ОЛЬЦЯ ШИОШВІЛІ

Я не хочу бути мамцею дорослому чоловіку. Я не маю бажання тягнути на собі весь побут, всі емоції в стосунках та заробляти при цьому нарівні, а іноді й більше, але постійно робити вигляд, що мені пощастило. Я не хочу випрошувати елементарну повагу, не маючи натомість ні ясності щодо майбутнього, ні спокою, та ще й вислуховувати безкінечні претензії щодо мого кола спілкування та манери вдягатися.Це – не монолог якоїсь особливо нещасливої жінки, а абсолютно типовий кейс про стосунки з чоловіком, спокійно озвучений сучасною жінкою своїй психотерапевтці, і кейс настільки буденний, що ми не помічаємо як насувається катастрофа стосунків між чоловіками та жінками.Вперше за кілька сотень років жінки фізично не мусять жити з чоловіком аби вижити. Завдяки фемінізму, який багато хто й досі вимовляє як лайку, у жінки зʼявилося те, чого не було в її прабабусь – свобода пересування, майже рівні права та власні гроші, які не треба ні в кого випрошувати. Тож коли остаточно зникає примус, раптом виявляється, що дуже багато жінок щиро, без злості, без бунту, просто не розуміють, навіщо вкладати життя у стосунки з чоловіком, який не готовий еволюціонувати хоча б емпатично.Придивіться уважно, що сталося. Жінки за останні сто років навчилися буквально всьому: заробляти, керувати, ухвалювати рішення, жити самостійно, відповідати за себе та за всіх своїх дітей. А від чоловіка для спільного життя із жінкою досі вимагається той мінімум, якого багато хто з чоловіків так і не опанував – навчитися чути, домовлятися, нести свою половину побуту та емоцій, не перетворювати партнерку на безкоштовну обслугу та персональну психологиню водночас. Тож поки жінка проходила прискорений курс дорослішання, частина чоловіків спокійно лишилася на тому самому місці, де їх колись посадила мама, та щиро ображається, що світ навколо чомусь поїхав вперед.Тому коли жінка дивиться на подібний сценарій стосунів і рахує, скільки вона туди вкладе та що отримає назад, відповідь усе частіше виходить не на користь стосунків. Не тому що вона зла на чоловіків, не тому що наслухалась блогерок, а тому що вона вперше має реальний вибір та вперше дозволяє собі його зробити.Але чоловіків дратує найбільше навіть не це, а те що жінка все частіше надає перевагу співзвучному існуванню разом із іншою жінкою в бостонському шлюбі аніж життю із чоловіком. Бо жінка апріорі обирає гармонію. Саме тому, хармофемінізм не про те, щоб жінки покинули чоловіків та святкували це як перемогу. Він про союз, у якому двоє дорослих координуються замість того, щоб один дорослий тягнув, а інший споживав. Проблема не в тому, що жінки стали забагато хотіти, а в тому, що планка, яку вони ставлять, досі недосяжна для чоловіків – а це елементарна емоційна дорослість, суперздібність без маніпуляцій називати чесно речі своїми іменами та відповідальність за свої рішення.Тому ні, жінки не оголошували війну стосункам і не розлюбили чоловіків. Вони просто вперше отримали можливість обирати, та обирають перш за все повагу до себе, а якщо в кожному конкретному випадку вибір падає не на чоловіка, то питання, мабуть, все таки не до жінок, а до того дивного концепту, що їм роками пропонували називати любовʼю.

7. Міофасціальний масаж обличчяМануальна робота з м'язами та фасціями обличчя, зокрема через рот (буккальний масаж). Механізм відповідно механічний: розслаблення спазмованих мімічних м'язів, робота з фасцією, посилення кровообігу та лімфовідтоку, зняття затисків. Працює як зняття напруги, набряку, покращення кольору обличчя та короткочасне відчуття підтягнутості, особливо у тих, хто живе з хронічно затиснутою щелепою та чолом. Не працює як стійкий ліфтинг овалу та заміна апаратних чи ін'єкційних методик, ефект приємний, реальний, але короткий та накопичувальний лише за регулярності. 8. Акупунктура або голкорефлексотерапіяПрийшла з традиційної китайської медицини, в індустрії краси подається як омолодження голками. Механізм заявлений подвійний: мікропроколи нібито запускають локальне загоєння та синтез колагену (тут механізм перетинається з мікронідлінгом), плюс вплив на точки нібито гармонізує енергію. Працює рівно в тій частині, що збігається з контрольованою мікротравмою та масажним і протинабряковим ефектом, плюс реальне розслаблення. Не працює в частині меридіанів та енергії, бо це за межами доказової медицини. 9. ДМАЕІнгредієнт миттєвого, але минущого ефекту. Працює як разовий тонус перед виходом, грубо кажучи косметичний корсет на вечір. Не працює як те, заради чого його найчастіше ін'єкують, тобто як накопичувальний антиейдж зі стійким результатом.

4. МікронідлінгСучасна форма прийшла з ідеї керованої травми для запуску загоєння, популяризувався у двотисячних. Механізм робочий та зрозумілий: голки роблять мікропроколи, шкіра сприймає це авжеж як пошкодження та запускає ремоделювання, синтез колагену й еластину.Працює, доказова база пристойна, особливо по рубцях постакне, текстурі, розтяжках. У зв'язці з RF ще ефективніше. Одна з тих небагатьох апаратних методик, де механізм не вигаданий маркетологом.5. SMAS-ліфтингЦе сфокусований ультразвук, найвідоміший бренд Ulthera, кінець двотисячних. Механізм: ультразвук фокусується на глибині м'язово-апоневротичного шару, створює точки термокоагуляції, тканина скорочується та згодом нарощує новий колаген. Працює, але помірно та не в усіх. Доказова база є, FDA схвалив для ліфтингу брів, підборіддя, шиї. Але це точно не заміна хірургії, ефект м'якший, відстрочений, залежить від купи складних факторів: апарата, протоколу, рук, що робитимуть процедуру та навіть вашого харчування. Очікувати овал як після підтяжки – означає розчаруватися.6. RF-ліфтингРадіочастотний струм, прийшов із суміжної медицини. Механізм: струм прогріває дерму до контрольованої температури, колаген частково денатурує та запускається його перебудова. Працює помірно, ефект накопичувальний та потребує постійної підтримки. Знову купа складних факторів для успіху. Доказова база середня: дає невелике ущільнення та підтяжку, але це робота вдовгу курсами, а не разове диво. Без повторів результат відкочується до самісінького початку.7. БотулотоксинПрийшов із офтальмології та неврології, де ним лікували косоокість та блефароспазм, косметичне застосування відкрили подружжя Каррутерс наприкінці вісімдесятих. Механізм елегантний та точний: блокує вивільнення ацетилхоліну в нервово-м'язовому з'єднанні, м'яз перестає скорочуватися, зморшка від міміки розгладжується. Працює бездоганно та передбачувано, доказова база залізна. Одна з небагатьох речей в естетиці, де результат гарантований механізмом, а не плацебо.8. ФілериСучасні – переважно на гіалуроновій кислоті. Механізм елементарний: гель заповнює об'єм, тримає воду, відновлює втрачені тканини або моделює риси.Працює рівно так, як заявлено, доказова база міцна, ефект видимий одразу та оборотний, гіалуронидаза розчиняє за потреби. Жодної містики, чиста фізика об'єму.9. ПресотерапіяПрийшла з медицини, з лімфології та флебології, де нею лікують лімфедему, набряки після операцій та венозну недостатність. Механізм теж чесний: манжети по черзі нагнітають тиск та проганяють лімфу й венозну кров знизу вгору, зменшується набряк, ноги легшають, обхват тимчасово спадає за рахунок зайвої рідини. Працює саме як протинабрякова процедура, тож з такою метою вона реально корисна. Не працює як спалювач жиру та переможниця целюліту, хоча продають її часто саме так. Пішла рідина – зменшилися об'єми тіла, повернулася рідина – все повернулося взад. Жирову клітину тиск манжети не чіпає взагалі.Наостанок скажу, що жінка яка розуміє, як саме працює її власне обличчя, перестає бути зручною споживачкою та стає нарешті собі господинею. Вивчайте себе та свої біологічні особливості. Повірте, це найкраща інвестиція в красу з усіх можливих. Матеріал створила Ольця Шиошвілі, тож його захищено авторським правом.

Модель абсолютно безапеляційного матріархату існує, але не все в ньому райдужне для жінок. Мова про плямистих гієн, де клан тримає альфа-самиця, а найнижча самиця за рангом все одно стоїть вище за найвищого самця в зграї. Самиці більші, мускулистіші, агресивніші, у них вищий рівень тестостерону ще з утроби, а навколо туші, де тридцять гієн рвуть здобич, дорослий самець стоїть осторонь і чекає, поки самиці нажеруться. Він прохач. Самець гієни, як написала одна дослідниця, що тридцять років за ними спостерігає, це створіння, яким бути не хочеться нікому. Самцям при дорослішанні навіть доводиться залишати рідний клан та йти просити дозволу прибитися до чужого, у самому хвості ієрархії, це я підозрюю, аби запобігти небажаному схрещуванню між родичами. Доньки ж лишаються вдома і автоматично успадковують ранг матері. Високородна дитина в рік уже домінує над дорослою самицею нижчого рангу. Просто за фактом народження. Вертикаль влади жіноча від колиски до могили.Але замість вагіни у плямистих гієн самиця має так званий псевдопеніс, тобто видовжений клітор у тій самій точці, де в самця статевий орган. Через нього вона мочиться, паруется і навіть народжує. Нюанс у тому, що фізично спарити її проти волі неможливо. Вхід дивиться вперед, а не назад, як у решти ссавців, тож самець мусить підлізти знизу під дуже специфічним кутом, спрямувати свій орган угору й назад, і потрапити в той самий момент, коли самиця сама втягне свій псевдопеніс всередину, як рукав сорочки, тим самим все таки сформувавши подобу вульви. Без активної співпраці самиці анічогісінько в самця не вийде, тож згода тут не моральна категорія або суспільна домовленість, її вшито в анатомію. Жодних сірих зон чи виправдань. Самиця сказала ні тілом, і на цьому крапка.Але цей самий шедевр анатомії, що дає самиці абсолютну владу над тим, кого впустити в себе, її ж і вбиває в пологах. Бо народжувати через клітор шириною з палець, виштовхуючи дитинча вагою близько кілограма, це фізично майже катастрофа. Цифри прямо з польових досліджень: від шістдесяти п'яти до сімдесяти відсотків первістків гинуть під час пологів, удушені у вузькому каналі. До вісімнадцяти відсотків самиць-первородок помирають разом із ними, тобто кожна п'ята мати не переживає пологи. Народжуючи фактично через пеніс, гієна стикається з абсолютно нетривіальною проблемою, бо у жодного іншого ссавця природа не вибудувала такого жорстокого тарифу за вхід у материнство. Навіть у людей легше.Природа не запропонувала самиці гієни гарного варіанту, вона запропонувала глухий компроміс, який та оплачує життям своїх перших дітей і нерідко своїм власним, бо внутрішньоутробний тестостерон, що зробив самицю мускулистою, агресивною та зросив їй псевдопеніс, цей пропуск у владу, він же скував їй родові шляхи в тіснину, через яку треба видавити дитя. Тож неоскаржуваний матріархат у тваринному світі існує, він навіть розв'язав питання згоди раз і назавжди. Але кожна самиця гієни, що повертає псевдопеніс і не впускає того, кого не обрала самостійно, заплатила за це ще до народження, а заплатить остаточно тоді, коли народжуватиме сама.Матеріал створила Ольця Шиошвілі, тож його захищено авторським правом.

Мене фізично нудить в той момент, коли хтось чує про культуру згвалтувань і відразу каже – ну це вже занадто, при чому тут жарти взагалі, як ці лєваки та фемки дістали, йдіть лікуйтеся.Ось при чому. Є така модель – піраміда культури згвалтувань, вона побудована так, як будується будь-яка стабільна конструкція – знизу вгору, де кожен нижній шар тримає все, що над ним. Так от вершина цієї піраміди – злочин, зґвалтування, насильство, іноді вбивство, тобто феміцид – це та частина, яку всі бачать, якою обурюються цілих кілька днів в стрічці соцмереж та вимагають вироків. Але ж піраміда стоїть не на вершині.Вона стоїть на тому, що ми вважаємо нормою.Основа – це культурний гумус, в якому все це росте. Жарт у компанії, після якого не знаєш – тобі некомфортно чи ти просто занадто серйозна. Мамині поради перед першим побаченням – не провокуй, не пий алкоголь або щось, що не ти собі приготувала, не їдь ні з ким нікуди, сама винна будеш, ну тобто звична дівчача класика. Вчителька, яка каже дівчинці що хлопчик смикає її за волосся бо вона йому подобається – і дівчинка у шість років засвоює, що чоловіча агресія це форма любові, в принципі не так щоб і сильно боляче, можливо просто треба терпіння. Об'єктивізація тіла як розвага. Слизькі коментарі під фото. Слово шлюха як зброя. Це фундамент – і він такий широкий та такий звичний, бо ним рясно просочено наш повсякденний побут, що більшість людей взагалі не сприймає його як частину піраміди.Перший поверх – те, що ми щодня бачимо та досі нормалізуємо: жарти про згвалтування, сексистські коментарі в соцмережах, зневажливе ставлення до жінок у родині, об'єктивізація жіночого тіла в рекламі та медіа, слово шлюха як образа, поради не провокувати одягом, нормалізація чоловічих ревнощів як любові, виховання хлопчиків у стилі хлопці є хлопці.Середній шар – це вже поведінка, яку більшість помічає, але вирішує не називати своїми іменами. Чоловік на вулиці, який коментує твоє тіло поки ти просто йдеш на роботу. Колега, що зазвичай стоїть надто близько та дихає прямо в обличчя. Переслідування, яке називають закоханістю. Партнер який не відступає після першого "ні" – м'яко, з посмішкою, ти ж знаєш що хочеш, просто боїшся, ну ще трохи. Тиск на згоду, який не залишає синців та не потрапляє в протоколи. Те, про що подрузі не розкажеш, бо сама не знаєш як назвати – він же не чужий, ти ж сама прийшла, ти ж не кричала.

Тато вже захворів на рак, коли я дізналася про медичне страхування, яке би повністю могло покрити лікування. Ну і яке авжеж потрібно було оформити до того, як жарений півень нас клюне. Звісно можна себе і далі втішати, що зі мною такого ніколи не станеться, але я жінка, у якої і батько і мати загинули від раку та якій за два місяці виповнюється 44 рочки, тож купа ризиків по здоров'ю домокловим мечем висне над кожною такою з нас. Хто давно на мене підписаний, знає, що я ще й хитра. Не цікаво мені заплатити за програму медичного страхування і просто отримати послуги натомість. Я знайшла пакет із накопичуванням та з додатковими бонусами для усіх (!) дітей жінки. Накопичувальне медичне страхування – це коли після завершення договору (уявляю що мені таки вдасться пройти цей квест переможницею генетики епігенетикою) я отримую свою страхову суму разом із накопиченими бонусами. Тож мій захист сьогодні це одночасно моя додаткова фінансова подушечка, моя довгоочікувана пенсійка. Я плачу не в нікуди на всяк випадок, а фактично в своє ж майбутнє.Ось чому для мене це не чергова страховка (яка скоріш за все для більшості українців таки буде обов'язковою, про добровільно-примусове самостійне страхування розмови в кулуарах влади не вщухають), а це хоча б якась впевненість мене як жінки та спокій як матері. І таке приємне відчуття контролю за 3000 гривень на рік. Ще з допоміжного є державний скрінінг здоров'я після 40 років. Раніше він був прив'язаний до дня народження, тепер ніт, вам дають 2000 на картку, а списати їх можуть тільки акредитовані медичні заклади. Обирайте будь-який медичний заклад та перевіряйте безкоштовно ризик серцево-судинних захворювань, цукровий діабет 2 типу, артеріальний тиск, пульс і ритм серця, антропометрію, рівень тривоги та депресії. Все інше – за гроші.Зрештою я вже можу консультувати і з цього приводу також, можете стукати в приват @tasama_o_shyoshvili – все розкажу як оформити, якщо цікаво.

До речі в цьому всьому є цікавинка, про яку я дізналася нещодавно через навчання для прийомних батьків. Обличчя не просто показує емоції, воно допомагає вам їх відчувати: мозок частково зчитує власний стан зі скорочення лицьових м'язів, штука ця зветься петлею лицьового зворотного зв'язку. Знерухомте обличчя і петля порветься. На цьому навіть збудували експериментальне лікування депресії: вимикаєш м'яз, що супиться, і мозку, мовляв, нема звідки взяти сигнал смутку. Але як завжди є інший бік, про який зазвичай мовчать: після ботоксу люди починають гірше розпізнавати чужі емоції, сімдесят відсотків влучності проти сімдесяти семи в тих, хто жодного разу не колов. Бо чужі почуття ми читаємо, несвідомо повторюючи їх власною мімікою, а застиглому обличчю повторювати нічим. Тож за гладенький лоб ви доплачуєте шматком власної емпатії. Щоправда, цього немає в прайсі.Стовідсотково ви також помічали нездорове захоплення ботулотоксином, особливо зблизька: лінія росту волосся з часом повзе вгору, ймовірно через зміну тонусу лобового м'яза, чоло яскраво та неприродно блищить, як жирно змащене або ніби натягнута плівка, а шкіра обличчя візуально тоншає і зблизька стає якоюсь суховато неживою. Але найбільше мене засмучують знайомі обличчя акторів, які більше не рухаються. Тупо наче живі ляльки, ефект моторошної долини в чистому вигляді: голос грає емоцію, тіло грає емоцію, а обличчя стоїть. Скорсезе ще майже двадцять років тому почав нарікати, що акторки не можуть обличчям зіграти ні гнів, ні страх. Кастинги почали обирати тих, хто ніц не колов, бо виключно рухоме обличчя передає глибину, а критики вигадали термін «iPhone face» для облич, так закосметолоджених, що актриса в історичному костюмі з обличчям двадцять першого століття рве будь-яку достовірність. Інтернет в свою чергу назвав це «forever 35», коли всі обличчя застигли в тому самому віці та стали настільки однаковими, що не розбереш, хто є хто. Ми начебто виграли молодість, але при цьому втратили власне обличчя.Наостанок про те, від чого мене тіпає найдужче. Превентивний ботокс або свята профілактика старіння – це коли ботулотоксин вводять двадцятирічним аби зморшки ніколи не наважилися з'явитися. Я ненавиджу саме це формулювання, бо воно абсолютлі брехливе. Старіння не карієс, його не можна попередити пломбою. Зморшка не поломка, це слід того, що обличчя жило, сміялося, дивувалося, злилося. Запобігати зморшкам означає запобігати власній міміці, тобто гасити життя на обличчі ще до того, як воно встигло на ньому проступити.До дівчини двадцяти років, у якої нема жодної проблеми, підходять і дбайливо ту проблему вмонтовують: дивись, ось тут у тебе сформується обов'язково зморшка, плати вже сьогодні, щоб її ніколи не трапилось. І вона починає платити за діагноз, якого не існує, причому платитиме його все життя.Бо якщо ви підсадили людину в двадцять, ви отримали довічну клієнтку, це не тільки моя злість, це дослівно слова соціологів, що вивчають індустрію краси. Кинете ботокс, ефект щезне, обличчя повернеться до себе справжнього, але вам вже здаватиметься, що ви постаріли, хоч ви просто знову стали собою. Ботокс прямо називають препаратом-входом, з якого вас дуже зручно вести далі по косметологічних трендах. У Британії дійшло до того, що колоти ботокс і філери неповнолітнім заборонили законом, бо після чергового реаліті-шоу за один рік дітям встигли зробити сорок одну тисячу процедур. Сімнадцятирічні знерухомлювали обличчя, на якому ще нема чого розгладжувати. І найбридкіше тут не гроші. Бридке те, що в жінки крадуть право спокійно побути молодою, бо ще до першої зморшки їй втовкмачили, що молодість це актив, який витікає, і консервувати його треба вже, негайно, поки не пізно.І все одно я не проти ботоксу як такого. Я проти того, що нейротоксин із накопичувальним впливом на м'яз, на кістку та на те, як ви відчуваєте й читаєте емоції, подають як невинну вітамінку від старіння (хоча візуально він ніфіга не омолоджує) та ще й садять на нього двадцятирічних під соусом турботи про майбутнє.

Жінка на троні та жіноча влада це дві абсолютно різні речі, які нам зазвичай підсовують як одинакові аби ми вдовольнилися винятком і не питали про систему.Почну з рівноправності сарматів, кочовиків причорноморських степів, що по суті дали грекам матеріал для міфу про амазонок. Археологи розкопали сарматські кургани, а в них до тридцяти відсотків воїнських поховань належать жінкам: на жіночих скелетах знаходять загоєні рубані рани на кістках, зламані від ударів передпліччя, наконечники стріл, що застрягли в кістці, криві стегнові кістки буквально від життя в сідлі з дитинства. В одному кургані лежали три покоління воїнок разом, наймолодшій було дванадцять. Це не цариці, яких випадково пустили до зброї. Це жінки, для яких зброя та кінь були нормою з народження, вшитою в саму тканину суспільства.Друга система ближча до нас у часі та й досі жива, до речі: туареги, мусульманський народ Сахари. Намет, головне майно сім'ї, належить жінці, вона приносить його в шлюб і забирає при розлученні, а чоловік іде, з чим прийшов. Спадок і рід рахують по жіночій лінії. Жінка сама обирає, за кого вийти, і сама ініціює розлучення без жодної ганьби. Вона не закриває обличчя, в натомість нівелює все, що нам розповідали про іслам і покору: обличчя ховають чоловіки. Туарезький чоловік носить лицьове покривало та не знімає його перед чужими, а жінка ходить з відкритим лицем. Не тому що хтось видав указ про рівність, а тому що так влаштований їхній світ за замовчуванням.Зверніть увагу, що спільного в обох випадках. Ніхто нікому не дарував прав. Жіноча влада тут не нагорода за заслуги та не виняткова поступка видатній особі, вона просто частина устрою, як у нас частиною устрою є чомусь зворотне. Жінка має майно, голос, коня й вибір не тому що пробилася наверх по чоловічих головах, а тому що такий загальний устрій. Ніби інша планета, чесно.А зазвичай нам транслюють одиначок. Хатшепсут, жінка-фараон, яка правила Єгиптом понад двадцять років і правила успішно, з торговими експедиціями й храмами. Але аби утриматися при владі вона мусила зображати себе чоловіком: чоловіче тіло на статуях, царський кілт, накладна борода. Не тому що хотіла бути чоловіком, а тому що в єгипетській картині світу не існувало навіть способу намалювати жінку при владі, бракувало слів і образів. Влада була настільки чоловічою формою, що жінці доводилося брати її напрокат разом з бородою. А коли Хатшепсут померла, через два десятиліття її наступник заходився стирати її з пам'яті: збивав ім'я з пам'ятників, нищив статуї, замуровував обеліски. Так старанно та успішно, що про неї забули на тисячоліття та розшифрували аж у дев'ятнадцятому столітті.Феодора, візантійська імператриця, одна з найвпливовіших жінок своєї епохи, фактично була співправителькою, що рятувала трон чоловікові під час повстання. Реальна нібито влада, але влада передусім дружини імператора, влада поряд з троном і через трон, а не власна. Прибери чоловіка і конструкція розсиплеться, бо трималася вона на ньому.Ось у чому фокус. Хатшепсут і Феодора це не приклади жіночої влади як системи. Це приклади жінок, які пробилися наверх всередині наглухо чоловічої системи й нічого в ній структурно не змінили, бо були винятком, який система дозволила собі стерпіти. Одна мусила приклеїти бороду, другу терпіли як додаток до чоловіка, а пам'ять про першу намагалися знищити, щойно вона перестала дихати. Виняток нікому не загрожує. Він навіть зручний: ось вам Хатшепсут, бачите, жінка може, чого ви хочете.А от сармати й туареги загрожують по-справжньому, бо показують не жінку, що пробилася, а світ, де пробиватися не треба. Тому про амазонок ми чули як про казку, а про Хатшепсут як про реальний успіх. Систему легше оголосити міфом, ніж виняток системою.Матеріал створила Ольця Шиошвілі, тож його захищено авторським правом.

Я не хочу зараз розмножуватися з багатьох причин, але в юності ця причина була одна: я боялася стати своєю матір'ю. Десь в той період і народилася ідея прийомного батьківства з багатьох причин, одна з яких як ви напевно здогадалися – не бути генетично спорідненими зі своїми дітьми і таким чином не стати своєю матір'ю. Я роками носила це як рішення дорослої відповідальної людини, яка не хоче калічити нікого так, як колись скалічили її, я майже все передбачила і спланувала, я хитра і обережна. Логіка здавалася бездоганною. Не народжу, не передам далі, ланцюг обірветься на мені, бо кров чужа, у мене значить будуть відсутні материнські амбіції на кшталт «це моє продовження, моя власність», тож це дає шанс не провалитися в гіперопіку, у те задушливе тримання дитини за горло під виглядом любові, яким мене балувала доля. Я думала, що так підстрахувалася.А потім я стала прийомною мамою та за кілька місяців я почала ловити себе на інтонаціях, на фразах, на реакціях, які знала напам'ять, тільки раніше вони лунали не з мого рота. І ось тут до мене дійшло те, чого не пишуть на листівках про материнство: ми стаємо схожими на батьків незалежно від того, наскільки сильно цього не хочемо. Не тому що така доля чи карма, а з банальної причини: іншої моделі виховання в мозку просто немає. Тебе виховали так, нейронні стежки прокладені так, і під стресом психіка хапає першу готову схему, а готова в неї тільки одна.Кров тут ні до чого, що окремо цікаво. Я не народжувала цих дітей, ми генетично чужі, а модель усе одно лізе назовні. Отже справа ніколи не була в спадковості. Справа в тому, що записалося в голову, поки ти сама була дитиною, і це записане відтворюється що з рідними, що з прийомними, що з котом.Тож моїм найпершим завданням стало не виховання дітей, а перехоплення себе. Зловити прояв, впізнати чию інтонацію я зараз озвучую, і свідомо не пустити її далі. Почалася нудна щоденна робота: усвідомлення, робота зі стресом, медитація, майндфулнес, антидепресанти (так, прямо, і я цим пишаюся, а не соромлюся), детальний розбір кожного конфлікту постфактум. Не «я хороша мама від природи», а «я щодня роблю технічну роботу, щоб не передати далі те, що передали мені».І ось що виявилося головним відкриттям, заради якого я це пишу. Виявити в собі власних батьків і зупинити їхній вплив справді можливо. Не одним героїчним ривком, а поступово, інструментами, з фахівцями поруч. Те, що здавалося вироком, вшитим назавжди, виявилося піддатливим. Стежку в мозку не зітреш, але можна прокласти поряд нову й привчити себе ходити нею.Я не стала ідеальною матір'ю. Я стала матір'ю, яка бачить, коли в ній прокидається її власна, і встигає сказати собі стоп. Виявилось, цього достатньо, щоб ланцюг таки обірвався. Не на відмові народжувати, а на відмові відтворювати.Матеріал створила Ольця Шиошвілі, тож його захищено авторським правом.

І третій приклад – ірокези, вони ж гауденосауні, союз шести народів на території сучасних штату Нью-Йорк і Канади. І тут вже мова не лише про майно, в й про справжню політичну владу. Дитина теж безумовно належить до клану матері, а коли чоловік одружувався, він переходив у дім дружини. Жінки володіли землею та розподіляли її між родинами, контролювали врожай і запаси. Але головне ось що: саме жінки, клан-матері, обирали вождів. І саме жінки мали право скинути вождя, якщо він виявлявся злодієм, убивцею чи кривдником. Жінки вирішували питання війни й миру. Чоловіки обіймали посади вождів, так, але призначали й знімали їх з посад жінки, а жіночі ради розглядали питання першими, до чоловічих. І є ще один нюанс, про який мовчать шкільні підручники з історії: коли американські суфражистки на чолі з Елізабет Кеді Стентон і Лукрецією Мотт у 1848 році зібралися на першу в історії конференцію за права жінок, зібралися вони в містечку Сенека-Фоллз, на землі ірокезів. І надихалися вони саме тим, що бачили на власні очі: що жінки можуть володіти майном, опікою над дітьми, власним тілом та політичним голосом. Їм не довелося це вигадувати. Їм досить було подивитися на сусідок.Думаю, ви помітили, що об'єднує ці три приклади успішного існування матриархату: в жодному з цих суспільств жінки не захоплювали владу силою, не поневолювали чоловіків, не вибудовували дзеркальний патріархат навпаки. Скрізь влада жінок трималася на трьох тихих опорах: майно, спадок і авторитет старших. Не на фізичній силі, не на агресії, не на приниженні іншої статі. І це, мабуть, найголовніше що варто винести з цієї розмови. Бо коли тобі вкотре скажуть, що чоловіче панування це закон природи, єдина універсальна форма для всіх часів і народів, ти знатимеш, що це неправда. Існували й існують суспільства, де жінка володіє землею, обирає партнера, виховує дітей у своєму домі та скидає негідного правителя. Вони не утопія з підручника, вони на мапі, у них є адреса і мова. Патріархат – це не природа, це просто один з варіантів. А отже, його можна й переобрати.Матеріал створила Ольця Шиошвілі його захищено авторським правом.