@muzyka_virshiЛюбов порою наче не любов,Про неї в світі сказано багато,Вона - у силі спільних молитов ,Вона , частіше , будні а не свято.. Не схожа на роман земний вона,На вигадану повість про стосунки ,Любов- це не троянда сто одна ,Любов- це не коштовні подарунки... Любов- не серенади під вікном ,Не мрії про якісь рожеві замки ,Любов- накрити ближнього крилом ,Зібрати його серденько з уламків ... Не просто пити каву запашну ,А й чашу болю навпіл розділити ,Пройти пустелю висохлу, страшну ,І джерело води у ній відкрити... Любов- це не прогулянки удвох ,Коли з- під хмари місяць визирає,Це поступати так , як хоче Бог ,Це дарувати іншим частку Раю. Любов- не в діамантах, не в грошах,Це точно не краса, не розум й слава...Любов- це йти , порою, по ножах ,Лишаючи кривавий слід позаду... Любов- це не присвячувать вірші ,А це простити навіть непростиме...До хворого вставати уночі ,Це знати: хтось в біді тебе нестиме... Хтось не осудить , ніжно обійме,А в горі буде дихати за тебе,Розбиту, бідну , зранену прийме ,Й захоче зі собою взяти в Небо ... Любов- не поцілунків милий жест,Любов- це не похвальних слів багато...Це на Голгофі дерев'яний хрест,Це без вини Христос висить розп'ятий... Любов- це відректися свого " я",Поставити когось ще вище себе,Любов- це єдність, злагода , сім'я,Це щастя те , яким цінити треба ... Любов - це проявляти доброту ,За зроблене віддачі не чекати...Коли хтось впав , вину покрити ту ,Любов - це сльози ближньому втирати...Герої ми , коли у нас в житті,Складається все просто на " відмінно",А ти любити спробуй і тоді ,Коли прийдуть такі нежданні зміни... Коли хвороба крила обітне,Коли твоя подруга постаріє,Чи ,може ,в кут невдача зажене...Об айсберг розіб'ються світлі мрії... В такі моменти- ще сильніш люби,Плети руками їй невмілі коси...А ти йому із м'яти чай роби ,Хай кожен день лиш радощі приносить... І навіть в час , коли вже сивина ,Попроситься лягти обом на скроні ,Любов хай буде чиста і міцна ,А головне: долоня у долоні...@poems_christian
@muzyka_virshiА що коли Бог скаже «ні» ?Чи твоя віра в Нього не пропаде? Давай по правді, своє життя ти посуди Хіба ти хочеш щоб розбились плани?Ми на життя будуємо проект Щоб кожний день не мати недостакуІ аж ніяк не ждемо той момент Коли на ньому Бог покладе крапку Молитва наша має свій підтекст І дуже часто на свої прохання Ми хочем чути тільки слово «так»Що Бог схвалив усі наші бажання А коли ні, збирається на гнів І як при штромі, все чорніють хмари Так недовіра насуває біль І тоді Бог, не добрий, а поганий!Можливо він скасовує політ, Ніяк кордон не можеш перетнутиА в результаті злишся на весь світБо по твоєму все би мало бутиТи може любиш, але не тебе, І почуття закрили серце й розумІ ти на Бога всю винну кладешБо все не так як в романтичній прозі Можливо просиш краще шосьІ заздриш тим, у кого успіх слава А Бог мовчить…закриті небесаІ твоя віра падає помало Я також злилась, на Господнє «Ні»Не розуміла, плакала, питала Він міг зробити чудо у житті І через це б явилась Його СлаваВін міг сказати мені твердо Так Якщо Бог любить, нащо відмовляє?Чому мовчить на кожне із прохань?Чому одразу не відповідає? Яка розумна думка, і слова Та заключать все твої мотиви Ти обхитритт хочеш небеса Які про тебе знають все, людино…?Самі відходим від Свого Творця А потім все громадимо на купу І десь зірветься з твого язика Що винний Бог, і аж ніяк не люди Ми хочем все і зараз, без терпіньБез молитв,без Біблії без посту І тут додати можна би аміньАле не буде у житті так просто Чому завжди звучить лише : подай?Піди Господь, зціли, яви нам чудоТа ти хоч раз у Нього запитай Де Він бажає, щоб душа ти була!Є страх спитати, чи почути те, Що план Його про тебе зовсім інший?І може Бог допустить щось таке Щоб показати в чому ти є грішний Ти не бажаєш йти, де каже вінТи приліпилась надто до комфорту І бачиш морок темно-сірих стін Що не дають побачити висотиНе довподоби коли наший план Терпить поправки, інколи й розруху І кожен з нас вже щось набудував Не допустивши туди Божу Руку Та що коли Бог скаже ні!Допустить крах, подібно як у Йова Для когось справжнє хрещення в вогні Зламатись в вірі як помре худоба В когось вершина всіх випробувать Це біль від зради, чи лихого слова Духовно кволі, боїмось страждань Своїх людських, це навіть не за Бога В руках тремтять тоненькі сторінки Я знов читаю з болем книгу Йова Якому вкрили тіло гнояки Якому кажуть проклянути Бога Померли діти, спалена отара На шкірі струпи, попіл і черва Та сатанинська злоба не зламалаБо Йов прославив Господа Імя Із мого серце не тікає думка А що про мене кажуть небесаМоє життя, це те що за лаштунком І чи достойна тої честі я Щоб сам Господь на небі похвалився Що моя віра сильна на землі А голова в сумнівах опустиласьБо розумію, що напевно ні…Куди змагатись з праведністю Йова Та й не потрібно, я б не понеслаБог допускає все у певну міру Хтось пройде те, що не пройшла би я З лиця землі міста й країни стерлисьТа не зіреться Божа благодать Герої віри з Біблі померли Та їхні душі з Господом сидять І кожен з Них надіявся на Бога То чи не краще розвалити план І йти туди, де буде Божа воля Що обіцяє вічні небеса?Бо може й ти життям своїм засвідчиш І схаменеться не одна душа А може ти, наступний герой віриЯкого Бог до Книги записав .@poemss_christian
@poemss_christianВсі сильні також дуже часто плачуть…Проте ніхто не бачить їхніх сліз.Бо їм цих сліз ніколи не пробачатьЛиш тільки слово кинуть як батіг.Ніхто не бачить коли сильні плачуть…Вони свій біль ховають від людей.Не всі заплаканими зможуть їх побачить,Тому ,що плачуть в глибині ночей.Кусають губи мало не до крові,Щоб не почув ніхто бодай що хлип.Бо сильні люди звикли вже до болю,І вони знають : Все переболить.Не день пройде, не два, і не неділя,Порою місяць, а порою й два,Щоб рана та що сильно так кровила Хоч трішки дала спокій й зажила.Всі сильні люди часто так страждають.Їм відпочинку від страждань нема.Тому вони так легко помічають Всіх тих у кого на душі зима.Вони здаються сильними на зовні,Але в душі німий таїться крик.Вони тримають у своїй долоніВсю свою силу і мовчать про біль.Це всім здається, що вони не зламні.Але вони неначе той Ахілл,Від всіх те місце ніби заховали,Щоб їх ніхто туди не поразив.Лише найближчі, які добре знаютьПринести можуть надпекучий біль.Бо від своїх нічого не ховаєш,Тай що сховати можна від своїх?І не чекаєш зовсім ти удару,Та вразу дар від того прилетитьКому ти навіть душу відкриваєш…Лише хвилина й ніж уже сидить…І закусивши губи у безсиллі,Ти вставши далі по житті ідеш.Та не один а разом і сумнівиЗ собою у дорогу ти береш.Не плач мій друже. А іди сміливоІ знай , що скоро буде вже кінець.Усім твоїм стражданням, що без міриТобі в житті хтось щедро подає.Всміхнись мій друг, і ти тоді побачишЩо поруч ті, хто тільки лиш любив,Й поллються сльози струменем гарячимІ буде все як ти того хотів.Не знемагай, ще зовсім не багато,І радість з неба буде у душі.І пам’ятай, що сильні також плачуть,Та плачуть не на людях а в тиші.Тому сьогодні прихили колінаЙ закривши двері Богу все скажи.Благословенна Господом людино.Не знемагай. Кріпися та іди.@muzyka_virshi
@muzyka_virshiЯ знаю Того, в кого я повірив,Я знаю Того, хто дає життя,Я знаю Того, хто вселив надію,Вказавши шлях у вічні небеса.Я знаю Того, хто страждав за мене,Хто на Голгофі кров Свою пролив,Я знаю Того, хто втирає сльози,Тоді, коли ніхто не розумів.Хто йде назустріч, коли дуже важко,Коли стояти сил уже нема,Я знаю Того, хто у ці хвилини,Для мене відкриває небеса.Для Нього уся біль моя знайома,Кожний підйом, долина, також спуск,Він знає, як підходить часом втома,Коли у серці з сумнівом борюсь.І кожний раз невидимії руки,Давали сили знову далі йтиКоли уже хотілось просто здатись - У той момент Він поруч був тоді.Коли здається, виходу немає,І ти один залишився в бою,Господь твої проблеми, друже, знає - Він руку протягнув тобі Свою.Коли ти впав й не в силах вже піднятись,І кожний крок - це знову важкий бій,Не розчаруйся в Бозі, хоча й важко,Триматись на плаву серед стихій.Коли кругом нависли чорні хмари,І ти не бачиш світла в далині,Тримайсь тоді Ісуса, що є сили -Світанок близько, трішки потерпи.Життя тут на землі часом не легке,І люди слів підтримки не знайдуть,Та в той момент невидимії руки,Торкнуться серця й далі поведуть.Долайчук Віталій@poemss_christian
@muzyka_virshiЛунає молитва в вечірній тиші,В ній сльози є, є розкаяння..Господь не пройде повз тієї душі,Він буде із нею в єднанні.На рани проллє Свій цілющий бальзам,Загоїть їх і перев'яже,Спокоєм наповнить сердечний весь храм,І слово потіхи їй скаже.О,як же важливо молитись завжди,В вечірній час й в ранішню пору,Молитись таємно,Господь лише й ти,Його чути й бачити поряд.Молитва не є відпочинком для нас,В ній часто боротись нам треба,Щоб буть переможцем в житті повсякчас,Щоб з вірою йти в святе небо.Коли бачиш тих,хто ще гине в гріхах,Хто йде по широкій стежині,Візьми й понеси на молитви руках,Бог чує сердечне моління.Хтось важко страждає, комусь так болить,-Молися за тих, хто в скорботах,Хай вогник твоєї молитви горить,Бог буде звершати роботу.Є сила в молитві,сердечній,простій,Вона нам дарована Богом,Ти з нею здолаєш і смуток, і біль,З молитвою легша дорога.Молися,мій друже,молися завжди,Піднось чисті руки до неба,І вір,що побачиш молитви плоди,Й Господь буде ближчим до тебе.@poemss_christian
@muzyka_virshiНіхто з людей, ніхто на всьому світі, Тебе не любить так, як любить Він. Любов Христова сонцем ясно світить, І підіймає зранених з колін.Ніхто з людей, ніхто не зрозуміє, Так, як зробити може це Господь, Коли у душу холодом повіє, Він на тепло замінить прохолодь.Ніхто з людей, ніхто з цієї маси, Тебе так не потішить, як Христос. Він тліючого ґнота не погасить, І віджене від серця тінь загроз.Ніхто з людей, ніхто із них не знає, Як правильно підтримать, пожаліть, Ніколи в гніві Він не доламає, Той очерет, що зігнутим стоїть.Ніхто з людей, ніхто не допоможе, Тобі, як це зробити може Бог, Якщо і впав — тебе підняти зможе, Навчить іти вперед, до перемог.Ніхто з людей, ніхто з людей не здатний Твоїм пройнятись болем... і без слів... З хреста лиш світить сонце благодатне, Там Той, Хто стільки мук перетерпів.Відпив ти в людях лицемірство, зради, Їм довіряти — досвід це гіркий... Ісус Христос в журбі твоїй — розрада. Не лишить у біді. Він не такий.За Руку Його зранену тримайся, Прощає те, що ти собі не зміг. На Нього цілковито покладайся, До нині Він життя твоє беріг.Ніхто з людей, ніхто з них не чекає , Розмов з тобою так, як Твій Отець... Молитви чує і відповідає, На всі питання й запити сердець.Несе Він на руках і не загубить, Тебе для Неба назавжди купив. Ніхто з людей. Ніхто так не полюбить, Як це Спаситель вже давно зробив.Наталія Луцик-Мартинюк@poemss_christian
@musyka_virshiА знаєш, щирість зараз ціниться не дужеЙ на зміну милості приходить часто суд. За маскою приховуєм байдужість,За спинами ллємό на когось бруд, Йдемо в стосунках лиш до межі «добре»,А серед труднощів, конфліктів і проблемБоротись за людину не хоробрі... Й не гріємо, лиш палимо вогнем. Я в цій епосі фальші, зрад, зневіриУ серці світло хочу зберегти, І навіть коли боляче без міри,Не руйнувать, а будувать мости,Свою гординю заховать подалі,Боротися за дружбу, як за скарб, Знайти агапе в себе в арсеналі,Коли душа розірветься від скарг, Коли душа розірветься від болю, Коли по ній пройдуться без жалю. Не на людину підійму я зброю -Ворожий план любов'ю я спалю. Диявол шле думок мені багато, І кожна з них - стріла його атак:Тобі болить, ти молишся завзято,Проте хіба байдужість - це не знак?Хіба людська зневага - не оцінка, Яка, поглянь, дорівнює нулю. Для когось ти - всього лише сторінка, Їм все одно на щирість всіх "люблю".Хоч сатана і б'є розчаруванням, Я все ж зроблю всій вибір - полюбить. І всі його детальні планування В мені любов не зможуть погасить. Я хочу бути чистою і даліВ собі проміння сонця пронести.Не надиматися на п'єдесталі,А бути здатною сказать просте «прости».І навіть якщо я ні в чім не винна,Стосунки будуть вище від образ.Хоч я слабка і немічна людина,Господь мене шліфує як алмаз. В Його руках я стану діамантом, Який Христа являє знов і знов.І, мовби лист Святого Адресанта, Найкращу звістку принесу - любов. ©Вікторія Конончук@poemss_christian
@muzyka_virshiБурхливі води ІордануНесуть історію століть.Від праотців, від АвраамаБув час і слави й лихоліть.Не раз спиняло Боже Слово,Він зупинявся – Бог велів.Були часи – вмивався кров’ю,Текли потоки крові, сліз.Бурхливі води ІорданаУ планах Господа були.Почув народ там ІоаннаІ потягнувся до води.Могутній голос ІоаннаЗвучав, як в небі яснім грім:«Омийтесь в водах Іордана,Покайтесь, щоб простив Бог гріх.»І Бог давав дух покаяння,Народ хрестився у воді.Серед Ізраїлю – чекання,Месії скоро вже прихід.«Я не Христос, - Іван засвідчивЯ голос є серед пустель.Покайтесь всі, бо ось ВеличнийУ славі неба вже гряде.»Чекав у водах ІорданаПредтеча Господа Христа.Ісус прийшов був до Івана,Хоч не було у Нім гріха.– Чи ж я хрестити Тебе маю?Ти є Господь, Месія, Цар.Я недостойний, щоб сандалі Тобі, Спаситель, розв’язать.– Остав тепер, бо так потрібноВсю правду виконати тут.У світлі води ІорданаСлова святі вперед несуть.Бурхливі води ІорданаНесуть історію століть.Там Бог хрестився від ІванаУ тій воді, що сам створив.Автор Олексій Благослов@poemss_christian
@muzyka_virshiТВОЄ НАРОДЖЕННЯЯким ,Ісус ,було Твоє народження?Як хочеться в часи ті повернутись..Побачити, як сяяла зоря,З Марією та Йосипом побути.Послухати,як Анголи з небесПро прихід Твій урочисто звіщали,Як віддавали мудреці для Тебе честь,До ніг Твоїх дарунки покладали.Як би хотілось бачити Тебе,І разом з усіма хвалу віддати,Мій розум всіх подій цих не збагне,Найбільш дивуюсь, як Ти небо зміг лишати,А там краса, там Анголів хори,А Ти так просто йшов на грішну землю,І народився не в багатстві, в бідноті,Та розумів: прийшов не надаремно.Ти знав : попереду Тебе чекає хрест,Й на землю до людей йти не вагався,Ти їх любив, і йшов за них на смерть,Щоб мали люди і спасіння, й щастя.На землю з неба був відважний крок,Життя земне потрібно лиш прожити,Ти для людей був як живий струмок,А потім став для їхніх душ Спаситель.Ти є Дорога, Правда і Життя,Як добре,що Тебе я теж пізнала..Хоч біля ясел, як родивсь Ти, не була,Але століття нас не роз'єднали.Ти навпаки так близько, Ти в мені,Твоя любов єство все обіймає,Й Твоє народження показує мені,Щоб я Тебе всім серцем прославляла .Тепер я можу повернутись в ті часи,І духом всі події споглядати...І чути серцем: народився Божий Син!Щоб мир і радість усім людям дати@poemss_christian
@muzyka_virshiРіздвяна ніч завжди є особлива,Спішать до бідних ясел мудреці.Несуть і золото, і ладан, й смирну, Щоб привітать Спасителя землі.Залишили і пастухи свої отари,Й побігли до маленького хліва.Серед соломи Йосип та Марія,В руках тримали Боже немовля.В ту тиху ніч вгорі сіяла зірка,Освітлювала до Ісуса шлях.І швидко розлетілась гучна звістка,Лунала по всіх селах і містах.Яка була чудова та новина,Що Ангел сповістив в цю тиху ніч.Нам народилася Свята дитина,Принесла радість для людей усіх.Мале дитя лежало на соломі,Сиділи поруч люблячі батьки.Не знаючи, яка чекає Сина доля,Скільки наруги, болю і ганьби.Ісус народився і спав Він в колисці,Почувши цю вістку цар Ірод лихий.Розгніваний був, він цій радісній вістці,Було тільки чути слово «убий!»І ніч та була переповнена плачем,Та крик матерів «відпусти, не вбивай!»Був такий пронизаючий жахом і болем,Їх серце гнітили втрата й печаль.І дітки малі нізащо помирали,Та тільки Ісус тихесенько спав.І Йосип й Марія до Бога взивали,І шлях до Єгипту Господь їм вказав.Шлях був непростий і зовсім не легкий,Серця переповнював смуток і біль.В ту ніч загинули безвинні діти,Та саме Ісус був Ірода ціль.Боявся загрози для свого він трону,Боявся, що влади не матиме він.Ця думка йому не давала спокою,Що десь народився обіцяний Син.Та страшна подія потроху минала,Ісус між людьми ходив й промовляв.Усе, що пророки про Нього звіщали,У ті дні сповнялось - як Бог планував.Людей Він навчав добру і любові,Щоб в серці ніхто не задумував зла.Щоб люди одержали душі вже нові,І віра у серці - все більше росла.Він знав, що зречуться, обмануть і зрадять,Він знав, про всі муки Свої на хресті.Та всі ті страждання Йому не завадять,Щоб радість принести і душі спасти.Після страшних подій минули століття,Й сьогодні ми згадуєм всі про Христа.Який народився і спав він на сіні,Який поплатився за нас всіх життям.Христова любов до нас всіх безмежна,Любовʼю, дорогу до неба проклав.І щоб врятувалась людина тілесна,Без вини, замість нас Христос помирав.Сьогодні нам треба про це памʼятати,І серцем й душею любити Христа.Постраждав Він, щоб грішні всі душі спасати,І кожен, щоб мав вічне життя.@poemss_christian
TGLIST.COM.UA
