«Усі персонажі вигадані. Або ні» Ю. Лаба⭐️ 4/5🌙 4/5❤️ 4/5🌶 2/5Знаю, за каноном я мала би сфоткати книжку на фоні соняхів, але нима…Ліна завжди жила за чужими правилами: її нудна рутина похвилинно розписана нареченим, який прагне перетворити кохану на зразкову домогосподарку і матір майбутніх дітей. Тож не дивно, коли доля підкидає Ліні шанс усе змінити, вона ризикує — і з головою пірнає у невідомість: яхтовий тур, нові знайомства, дрібка інтриг і привабливий капітан, зустріч з яким перевертає життя догори дриґом. І все складається ідеально, аж доки минуле не нагадує про себе незагоєними ранами, що змушують Ліну остаточно обрати: пристрасний короткочасний роман чи справжні стосунки? І головне: чи варте кохання того, щоб зректися заради нього найважливішого — самої себе?
🌞Мені дуже й дуже зайшов авторський стиль пані Юлії — ще з назв розділів я зрозуміла, що мені сподобається. Гумор тут прекрасний і якраз такий, як я люблю, діалоги живі, персонажі яскраві, і ти їм віриш. 🍒Зазвичай я не любителька сюжетів, де у героїв одразу формується симпатія одне до одного (мені треба сльубьорн або тропи у ромкомах, де почуття розвиваються на фоні), але в цій книжці це для мене спрацювало. В якийсь момент я подумала — а чому б і ні? Зрештою, в купи людей так і буває, і не в кожній книжці героям обов’язково потрапляти у неймовірні ситуації задля знайомства. 🍃Юлія вміє прописувати чудову хімію і напругу між персонажами. Я вже думала, що відвертих сцен у цій книжці не буде, але потім мусила згорнути книжку і відчинити віконце у машині, щоб трохи подихати — то було гаряче. Якраз чудово підкреслює одну з наших тез на події про еротичні сцени: не все потрібно детально описувати, щоб досягти бажаного ефекту. ✨Що збивало з пантелику, то це поєднання цілком реалістичних ситуацій, непорозумінь і перешкод із відверто кіношними сюжетними поворотами. Тут справді багато драми, але якщо в деяких моментах відкинути нереалістичність збігів і просто рухатися далі, усе одно насолоджуєшся історією. Щоправда, у мене є квота на одне «серіальне» непорозуміння на книжку, тому в якийсь момент вже хотілося крикнути головній героїні «Та поговоріть же ви нарешті!». Але недарма одна з частин книжки називається "Драма, драма, драма" — тут і не причепишся, це швидше мої особисті вподобання до ромкомів.🌞Попри яскравість і романтичність обкладинки, книжка підіймає серйозні теми, як-от абʼюз і смерть близьких, але робить це вдало, не перетворюючи їх на елементи драми. Гадаю, кожен тут знайде над чим порефлексувати. 🌸Якщо пів бала я таки зняла за драму, то другі пів бала пішло за дещо інше, та це буде спойлер: мені не дуже сподобалося, що в одній сцені Ліна чітко озвучила своє небажання заводити дітей і сімʼю принаймні найближчим часом, а тоді все різко змінюється за кілька місяців. Так, я знаю, що люди можуть змінити думку, і в неї були відповідні обставини. Та все ж таки хотілося б, щоб її життя зробило не такий крутий поворот із появою адекватного мена. 🏵Загалом я точно раджу братися за цю книжку десь влітку, особливо якщо ви плануєте відпустку. Атмосфера тут для цього ідеальна, до того ж відпустка може бути як на морі, так і в селі чи в місті — відповідний антураж точно знайдеться 🤭#omc_reviews #omc_romance
Про негативні відгуки на книжки українських авторів я вже говорила не раз, а цілих два, але ситуація останніх днів знову підіймає цю дискусію, і я просто не можу лишитися осторонь.Хто не знає: на каналі «Непозбувний книгочитун» було кілька постів із цитатами з книги «Залишена» Оксани Ковальчук про стиль авторки. У коментарях почалися активні срачі обговорення того, чи доречно критикувати за це авторку, а потім за Оксану заступилася авторка Євгенія Кужавська. Я вже висловлювала свою думку про це й досі вважаю, що можна казати, коли тобі щось не подобається, але при цьому не допускати висміювання на своїй платформі. Проте що важливіше: сьогодні кілька авторок написали пости про власне бачення цієї ситуації і розповіли про свій досвід із негативними відгуками. Можливо, їхні слова будуть вагоміші за блогерські, тож я дуже раджу їх почитати — так можна згадати, що автори теж живі люди, які мають право заступитися за себе й не терпіти негатив. ➡️ Пост Євгенії Кужавської для контексту➡️ Пост Світлани Кострикіної про наслідки негативних відгуків ➡️ Пост Олени Кузьміної про упередження до авторів➡️ Пост Аліси Корж про культуру критики І принагідно хочеться нагадати блогерам, видавцям і загалом тим, хто висловлює свою думку публічно: ви можете контролювати не лише тон своїх постів, а й свою аудиторію. Навіть мовчазний лайк або дозвіл гнати дискусію у будь-який бік усе одно вважається тут пособництвом. Ви і є ваш блог, тому це неможливо відмежувати.
📚 Мені справді дивно розуміти, що вже є молодші за мене люди, які не просто не зростали на «Гаррі Поттері» й полюбили читання завдяки цій серії, а навіть не знають, що це. Але якщо ви — мої fellow міленіалозумери, для який цей всесвіт завжди буде особливий, маю для вас рекомендацію крутого блогу 🧙♀️🧙♀️На каналі Алея Діаґон | Гаррі Поттер ви знайдете безліч постів, які потішать навіть затятих фанатів. Ніна, авторка каналу, щиро любить ці книги, і їй завжди мало інформації, тому вона постійно шукає нові цікавинки. Ось добірка кількох цікавих постів:🧙♀️ Хто хрещена мати Гаррі Поттера? У 2004 Ролінґ дала інтерв'ю, де відповідає на це питання. 🧙♀️ Звідки у Дамблдора шрам над лівим коліном у вигляді мапи Лондонського метро?🧙♀️ Ви точно знаєте, що скоро виходить серіал по Гаррі Поттеру. Ніна моніторить всі новини, то ж як тільки зʼявляється щось цікаве, про це можна почитати на каналі: чутки, витоки, офіційні новини HBO.🧙♀️А ще особливо цікаві пости про церкву у всесвіті Гаррі Поттера, про що я особисто ніколи не думала. 🚙А ще Ніна ділиться враженнями від місць, повʼязаних із поттеріаною, де вона була: платформа 9¾ на Кінґс-Крос, студія Warner Bros., де знімали фільми й не тільки.🧙♀️Запрошую вас у спільноту, де можна лампово обговорити Гаррі Поттера — новини, теорії, вікторини й багато іншого!🌟Підписуйтеся за посиланням. 🌟#omc_ad
«Катабазис» Р. Кван⭐️ 4/5🌙 3.5/5👹Мабуть, ця книжка читалася б інакше, якби я досі була студенткою, але навіть тоді не можу уявити, щоб я спускалася в Пекло за кимось з викладачів. Oh well. 🦋Зразу пропоную поговорити про слона в кімнаті, а саме роздутий хайп довкола порогу входження для цього тексту й усього, що треба прочитати, щоб його зрозуміти. Мені сподобалося, як казала на події на КК перекладачка Ганна Литвиненко: українці, які читали Енеїду, Божественну комедію і що тільки не на зарубіжній літературі (хоч і в класах, у які нас те все не гребло), не потребують позакласного читання так, як американці. 🐶«Катабазис» мені зайшов як у суху землю, і з перших сторінок сюжет просто летів. Нас вводять в історію, особливо не вагаючись, і далі вже мотивація Аліси й Пітера розкривається поступово, підживлюючи таємницю. 🦄 Я думала, що ця книжка зайде мені більше «Вавилону», але зрозуміла, що загалом книжки Кван мені подобаються, але емоційного конекту в мене з ними зазвичай не відбувається, віч із файн. Сюжетно вона явно цікавіша, але мені набагато більше сподобалися теми, підняті у «Вавилоні». Сама Кван називає ці книжки двома боками однієї медалі, чи то певної дарк академічної дилогії, просто «Вавилон» зосереджується на глобальніших тематиках, а «Катабазис» на персонажах і їхніх досвідах.🦶Останнім часом я взагалі ловлю себе на думці, що тематика елітних коледжів і приватних шкіл, де так сильно зосереджується на пануванні розуму, мені далека (і це попри те, що ректор в Острозькій називав нас елітою нації). Можливо, тому, що в нас майже не присутній такий культ академії, бо поки всякі Оксбриджі вкорінювалися за кордоном, наших академіків репресували й апропріювали. Проте мені дуже сподобалося, як «Катабазис» наглядно ілюструє цей відхід від одержимості науковими досягненнями. Як сатирі на академію тут можна тільки й поставити 5 з 5 — Пекло як кампус, ну камон.🦒Система магії тут теж дуже цікава: все завʼязано на логіці (можна мені назад в Оксфорд, де граються з мовами?) і крейді. Чомусь саме крейда мене тут зачепила найбільше, ну бо це не просто «маґи креслять пентаграми чим попало», а реально обґрунтована причина. 🙌 Не можу не згадати також і про романтику, але мені її поверхневість, на яку багато хто жалівся, здалася цілком властивою Кван. Чи то вона не хотіла розпилювати фокус, чи то просто це не її сильний бік, але нам наче обіцяють серіал, а сама Кван не проти радикальних змін у сюжеті — може, продюсери таки дадуть людям те, чого ті хочуть. 👁Хоча книжка читалася швидко, мені здалося, що біля 70-75% книжки динаміка різко просіла, тому я була вже й не проти дочитати. Але попри це книжка лишилася дуже смішною і дотепною — до речі, чому так мало про це говорять? Ну вона реально смішна, не просто сатирична, і чомусь я дуже сильно хрюкнула з того, як рештки Ґраймса мусили зішкрібати у відро. Дивні речі мене веселять. 🎭 Тож якщо ви відкладали цю книжку до настрою на щось розумне, беріть — there wasn’t a thought behind those eyes in a good while, але я впоралася. Проте я тут точно віддам належне прекрасному перекладу Ганни Литвиненко, бо сторінки аж літали, авторський стиль передано прекрасно, і я повиписувала собі класні слова й дуже смакувала текст. А тепер хто мені розкаже, ким же був той Джон Градус? Ну не дає це мені спокою.#omc_reviews #omc_fantasy
☕️З великою радістю знову несу вам рекомендацію книжкового клубу англійською — Оксана робить клуб по «Бріджертонах», і якщо ви давно хотіли почати читати англомовні книжки, це ваш знак. 📚Часто щось заважає таки взятися за ту англійську: книжка лежить, бо немає з ким обговорити. Або рівень ніби є, але впевненості — ні.🖼 Оксана створила книжковий клуб, де англійська — це не мета, а середовище, а читання — задоволення, не домашнє завдання.🎀У серії «Бріджертони» поєднується легка романтика, гумор, Regency era і несподівано глибокі питання про стосунки та суспільство. Ідеально для рівня B1+.Два формати дозволяють вам обрати свій комфортний темп:1️⃣Simple: Спільний чат для живого спілкування під час читання + одна зустріч наприкінці місяця. Читаєте у своєму ритмі, але не самі.2️⃣Deep Dive: Для тих, хто хоче справжнього занурення: ⏺4 зустрічі (книга ділиться на частини) ⏺зустріч-знайомство перед стартом ⏺окрема зустріч «фільм vs книга» ⏺квізлети по словах ⏺повний супровід під час усього читанняГрупи до 6 людей — щоб кожен міг говорити, а не лише слухати.📨Оксана викладає англійську й серйозно вивчала літературу (так, включно з Шекспіром). Під час війни заново відкрила для себе художні книжки — і зрозуміла, як сильно нам зараз потрібні теплі спільноти і прості радощі.«Бріджертонів» вона вибрала не випадково: вони поєднують легкість, атмосферу і справжні розмови про важливе.➡️ Якщо бажаєте приєднатися або дізнатися про клуб більше, пишіть Оксані в особисті: @the_English_Teacher_108#omc_ad
📚 Квітень виявився неочікувано добрим до мене в плані читання (або я просто дочитала «House of Leaves»). 👀 А у вас теж таке буває, що коли ви не підбиваєте підсумки місяця, то не просто забуваєте, що читали, а й не памʼятаєте, чим займалися цього місяця, бо памʼять підвʼязується до книжок? Anyone?..🌟Дочитаний «House of Leaves» був десь у перших днях квітня, та я з чистою совістю враховую його у найкраще прочитане за березень. Такого читацького досвіду в мене ще не було, і не знаю, чи буде. Відгук вам заборгувала, просто страшне…🌟«Дзвінок для пробудження» — свіженький переклад моєї любої Аліни. От правду кажуть, виявляється, що голос перекладачки можна впізнати у перекладі — зі своїми я такого не бачу, а от Аліна мовби говорила до мене у маленьких деталях через свій чудовий переклад. Самій книжці поки що ставлю ⭐️3.5/5. Була б четвірочка, якби не міскомюнікейшен, який мучив мене з самого початку 😅🌟«Залишена» Оксани Ковальчук — детально писала тут. Не знаю, коли ми востаннє так палко обговорювали книжку на клубі, дуже раджу!🌟 «The Everlasting» розбила мене, склеїла, тривожила, змушувала сидіти над сторінками до останнього, лити сльози і відчувати сто мільйонів емоцій. Однозначно ⭐️5/5, найкраще за квітень. 🌟 «Не закохані» перечитувала на клуб Вівату — досі 5/5 і улюблена моя Гейзелвуд. Безмежно рада, що дівчата теж її оцінили (нагадаю, середня оцінка клубу — 4.6). Ще був «Катабазис», але дочитала я його вже в травні, тому най буде так. Якщо хочете на щось детальніший відгук, пишіть, бо мені дуже треба мотивація оформити думки в слова 🥺А у вас що найкраще з прочитаного за квітень?
📗 Якщо ви хочете практикувати розмовну англійську мову й говорити про книжки у затишній компанії дівчат, вам до спільноти Booked 🌟➡️ Суть зустрічей Booked — подолати мовний бар'єр у максимально комфортній, дружній атмосфері без нудних уроків, лише живе обговорення улюблених тропів та героїв з однодумцями. 📍На кожній зустрічі присутні дві професійні викладачки англійської мови (британський та американський акцент).Сторінки викладачок в інсті тут і тут. 🌟Цього місяця у Booked читають та обговорюють (англійською!) хіт буктоку — «Binding 13» Хлої Волш. 🌟⏺На зустрічі будуть багато говорити про ірландських регбістів, емоційні гойдалки, перше кохання, психологію і становлення головних героїв 🏉🍀🥰Рівень англійської не обов'язково має бути ідеальним, головне — бажання говорити та ділитися емоціями від прочитаного (від В1+ цілком підійде). 💞 Книгу не обовʼязково читати перед початком клубу — планується 5 зустрічей, тому це доволі глибоке занурення, і можна читати разом з дівчатами під час клубу. 📎Вартість: 4000 грн за 5 зустрічей в Zoom (80хв кожна). Приймається оплата частинами (можливо забронювати місце сплативши 50% суми).Для запису долучайтеся до каналу спільноти і ставте плюсик під анонсом.#omc_ad
Думаю, багато хто вже бачив якісь певні й непевні срачі довкола премії книжкових блогерів. Мене там не було, бо ми слухали про переклад спайсі сцен, але хочу написати про дотичну тему, яка вже певний час крутиться в мене в голові. Для контексту: з того, що я читала в телеграмі, дехто із блогерів на премії критикували книжку на сцені. Як я вже написала, мене на премії не було, тому я не можу вам розписати всю ситуацію. Однак мова в мене зараз піде не за цих конкретних блогерів, а за тенденцію негативних відгуків на книжки українських авторів загалом. Беззаперечно, всі відгуки на книжки повинні бути чесними, щоб думці блогерів довіряли, і негативних відгуків це теж стосується. Проте є різниця між «мені не сподобалася книжка, бо…» і «я такого гівна ще не читала». Я часто бачу, що люди оперують тезою «негативний відгук має бути чесний», але чомусь не всі думають, що його можна написати в нейтральному тоні, вказавши на хиби книжки (на думку автора відгуку). Отак це все одно буде негативний відгук, але при цьому є набагато менші шанси, що це когось зачепить. Чи повинні ми берегти почуття українських авторів? Коли мова йде за блогерів, які хочуть розвиватися у цій сфері й працювати з видавцями, я вважаю, що так. Одразу поясню: це не про замовчування своєї негативної думки, а про здатність подати її доречно і професійно. Якщо мені хочеться емоційно покричати про якусь відсутність логіки в сюжеті книжки українського автора, я запишу голосові або кружечки своїм подружкам, але я не буду переносити той самий тон у свій відгук, бо я особисто не вважаю це доречним. З українськими книжками є набагато вищий шанс, що ваш відгук зрештою докотиться до автора, а тоді ви вже думайте самі — чи сказали б ви все те саме людині в обличчя? Якщо ні, я не бачу сенсу публікувати це на своїй платформі, де пост транслюється на вашу аудиторію. Іноді чую також щось типу «я пишу негативні відгуки (а інколи й тегаю на них авторів), бо як інакше вони будуть рости й покращувати наступні книжки?». Цікаво, а якби вашу роботу хтось розкритикував у зневажливому тоні, чи сильно б це вас змотивувало? До того ж у авторів є своя команда редакторів і бета-рідерів, яким вони довіряють. Ясно, що когось може засмутити будь-який відгук, окрім позитивного, і з цим вже нічого не поробиш. Однак я за те, щоб висловлювати свою думку з повагою і аргументуванням, а не хапати короткостроковий хайп від аудиторії, що любить читати, як хтось засирає книжку. Мабуть, тут у кожного своя думка, але я все-таки не вважаю, що блог можна відмежувати від себе й писати там те, що ти не скажеш комусь в обличчя. Якщо повернутися до контексту премії, то, мабуть, організаторам і учасникам варто подумати, як покращити процес виставлення балів, голосування й обговорення так, щоб це було чесно, але при цьому не переходило межу поваги.
🌟Попри величезну кількість людей на КК сьогодні якось вийшло трішки більше релакснути — може, ми менше бігали-літали або зайняли на пів дня стратегічні сидячі місця, але було спокійненько. 🌟Деякі відвідані події ви вже бачили, але хочу також розповісти про презентацію збірки мілітарного горору «Птахи у пітьмі» (тільки гляньте, скільки було людей!). Військових попросили написати оповідання про те, що лякає, і що ж може лякати людей, які щодня бачать жахи, котрі нам з вами й не снилися? Страх тут катартичний, він дає змогу прожити абстрактні (або цілком конкретні) жахіття й відпустити їх принаймні на сторінках. 🌟Авторки й авторки говорили також про гумор, що особливо зачепило, адже з незліченної кількості мемів на теми, які можуть шокувати іноземців, ми бачимо, як гумор і горор тісно переплітаються як механізми копінгу. ➡️ Збірку можна вихопити на стенді Білки в 1 павільйоні. 😶А ще сьогодні відчула себе тарганом, якого застають, увімкнувши світло на кухні, бо на обговоренні «Нареченої» коміками раптово почула «а у нас тут перекладачка в аудиторії». Це насправді неймовірно тішить, адже переклад — доволі така фейслесс професія, тому рада, що усілякі прикольчики були донесені влучно. До речі, на «Позакласному читанні» відбувся класний такий аналіз «Нареченої», і я вже не дочекаюся, коли вийде друга частина, і коміки зможуть взяти і її на огляд 🤭
📚 Бігали послухати ікону перекладу Ганну Литвиненко про «Катабазис», і це було дуже-дуже круто з кількох причин. 🌟Мені дуже подобається бачити в програмі події з перекладачами, бо щоразу їх усе більшає, і так тішить, що нас помічають частіше. Але дуже також сподобалася взаємодія Ганни і редактора Романа Трифонова, бо видно, як вони обоє щиро люблять ці переклади і як працюють над тим, щоб ми тримали в руках ідеальну книжку. 🌟Особливо дуже сподобалася цитата пана Романа (переказую): Робота редактора — побачити перекладацькі риси, здібності і потенціал і підкреслити їх. 🌟Мені подобається, що тут акцент зміщується не на правки типу «я правлю твої помилки», а «я працюю разом з тобою для покращення твоїх сильних сторін». І тут теж низький уклін редакторам, які мають такий досвід і допомагають перекладачам. Всім бажаю таких редакторів!🌟А ще зачіпали тему критики перекладу й адаптацій, і Ганна згадала, як у «Жовтоликій» закидали за фразу «віскі з камінцями», мовляв, боже, ну як не знати, що це віскі з льодом. Але виявляється, що назва коктейлю така, бо раніше віскі справді охолоджували камінцями, бо лід був недоступний, та й камінці не розріджували напій. Відповідно, віскі великої витримки і зараз можуть пити зі спеціальними камінцями, щоб не розбавляти його. 🌟Нагадує також горезвісне «брати душ», яке багато хто вважає калькою з англійської, ну бо перекладачі ж явно всі інші слова і вирази перекласти змогли, а на take a shower зависли. Колись писала детальніше про це тут. Тож ходіть на події з перекладачами і редакторами, бо це унікальна можливість почути про книжку з уст тих, хто вклав у неї дуже багато зусиль (після авторки, звісно).#omc_translation
TGLIST.COM.UA
