Христос ішов дорогою ГолгофиА Він ішов дорогою Голгофи,Кривавий піт котився по чолі.Кричали в слід Йому слова жорстокі,Було так мало люду, хто стояв в жалі.А Він ішов, несучи гріх народу,На плечі тиснув Йому хрест важкий,Народ шумів, та побивав до болю,А Він мовчав, смиренний і святий.Він спотикавсь - земля приймала тіло, Та знов вставав під тягарем вини.Не за Себе - за нас усе боліло,За наші темні, впертії гріхи.В очах Його — ні гніву, ні прокляття,Лише глибінь небесної журби.Любов ішла дорогою розпʼяття,Щоб зняти пута смерті і ганьби.І ось вершина… Хрест уже чекає,Жорстока тиша впала на горі.І цвях холодний руки пробиває,Й тремтить земля у цій німій порі.Стікала кров свята на камінь сірий,Як знак любові, даної навік.Вона текла за зраду і за віру,За кожен людський, невблаганний гріх.Сміялись ті, що поруч там стояли,Кидали злі, отруєні слова.Вони Його Царем насмішно звали,Не знаючи, що істина жива.А Він терпів… ні слова докоризни,Ні тіні гніву в стомлених очах.Лише любов — безмежна і безмірна,Що біль несла за людство на плечах.Стояла мати… серце розривалось,І біль її словами не змірять.Вона дивилась — і душа стискалась,Як Син її приречений страждать.В очах — ні крику, тільки тихе море,Де хвилі сліз котилися без меж.Вона приймала це священне горе,Хоч біль її проймав, немов той меч.І небо, наче в жалобі схилилось,І світло дня померкло у журбі.Все твориво в той час затамувало силу,Бо Вічний Син висів там на хресті.І крик злетів у висоту бездонну:«Мій Боже, нащо Ти Мене лишив?»І біль той був не тілом тільки повний —То серце рвалось від людських гріхів. Та це не розпач — звершення дороги,Останній подих жертви на хресті.Він знав: відкриються для всіх чертоги,Хто схоче жити в правді й чистоті.Та й у стражданні, в муці невимовній,Любов не згасла в серці ні на мить.І Він молився тихо і жертовно,За тих, хто смів Його тоді ганьбить.Спрага пекла Йому уста розбиті,І оцет подали Йому в той час.І світ стояв, мов у страшній молитві,Бо помирав Спаситель там за нас.Вуста Його тремтіли від знемоги,Та не було ні ропоту, ні зла.Він до кінця звершив дорогу Бога,Що людству вічнеє життя дала.І мовив Він: «Звершилось…» — дуже тихо,Немов світанок після довгих літ.І стихло все… і навіть саме лихоЗлякалось жертви, що спасала світ.Здригнулась твердь, і камінь розколовся,Й завіса поділилась навпіл вмить.Бо Той, Хто вмер — Він Господом зостався,І смерть та ,не змогла Його скорить.Його зняли… і в тиші положили,У гріб новий, де ще ніхто не спав.І сльози землю тихо окропили,І світ у смутку голову схиляв.Та ранок третій… світло заясніло,І камінь вже відвалений лежав.І смерть втекла, і пекло заніміло —Бо Він воскрес, і всім спасіння дав!Бо третій день приніс світанок світлий,І камінь був відвалений від гробу.І Ангел сповістив у славі тихій:«Нема Його — воскрес Він для народу!»І страх змінився радістю святою,І сльози стали світлом на лиці.Бо смерть була уражена любов’ю,І вічність відчинилась у Христі.Ішов на смерть, та ніс життя із неба,Щоб кожен грішник прощення знайшов,Бо так Отець хотів, бо так було це треба,Щоб світ спасти через Його любов.© Олексишина Дарина@poesiaGod
А ти згадай увесь той шляхА ти згадай увесь той шлях, Яким Господь тебе провів А ти згадай усі молитви, коли твій Бог Прийшов, Дав відповідь, зігрів Згадай всі битви, коли за тебе Сам Господь змагавсяЯк падав боляче не раз, Він ніжно підіймавІ сил іти в перед давав, тебе не відцурвсяА як стріла гріха, так боляче впивалсь в груди,І як судили люди, Він не судив..Бо Бачив серце, що старалось, Він лиш любив, бо цінна кров яка проллялась А ти згадай, як ворог лютував,І темні сили все сильніш згущалисьВітер рвучкий з ніг збивавІ серце від безсилля розривалосьКоли безвихідь у житя прийшла,І ти не міг наступний крок зробитиТи пам'ятаєш? Він тебе тоді на свої руки взяв,І обійнявши, ніс через долину, Дав силу, щоб любитиА ти згадай, як в боротьбі у темну нічСтовп вогняний ішов перед тобоюІ зло не раз тобі хотіли причинить,Тоді сам Бог у хмарі поруч йшов, і Закривав собоюА пам'ятаєш, буря тебе заставала у дорозі ?І крізь грозу, не бачив цілі, але знав метуІ хоч лились потоки, вітри шумілиТи чув до болю рідний голос: Я тутІ вмить, ставало тихо.Закінчилась гроза. На небі сонце засіяло, висохла сльозаТи пам'ятаєш, Дух твій як співав??За шлях цей, Господа прославА ти будь вдячним за той шлях,Яким веде тебе ГосподьХоча, заплачеш ще не раз,Але з вузенької догори, ти не сходьТобі Господь поможе йтиПокаже ще не раз Свої висотиБо сила Його Духа на тобіІ з Ним пройдеш, через важкі скорботиІ пам'ятай усю дорогу, якою Вів тебе Господь Подякуй за низини, за висоти, за радощі, і за скорботиСхилися серцем, і фіміам хвали, хай злине ввисьА ти дорогу пам'ятай... І далі йди, не зупинись.© Б. Галинка_М@poesiaGod
Почну служити з понеділкаПочну служити з понеділка,Сьогодні — ще моє життя.Ще кличе світ, ще гріє звичка,Ще не готове каяття.Почну служити з понеділка,Коли мине тривог тягар,Коли душа моя без крикуЗнайде у тиші Божий дар.Почну служити… Так казалаЯ вже не раз, і вже не два.Та знову серце відкладало,І гасли тихо ці слова.А дні ішли. Ішли без жалю.Їх не вернути, не спинить.Вчорашній день упав за гранню,Його навіки загубить.І кожен ранок — наче милість,І кожен подих — наче шанс,А я чекала, все барилась,Немовби маю вічний час.Та хто сказав, що буде завтра?Хто дав гарантію на день?Чому ж душа така упертаІ йде від Божих одкровень?Адже Христос не з понеділкаПішов на муки, на хреста.Він не сказав: «Я почекаю»,Його любов була свята.Він бачив біль. Він бачив втому.Він знав ціну Свого шляху.Та йшов вперед, щоб дать спасінняТому, хто впав в гріха пітьму.Його тримали не цвяхами —Любов тримала на хресті.І кожен подих був заради,Щоб дати шанс тобі й мені.Щоб я, загублена в тривогах,Знайшла дорогу у пітьмі,Щоб я не впала при дорозі,А мала світло у житті.Він мовчки біль терпів і муку,Не відступив, не повернув.І простягнув до мене руку,І в очі з болем зазирнув.Немов питав: «Чому чекаєш?Чому лиш завтра хочеш жить?Хіба не бачиш — Я сьогодніПрийшов, щоб душу воскресить?Хіба не бачиш — час минає,І кожна мить — це дар тобі?Чому ж ти серце закриваєшІ не довіришся Мені?Почни служити вже сьогодні,На понеділок не зважай,Не відкладай життя на потім,Скоріш до Бога поспішай.Господь чекає вже сьогодні,Не з дат, не з планів, не «колись»,Він кличе ніжно: «Йди сьогодні,Не відкладай, а повернись».Бо кожна мить — це дар безцінний,Який назад не повернуть.І краще «зараз» стати вірним,Ніж «потім» знову обмануть.© Олексишина Дарина@poesiaGod
Коли у серці спокій вкрали, Коли лиш сум і сил нема...Коли ще йти, й кінця немає -А ти втомився вже сповна...Коли проміння гасне в серці, Надія слабшає що раз...І коли віра не сміється...Й здається - ти один весь час. Він знає серце, шлях, турботи. Він бачить путь страждання твій. Він відчуває всі скорботи, З тобою хрест несе тяжкий. Пройти ти мусиш все на світі, Щоб і хотіли обминуть,Цей шлях - це досвід наш безцінний, І в кожного він свій - цей путь. Зустрітися з собою мусиш. І не втікати як колись....Відкрити тіло, серце й душу -Лиш Господу свому корись!Він бачить як тобі буває, Він знає смуток і печаль. Але в любові Він тримає. І як Йому у всіх нас жаль...Хотів би щиро щоб не гнулись, Щоб не страждали на землі. Але життя все спотикаємсь -Бо грішні люди ми усі. Спокуси, гріх і зволікання ...І сумніви, довіри брак...У ідолах людське кохання, А в серці лиш темрява й страх Та хоче щиро нас зцілити,Веде Він так як треба нам.І біль у радість замінити, Із світлом стати ближнім нам. Не залишив у час розлуки, Не покидав в похмурі дні. Не хоче жодної нам муки!А бути хоче в кожні дні!Нам часто так буває пусто, Здається йдемо ми самі, Та Бог ніколи не відпустить, Назавжди ми його сини Самі себе не відділяємо, Лице Господнє без прекрас!І добре ми усе це знаєм,Та чи вертаємось у час? Чи помічаємо, чи плачем?Чи молимось і вдень, і в ніч?Самі собі не все пробачим...Та Бог усе за нас поніс. Як важко деколи так просто, Прийти в смиренні до Творця.А він чекає твої сльози, Ти сильний - та не до кінця!Допоки сила не зламає, Контроль- весь спокій забере. І знову миру ми шукаєм,Господь є праведний, і жде! Він бачить як ти б'єшся - пташко!Крило підбите, і синці, Він розуміє - тобі важко. Але лиш з Ним ти мусиш йти!Він не дарма тебе покликав, Він знає як тебе зцілить. І негаразди всі життєві - Дає щоби тебе зміцнить!Довірся, відпусти, розслабся. І йди в життя з Ним по воді!Лиш віра тут тобі придасться, Довірся як Петро, і йди!Не сумнівайся, іди сміливо. Не оглядайся, бо згориш І шлях злетить так беззупинно, Коли із Господом летиш! Лиш мир і спокій хай наповнить, Підтримка Господа щодня. Любові має чаші повні - Віддай усе в любов Христа! © Бранецька Світлана21.02.2026 @poesiaGod
Бог заступається за тебе,Не так, як цього хочеш ти,А так, як цього хоче небо,Як хоче Він. Це знаєш ти.Його дороги – невідомі,Думки всі невідомі нам.Перед лицем Його всі долі,Для кожного свій власний план.І знає Він, як буде краще,Що допустити знає Він.Буває кричимо: «Нізащо!Не хочу я ніяких змін»Бог знає краще. Він все бачить,Й тебе, повір, Він захистить.Лиш тільки ти зумій пробачитьТого, хто серце вразив в мить.Благослови. І ти побачиш,Як діє в силі Своїй Бог.Й тоді від радощів заплачеш,Забувши навіть слід тривог.Благослови. Хоч дуже тяжкоХоч вся душа твоя в вогні.Благослови, це того варте,Щасливим будеш у Христі.Бог заступається за тебе,Лишень побачить ти зумій,В своїм житті роботу неба.Господь з тобою. Ти радій.Для Нього ти є дуже цінний,Ти дороге Його дитя,Тож будь відважний, мужній, сильний…Аж до кінця свого життя.Прощай недоліки у брата.Прощай недоліки сестри,Й тоді від Бога будеш мати,Спокій і мир душі своїй.Благословляй завжди і всюди,Аж до кінця всіх своїх днів,Бо як сказав Бог, так і буде,Лиш ти в слова Його повір.Він заступається за тебе,Не завжди так, як хочеш ти,Нехай з тобою буде небо,Й дасть сили все тобі пройти.05.02.2023р© Артемук Мирослава@poesiaGod
Навчись прощати як ІсусНавчись прощати, як Ісус,Коли болить і важко дуже.Коли мовчання ріже в слух,А в серці крик, який не чують.Коли не хочеться терпіть,І руки опускає втома,Навчись не мститись — просто жить,Довірив всі проблеми Богу. Бо Він усе уже пройшов,І знає біль до дна, до краю.Він поруч, навіть як мовчить,І твоє серце добре знає.Прощення крок, крізь власний страх,Не виправдання зла й провини,А відпускання у рукахТого, що нищить зсередини.Прощення — вибір, не слова,І не миттєва перемога,Це крок до світла крізь журбу,З довірою в житті до Бога. Навчись любити, як Ісус,Не за умови, не за вчинки,Любити навіть в час плачу,Коли любов — не лиш картинки.Любити — значить не судить,Коли так просто кинуть камінь,А серце Богові вручить,Навіть крізь сльози і мовчання.Любов бо справжня - це є хрест,Не легкий шлях і не прикраса,Вона веде крізь темний час,Дарує мир і Божу ласку.Навчись любити — і тодіПобачиш зміни, тихі, справжні:Не світ навколо, а в собі —Де Бог будує мир і правду.Бо тільки та любов жива,Що не шукає нагороди,Вона веде крізь темні дніДо світла, миру і свободиНавчись терпіти, як Ісус,Коли в житті випробування.Коли багато є спокус,А біль здається нездоланним.В моменти важкого шляху,Тримайся, вір ти у Ісуса,І світло Божої руки,Пошле спокій у твою душу.Дай серце ти Йому в обійми,В темряві знай, ти є не сам.Його любов, мов сонця промінь,Зігріє душу й серце нам.Навчись служити, як Ісус,До всіх турботу проявляти,Використовуй свій ресурс,Щоб ближньому допомагати.Будь світлом там, де темно й сумно,Й твої діла несуть тепло.І кожне слово нехай будеЯк промінь сонця у вікно.Ти не чекай людей подяки,Зворотніх дій, а може слів.Служіння - це є дар від Бога,Бог дарував його для всіх.Хто дає щиро, безкорисно,У серці своїм знайде мир.Бо кожен добрий крок у світі,Бог бачить і цінує вмить.Навчись радіти, як Ісус,І світлим серцем день стрічати.Не витрачай дарма часу,І будеш повний благодаті.Радій душею у Христі,Не допускай в душі печалі,Не будь в образі чи в журбі,Бог відганяє їх подалі.Радій в малому, бо ще час,Цінити все і помічати.Бог дарував це все для нас,Сьогодні, все, що можем мати.Навчись іти Його слідами,Не раз, не день — усе життя.З хрестом, з любов’ю, зі сльозами,Та з вірою у майбуття.Не досконалим — будь Його,У слабкості тримайся світла.Віддай ти серце лиш Йому,І біль замінить вмить молитва.І хай не все буде без ран,Не все одразу зрозумієш,Але з Христом крізь темний станТи вистоїш. Ти зможеш. Ти зумієш.©Олексишина Дарина@poesiaGod
Уяви, цього всього могло б і не бути...Уяви, цього всього могло б і не бути...Тих, хто поруч: коханих і рідних людей.Голосів таких звичних ніколи ти міг би не чути.Нами втраченна цінність у світі порожніх речей.Пригадай, а коли ти востаннє дивився з подякою в небоЗі словами:"Спасибі, мій Боже, за те, що я маю цей день!"?Звідусіль тільки чується: "хочу!»,» бажаю!» і "треба!"І впирається щастя у хрискіт набитих кишень.Уяви,а ти міг би з'явитись на світ не на ліжку.Не огорнутий маминим ніжним теплом.І тебе б не занесли медсестри у теплу і чисту колиску,Не поїла би неня солодким грудним молоком.Але ти народився! Отримав можливість від БогаВідчувати цей світ і вдихати повітря п'янке.Можеш бачити, чути і зводитися зранку на ноги,А говориш про те, що життя нещасливе й важке.Пригадай, скільки раз ти сірішав у серці від суму,Нарікав на життя,на утому, на вічну нестачу грошей.А чи в миті зітхання,скажи мені,в серці подумав,Скільки є в цьому світі насправді нещасних людей?Тих, хто жодного разу не бачив красу цього світу,Тих, хто втратив родину під подихом смертним війни...В кого просто при них помирали малесенькі діти,І в ту мить не здалися, не впали від болю вони.А прийняли хрест свій і життєву нелегку дорогуІ, не втративши віру, продовжили далі свій шлях.Зупинися, будь ласка, навіщо ти гніваєш Бога?Потопаєш в проблемах, надуманих гірких думках...Ти вважаєш, що в тебе замало грошей чи достатку?Забагато роботи, стосунки в родині не ті?Нехай прийдуть в ті миті у серці твоєму на згадкуВсі дива, які щедро Господь дарував у житті.Пригадай, кожен раз, коли зводишся зранку на ногиВсе, що маєш - не вічне, безцінне і дуже крихке...Не сприймай, як належне усе, що даровано Богом.Знаю, друже, що часто до болю життя нелегке.Але завжди знайдеться для щастя вагома причина!Для подяки, для світлих і чистих у серці думок.Я все знаю: як важко, як ниють побиті коліна,Але,прошу, тримайся... З тобою Вселюблячий Бог!Не гніви Його, молю, цінуй те, що звичне для тебе...Бо буденність насправді-дарунок безцінний Небес!Розуміння приходить, коли ти втрачаєш... Не треба...Просиш Бога про диво у морі щоденних чудес.Ти - щасливий! Ти просто зігрівся уже і від того,Що холод забувся і те, що отримав тепло.Зупинися на мить із подякою в серці до Бога...Я прошу, уяви, як би цього всього не було....© Огнєва Інелла@poesiaGod
Я з тобою, назавждиЧому твоя надія так погасла?Чому не Чую щирих молитов?Твоя душа так сильно вже ослабла,Невже не бачиш ти Мою любов?Чому в своїх тяжких переживаннях,Ти залишаєшся один на самоті?Хіба не Я з тобою у стражданнях?Хіба не Я тебе тримаю на путі?Коли тобі здається - сили зникли,І шлях попереду мов у імлі,Я поряд є, Я поруч, Я не зникну,Не залишу Своє дитя Я у пітьмі.Ти думаєш - «Мене не чує небо»,Та кожен зойк Я бережу в Собі.Я знаю, що твоєму серцю треба,І час, і відповідь - в Моїй руці. Я бачу сльози, виплакані нишком,Я знаю страх, що в серці пророста.Коли ти падаєш - Я зовсім близько,Моя рука тебе не залиша.Я не зламлю твоє крихке довірʼя,Не зраджу Я у вирі темноти.І через сльози вчу тебе терпінню,Та через втрати - справжної мети.Коли мовчиш, не маєш, що сказати,І серце втомлене від боротьби,Я чую те, що важко вимовляти,Бо всі думки відкриті лиш Мені.Не думай, що Мене лякає слабкість,Чи сльози, що зриваються з очей.Я полюбив тебе, не за досконалість,А серед болю, темних тих ночей.Ти часто дивишся лише під ноги,Не бачачи, куди веде твій шлях.Та Я веду тебе крізь всі пороги,Тримаючи майбутнє у руках.Не завжди говорю Я так, як хочеш,Не завжди відповім в ту ж саму мить.Та кожен крок, що ти несміло робиш,Я бачу, та навчаю тебе йти.Не бійся темряви, що огортає,Вона не вічна - як і кожен біль.Перед світанком ніч густа буває,Та світло вже торкається землі.Ти кажеш: «Господи я надто слабий»,Та Моя сила - в немочі живе.Коли йти сам, ти більше не спроможний,Тоді Моя рука тебе несе.Не обіцяв тобі життя без бурі,Та обіцяв, що будеш у човні.Й коли накриють хвилі хмурі,Ти віру май, довірся лиш Мені.Коли здається - все пішло даремно,І дні зливаються у сірий тінь.Запамʼятай: Я дію непомітно,І навіть там, де ти не бачиш змін.Я витру біль, що довго не минає,Я спокій дам твоїй слабкій душі.Бо навіть там, надія де згасає,Я сію Своє світло у тобі.Ти не забутий у Моїх дорогах,Не загубився серед тисячі імен.Записав тебе, Я на Своїх долонях,І стерти це не здатен жоден день.Не думай, що Мене томлять прохання,Чи, що втомлюсь чекати Я тебе.Я Бог терпіння, вірності й кохання,Відкрите Моє серце для тебе.Я знаю крик, який не став словами,Я знаю біль, що в тиші проростав.Й коли ти думав, що лишився сам - Тоді найближче біля тебе Я стояв.Не кваплю Я - Мені не треба поспіх,Любов не тисне, не ламає крил.Я вчу тебе не жити, як у штормі,А йти туди, де Я тобі відкрив.Коли ти вчишся знову довіряти,Хоч серце має тисячу шрамів,Я поруч є, щоб тихо підіймати,І відганяти страх, печалі і сумнів.Коли пустеля тягнеться без краю,І хліб вчорашній вже не живить сил,Я - Той, Хто манну з неба посилає,І воду бʼє зі скелі серед гір.Не бійся буть переді Мною щирим,І не ховай тривог у глибині.Я знаю тебе справжнім і вразливим,Саме таким тебе Я полюбив.І прийде день - без страху і тривоги,Коли з очей спаде важкий туман.Ти озирнешся на свої дороги,І скажеш: «Господи, Ти все це знав».Тож відпусти те, що тебе тримало,Довір Мені свої «Чому?» й «Коли?».Бо Я - Той Самий, Хто був, Є і Буде,І Я з тобою. Завжди. Назавжди…© Олексишина Дарина@poesiaGod
Не стрибай біля прірви Не стрибай біля прірви, не треба,Згаряча зайвих слів не кажи.Пам'ятай, над тобою є небоІ одна тільки мить, не біжи...Не клянися ніколи бездумно,Зарікатись не слід згаряча.Ми всі діти малі й нерозумні,А січемо людей без меча.За помилки так часто з'їдаєм,Нетерпимі до тих, хто упав.А про власні гріхи забуваєм,Як ще вчора так само лежав.Робим висновків сліпо чималоІ ведемо розмови про тих,Кого самі ніколи не знали,А уже одягнули у гріх.Поспішаєм підтримать розмовуІ доповнити море пліток.Поливаєм отрутою слово,Як завжди, без сторонніх думок...А як часто у сварці зопалуМи по лезу тонкому ідем.І усе, що колись будували,Вирізаєм із серця ножем.Але сварка колись закінчитьсяІ зійде із душі той запал,А із рани ще довго сочитьсяБуде кров від тих слів, що сказав...Тож, я прошу, знайди в собі сили,не дивитись із краю униз.Там у темряві - серцю могила.Не стрибай біля прірви, спинись!Все, що маєш так легко зламатиВ одну мить, без думок, згаряча.Справжнє диво - зуміти встояти,Не рубати бездумно з плеча.Якщо раптом застане спокуса,Ти себе у душі запитай:"А чи варта ця мить землетрусу?"Гнів пройде, охолонь, зачекай.Все минеться і ти пригадаєш, І збагнеш так багато речей.Справжню цінність того, що ти маєш І зумієш прийняти людей.Тож частіше тягнися до неба,Не отруюй думками життя.Не стрибай біля прірви, не треба, - Звідти людям нема вороття.© Огнєва Інелла@poesiaGod
Ніколи з впевненістю не плануй життяНіколи з впевненістю не плануй життя,Проектувати наперед не варто,Бо ти не знаєш, що породить завтра,Чи не зупинить смерть серцебиття.Ніколи днем майбутнім не хвалисьІ не кажи, що зробиш те чи інше,"Як Бог мені дозволить", - скажи ліпшеІ щиро, як дитина, помолись.Ніколи не кажи: "Я зможу все,Я все зроблю, усе мені під силу",Бо ти не знаєш, у яку хвилинуТи на шляху своєму упадеш.Ніколи ти собою не гордись,Собі у серці не складай медалі,Якщо ти маєш успіх в якійсь справі,То краще перед Господом смирись.Ніколи не надійся на людей,Бо плоть насправді - то хитка опора,Якщо тобі хтось помагав учора,То завтра вже, можливо, підведе.Ніколи не дивись в життя чуже,І приміряти не спіши на себеТе, в що тобі вдягатися не треба,Те, що тобі лиш горе принесе.Ніколи на життя не нарікай,Якщо воно не так, як хочеш, склалось,Якщо незадоволення зібралось,Про біди інших в той момент згадай.Ніколи цінні миті не марнуй:Людське життя - то наче вітру подих,Як сон короткий, в небуття відходить,А ти будь на сторожі і пильнуй.Ніколи не кажи, що є ще час,Що ти устигнеш з Богом примиритись,Як кличе Він, не смій тоді баритись,Бо то, можливо, твій останній шанс.Ніколи не плануй життя сам,Довір його в Батьківські руки Бога,Бо хто пройшов із Ним земну дорогу,Той, хоч помре, та з Богом оживе!@poesiaGod
TGLIST.COM.UA
