Статистика telegram channel - @notevskyi

Зараз запустили хвилю провладними каналами, що треба відкинути всі претензії і підтримати президента найближчий тиждень, бо йому треба чинити опір американському і російському тиску. Вони праві в тому, що ми маємо бути єдині, коли йдеться про відсіч зовнішньому тиску і загрозам. Вони не праві в тому, що зміщують фокус з внутрішніх проблем і використовують Трампа і росіян як рятівну паличку. Я підтримую президента, коли він відстоює національні інтереси на міжнародній арені і протистоїть тиску. Я не підтримую президента, коли він зариває голову в пісок, називає запит на перезавантаження «срачем», який треба припинити, і продає нам збереження Єрмака в одному пакеті зі свободою і гідністю. Жодних протиріч тут немає. Нам треба зберегти суверенітет і відбити чергове навʼязування капітуляції. Нам так само треба: - перезавантажити владу без виборів під час війни, - прибрати ручне управління, - звільнити всіх відповідальних за нинішню неефективну систему, - переформатувати Кабмін і ОП, - дати автономію правоохоронним органам. Цього разу буде в сто разів складніше досягнути першого, не задовільнивши запит на друге. Бо зараз не лютий 2025. Перезавантаження і відповідь на суспільний запит не послабить, а значно посилить позиції України загалом і Президента України зокрема. І всередині держави, і ззовні. Заривання голови в пісок – погубить нас всіх.

Ситуація наступна. Є величезний запит на перезавантаження. Він збільшується, назріває і набухає не по днях, а по годинах. Перезавантаження ≠ кадрові перестановки. Опозиція права в тому, що відставкою двох міністрів тут не відбудешся. Опозиція не права в тому, що де факто блокує звільнення Галущенка і Гринчук. Справжнє перезавантаження – це зміна правил гри. Ручне управління за дзвінками з ОП, 5-6 менеджерів, парламент як департамент ОП зі штампування законів, уряд як господарський відділ ОП – це все себе вичерпало. Воно далі просто не поїде. Потрібні глибші зміни, ніж просто змінити кілька прізвищ. І глибина затребуваних змін збільшується з кожною добою збереження статусу-кво. При цьому опозиція не пропонує нічого, що відповідає цьому запиту. «Уряд національної єдності» – не вихід. По-перше, в ЄС, Батьківщини і Голосу на трьох рейтинг не більше 15%. Дуже національна і дуже єдність. По-друге, будь-який уряд без Юлії Тимошенко за замовчуванням краще, ніж будь-який уряд з Юлією Тимошенко. Що могло би спрацювати в цих умовах? 1. Звільнення найгучніших прізвищ, які прямо асоціюються з нинішньою системою управління. І це не лише Єрмак. 2. Формування позапартійного технократичного уряду. Спойлер: більшість чинних міністрів і так відповідають усім критеріям технократичності. Можна перетрусити повністю (небажано), можна зробити точкові кадрові зміни найбільш ресурсних відомств (бажано). 3. Надання цьому уряду справжньої субʼєктності і карт-бланшу на реалізацію його повноважень. Він повинен мати мандат від усіх політсил парламенту, але не бути їхнім партійним інструментом. 4. Модель управління державою – повністю конституційна. Президент фокусується на зовнішній політиці і обороні. Уряд – на внутрішній політиці, економіці, господарських питаннях. Вони співпрацюють і тісно взаємодіють, але не лізуть на поле один одного. 5. Парламенту повертається ініціатива, повноваження і контрольні функції. В межах середнього інтелектуального рівня середнього народного депутата. Є гіпотеза, що зі збільшенням ваги збільшиться і апетит до відповідальності. 6. Можна створити координаційний орган для широкого залучення стейкхолдерів з фокусом на парламент. Наприклад: - президент - премʼєр-міністр- спікер - голова кожного комітету - +1 представник кожного комітету поза монобільшості - представники громадянського суспільства Регулярна синхронізація і координація зусиль. 7. Ні, президенту не треба робити заяву, що він не піде на 2-й термін. Все одно залишиться критична маса людей, яка повʼязує свою карʼєру з його прізвищем. Така заява може обвалити функціональність великої частини держапарату. Але коли ми добіжимо цей марафон живими – йому дуже бажано від 2-го терміну відмовитись. 8. Повне перезавантаження керівництва правоохоронних органів і надання їм автономії на рівні НАБУ/САП. 9. Абсолютна політика невтручання в правоохоронну діяльність, особливо НАБУ і САП. Повне практичне сприяння слідству. 10. Розформування телемарафону. Тому що пора. Звучить утопічно? Трошки. Чи вірю я, що це реалістично? В якійсь формі і до певної міри – так. Бо вже дуже скоро у ключового гравця просто не залишиться іншого вибору.

Цитата зі звіту Європейської комісії про успіхи України в імплементації реформ і євроінтеграції, розділ про боротьбу з корупцією: «Україна має певний рівень готовності у сфері боротьби з корупцією. Було досягнуто обмеженого прогресу. Спеціалізовані антикорупційні інституції (НАБУ, САП, ВАКС) продовжували виконувати свої повноваження та формувати результативну практику, посилюючи розслідування, притягнення до відповідальності та ухвалення вироків у справах про корупцію на високому рівні. Водночас спостерігається стагнація тенденції щодо розслідування корупційних правопорушень іншими правоохоронними органами.У липні парламент ухвалив закон, який демонтував важливі гарантії незалежності НАБУ та САП і передав їхню оперативну діяльність під контроль політично призначеного Генерального прокурора. Ці зміни могли би суттєво послабити антикорупційну систему України. Незалежність НАБУ і САП була оперативно відновлена після внутрішніх протестів і жорсткої реакції міжнародних партнерів.Були зареєстровані та ухвалені законодавчі ініціативи, представлені як такі, що захищають бізнес або національну безпеку, але які несуть ризик підриву ефективності боротьби з корупцією, зокрема через обмеження прозорості державних реєстрів і кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення. Антикорупційні інституції та громадські організації повідомляють про посилення тиску з боку державних органів, зокрема через кримінальні розслідування, що здійснюються правоохоронними та безпековими структурами. Загалом, ці події ставлять під сумнів відданість України її антикорупційному порядку денному.Україна має вдосконалювати антикорупційну систему та не допустити відкату від важливих досягнень реформ. Потрібно усунути процесуальні затримки та перешкоди у провадженнях щодо корупції на високому рівні. Необхідно переглянути строки давності та підстави для їх переривання і зупинення відповідно до європейських стандартів.»

Перемога в війні – це отримати кращі позиції, ніж ти мав до війни. Навесні цього року і аж до кінця літа Путін мав унікальний шанс отримати: 1. Зняття санкцій – повернення до довоєнної економіки, інтеграцію щонайменше в американські проєкти, поступове відновлення інвестицій.2. Територіальні здобутки у вигляді 20% територій України. 3. Визнання Криму російським щонайменше від США. 4. Вихід з ізоляції і легітимізацію на міжнародному рівні, яких у нього не було з 2014 року. 5. Деморалізовану Україну, принижену ганебним де-факто капітуляційним миром, де можна на раз-два зіграти на антизахідних настроях і отримати свого Іванішвілі. Це за всіма ознаками була би російська перемога, бо всіх цих речей він не мав до 22 року. Треба було всього лиш прийняти пропозиції Трампа в лютому-березні цього року і зупинити наступ. Далі за бажання витратити кілька років на відновлення економіки, накопичення грошей, гібридні операції проти України і спробувати раунд 2 з набагато вищими шансами окупувати нас повністю. Все це йому були готові подарувати на срібній мисці, винагородити за агресію і запросити за великий стіл ділити планету і будувати новий світопорядок. Ми не знаємо і мабуть ніколи достеменно не дізнаємось, що саме відбувалось в його хворій голові, коли він прийняв рішення відмовитись від цього подарунку долі і Дональда Трампа. Незадоволення масштабом, прагнення вижати ще трохи, недовіра до Трампа, бажання просто познущатись чи пацанські понти. Факт в тому, що він у своїй впертості, недалекоглядності і марнославстві втратив найкращі умови в найкращий можливий час. Армія і економіка Росії демонструють стійкість і здатність тягнути війну далі, але обидві вийшли на плато і взяли тренд вниз. Темпи окупації і просування впали вдвічі порівняно з весною цього року і всім минулим роком. В бюджет на 2026-2028 закладається рекордний дефіцит, співставний з витратами за весь 2021, який нема звідки покривати. Вони досягли цього плато і увійшли в низхідний тренд, не вирішивши жодної стратегічної задачі: прорвати фронт, захопити весь Донбас, підірвати Україну зсередини тощо. І зараз хочуть продовжувати битись головою в ту саму стіну, яку не пробили на висхідному тренді. Це не означає, що завтра, через рік чи через два вони втратять можливість воювати, стріляти і наступати. Ні, не втратять. Але завтра, через рік чи через два вони матимуть гіршу конфігурацію для виходу з війни, ніж мають сьогодні – і значно гірше, ніж мали навесні цього року. Вже ніхто не пропонує Путіну зняття санкцій, визнання Криму, здачі Донбасу і роззброєння України. Це – його реальний прогрес за 2025 рік. Краще далі не стане, бо якщо не перевести цю війну в повноцінну третю світову з різними міжнародними фронтами і залученням Китаю – нема звідки ці умови покращувати. Він не переміг, не перемагає і без перевертання столу вже не переможе в цій війні – хіба що під «перемогою» розуміти те, що Україна не звільнила кордони 91 року. З цієї точки зору ми теж, звісно, не перемогли, не перемагаємо і не переможемо. Нагадайте, в цьому ж були задачі СВО?Путін – тупорилий недалекоглядний понторєз, який сам відмовився від унікальної перемоги і на могилі якого напишуть «ДОВИЙОБУВАВСЯ». В цьому і наше щастя, і наша велика трагедія. Щастя, бо інший російський лідер міг би привести нас до справжнього краху. Трагедія, бо ці понти коштують життів наших із вами братів і сестер українців. Але в нас є світло в кінці тунелю. У них – лише темрява.

ҐРУНТ шукає автора-(ку) - редактора(ку) стрічки новинЩо ми пропонуємо:▪️Творчу роботу та авторську автономію▪️Повагу до ідей та пропозицій▪️Залученість до суспільних змін▪️Постійне навчання та менторство▪️Можливість вибрати для себе флагманську тему та вирости в ній▪️Внесок у допомогу війську (ми регулярно проводимо волонтерські збори)Що нам потрібно:▪️Швидко та грамотно писати про найбільш важливі події в Україні та навколо України▪️Бути в контексті інформприводів та розуміти, що на порядку денному▪️Шукати теми, в тому числі і з англомовних джерел, які впливають на суспільство та вміти сфокусувати їх для різних форматів (соцмережі та сайт)▪️Вміти брати коментарі для матеріалів, зокрема на офреках та пресконференціях▪️Бути ініціативним/ною: аргументувати цінність своїх тем. Графік: 3-4 «стрічкарські» зміни на тиждень по 8 годин + 3-5 годин на тиждень для роботи над матеріалами.Гонорар: за результатами співбесіди.Надсилайте свої cv на пошту [email protected]. У темі листа вказуйте: *Імʼя Прізвище* автор(ка) ҐРУНТ

Іван Вербицький – новий заступник міністра культури і стратегічних комунікацій. Відповідатиме за охорону культурної спадщини. Останні 10 років займається урбаністикою, дослідженням і моніторингом публічної політики і муніципального менеджменту, 5 років очолював Cedos – один із найкращих аналітико-адвокаційних центрів України. Захист культспадщини – це лише одна зі складових комфортних міст, над розбудовою яких Іван працював ще поки я ходив в школу. Ми знайомі і не раз перетинались в різних міських двіжухах. Так, організації до яких дотичний Іван переважно лівого спрямування, і я часто не погоджуюсь з багатьма його публічними позиціями. Але це не має жодного стосунку до компетентності Вербицького і готовності до цієї посади. Так само, як і його сексуальна орієнтація. Бо якщо почитати телеграм-канали – складеться враження, що заступником міністра він став лише тому що відкритий гей. Такий собі DEI по-українськи. В цьому випадку – абсолютно надуманий. Мені плювати на стать, орієнтацію, віросповідання і улюблену музику людини, яка своїми компетенціями і досвідом відповідає займаній посаді. Звісно, якщо це музика не російська. З цим нібито все нормально)

Тут Кулеба сказав, що Україна має бути готова відкрити свої кордони для мігрантів із Непалу, Вʼєтнаму, Бангладешу, Індії та Філіппін. Враховуючи страшну демографічну кризу на межі з депопуляцією, помножену на геніальне рішення про 18-22 і всі майбутні виклики з міграцією після війни – звучить ніби і резонно. Але що буває з безконтрольною міграцією вже за кілька десятків років і як це впливає на суспільство ви можете побачити на прикладі Британії і Німеччини. Хочемо залучати мігрантів – маємо забезпечити базовий мінімум якісної міграційної політики: 1. Контрольованість і законність – повна відповідність законодавству, чіткий контроль міграційних потоків, нульова толерантність до нелегальної міграції. 2. Вибірковість і вигода – залучати мігрантів, які приносять економічну цінність і потрібні державі навички. 3. Належна інтеграція – забезпечити їхню адаптацію до наших законів, культури, вивчення мови тощо. 4. Культивування національної ідентичності, жорсткі безпекові перевірки, уникнення створення паралельних суспільств. Все інше – бомба уповільненої дії. Див. протести в Британії.

😒🇵🇱 Вчора Трамп розмовляв зі своїм ідеологічно близьким за поглядами президентом Польщі Каролем Навроцьким. ⚠️Обговорювали, зрозуміло, атаку російських дронів на Польщу.🤨Після розмови Навроцький написав сухий пост в Х про продовження консультацій зі США щодо ситуації, а Трамп взагалі промовчав, хоча він зазвичай звітує у соцмережах про свої дзвінки.🇺🇸І взагалі, окрім незрозумілої реакції "Here we go", взагалі жодної надалі згадки про даний інцидент.🧐Припускаю, поляки почули не зовсім те, що хотіли від американського президента, особливо це стосується Навроцького, правління якого починається із загрози початку війни.🇧🇾Враховуючи сьогоднішні події в Білорусі, новий любовний романс Трампа і Лукашенко, з території країни якого, залетіли більшість російських ударних дронів, Вашингтон вирішив проігнорувати кризу та вчергове кинути свої союзників.👀Сьогодні голова МЗС Польщі Сікорський закликав Трампа "відкрити очі і зрозуміти, що путін над ним насміхається". А такі заяви не з'являються на рівному місці.🇺🇸Повна відсутність адекватної реакції від головної країни НАТО сильно вдарить по міцності альянсу і авторитету США. Хоча, схоже, Трампа це і не дуже турбує.😎 Він краще використає вбивство Чарлі Кірка для замовчуванням зовнішньополітичних проблем в Європі та на Близькому Сході.

Завтра Верховна Рада має розглянути законопроєкт «Про засади державної політики національної памʼяті» (№ 13273). Національна памʼять – це засада державності. На ній будується нація. І так, ми досі не маємо профільного закону. Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров характеризує цей законопроєкт так: 👉є пріоритетним для національної безпеки в умовах війни з росією;👉фіксує основи національної пам'яті;забезпечує висвітлення правди про історію;👉називає злочини проти України (Голодомор, репресії, агресія рф);👉формує єдину державну політику пам’яті: щодо геноциду, політичних репресій, війни з росією, деколонізації;👉зміцнює національну стійкість;👉захищає суспільство від російських історичних маніпуляцій;👉посилює Український інститут національної пам'яті через спеціальний статус.Найважливіше для мене – УІНП стає органом зі спецстатусом, який підпорядковується безпосередньо Кабміну, а не Мінкульту. Чому це правильно? 1) Більше автономії, повноважень і субʼєктності в стратегічній галузі: 2) Згадайте будь ласка всіх міністрів культури за останні 5 років. Закликаю парламент не ховати законопроєкт в хащі порядку денного і проголосувати за нього. Поширте, кому не пофіг.

Негатив – цей раунд за путіним. Йому вдалось продати повітря в обмін на чергове безстрокове відстрочення санкцій і реального тиску. Він знову поводив приманкою у вигляді припинення вогню, яке має бути повним і безумовним, але спочатку кілька місяців обговорим деталі і проведемо кілька зустрічей. Трамп нагадує собачку, яку водять за ніс ласощами, тільки зʼїсти їх все одно не дадуть. А вона дуріє від самого запаху і сліпо рухається за рукою. Позитив – цей раунд ми зустрічаємо сильнішими. Значно сильнішими, ніж 3, 5 і 7 місяців тому. З кращим ОПК, вищим фінансуванням і більшою кількістю зброї. Якщо не вдалось прогнути тоді – тільки ідіот вважатиме, що вдасться прогнути зараз. Хоча він, мабуть, так і вважає. Ключ до завершення цієї війни, як і раніше, лежить не в переговорах, а в виснаженні росії, коли вона фізично не зможе продовжувати агресію. Дональд Трамп міг і завжди може пришвидшити цей процес, але йому подобається бігати за ласощами. Підтримуйте Сили Оборони. Інших рецептів у нас немає.