Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
@muzyka_virshiКоли я знову стану на коліна,Прошепочу лиш деякі слова,Тоді мій батько спуститься до менеІ тихо так промовить: "Ти моє дитя".Якщо в темряві вихід не побачуІ здасться, що у темному куті,Тоді мій батько поруч стане,Освітить шлях, який не зможу я сама пройти.Як вороги оточать мене валом,Бриніти сльози будуть на очах,Та ворог люто буде насміхатисьІ стріли випустить не раз.Тоді мій тато буде поручТа захистить від всякої біди.Він простягне для мене руку допомогиТа сили дасть мені усе пройти.Якщо мій шлях прокладений з тернини,Каміння буде заважати йти.І ноги знов болюче буде кров'ю обливати,Та сил не буде, щоби далі йти.Тоді мій тато буде поруч і ніжно стане лікувать.Від бруду мої ноги буде обмивать.Він накладе той пластир, щоб рана більше не пекла,І як овечку на плече візьме.Коли відмовиться найкращий другІ знову потерплю поразку,Я знаю, що на небі тато є,Лиш з ним життя буде прекрасне.Коли я знову стану на коліна,Відчую, що програла знову битву,Тоді прийду до тата на розмову,Він захистить, щитом переді мною стане.Якщо я знов впаду в безсиллі,Не зможу далі йти сама,І знову по щоці покотиться сльоза,І мов би рана ще не зажила.Тоді склонюсь я на колінаІ все Ісусу розкажу, відкрию душу я Йому свою.Мій тато спуститься до менеТа ще раз скаже: "Ти моє дитя".13.05.2026р.Радчук Олена@poemss_christian
@muzyka_virshiСьогодні в Церкві Божій торжество,А в серцях наших радість хвилювання.Послав Господь від Духа нам СвогоІ виконалось Боже обіцяння..Ми згадуємо, як Ісус любивши,Просив Він в учнів, щоб не відлучались.В молитві, низько голову схиливши,Обіцяний дарунок всі чекали.І ось, о чудо, що за славна мить?Почувся шум, ніби пронісся вітер.І дім наповнився враз диханням святим,Потоком сильним із тепла і світла.В серця людей вселилась благодать,Святий Дух Божий подво́ївся в душі́.Яка то радість, що не описать,То можна пережити у тиші.Як молитовним полились дощемРосою чистою мови хваління.Цей шум чув натовп тим чудовим днемІ в кожного своє нерозуміння:«Ми знаємо, що він юдеєм є,Щось на єгипетськІй говорить мові.Ти чуєш, до Всевишнього він зве,Слова його звучать такі чудові!»«Та, вони певне напились,Незрозуміле щось з собою чинять,Що їхні мови різними сплелисьІ в цьому є вино. Ось й вся причина».«О, ні, не п'яні ми!» – мова ПетраВраз прогриміла гучно над народом.«Збулись воістину слова:В Христі Ісусі ми є і свобода.І Божий Дух вселяється в того,Хто Господа усім серцем приймає.Хто з покаянням прийме дар Його,Гріховний груз пороків залишає.Почуйте нині ви слова мої,Прийміть Того, Якого ви розп'яли.Покайтесь, не лишайтесь в стороні,Щоби хрестившись, членом церкви стали!»А Дух Святий роботу завершав,В серцях людських, любов'ю покоривши.До сім'ї спасенних душі докладав,Вузли невір'я сильно розділивши.Пробігли ери разом із роками,Але незмінно з нами Дух Святий.Так ніжно поміж нашими рядамиПроходить Він Невидимий, Живий!І плачем ми від радості і щастя,Очі є сповнені слізьми.В стражданнях, в труднощах, в нещастяхВін з нами. Бо ми є Його дітьми.Він з нами тут з відвагою, щоб сміло,Як той Петро, ві́дсіч дати могли.Щоб Вість Благу несли, це Боже діло,Щоб до Христа грішних людей вели.О, Дух Святий, нам нагадай сьогодні,Події днів апостолів, що стались.Нас зігрівай в любові Ти Господній,Щоб труд із ревністю звершали!@poemss_christian
@muzyka_virshiГосподня воля, де вона? Як віднайти її, як відшукати?Як розпізнати серед тлаПуті, якими варто крокувати?Коли на роздоріжжі ти стоїш, Коли незрозуміло й дуже страшно, Ти в Гефсиманію біжи скоріш, І там взивай до Господа старанно. Там, в Гефсиманії, у тьмі нічній,Серед туману, в одиночку,Звершай ти свій духовний бій, У свому непримітному куточку.Немає місця тут простим сльозам, У Гефсиманії молитись треба особливо.Не дати місця жалю почуттям, Ось що насправді є важливо.Боротись так, щоб всі страждання Повиступали кровʼю на чолі.Боротись так, щоб всі бажання, Пішли із серця з краплями крові.Молитва Гефсиманська значно важча, За всі молитви що ти вже прошепотів, З усіх молитв ось ця - найважча, Бо накриває справжня буря почуттів.О ні, це не тому що друзі сплять, І не тому, що і тобі вже час лягати,І не тому, що вже коліна так болять,А все тому, що треба щось ламати.Ламати власні почуття, Усі свої плотські бажання.Тут треба вбити власне «я».Залишити усі свої прохання.У Гефсиманії тяжкий двобій,Ти борешся там зі своєю плоттю,Але її ти, друже, не жалій.Змирися та пізнай Святую волю.Ти щиро в Гефсиманії скажи,Хай воля не моя, але Твоя, мій Боже.Мені, Господь, допоможи,Щоби не мало сили все вороже.Тоді пізнаєш ти її,Ту волю Божу, що Він хоче,Він сили дасть на то тобі,Це у житті земнім є найдорожче.Моргунова Прія @poemss_christian
@muzyka_virshiНавчи мене, молитись, БожеНавчи мене, молитись, Боже,Молитися в ночі чи в день,Щоб чути лише голос з небаІ за Тобою йти вперед...Навчи не просто говорити слово,А чути ніжний голос Твій.Навчи в молитві згадувати й того, хто біль наніс,І мовити... «Прощу».Навчи, мій Боже, так молитись,Щоб сльози капали з очей,І відчувати ніжний дотик Того,Хто кров пролив за нас... людей.Допоможи в молитві згадувать Твої страждання,Де ти вмирав за нас, нікчемних, злих людей.Я знаю, там було нелегко,Та Ти проніс, і сильно полюбивНавчи мене молитись, Боже,Не просто мовить вивчені слова.Дозволь відчути твою силу,Щоб вдячністю наповнились уста.Не сильна я, ти знаєш, Боже,Не раз впаду І сили вже немає, щоб піднятись,Та прошу: мене ти підніми.Навчи молитись і не тільки, коли біль, тривога,Коли страшенна буря навкруги,Але навчи молитися і тоді, коли відчула радість, мир в душі.Господь, я дякую за те, що ти був поручНавіть тоді, коли згрішила я.Думки були, що він уже не простить,Немає сенсу стукать в двері ті.Та я почула ніжний голос в серці:— Дитя, тебе я відкупив, прийди сьогодні на розмову,Перев’яжу я рани всі твої.І я прийшла, до тата на розмову,До того, в кому радість без умов.Прийшла, щоб розказать про біль, тривогу, і знову сліз потік.Ні, Він не сказав: «Я не приймаю».Він не сказав: «Я вчора так чекав,І знову не прийшла».Та в серці тихий голос я почула:Дитя, усе тобі прощаю.Господь, я знов прийду до тебе на розмову,Я розкажу, що все-таки болить.А ти навчай мене молитись, Боже,І вслід іти шляхом вузьким.04.02.2026р. Радчук Олена@olenka_radch
@muzyka_virshiЯк біль твоє серце стискає,Коли в грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидатиУ того, хто наніс тобі біль.Не спіши пліткувати про ньогоІ за спиною щось тихо казать,Не кажи ти зло на свого брата,А лиш в молитві ти умій прощать.Тоді в молитві, на колінах,Прийми ти рішення простить,Нехай в ту мить тобі він стане братом,Любов'ю лиш покрий ти біль.І не дивись, як боляче зробив він,Як безжалісно грязю обливав,Лише тоді поглянь ти на Голгофу,Де наш Спаситель на хресті вмирав.Він теж невинно, боляче страждав,Мовчав, коли плювали у лице,Коли кричали "Розіпни"І дали нести тяжкого хреста.Тоді Він все простив, не думав, як би відімстить.Лише із жалістю казав: "Прости їм, Отче..."Пройшов усе, без нарікання,Нікому не старався злом за зло платить.Не легка боротьба, я знаю,Простить того, хто боляче зробив,Того, хто кинув камінь у тебеІ там, де була рана, ще більшою зробив.Та я прошу...Впади ти на коліна, і все Ісусу розкажи.Віддай Йому ти біль свою,В ту мить Він полікує твою душу.І залікує рани всі твої.Як біль твоє серце стискає,Як у грудях нестерпно болить,Не спіши ти каміння кидати,На колінах лиш прийми ти рішення простить. 02.04.2026р.Радчук Олена@poemss_christian
@muzyka_virshiУмій чекати, в Бога є свій план,Бо на землі ми ще підвладні часу,Він до народження про тебе вже все знав, І дав життя благословенне та прекрасне.А поки ждеш, не зупиняйся на шляху,Бо кожен день є до мети твоєї кроком,Цінуй сьогодні тим, до чого досягнув,Дає Господь щодня Свої уроки.Щасливий ти, як бачиш кожен штрихРуки Творця в житті своїм буденнім,Й радіючи душею, йдеш за Ним,Бо в Ньому ти уже благословенний.А Він малює із життя твого шедевр,Малює пензликом Любові так старанно,І знає Сам, нанести що і де,Щоб ти щасливий був й любив так само.Вкладає Бог бажання у серця,І хоче ,щоб ми ревністю палали,Не просто так повітря били безкінця,А до мети ,до Нього досягали.Є світ невидимий, є те,що можеш тиПобачити очима свого серця,На крилах віри в світ цей полетиш,І дух твій над землею піднесеться.Ти там побачиш Господа красу,Він світлом є, що в душу проникає,Від погляду Його по тілу струм,А дух твій радість невимовна наповняє.Ти розумієш: ти і Він - одне,Ніхто не може вас вже розлучити,Його любов цінніша є за все,Ти хочеш бути вічно в Його світлі.Так дивно, інколи говорить Він без слів,І просто так тобі все зрозуміло,Лягає мир на серце, наче сніг,Стає так легко на душі й спокійно.Хоча в житті ,на жаль, не без проблем,Буває смуток принесуть нам сірі будні,Але коли їх Богу віддаєм,Про всі турботи й труднощі забудем.Умій чекати. Здійснення бажань Не в твоїй владі, це Господня дія,Ти Ним втішайся, в Ньому пробувай,І відкриватимеш щодня благословіння,Немовби подарунки від Творця ,І будеш дивуватись, як дитина,Незвичні переповнять почуття,Подяка щира в небеса полине.На півдорозі рук не опускай!А ,може, ціль твоя за поворотом?Не зупиняйся, Богу довіряй,Його на всіх дорогах пізнавай, Бо тільки в цьому є найбільша насолода@poemss_christian
@muzyka_virshiЛюбов порою наче не любов,Про неї в світі сказано багато,Вона - у силі спільних молитов ,Вона , частіше , будні а не свято.. Не схожа на роман земний вона,На вигадану повість про стосунки ,Любов- це не троянда сто одна ,Любов- це не коштовні подарунки... Любов- не серенади під вікном ,Не мрії про якісь рожеві замки ,Любов- накрити ближнього крилом ,Зібрати його серденько з уламків ... Не просто пити каву запашну ,А й чашу болю навпіл розділити ,Пройти пустелю висохлу, страшну ,І джерело води у ній відкрити... Любов- це не прогулянки удвох ,Коли з- під хмари місяць визирає,Це поступати так , як хоче Бог ,Це дарувати іншим частку Раю. Любов- не в діамантах, не в грошах,Це точно не краса, не розум й слава...Любов- це йти , порою, по ножах ,Лишаючи кривавий слід позаду... Любов- це не присвячувать вірші ,А це простити навіть непростиме...До хворого вставати уночі ,Це знати: хтось в біді тебе нестиме... Хтось не осудить , ніжно обійме,А в горі буде дихати за тебе,Розбиту, бідну , зранену прийме ,Й захоче зі собою взяти в Небо ... Любов- не поцілунків милий жест,Любов- це не похвальних слів багато...Це на Голгофі дерев'яний хрест,Це без вини Христос висить розп'ятий... Любов- це відректися свого " я",Поставити когось ще вище себе,Любов- це єдність, злагода , сім'я,Це щастя те , яким цінити треба ... Любов - це проявляти доброту ,За зроблене віддачі не чекати...Коли хтось впав , вину покрити ту ,Любов - це сльози ближньому втирати...Герої ми , коли у нас в житті,Складається все просто на " відмінно",А ти любити спробуй і тоді ,Коли прийдуть такі нежданні зміни... Коли хвороба крила обітне,Коли твоя подруга постаріє,Чи ,може ,в кут невдача зажене...Об айсберг розіб'ються світлі мрії... В такі моменти- ще сильніш люби,Плети руками їй невмілі коси...А ти йому із м'яти чай роби ,Хай кожен день лиш радощі приносить... І навіть в час , коли вже сивина ,Попроситься лягти обом на скроні ,Любов хай буде чиста і міцна ,А головне: долоня у долоні...@poems_christian
@muzyka_virshiА що коли Бог скаже «ні» ?Чи твоя віра в Нього не пропаде? Давай по правді, своє життя ти посуди Хіба ти хочеш щоб розбились плани?Ми на життя будуємо проект Щоб кожний день не мати недостакуІ аж ніяк не ждемо той момент Коли на ньому Бог покладе крапку Молитва наша має свій підтекст І дуже часто на свої прохання Ми хочем чути тільки слово «так»Що Бог схвалив усі наші бажання А коли ні, збирається на гнів І як при штромі, все чорніють хмари Так недовіра насуває біль І тоді Бог, не добрий, а поганий!Можливо він скасовує політ, Ніяк кордон не можеш перетнутиА в результаті злишся на весь світБо по твоєму все би мало бутиТи може любиш, але не тебе, І почуття закрили серце й розумІ ти на Бога всю винну кладешБо все не так як в романтичній прозі Можливо просиш краще шосьІ заздриш тим, у кого успіх слава А Бог мовчить…закриті небесаІ твоя віра падає помало Я також злилась, на Господнє «Ні»Не розуміла, плакала, питала Він міг зробити чудо у житті І через це б явилась Його СлаваВін міг сказати мені твердо Так Якщо Бог любить, нащо відмовляє?Чому мовчить на кожне із прохань?Чому одразу не відповідає? Яка розумна думка, і слова Та заключать все твої мотиви Ти обхитритт хочеш небеса Які про тебе знають все, людино…?Самі відходим від Свого Творця А потім все громадимо на купу І десь зірветься з твого язика Що винний Бог, і аж ніяк не люди Ми хочем все і зараз, без терпіньБез молитв,без Біблії без посту І тут додати можна би аміньАле не буде у житті так просто Чому завжди звучить лише : подай?Піди Господь, зціли, яви нам чудоТа ти хоч раз у Нього запитай Де Він бажає, щоб душа ти була!Є страх спитати, чи почути те, Що план Його про тебе зовсім інший?І може Бог допустить щось таке Щоб показати в чому ти є грішний Ти не бажаєш йти, де каже вінТи приліпилась надто до комфорту І бачиш морок темно-сірих стін Що не дають побачити висотиНе довподоби коли наший план Терпить поправки, інколи й розруху І кожен з нас вже щось набудував Не допустивши туди Божу Руку Та що коли Бог скаже ні!Допустить крах, подібно як у Йова Для когось справжнє хрещення в вогні Зламатись в вірі як помре худоба В когось вершина всіх випробувать Це біль від зради, чи лихого слова Духовно кволі, боїмось страждань Своїх людських, це навіть не за Бога В руках тремтять тоненькі сторінки Я знов читаю з болем книгу Йова Якому вкрили тіло гнояки Якому кажуть проклянути Бога Померли діти, спалена отара На шкірі струпи, попіл і черва Та сатанинська злоба не зламалаБо Йов прославив Господа Імя Із мого серце не тікає думка А що про мене кажуть небесаМоє життя, це те що за лаштунком І чи достойна тої честі я Щоб сам Господь на небі похвалився Що моя віра сильна на землі А голова в сумнівах опустиласьБо розумію, що напевно ні…Куди змагатись з праведністю Йова Та й не потрібно, я б не понеслаБог допускає все у певну міру Хтось пройде те, що не пройшла би я З лиця землі міста й країни стерлисьТа не зіреться Божа благодать Герої віри з Біблі померли Та їхні душі з Господом сидять І кожен з Них надіявся на Бога То чи не краще розвалити план І йти туди, де буде Божа воля Що обіцяє вічні небеса?Бо може й ти життям своїм засвідчиш І схаменеться не одна душа А може ти, наступний герой віриЯкого Бог до Книги записав .@poemss_christian
@poemss_christianВсі сильні також дуже часто плачуть…Проте ніхто не бачить їхніх сліз.Бо їм цих сліз ніколи не пробачатьЛиш тільки слово кинуть як батіг.Ніхто не бачить коли сильні плачуть…Вони свій біль ховають від людей.Не всі заплаканими зможуть їх побачить,Тому ,що плачуть в глибині ночей.Кусають губи мало не до крові,Щоб не почув ніхто бодай що хлип.Бо сильні люди звикли вже до болю,І вони знають : Все переболить.Не день пройде, не два, і не неділя,Порою місяць, а порою й два,Щоб рана та що сильно так кровила Хоч трішки дала спокій й зажила.Всі сильні люди часто так страждають.Їм відпочинку від страждань нема.Тому вони так легко помічають Всіх тих у кого на душі зима.Вони здаються сильними на зовні,Але в душі німий таїться крик.Вони тримають у своїй долоніВсю свою силу і мовчать про біль.Це всім здається, що вони не зламні.Але вони неначе той Ахілл,Від всіх те місце ніби заховали,Щоб їх ніхто туди не поразив.Лише найближчі, які добре знаютьПринести можуть надпекучий біль.Бо від своїх нічого не ховаєш,Тай що сховати можна від своїх?І не чекаєш зовсім ти удару,Та вразу дар від того прилетитьКому ти навіть душу відкриваєш…Лише хвилина й ніж уже сидить…І закусивши губи у безсиллі,Ти вставши далі по житті ідеш.Та не один а разом і сумнівиЗ собою у дорогу ти береш.Не плач мій друже. А іди сміливоІ знай , що скоро буде вже кінець.Усім твоїм стражданням, що без міриТобі в житті хтось щедро подає.Всміхнись мій друг, і ти тоді побачишЩо поруч ті, хто тільки лиш любив,Й поллються сльози струменем гарячимІ буде все як ти того хотів.Не знемагай, ще зовсім не багато,І радість з неба буде у душі.І пам’ятай, що сильні також плачуть,Та плачуть не на людях а в тиші.Тому сьогодні прихили колінаЙ закривши двері Богу все скажи.Благословенна Господом людино.Не знемагай. Кріпися та іди.@muzyka_virshi
@muzyka_virshiЯ знаю Того, в кого я повірив,Я знаю Того, хто дає життя,Я знаю Того, хто вселив надію,Вказавши шлях у вічні небеса.Я знаю Того, хто страждав за мене,Хто на Голгофі кров Свою пролив,Я знаю Того, хто втирає сльози,Тоді, коли ніхто не розумів.Хто йде назустріч, коли дуже важко,Коли стояти сил уже нема,Я знаю Того, хто у ці хвилини,Для мене відкриває небеса.Для Нього уся біль моя знайома,Кожний підйом, долина, також спуск,Він знає, як підходить часом втома,Коли у серці з сумнівом борюсь.І кожний раз невидимії руки,Давали сили знову далі йтиКоли уже хотілось просто здатись - У той момент Він поруч був тоді.Коли здається, виходу немає,І ти один залишився в бою,Господь твої проблеми, друже, знає - Він руку протягнув тобі Свою.Коли ти впав й не в силах вже піднятись,І кожний крок - це знову важкий бій,Не розчаруйся в Бозі, хоча й важко,Триматись на плаву серед стихій.Коли кругом нависли чорні хмари,І ти не бачиш світла в далині,Тримайсь тоді Ісуса, що є сили -Світанок близько, трішки потерпи.Життя тут на землі часом не легке,І люди слів підтримки не знайдуть,Та в той момент невидимії руки,Торкнуться серця й далі поведуть.Долайчук Віталій@poemss_christian
