Вірші для Бога

Дім на камені і на піскуНадумав я́кось чоловік один,Оскільки не було́ йому́ де жити,Побудувати врешті власний дімЙ почав канаву під фундамент рити.Хоч справа просувалася нелегко,Все ж віднайти бажав тверду основуІ не зважаючи на втому й спекуКопав все глибше знову й знову.І ось нарешті, - дзенькнула лопата,-З'явилось те, до чого прагнув - скеля,-Основа є, тож можна починатиФундамент зводити майбутньої оселі.За час якийсь - будинок перекритий.Хоч валиться із ніг, усе ж - щасливий,Нарешті є, де голову йому схилити,Сховатися від сонця, вітру та від зливи.А поруч вирішив побудуватись інший,Не став той особливо перейматись,Й підхід до справи був простіший,-Він прямо на землі став хату мурувати.Хоч будівництво те закі́нчилось скоріше,Й витра́ти значно менші, ніж в сусіда,Будинок зовні виглядав не гірше,Та й усере́дині, і спати є де, й де обідать.Жили собі спокійно так обоєЖиттям у кожного своїм й порядкомАж поки не зіткнулися з бідою,-У їхній край насунула негода раптом.Великий дощ пішов і розлилися рікиІ вітер, небувалої до цього часу силиНакинувся на два отих будинкиІ во́ди рік усе навкруг зали́ли.Та хата, що стояла на камінніСтояти так і залиши́лась,Перетворилась інша ж на руїни,-Від вітру та води звалилась.Хто слухає й читає Боже Слово,І розуміє, що для нього воля Божа,І знає, Хто є всіх основ основаНа ко́гось з двох тих схожим бути може.Якщо, як Бог велить, усе робити стане,І де б не був, за Словом жити,Христос наріжним буде його камнем,-Ніщо не зможе його дім звалити.Якщо ж до власного спасіння віднесетьсяЯк-небудь, поверхнево, лиш для ока,Там трошки, тут, то як біда візьметься,-Не всто́їть в бурю й, як прийде вода висока.@poesiaGod

Не кажи, що небо закрите,Не кажи, що не чує Бог,Якщо навіть подує вітерУ життя твоє плином тривог.Не спіши говорити вустами,Й нарікати на долю свою,Подивись на Ісусові рани.Чи ж не більші вони за твою?А Йому, як тобі,боліло,Але муки страшні прийняв,На хресті розп'яли Його тіло...Біль таку ти, мабуть, не знав.Не кажи, що сам залишився,Що немає кому помогти,У Христові очі вдивися,На хресті був самотній, один.В небо погляд сумний підводив:"О, навіщо лишив, Боже Мій?"Над Ним - смерті холодний подих..Чи було ось так важко тобі?А буває: образить хтось словом,І змовчати не можеш в ту мить.На Ісуса поглянь знову й знову:Він насмішки покірно терпить.У лице Йому злісно плювали,На чоло вінок з терну вдягли...Ми з тобою такого не знали,Смертну чашу ми ще не пили.А Господь наш до дна її випив,Щоб звершити спасіння твоє.Тож не думай, що Бог залишив,Завжди поруч з тобою Він є.У хвилини смутку й стражданняПідкріпляє Бог Духом Святим,У найважчих випробуванняхВін не раз на руках носив.Не кажи, що небо закрито,Що не знає життя твоє Бог,Якщо вірити будеш й молитись,То побачиш Його в час тривог.То почуєш крізь гуркіт світуНіжний голос Ісуса Христа:"Я люблю тебе, Я - твій Спаситель,Ти-дитина Моя дорога".Збережи в серці паросток віри,Бо ти цінний у Божих очах,Щоб пройти шлях земний, дасть Він сили,Ти ж за все свого Бога прослав.@poesiaGod