Не кажи, що небо закрите,Не кажи, що не чує Бог,Якщо навіть подує вітерУ життя твоє плином тривог. Не спіши говорити вустами,Й нарікати на долю свою,Подивись на Ісусові рани. Чи ж не більші вони за твою? А Йому, як тобі,боліло,Але муки страшні прийняв,На хресті розп'яли Його тіло... Біль таку ти, мабуть, не знав. Не кажи, що сам залишився,Що немає кому помогти,У Христові очі вдивися,На хресті був самотній, один. В небо погляд сумний підводив:"О, навіщо лишив, Боже Мій?"Над Ним - смерті холодний подих.. Чи було ось так важко тобі? А буває: образить хтось словом,І змовчати не можеш в ту мить. На Ісуса поглянь знову й знову:Він насмішки покірно терпить. У лице Йому злісно плювали,На чоло вінок з терну вдягли... Ми з тобою такого не знали,Смертну чашу ми ще не пили. А Господь наш до дна її випив,Щоб звершити спасіння твоє. Тож не думай, що Бог залишив,Завжди поруч з тобою Він є. У хвилини смутку й стражданняПідкріпляє Бог Духом Святим,У найважчих випробуванняхВін не раз на руках носив. Не кажи, що небо закрито,Що не знає життя твоє Бог,Якщо вірити будеш й молитись,То побачиш Його в час тривог. То почуєш крізь гуркіт світуНіжний голос Ісуса Христа:"Я люблю тебе, Я - твій Спаситель,Ти-дитина Моя дорога". Збережи в серці паросток віри,Бо ти цінний у Божих очах,Щоб пройти шлях земний, дасть Він сили,Ти ж за все свого Бога прослав.@poesiaGod