай відповідь з боліт,Не забувай,що час є швидкоплинним.Чекаю Я тебе багато літ,Не нехтуй часом ти дорогоцінним.А на лугах Моїх одна краса,Над водопоєм зіронька сіяє».Овечка на руках у Пастуха,Від щастя Він ридає і ридає... АміньАвтор —Станіслав Матковський;Переклад Ангеліни Ющук@poesiaGod
Біла сукняЯ на ранок білу сукню готувалаІ вийшла на вулицю. Почався день.Пройтися до вечора в білому мала,Старалась цей колір зберегти лишень.А сукня ця вабила зір білизною,Я, як ніколи, обережна була.Старалась весь бруд обійти стороною,На протязі дня цей наряд берегла.По місту йти в білому пильно старалась,Дороги, машини і люди...отож,Я йшла, на цю сукню весь час задивлялась,Боялась спіткнутися, впасти тако́ж.Йшла через натовп, ні за що не торкалась,Боялася я зачепить де-не-де.Цей колір до вечора, мені здавалось,Збережу і плями не буде ніде.О, скільки вкладати старання і сили,Щоб біле лишилося—мені прийшлось.Ах, якби́ мене над землею носили,Якби́ зараз диво якесь відбулось!Закінчився день.І додому верталась,Відкрила рукою я втомлено вхід.Моя біла сукня! О, як не старалась,На ній видний був заплямований слід.Підходить до дзеркала я не хотіла,Ледь чутно спитало воно: «Як діла?Ти ж ранком виходила знаю ,що в білім,А як це увечері в сірім прийшла?».Я знала, брехати воно не захочеТа й я у той вечір сумною була.І прала вже сукню брудну серед ночі,Щоб вранці вдягнути знов білу змогла.Твоя Благодать мене Боже вбілила,Ти спас мою душу, гріхи всі простив.І колір оцей дарував—колір білий,Мені по життю в нім іти повелів.Та хоче лукавий в цім світі безбожнім,Щоб вкрита гріхом була сукня моя.І в цьому хіба зберегти колір можна,Що мені дарувала милість Твоя?Сама—ні,ніяк.Лиш з Тобою можливо,Мені промовляєш,що Ти збережеш.І вечором кожним звершається диво—Я в білім.Це значить,що Ти проведеш.Нема в цім заслуги моєї і сили,Тільки чистій мені бути Ти допоміг.Мій Ісусе! Мене Твої Руки носили,Тільки Ти вбрання біле моє лиш зберіг!Благодать збереже мене чистою.Знаю,Так буде надалі й до кінця, вірю я.І коли увійду до Небесного Раю,На мені буде сяяти біле вбрання! АміньАвтор —Любов Васеніна;Переклад Ангеліни Ющук@poesiaGod
Яке це щастя - дарувати радість,І бути блиском в ближнього очах.І з радістю свою зустріти старістьЗнаходячи утіху в небесах.Яке це щастя - інших потішати.Комусь казати, просто так "Люблю",Й від цього слова радість помічати,В душі, яка стомилась у бою.Яке це щастя, іншим нагадатиПро їхні ролі, вартість і ціну.Яке це щастя, сонце в серці мати,Яке освітить морок і пітьму.Яке це щастя - болю не боятись,А розуміти ціль його і суть,Й від болю й сліз не здатись, не зламатись,З відвагою пройшовши свою путь.І не важливо, що ти тут зустрінеш...Велике щастя, якщо знаєш ти,Що ти - пройдеш, що ти це все осилиш,Бо поруч Той, Хто обіцяв вести.Яке це щастя, інших зігрівати...Їм дарувати світло і тепло...Всіх стомлених в дорозі підійматиПерев'язавши зламане крило.Бо в цьому всьому є велика сила:Віддавши іншим - повернеш собі.Розправивши, вже складені вітрилаТи попливеш щасливо по житті.Що віддасиш - тим і тобі воздаться.Тож радість в серці - це велике ЩАСТЯ!Амінь.01.03.2025р.© Артемук Мирослава@poesiaGod
Не продавайте первородствоВін—первісток, йому по праву,Благословіння нині є.За сочевичний суп в приправі,Він первородство продає.Яків вечерю ось готує,Приємний запах проникає.В Ісава тут голодний шлунок,«Поїсти дай,бо помираю!».«Сідай»—промовив Яків брату,«Але хвилинку зачекай.За суп, що будеш смакувати,Мені ти первородство дай!».Ісав голодний був, він чрево,Наповнить чим-небудь хотів.Подумаєш,родився першим,Тут навіть і не треба слів.Шматочок хліба в руки взявши,Ісав над мискою схилився.Більше не був він первородний,Благословіння вже лишився.А першому безліч давалось,Тому,хто першим народився.І Якову воно дісталось,Ісав,звичайно ж засмутився.Яків в ту мить благословився,Ісав збагнувши—шкодував.Сльозами гіркими залився,У батька милості шукав.Всім християнам в Божім Сині,Благословіння можна мати.Та ворог пропонує нині,Щоб первородство продавати.«Сідай, поїж моє ти блюдо,Свій голод зможеш вгамувати».О, не ведіться! Хай не буде,В вас дар спасіння продавати!Це є благословіння,знайте,Ніхто на суп хай не ведеться.Благословіння зберігайте,Навіть якщо й вмерти прийдеться.Ви—первістки і вам по праву,Благословіння, пам'ятайте.І щоб не плакать,як Ісаву,Ви первородства не продайте!АміньАвтор Любов Васеніна;Переклад Ангеліни Ющук@poesiaGod
Яке казкове чисте небо Так рясно всіяне зірками... А, може, більшого й не треба... Так часто просимо із вами Щоразу більшого в молитвах, Не бачим радощів щоденних... Немов солдат на полі битви, Воюєм в серденьках... Численні Свої сердечні забаганки Ми відкриваємо для Бога І надто рідко кажем зранку: «Спасибі Господи!» Дорога Для нас вготована здається Завжди тернистою, важкою... Все рідше щиро нам сміється, А Бог нас лагідно з любов'ю Своїми крилами вкриває, Із ним ми радісно живемо, Коли із вірою чекаєм І вмієм серденьком в проблемах Лишатись вдячними за все! Наш шлях продуманий є Богом, Хай кожна мить для вас несе Лиш світлом встелену дорогу І щиру радість! Це залежить, Мої ріднесенькі, від вас... Проблеми, знаю я, бентежать... Та треба вірити, що час Невпинно близитьсі до дива! Хай вірять радісно усі, Що все для Господа можливо! Спасіння нашої душі Вже зовсім близько... Зачекати Лишилось трішечки в серцях!Із неба дивиться наш Тато, Це він продумує наш шлях І саме він малює зорі3 теплом турботливим для вас!І сльози стомлені прозорі Втирає в кожного із нас...Все буде добре - треба віраІ вдячність радісних сердець!Нехай дарує сильні крилаДля вас Вселюблячий Творець І сповнить серденька любов'ю І теплим спокоєм душі, Дарує радощі й здоров'я Та тільки маємо усі Ми щиро вірити, мов діти, Приймати з вдячністю свій шлях І ясно вірою світити У вдячних радісних серцях!© Огнєва Інелла@poesiaGod
Не бійся бути олівцем!Хоч часом боляче ламатисьОб лист загостреним кінцемІ часом може видаватись,Що ти розтрачуєш себе,Все більш стираючись писанням...А люди списують тебе,Немов не бачачи старання,Які викладуєш з душі...Так часто хочеться почутиЗа сили вкладені усіПодяку ...Начебто отрутаТебе руйнує дивний страх,Що ти приречений лишитиСебе на списаних листках...А ще так хочеться пожити...І часом хочеться спинитьУвесь той шлях свого писанняІ більше людям не служить...Тоді припиняться страждання...Сховатись в затишку стола,Спокійно цілому без болю І стружку витерши з чола,Почати жить лише собою ...Але спинятись не спіши...Я добре знаю- ти втомився...Але, прошу тебе- пиши!Для цього Господом явивсяНа світ земний...Це є твій шлях!Який із вірою здолаєш!На цих прописаних листкахТи не стираєшся...Благаю,Повір, що кожен цей листокНасправді сходинка до Неба!Твої зусилля бачить Бог!Нічого іншого не треба...Пиши любов, малюй добро!Не страшно зменшитися тілом...Ти- Богом створене перо!Нехай не гасне в серці віраУ те, що пишеш для людей,Теплом рятуючи серденька!Для ще не списаних дітей,Щоб не страшилися маленькіПочати власний з Богом шляхСвого натхненного служіння...Ти не вмираєш на листках,А залишаєшся спасіннямДля всіх майбутніх читачів!Не бійся повного списання...Коли не лишиться вже слів,Тоді усі твої старанняУмить обернуться на шлях,Вже новий путь у Боже Царство!Незгасним світлом на листкахПрийде кінець твого митарства...І прийде мир і вічний сміх,Безсмертна радість від спасіння!Не бійся жити для усіх,Себе лишивши поколінням!Пиши добро, малюй Любов!Себе стираючи для світу,Ти йдеш незвіданим шляхомВ кінці якого квітнуть квіти!І все не кінчиться тим днем,Як грифель сточиться до краю...Не бійся бути олівцем...Малюй стежиночки до Раю!Це шлях до радості й тепла!Його боятися не требаНезламним грифелем добраПрописуй сходинки до Неба!Огнєва Інелла
Вірш про татаСхилився на коліна тихо тато,Не бачать люди сльози, бачить Бог,Можливо, дивно, щоб чоловік плакав,Та він веде з Христом свій діалог.Ті сльози, як коштовності спадають,І котяться тихенько по щоці,А очі його Господа благають,Щоб він беріг дітей в Своїй руці.Прислухайся, про що серце взиває,Стомлений погляд, в скронях сивина,Від Господа Він сльози не ховає,А щиро молить за дітей Христа.По іменах в молитві називає,Своїх він рідних, щоб Господь беріг,Душею не словами лиш взиває,Щоб з Господом були вони навік.І незамітно падає на плечі,Неначе полотном тихенько нічДень догорів і наступив вже вечір,А він стоїть в сльозах перед Христом.Батьківський погляд до святого неба,Супроводитиме тебе завжди,І як далеко друже ти не був би,Спасуть його молитви від біди.Як Анголи на землі батьки наші,Вкривають нас молитвами- крильми,І Бог бере молитви в Свої чаші,Щасливі ми коли в нас є батьки.Тож огорніть своїх батьків любовʼю,Не раньте їхні ніжнії серця,І дорожіть пролитою сльозою,Що за дітей взиває до Отця.О, бережи вас Бог, батьки, на світі,Господь за труд молитви дасть вінцяЯкі щасливі в тому домі діти,Там де батьки стоять в проломі до Творця!© Марина Візнюк@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
