Християнські вірші

ЗІЙШОВ З НЕБЕС....Зійшов з Небес як чистий чистий голуб Обіцяний Ісусом Дух Святий У подиху вітрів - спокійний Голос ,Горить утіхи всім вогонь живий. У Писанні відмічена картина:Був день Пятидесятниці тоді ,Я уявляю дім Єрусалиму ,Молилися Христові учні всі. До обітниць прислухавшись серцями,Вони чекали чуда із чудес ,Хвалили разом Господа піснями ,Зненацька там зчинився шум з Небес. Він сумнівів  розсік Собою хвилі ,Прогнав переживань в серцях борню...І ніби вітер у могутній силі ,Наповнив дім , з'явився блиск вогню. То Дух Святий - всім людям Він Втішитель,Пророче слово дав тоді устам,Для зранених й потомлених- Цілитель,Його лиш славить Церква вся Христа. Він поруч і від днів Єрусалиму,Коли гонінь жахливих грім гримів,А Дух Святий на крилах ніс незримо ,Хоч ворог Церкву зруйнувать хотів... Чи хтось забуде біль середньовіччя,Там голоси звучать мучеників,Не приховає сніг сибірський більше,Сліди крові замучених синів. Історія закопує глибоко ,Гонінь тих факти , та лунає знов ...Звучать питання :" Господи , Допоки?Коли ж помстишся Ти за нашу Кров?" Господня Церква в бурях і гоніннях,А Дух Святий- це найвірніший Друг ,Підтримує завжди і вчить терпінню ,Скорботи й страх панують хоч навкруг. Належимо Христу ми ... не чужі є ,Дарований нам одяг білий Ним,Веде нас по Землі одна надія,Що в Небі будем з Господом Святим. Великий день ! О Трійця неподільна,Вся Церква нині молиться Тобі ,Перед Тобою схилені коліна,Будь з нами скрізь. Підтримуй в боротьбі. Хай свято щастя , радості зігріє ,Серця людей , потішить в простоті...Вогонь нехай горить і вітер віє  ,Як в день П'ятидесятниці тоді. ( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

@muzyka_virshiЗамечай счастье... Замечай счастье в мелочах:В разлИтых красках тёплого лета, В ребёнке, сидящем на отцовских плечах, В тихих минутах твоего рассвета. Замечай счастье в простых вещах, В вымытой до блеска чашке. Счастье, оно даже в слезах, Оставшихся солью на твоей рубашке. Счастье сквозит в коротких фразах:"Я жду тебя! Пошли гулять!"Но его нет в упрëках и приказах. Счастье – это Бог, отец и мать. Замечай счастливых и несчастных тоже. И для этих бедолаг кусочком счастья стань. В их глазах зажжется свет, и можетОни своё счастье принесут тебе как дань. Замечай его, оно повсюду. Счастье – это воздух для души. Всё перестаёт, а счастье всегда будет. Полной грудью им, пожалуйста, дыши. Масштабнее самых больших водопадовЛьётся из бездонных сосудов небаСчастье самых разных форматов. От морей, рек и до крошек хлеба. Каждый раз, просыпаясь с рассветом, Божью милость радостно встречай. Осенью, зимой, весной и летомСчастье есть. Ты только его замечай. Мурашкина Анастасия@poemss_christina

@muzyka_virshi БЛАГОСЛОВЕН ТОЙ ДІМБлагословен той дім в котрім Христа пізнали,Де Він всім Друг, і радість і любов.Серця блаженні, що Його прийняли,І Він до них Господарем ввійшов.Благословен той дім де Бог усе в усьому,Благословен бо в нім премудрість і любов.Неправда й зло гнізда не звиють в ньому,Бо на нього дверях Святого Агнця кров.Благословен той дім, де старість поважають,Шанують кволих дідусів, бабусь.Де слави Господа та істини шукають,І не бажають прикрощів комусь.Благословен той дім, в котрім батьки в пошані,А п'ята Божа заповідь в серцях.Шануй батьків, бо в цьому шануванні,Щасливим буде твій життєвий шлях.Благословен той дім, де в жінки з чоловіком,І радість і печаль - все ділиться навпіл.Вони одне бо їх серця навіки з'єднав,Всевишній Бог Господь Еммануїл.Благословен той дім, в котрім дітей привчають,До праці, милосердя, співчуття.Де не травмують їх,де їх не зневажають,Де і в суворості є ніжні почуття.Благословен той дім, котрий любов'ю світить,Де злагода і мир розквітли на вустах.В котрім народженні з гори батьки і діти,В серця прийняли благодать Христа.@poemss_christian

@muzyka_virshiВи знаєте і світ не містить слів,Щоб гідну славу Господу віддати.За все прекрасне, що наш Бог створив,За все що нині можемо ми мати.2.Я думаю, якби все полічить,Що кожен день рука Його давала,Не зможе жодна книга все вмістить,Тих милостей що з рук Його приймали.3.І скільки б ми не славили Творця,Не зможем гідну славу Господу віддати.Він все подарував нам для життя.Що зможем ми у ніг Його покласти?4.Хала Господь, за все Тобі хвала!За хліб щоденний за врожай на полі!Не в силах підібрати я слова,Щоби подякувать за все у моїй долі.5.Хвала за сонце, що світило вдень.І наші ниви щедро зігрівало.За серце повне радісних пісень,І за дощі ,що землю поливали.6.Хвала за теплоту погожих днів,За мирне небо, що пливе над нами.За осінь, що Ти знову подарив,І за комори, повні що плодами.7.За вітерець легенький у жару,За землю, напував яку дощами,За силу, що давав у будь-яку пору,Коли у ній ми ,Господи, потребу мали.8.За теплий дім, за спокій у краю,За день і ніч, за чисте й світле небо.За квіти, трави ,вранішню росу,За сонце,місяць ,зірочки у небі.9.Хвала Тобі за кожен день і мить,За кожен подих в тихий час молитви.Хвала за те що чуєш,і прожить,Нам знову дав ще рік у мирі й світлі.10.Ти скрізь благословив - на полі,у саду.Без Тебе,праця користі не мала б,Без Тебе, не дала б земля плоду.Без Тебе, о Ісус,ми радості немали б.11.Хвала Господь, за все Тобі хвала.За день цей, що з Твоєї волі маєм,За те, що у Тобі знайшли життя,За благодать, що з рук Твоїх приймаєм.12.Ми не достойні всіх Твоїх щедрот.А милостей Твоїх не заслужили,Твоя любов є вище всіх висот,І осягнуть її ми б незуміли.13.Ти дав нам все, і хочешЩоб і ми Тобі належно Славу віддавали.Щоби Тобі принесли ми плоди,Щоби від серця ближнього прощали.14.Життя пройде...як листя восени,Як помах птахів, що летять у вирій.Похилиться як в лісі ясени,Навіки зникне у ходьбі не смілій.15.І прийде час ,настануть ті жнива,Яких всі люди довго так чекали.І явна стане істина проста,Наскільки Богу ми себе віддали.16.Прийдуть жнива...останнії жнива,І запитає в кожного Спаситель,Що ти робив коли прийшла весна?Хто був твій друг, і хто був твій учитель?17.Ідуть жнива, останнії для нас...А чи снопи свої ми пов'язали?Чи правильно прожили ми свій час?І скільки ми для Господа віддали?18.Він дав нам все:можливість, вміння,час.Лише щоби Його ми прославляли,І все що Він потребує від нас,Щоб ми плоди достойнії зібрали.19.Він любить нас, тому благословив:Доми, поля,городи, і нас із вами.Потоки благодаті Він пролив,Лише щоби народ Його прославив.20.Отож давайте завжди в кожну мить,Свого Спасителя і Бога величати.За кожен день, дозволив що прожить,Достойну славу Господу віддатиАвтор невідомий@poemss_christian

@poemss_christianОСЬ МІСЯЦЬ ПРОЙШОВ-СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА...Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа. Як наше життя помінялось? Чим сповнене серце було і душа? Чи все, як раніше, зосталось? Неначе давно це все дуже було, Як Тіло і Кров ми приймали, Гріхи визнавали і каялись знов... І так місяці пролітали. Знов тільки коротеньке: "Боже прости, Чим, може, згрішив за цей місяць... Це - "може" в собі може стільки нести.Від Бога ніщо не є скрите. У нас християн - "може", "десь" і "колись",За звичку у сповіді стало. І тут, на вечері, щоб хтось помоливсьЗа "десь" і "колись" - то замало. Якщо в серці гріх, ти його відкривай, Якщо там є мир - дякуй Богу. Бо стало це, часто, неначе обряд, Що є як зневага Святому. Ти Тіло і Кров не для того приймав, Щоб знов, цілий місяць, грішити. Обіцянку Богу служити давав, У вірності й правді ходити. Немає нікого, щоб був без гріха. Так гріх, на землі, спокушає. Якщо визнаєш, ти його називай. Хай доступу ворог не має. Винось його в світло, в душі не ховай, Бо так наскладаєш чимало. В осудження Тіло і Кров не приймай, Щоб звичкою це вже не стало. Це - "може", і "якось", і "десь ",  і "колись",Неначе тонке павутинняЗаплутує душу, ти - правді корись. Згрішив, то скоріш на коліна. Не перед причастям, щодня, кожну митьУ серце своє зазирнувши, Гріхи визнавай, прагни свято ти жить. Буть вірним старайся Ісусу. Бо чаша і хліб, це не просто обряд, Який християни звершають. Це - наше спасіння, це - наше життя, Це - наша дорога до раю. У благоговінні, подяці й хваліДо ніг Божих серцем схилившись, Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб. Вино - немов крові краплини.@poemss_christian

@muzyka_virshiА Бог тебе любить.Так, Він любить тебе, ти це чуєш ?Можливо, любов охолола твоя, Та Божа - ніколи тебе не забуде !Можливо, ти впав, і руки свої опустивМожливо, цей світ і тебе заманив Ти весь в суєті і в роботі,В турботах земних та клопотах.А Бог тебе любить....Так ніжно, так сильно... як БатькоА ти, все біжиш і біжишІ наче, нічого не бачиш.Не бачиш любові ЙогоЯка щоранку дає сили встати,Хліб дає, одягає, і теплим промінчиком сонця голубить.Так, це Бог тебе любить.А ти, наче цього не бачиш..Не бачиш хвали, що природа складаєТуману, що ніжно і тихо поля покриває..Рожево- багряного заходу сонця, що око красою ласкаєЦе Бог тебе любить ..Для тебе Він все посилаєА більше всього, дар спасіння даєВ любові своїй, подяки й смиренного серця чекає.А Бог тебе любить.... І ти полюби.В замін, більш нічого не требаТи лиш полюби, щирим серцемЙ душею злетиш до блакитного небаА Бог тебе любить, людино, ти чуєш?Йому не важливо твій статус, вік і лицеО, не будь же байдужим, схились перед ТворцемВіддай подяку Богу, нехай вона злетить у небоПодивися в синє небо, і пройде вся тривогаПодивися на природу, поля ромашок,Прозорі крапельки роси, співи пташок..Ти наче відірвешся від суєти земноїІ дух твій, злине в небеса, де неземна красаТоді прославиш ти ТворцяТоді лиш зможеш з небом поєднатись.О, ця любов Божа...Така незрозуміла, таємнича, міцна, вічна і прекраснаГлибока, аж до смерті, жива і діюча навікиНам, людям, до кінця її ніколи не зрозумітиСхились сьогодні перед Богом,Подяку з трепетом складиБо часто з вуст твоїх лиш чути просьби,Прийди, дай, допоможи...А Бог тебе любить...І римський цвях, це записав в Його долоняхЛюбив Він і тоді, коли вінок впивався в скроніІ ніщо в цім світі, не зможе відлучити від Його любові.@poemss_christian

@muzyka_virshi А люди так часто бувають злими...І після їх слів так на серці болить...І мрії так часто бувають гіркими,Коли розбиваються вщент в одну мить...І спроби так часто бувають невдалі,І терни колючі ростуть на шляху,І страх є у серці-а що буде далі?Життя ще гіркіше за смак табаку...Виходить,не треба на щось сподіватись?І слід оминати із страхом людей?Бо мало що може у світі цім статись,Де стільки страшних, неприємних речей...А я вам скажу, що життя неймовірне...І цукор солодший, як спробуєш сіль...І світло ясніше у темряві видно ...Тож смійся, живи ,насолоджуйся, мрій!Життя це прекрасно, а те ,що багатоУ ньому скорботи ,безчестя ,бідиПотрібно уміти пробачить й прийняти... Не треба...Я прошу , життя не суди...Це ми все зробили, на нас і провина...Людини ім'я, мов хворобу, несем...Але і прощення у йменні "Людина"Очистивши душу ,ми всі віднайдем...Ми люди -вінець над усім, що ми бачим...Ми люди!Не треба про це забувать...В усіх нас є світло ,а ,отже ,це значить,Що кожен з нас може цей світ врятувать...Нехай нам здається, від нас не залежитьНічого у світі цім сповненім зла,Але нам можливість безцінна належить,Розправить у серці два світлих крила...І стать не такими, як всі ,що довкола,Змінити себе ,розтопити свій лід...Засяяти світлом не пізно ніколи,Так само не пізно зігріти цей світ...Нехай не увесь ,лиш маленьку частину...Та є в цьому світі такі ,як і ми,Які у собі ще не вбили людину,Які спромоглися лишитись людьми...Давайте ми будемо світ підійматиІ нести у нього надію й добро...Щоранку добрішими трохи ставатиІ вірить у диво,хай що б не було...Допоки живем будуть мрії й невдачі,Падіння і злети ,години і мить...Та в тому і сенс...Ми живем,а це значить,Що нам ще під силу усе це змінить...@poemss_christian

@muzuka_virshiЯ прошу тебя, пожалуйста, не очаровывайся людьми, мой друг. Хотя многие и будут тебе добрым примером. Но даже добрый человек может злым стать вдруг, А искренний, оступившись, может стать лицемером. И те, кто любят, не всегда о любви говорят, Поэтому не делай никого из людей смыслом жизни. Бывает, что пылкие сердцем, больше уже не горят, А щедрые не всегда могут быть бескорыстны. Кто был тебе другом, быть может завтра станет врагом,Но радостней, конечно, если враг твой станет тебе другом. А любимая церковь может превратиться в Содом, Следуя ложным теориям и лженаукам. Кто ноги тебе омывал, может завтра толкнуть тебя в грязь, А тот, кого считал великим грешником, протянет тебе руку. Возьмёт и вытащит, испачканной одежды не стыдясь. И не обмолвится, что оказал хорошую услугу. Пусть твоё сердце открыто будет для людей, Но прежде открывай его, пожалуйста, для Бога. Он с радостью избавит от чарующих сетей, Которых в твоей жизни будет много. Научит смотреть глазами небаНа каждого, с кем доведëтся встретиться. Ты только вкушай каждый день духовного хлеба,И твои глаза Христовым сиянием засветятся. Самое красивое, что может быть в человеке –Это глаза, что наполнены любовью Христа. В нашем безбожном и беспринципном веке, Ты эту Любовь найдешь у Креста, Она всегда верна, добра и чиста... Мурашкина Анастасия@poemss_christian

@muzyka_virshi Молився Ти в саду в порі нічнійМаслини розділяли  тільки горе... Коли прийшов до Тебе зрадник Твій ,То я Тебе теж зрадила в ту пору... Коли перед Пилатом ти стояв ,І в люті злій юрба вся бушувала..І " Розіпни Його" народ кричав ,То " Розіпни" з людьми і я кричала... Коли ніс хрест , збичований, в журбіСолдати римські били і штовхали...То болю завдавала я Тобі ,І не Тобі , а їм допомагала... Коли вже воїн молот в руки взяв ,Щоб для розп'яття там пора настала...Коли Святі він Руки пробивав,То я ті гострі цвяхи подавала.... Та навіть тих , хто в Руки цвяхи бив ,Любов Твоя прийнять готова...Ісус.. я розпинала.. Ти любив..Прокляття не промовивши ні слова... Коли молитву до Отця підніс ," Прости їм , Отче ... вчинків не збагнули"..Тоді я серед стогонів і сліз,В благаннях тих своє ім'я почула... За мене Ти молився і просив ,Всім серцем, переповненим страждання...Мої гріхи всі милістю покрив ,Настало на Голгофі покаяння. Душа моя мов ранішня роса ,Вже прощена Тобою , вільна стала..Оплакували смерть всі Небеса,І з ними я ридання не ховала... Тебе , Святого , гріб сирий чекав ,Життя повстане навіть із могили ,І Ти повстав! Кайдани розірвав,Побачила я воскресіння силу. Воскресла назавжди душа моя ,У ворога її відвоював Ти ,Ціна висока ... твердо знаю я ,Ще вища ніж скарби , грошей мільярди... Минулим Ти мене не дорікнув ,Що розпинала я Тебе з юрбою..Простив , нове Ти дихання вдихнув-Я житиму на Небесах з Тобою. І чим за щастя відплачу таке?Чи осягну любов Твою безмірну...Дозволь любити серцем всім Тебе,Тобі життя віддати у довірі. Автор: Луцик-Мартинюк Наталя@muzyka_virshi

@muzyka_virshi Останні, на хресті важкім, хвилини..."Прости їм, Отче..." - все іще лунає.І попросив, в останнє: "Хочу пити..."І - душу в руки Я Твої вручаю...Зняли з хреста, у гробі положили.Здалося - все, кінець...як жити далі?У хворих не зосталося надіїІ учні всі зажурені стояли.Помер, Хто найдорожчим став у світі,На Кого всю надію покладали.Як далі, у гріховнім, світі жити?У Ньому лише правду всі пізнали.Хто оздоровить, у біді потішить?Розкаже про Небесне Царство вічне?До кого йти? До кого притулитисьУ своїм горі, коли знову прийде?Два дні у горі учні, плаче мати.Якою довгою була оця субота...Усі навкруг святкують своє свято.Лише у тих, хто знав Христа - скорбота.Це сталося уранці - заясніло...Ось сонечко з'явилося на сході.І починався перший день неділі.Минула ніч і пробудилася природа.Минула ніч ця на землі гріховна.Життя воскресло з Господом із гробу.І радість огорнула невимовнаУсіх, хто близько був із Ним до часу того.Ще люди по домівках спочивалиНе знаючи про те вклике диво.Воскрес Господь! - пташки лише співали.Які ж ви люди, на землі, щасливі!Христос воскрес! Відкрив у небо двері.Христос воскрес! І смерть не має владиНад тими, хто прийме Христа у серце,Залишить світ, любові Його ради.Ні смерть, ні камінь не зуміли втриматьХриста в холодній кам'яній могилі.Він переміг їх в боротьбі не рівній,В любові до людей беручи силу.Воскрес із мертвих, щоби жити з нами,Щоб вірним дарувать життя небесне.Ти відвали від серця свого камінь,Нехай у ньому наш Господь воскресне.@poemss_christian#Пасха