Статистика telegram каналу - @pavlo_klimkin

Логотип телеграм спільноти - Павло Клімкін 2021-05-06

Павло Клімкін

Кількість підписників:
2414
Фото:
16 
Відео:
Посилання:
Категорія:
Новини та ЗМІ
Опис:
Міністр закордонних справ (2014-2019)

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Павло Клімкін
2024-07-03
Павло Клімкін
2024-06-20
Павло Клімкін
2024-03-12
Павло Клімкін
2024-03-07
Павло Клімкін
2024-02-26
Павло Клімкін
2024-02-22
Павло Клімкін
2023-11-27
Павло Клімкін
2023-11-24
Павло Клімкін
2023-10-25
Павло Клімкін
2023-10-07
Павло Клімкін
2023-10-03
Павло Клімкін
2023-09-29
Павло Клімкін
2023-08-01
Павло Клімкін
2023-07-27
Павло Клімкін
2023-04-09
Павло Клімкін
2023-03-31
Павло Клімкін
2023-03-28
Павло Клімкін
2023-01-28
Павло Клімкін
2023-01-20
Павло Клімкін
2023-01-02

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно підтверджена
2024-07-03
Офіційно не підтверджена
2024-07-02
Офіційно підтверджена
2024-06-20
Офіційно не підтверджена
2024-06-19
Офіційно підтверджена
2024-03-12
Офіційно не підтверджена
2024-03-11
Офіційно підтверджена
2024-03-07
Офіційно не підтверджена
2024-03-05
Офіційно підтверджена
2024-02-26
Офіційно не підтверджена
2024-02-25
Офіційно підтверджена
2024-02-22
Офіційно не підтверджена
2024-02-18
Офіційно підтверджена
2023-11-27
Офіційно не підтверджена
2023-11-26
Офіційно підтверджена
2023-11-24
Офіційно не підтверджена
2023-11-23
Офіційно підтверджена
2023-10-25
Офіційно не підтверджена
2023-10-24
Офіційно підтверджена
2023-10-07
Офіційно не підтверджена
2023-10-05

Стіна канала Павло Клімкін - @pavlo_klimkin

Сьогодні хочеться вітати зі Святом Незалежності - тепер ніхто не буде робити це формально - хтось дуже патетично, а хтось просто рукостисканням, але з розумінням ціни для всіх і кожного. В такий день точно не хочеться говорити про уродів на кшталт Пригожина, але ворогів потрібно знати і розуміти. Навіть під час Свята. Ми навряд чи найближчим часом дізнаємось, чи він загинув, чи це було в результаті автокатастрофи, хто це все організував і багато іншого. За лаштунками російської політики може бути що завгодно, адже це послідовність спецоперацій - так функціонує РФ. Але на сцені російської політики Путін виглядає одночасно і слабшим, і сильнішим. Сильнішим, оскільки всі думають, що це понятійне покарання Пригожина.
Ну майже всі. Ніяких заворушень в РФ не буде, але еліти ще раз все зрозуміють. Тотальна зачистка всіх, хто має "авторитет" серед
реваншистів робить Путіна головним і безальтернативним реваншистом - поки що. І розв"язує йому руки для торгівлі із Заходом.
Але одночасно смерть Пригожина, якщо він звісно мертвий, робить Путіна слабшим,
оскільки система допустила появу суміші блазня і бунтаря і була вимушена його зачистити. В короткій перспективі режим стане міцнішим і
жорсткішим, в дальшій - уявіть собі, що буде думати кожний, сідаючи на авто чи літак або йдучи на полювання або кудись ще. Більш того,
харизма Пригожина була важливою для російських операцій а Африці, замінити її буде складно, а спадщину Пригожина, як військову, так і бізнесову, стерв’ятники розриватимуть на шматки. Хоча Вагнер знадато важливий для РФ актив, його збережуть, тільки під іншим брендом. Ну і звісно Пригожин потурбувався про різний компромат в разі своєї смерті.
Щось може вилізти публічно, але ризикну допустити, що найцікавіша частина потрапить в "потрібні руки" конфіденційно. До остаточної
крапки в цій історії ще дуже далеко. Якщо вона взагалі буде.

1500
23-08-24 12:11

Є щось символічне в тому, що День Державного прапора в нас збігається з річницею підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Сталін і Гітлер
вважали, що Центральна Європа має припинити існувати - назавжди. Безумовна, а не умовна, як її намалювали і продовжують робити це в
Москві, Незалежність України, нарешті повертає Європі сенс, чим вона є і чим вона хотіла б бути.
Кордони Європи тепер пройдуть по сходу
України не тільки в наших головах, а й в головах всій європейців. Ще 10 років тому це здавалося багатьом мрією. А в РФ досі відкривають пам'ятники Сталіну, останній буквально наступного тижня - там диктатори міняються, а країна така сама. І як в сталінські часи там пишуть доноси на те, що хтось чи щось має кольори Українського прапору - таких випадків сотні. А значить Прапор це також зброя), з Днем Прапору всіх!

1100
23-08-23 09:36

Історія зі словами керівника секретаріату генсека НАТО Йенсена наробила галасу. В буквальному сенсі те, що він сказав, звучить як
відмова від територій в обмін на членство в НАТО. Звісно, вибір слів кепський та незграбний, тому і був вчора названий помилкою. Ніхто нічого міняти не буде - ані політично, ані юридично. Але диму без вогню не буває, та й сам факт інтерв'ю керівника офісу - це щось поза правилами для західного світу. Ці слова свідчать, що наші союзники допускають "патову" ситуацію на полі бою, тимчасову або більш тривалу- і відповідно ведуть дискусію, що це означатиме в сенсі моделей безпеки. Звісно, нам такі дискусії емоційно дуже не подобаються, але ми маємо поважати наших союзників і зрозуміти їх логіку, адже інших
союзників в нас немає і нам вони в боротьбі за Україну критично потрібні.
Сенс дискусії, яка ведеться у деяких західних колах, приблизно у наступному. Якщо НАТО в якийсь момент приймає рішення про наше членство а Альянсі, але в цей момент ще не звільнена всі територія України, то що це означає? Тоді НАТО приймає рішення розповсюдити статтю 5 щодо колективної оборони на територію, яку ми контролюємо. Водночас, будь-які подальші дії зі звільнення наших територій означатимуть завдання РФ ударів вже по території НАТО, Що ставить питання, а чи маємо ми узгоджувати дії зі звільнення територій в рамках НАТО і якщо так, то чи не є це обмеженням нашого суверенітету щодо наших територій? Це виглядає для багатьох як казуїстика, але ми маємо бути готові до таких дискусій - не тільки емоційно, а й раціонально. Як кажуть, "чорт - він в деталях". А "міняти" території на НАТО нікому не вдасться, українці такий бартер не сприймуть і не дозволять.

1400
23-08-17 14:05

Події в Нігері виглядають для більшості українців дуже далекими, нецікавими і неважливими. Військовий переворот в Нігері став четвертим
в країнах Західної Африки за 2 роки. Всі - за тієї чи іншої участі РФ. Російські прапори на вулицях в цих країнах - маніпуляція, але вона накладається на цілком реальні негативні почуття щодо Заходу взагалі і Франції зокрема. Росія хоче виглядати як "годувальник" - через поставки зерна та добрив і "захисник" - через діяльність Вагнера та інших російських приватних військових компаній. Стратегія примітивна, але цілком працююча, більш того Захід ще не знайшов ефективної "вакцини" проти неї, особливо на фоні того, що китайці активно використовують РФ в цілях контролю над Африкою. Наша війна з РФ уповільнила російські зусилля на цьому континенті, але не припинила їх. Події а Африці звісно вимагатимуть від Заходу щоденної уваги, що відволікатиме її від нас, але не критично, адже це все розглядається в єдиному контексті
протистояння з РФ.
Тим не менше це реальний виклик. До того ж в Африці все наразі розглядається через призму орієнтації на Захід або неЗахід, нас бачать як країну, дотичну до Заходу, і відповідно так і формується ставлення до нас. А Захід в Африці майже жодного позитиву не викликає і не тільки через колоніальне минуле. Це якраз той випадок, коли наше прагнення стати частиною Заходу - ціннісно та політично, створює для нас нові виклики, які тільки розмовами та постачанням зернових не владнати. Але в Африці дуже добре заходить здатність бути сильним і не йти на компроміси - знаю з свого особистого спілкування. Україна зламала міф про "непереможність" РФ і російської армії - це має стати складовою нашої м"якої сили в Африці. Звісно, не тільки на словах, а з готовністю поділитися досвідом після війни - це може зробити нас унікальними а Африці і створити новий, вже не "пострадянський" імідж України.

1900
23-08-09 05:32

Зустріч у Саудівській Аравії це безсумнівний успіх. І наш, і Заходу. Зібрати за одним столом представників західного та незахідного світів
є до речі ляпасом ООН, яка не є і не спроможна стати таким майданчиком. Але ООН не звикати. Втім, успіхом є факт проведення зустрічі і старт процесу, але поки що не результат. Незахідні країни не хочуть продовження війни, вона їм заважає і відволікає від них увагу та ресурси. Але нашої Перемоги вони теж не хочуть, адже це буде перемога і Заходу, до якого багато з них особливо позитивних почуттів не мають. Це стосується всіх, в тому числі Китаю та Індії. В російську перемогу вони також не вірять, а їхній приїзд до Джидди і бажання говорити із Заходом і з нами в окремому форматі найкраще тому підтвердження. Тому їх більш ніж влаштовує "нічия" і параметри цієї "нічиї" вони готові і хочуть обговорювати. Звісно, вони продовжують підтримувати активні контакти з РФ і мали консультацій перед цієї зустріччю. Якщо не всі, то майже всі.
Незахідні країни також бачать ознаки втоми на Заході, вони навчилися читати західні настрої. Вони розуміють, що Захід хоче стратегічної поразки РФ, але ця поразка має бути комплексною, а не насамперед мілітарною, як це бачать в нас, «контрольованою" і включатиме перезавантаження системи світової
безпеки, тобто стосуватиметься як Заходу, так неЗаходу. Тому майже всі незахідні країни приїхали до Джидди, щоб зрозуміти, які є варіанти майбутнього, де їхнє місце у ньому та які межі можливого компромісу. Саме пошук компромісів є головним викликом цього процесу. Захід та неЗахід впритул підійшли до моменту, коли готові про це говорити. З одного боку можливий компроміс може стати сильним важелем впливу на РФ, адже він точно не відповідатиме баченню Путіна. Але з іншого він
не буде пасувати до нашого бачення Перемоги, а протистояти спільній позиції Заходу та неЗаходу буде майже неможливо. Тому ми критично потребуємо їхнього спільного бачення, що не вимагало б від нас стратегічних поступок. Тим більше, що час працює проти всіх, але в кожного свій годинник і свій темп

2200
23-08-05 09:31

Сьогодні Файненшл Таймс надрукувала статтю про намір Адміністрації США зробити запит на постачання зброї Тайваню як частини запиту на
постачання зброї Україні. Це вже певний час обговорювалося у Вашингтоні, але для багатьох в Україні стало сенсацією. Для когось - приводом для розмов про "зраду" і про те, що Тайвань отримає зброю за рахунок України. Що, звісно, маячня, оскільки кожен отримає "своє". Але зовнішньополітичні наслідки цього кроку будуть дуже і дуже серйозними і їх варто обговорити. Тайвань вперше отримає зброю за рахунок американської допомоги, а не шляхом її купівлі - тобто на той самий кшталт, як отримуємо її ми. В Конгресі США забезпечити підтримку такого "спільного" запиту буде легше - буде менше дискусій серед республіканців і двопартійний консенсус простіше побудувати. Але в Кремлі прочитають це як вияв слабкості і правильності своєї тактики "перечекати і виснажити Захід".
Цю загрозу непогано було б зустріти рішенням про надання Україні нової зброї, наприклад, ракет з довшим радіусом дії. Китаю це точно не сподобається, від слова зовсім. Раніше Тайвань купував зброю, вона часто не надходила вчасно, не в останню чергу з політичних міркувань. Наразі ставки зростають, у січні наступного року на Тайвані відбудуться президентські вибори, які стануть рубіконом для китайської стратегії та тактики. Простір для гри для Китаю дуже широкий - в них братимуть участь кандидати від трьох, не двох партій, як раніше.
Китайці добре розуміють американську внутрішню політику і навряд "поведуться" на відповідь через поставки зброї РФ - вони не зацікавлені у санкціях з боку Заходу. Але чи будуть вони реально тиснути на РФ з метою отримати більш швидкий та кращий для нас результат - велике питання. А підвищення ставок з військовою допомогою перед виборами на Тайвані може все більше переносити фокус уваги з України на Тайвань, що нам цієї осени геть зовсім не потрібно. Цей аналіз можна продовжувати майже нескінченно, але один висновок є очевидним - те, що відбуватиметься навколо Тайваню, впливатиме на фокус уваги до нас, України. І "змагання" за цю увагу не в наших інтересах.

1400
23-08-02 18:20

Зустріч Африка - РФ на саміт не тягне. Багато країн знизили рівень, наші союзники попрацювали, а головне - африканські країни вичікують і хочуть отримати свої зиски. Найцікавіше - багато країн, які "з'їхали" з рівня глав держав або урядів, прямо залежать від Китаю. Пекін міг би дуже просто і переконливо просити їх підняти рівень, але цього не зробив. Коли керівники центральноазійських країн приїхали до Москви на 9 травня, мені важко уявити, що це було зроблено без відома і згоди Пекіна. Тепер китайці, які мають товарообіг з африканськими країнами у майже 270 млрд. доларів, вирішили не ділитися впливом в Африці і не
робити послуг РФ - це багато говорить про ставлення Китаю до російського режима. Але РФ має і свої традиційні зв"язки з Африкою - ще з часів СРСР. Багато африканських країн не любить Захід, одночасно зневажає його та боїться - ще з колоніальних часів. Парадоксальним чином це збігається із ставленням Кремля до Заходу.
РФ намагатиметься побудувати з частиною Африки своєрідний антизахідний альянс, адже це пасує і Китаю. Більшості африканських країн не подобається наша війна з РФ, вони вважають, що це відволікає увагу, ресурси і допомогу від них. Вони хочуть зерно, добрива та інші товари за мінімальними цінами, а головне - отримати максимальні зиски із всіх. Те, що ми можемо їм запропонувати, непорівняне з іншими гравцями, нам немає чим конкурувати - наразі, але у майбутньому в нас є унікальна "пропозиція" - здатність боротися з російським впливом приватних військових компаній, а це не тільки Вагнер. Люди, досвід, знання - все це користуватиметься шаленим попитом. А поки що Кремль може радіти, що путч Пригожина не вдався, а в Нігері пару днів тому - вдався. Пригожинський путч дуже дорого коштуватиме РФ у співпраці з Африкою, адже ставить їх "на одну дошку". Відносин за моделлю "бос - підлеглий" з Африкою вже не буде. Можна вважати, що Пригожин "успішно" зіпсував зустріч РФ - Африка. Непоганий результат).

1300
23-07-28 07:17

В Китаї відбуваються безпрецедентні події. У буквальному сенсі. Ван І знову став міністром закордонних справ Китаю, такого ще не було ніколи. Більше того, Ван І відомий своєю обережністю та стратегічним мисленням. Обережністю в тому числі по відношенню до РФ і в той же час прагматичним ставленням до США. На відміну від попереднього міністра, який має ярлик антиамериканіста. А його фото із заступником міністра закордонних справ РФ в Пекіні з посмішкою до вух було, як на мене, запопадливим до Кремля. Детективна історія зі зникненням попереднього міністра майже на місяць, коли його ніхто не бачив, думаю більше пов'язана з політикою, ніж з романтичними відносинами, як про це пише багато ЗМІ. Але ще цікавішим є призначення нового голови Центробанку Китаю Пан Гуншена, який є зрозумілим світу і щокрема США і має їхню повагу. Очевидно, що партнерство Китаю з РФ не припиниться, остання банально потрібна Китаю в його "іграх" із Заходом. Але Пекін однозначно і символічно показав дистанцію між собою та РФ. Американські візити не пройшли дарма, а Кіссінджер, Кому вже 100 років, просто так нікуди точно не їздить. Путіну є над чим ламати голову і це добре. Але і нам є, над чим замислитися, адже наближення позицій США та Китаю щодо нас також реальне. Китай може рухатися у бік США або вони можуть рухатися назустріч один одному. Для нас це два дуже різні варіанти майбутнього.

1300
23-07-25 18:16

Путін та Лукашенко знову продовжили співати пісню про начебто бажання Польщі отримати частину українських територій. Це не новий "куплет", але і не останній вихід дуетом. Путіну важливо згуртувати внутрішню аудиторію, яка, як відомо, вважає Польщу і поляків ворогами. Він також розуміє, що Україна та Польша будуть ядром нової стратегії стримування РФ - за будь-яких обставин. Заради спроби вкинути ще одну "чорну кішку" між нашими країнами він буде повторювати це знову і знову. Тим більше напередодні виборів у Польщі і тим більше на фоні рішень щодо українського зерна. Ну і в російській історії вже всі для нього злодії
- Ленін створив Україну, а Сталін віддав частину білоруських територій Польщі і так далі. В цьому він парадоксально має рацію - російська історія це історія злодіїв при владі.
З Лукашенком цікавіше, він бореться за збереження влади і гарантії для себе, тактична ядерна зброя і Вагнер на території Білорусі на думку багатьох навіть значно зміцнили його позиції. Хоча ззовні Білорусь має все більше російських атрибутів, адже ядерна зброя та Вагнер ніколи не стануть білоруськими, вони завжди залишатимуться російськими. Лояльність багатьох білорусів особисто Лукашенку теж під питанням. В
якийсь момент буде достатньо лише змінити прапор на флагштоку на російський і Білорусь може стати новим федеральним округом РФ. Що нам звісно аж ніяк не пасує. І не просто так Лукашенко почав розмову про важливість територіальної цілісності України. Очевидно, що він не про нас турбується, а говорить про себе. А війська наших союзників на території України це хоч і не є гарантіями нашої безпеки, але
кардинально її зміцнять на період до вступу в НАТО. Це як переключити «безпекову швидкість». Кремлю це зовсім не подобається, тому і новий куплет цієї пісні. А що не подобається там, має бути гарної ідеєю для нас і власне не тільки ідеєю.

882
23-07-24 14:24

Арешт Гіркіна в РФ за "екстремізм" виглядає дещо маразматично. Але не в сьогоднішній РФ. По-перше, Кремль свідомо може спробувати зробити з нього фігуру, навколо якої можна об'єднати "ультранаціоналістів". Зовнішньо бунтарську, а насправді контрольовану. Це навряд пасує всім кремлівським кланам, але деяким цілком. По-друге, це може бути бажання
зачистити це поле від харизматичних фігур після бунту Пригожина.
І третє - це може бути спробою завдати удар по тим, хто стоїть за
Гіркіним - він точно без системної допомоги не може писати і говорити все, що він встигає, і очевидно, що його підтримують: як інформаційно, так і фінансово. Друга і третя версії цілком ймовірні і не суперечать
одна іншій, щодо першої - скоро подивимося. Головний висновок у тому, що частина понятійних домовленостей, що існували в РФ, схоже більше не працюють і ми це побачимо ще не один раз.

1500
23-07-22 13:51