Уяви, цього всього могло б і не бути... Уяви, цього всього могло б і не бути... Тих, хто поруч: коханих і рідних людей. Голосів таких звичних ніколи ти міг би не чути. Нами втраченна цінність у світі порожніх речей. Пригадай, а коли ти востаннє дивився з подякою в небоЗі словами:"Спасибі, мій Боже, за те, що я маю цей день!"? Звідусіль тільки чується: "хочу!»,» бажаю!» і "треба!"І впирається щастя у хрискіт набитих кишень. Уяви,а ти міг би з'явитись на світ не на ліжку. Не огорнутий маминим ніжним теплом. І тебе б не занесли медсестри у теплу і чисту колиску,Не поїла би неня солодким грудним молоком. Але ти народився! Отримав можливість від БогаВідчувати цей світ і вдихати повітря п'янке. Можеш бачити, чути і зводитися зранку на ноги,А говориш про те, що життя нещасливе й важке. Пригадай, скільки раз ти сірішав у серці від суму,Нарікав на життя,на утому, на вічну нестачу грошей. А чи в миті зітхання,скажи мені,в серці подумав,Скільки є в цьому світі насправді нещасних людей? Тих, хто жодного разу не бачив красу цього світу,Тих, хто втратив родину під подихом смертним війни... В кого просто при них помирали малесенькі діти,І в ту мить не здалися, не впали від болю вони. А прийняли хрест свій і життєву нелегку дорогуІ, не втративши віру, продовжили далі свій шлях. Зупинися, будь ласка, навіщо ти гніваєш Бога? Потопаєш в проблемах, надуманих гірких думках... Ти вважаєш, що в тебе замало грошей чи достатку? Забагато роботи, стосунки в родині не ті? Нехай прийдуть в ті миті у серці твоєму на згадкуВсі дива, які щедро Господь дарував у житті. Пригадай, кожен раз, коли зводишся зранку на ногиВсе, що маєш - не вічне, безцінне і дуже крихке... Не сприймай, як належне усе, що даровано Богом. Знаю, друже, що часто до болю життя нелегке. Але завжди знайдеться для щастя вагома причина! Для подяки, для світлих і чистих у серці думок. Я все знаю: як важко, як ниють побиті коліна,Але,прошу, тримайся... З тобою Вселюблячий Бог! Не гніви Його, молю, цінуй те, що звичне для тебе... Бо буденність насправді-дарунок безцінний Небес! Розуміння приходить, коли ти втрачаєш... Не треба... Просиш Бога про диво у морі щоденних чудес. Ти - щасливий! Ти просто зігрівся уже і від того,Що холод забувся і те, що отримав тепло. Зупинися на мить із подякою в серці до Бога... Я прошу, уяви, як би цього всього не було....© Огнєва Інелла@poesiaGod