Просила жінка крихти хоч зі столу,Бо хліб Господь, лиш дітям обіцяв. Отримала від Господа, й додомуПовіривши словам Христа, пішла."Яка ж твоя є віра та велика" - Сказав Господь тій жінці, що просила. Хоча була з поган вона лиш тільки,Та не була із тих, що запізнились. Отримала не крихту, а як всі -Там для дочки святе благословіння. І не мале послав Господь і їй -З кайданів сатани її звільнив Він. Ми діти Божі, іноді буваЛиш ходимо збираючи все крихти. Хоча є хліб у Бога на столахДля нас дітей, і їжа також різна. Він для дітей не крихти лиш дає,А хліб дає та воду, понад міру. Та ось, чомусь, так звик народ ужеСхопивши крихту, жити у безсиллі. Там крихту на зібранні підібрать,І навіть не всі проповіді слухать. Там, лиш главу із Слова прочитать... І знов кричать, щоб Бог тебе почув лиш! Як боляче Ісусу, що народЛиш крихти під столами підбирає. Та в Свому милосерді добрий Бог,Столи багаті щедро накриває. Щоби зміцнить на тяжкі ще роки,Що вже як чорна хмара над землею. Бо ж не дадуть ті крихти сил тоді,Щоб вистоять у битві з сатаною. А Він є Хліб і Істина й Життя. А Він є сила і вода живая. Насичуйся і пий, тримайсь Христа -Це заповіт від Господа нам даний. Харчуйтесь хлібом з Божого благословення стола,Допоки рясно ще столи накриті. Допоки Він Отцівську благодатьПродовжує ще над Своїми дітьми.© Л. Шпак@poesiaGod