Лабораторна миша

Діма завжди соромиться.Він фантастичний хлопець - бойовий медик. Вміє у всі ті крапельниці, оклюзійки і «дай шось, бо болить голова, а якщо ще від живота поможе - взагалі зашібісь. І ще від нежиті».А воно, до речі, так і буває: саме фантастичні - дуже сором‘язливі.Ніц сам не попросить.Воно ж добре, що його тітка Оксана мене знає особисто, то два роки тому лишила запит на евакуаційну машину для Дімкіного підрозділу.Тоді тачку на фронт подарувала родина Юрій Кравець - чорний додж нітро.Ми його відлагодили, тітка Оксана сама з нами в колоні переганяла.Так Діма і служить весь цей час.- Тьоть Оксан, треба запчастини раз-два-три [довжелезний список].- Альо, Антон? Це Оксана. Тут Дімкє запчастини треба. Можеш допомогти? Список ось такий…- А чого він сам не набере?))) - Ой, Антон, соромиться.Нещодавно, після двох років служби машини, попросились на важкий ремонт Нітро.Машина ж евакуаційна, дороги не розбирає, ушатали її міцно.Ті самі діалоги:- Тьоть Оксан, це Діма, поможіть.- Алло, Антон? Тут Нітро можна в ваші реабілітачки запхнути?- А чо він не сам питає?)))Так ми дивним чином і спілкувались.Дякую Вам усім ще раз, до речі, що допомогли з ремонтом тачки.А Діма тим часом перевівся з 48 бригади у 117.Перекинувся у самісіньке пекло.Стояв оце до вчора на Покровському напрямку.Там зараз важкі бої ідуть, якщо чули. Нарешті в Покровську замість клумб почали копати окопи і встановлювати зуби дракона.Бої важкі, поранених в Дімкіному підрозділі багато.Діма всіх 300 вивіз.Так, завдяки відремонтованому Вами Нітро.Що характерно, фантастичний медик завжди фантастично лізе в найфантастичнішу дупу.Таку, що й побратими кажуть: - Ти що, здурів? Не лізь, не вернешся.А Дімка: - Та як же я не полізу? Я ж можу.Це цитати, єслі шо.Завтра чи післязавтра Діма вертається в Київ.На щиті.Він всіх вивіз, але його самого врятувати вже не змогли.Спочатку міномети, а потім… Не суть.Ви бачили це фото тижні два тому.Ми із Вами передали Дмитрий Лагойко справну машину, яка за два тижні проробила неймовірну роботу.Але там обличчя Діми було заблюрене.Тут же блюрити вже немає сенсу.Діма вертається додому.Просто гляньте, яким фантастичним він був.Бойовий медик. До кінця.Oksana Podlyachuk, Лагойко Настя, мої найщиріші співчуття усій Вашій родині.Я не знаю, що ще додати…Підтримати родину можна тут4149499168241436 Лагойко Анастасія.Майте тиху ніч.

Коли людям перевалює четвертий десяток, вони перевідкривають для себе багато цікавих речей.Наприклад, що "агов, мужик" і "оця тітка" - це про них.Що куріння - це безумовне зло і час з ним зав'язувати, а тонометр чи, не дай боже, глюкометр - в принципі, набагато крутіші штуки, аніж пристрої з інтимного магазину.Я б міг і далі жартувати про пошук жовтих цінників в магазині, вимикання за собою світла і "якщо зранку ти прокинувся і в тебе нічого не болить - ти помер", але місця для жартів мало.Питання не в тому, що в Україні дійсно багато людей з деменцією.Кілька моїх однолітків вже пережили дуже неслабкі інсульти. Так, у віці до 40-ка. І деменція, і інсульти в нашому організмі виникають виключно через те, що у нас є мозок.Оскільки мозку позбутися вкрай важко (знаю-знаю, тут будуть дотепності про те, що багато людей без мозку живуть і ще й ходять на вибори), стежити за його здоров'ям після 40-ка - вже необхідність.Всі ходять на фітнеси-качалкі, жеруть БАДи тоннами, але мало хто замислюється, що одна з найгірших речей, що може статися в старості - це слабоумство.І то, що ти дурачок і безпорадний - пів біди.Друга половина - ти лягаєш тягарем на дітей, онуків, родичів.Виявляється, трагедії поки що можна запобігти.Цю статтю, що я лишу в коментарях, побачив випадково завдяки Ірина Андрейців.Тут дуже крутий спец пояснює, що таке деменція, інсульт, від чого вони виникають та як їм можна запобігти.Не просто можна, а й треба.Так-так, публіка, якій 15-30 років може поки пропустити мій текст повз, але решті - я дуже раджу прочитати.І окремо винесу наче очевидні тези: нестача сну - це велика проблема. Мозку вкрай необхідний глибокий нормальний сон. Від його нестачі він буквально фізично страждає.І постійний волонтерський стрес на такій довгій дистанції теж лиш призведе до катастрофи і бійцям ніяк не допоможе.Тому інколи перемикайтесь і відпочивайте.Читайте, чистьте зуби, припиняйте дивитись на ніч рілси та шортси та лягайте спати.Майте гарну ніч.

Базово, той, хто не їздив на Фіат Регата 1986-го року випуску - той не бачив життя.Не вдихав на повні груди запах чесного бензинового, не спаскудженого екологічними нормами вихлопа.Не тис з усієї сили на гальма без оціх усіх ваших підсилювачів.Не крутив кермо, яке неможливо провернути одним пальцем.Не заводився з підсосом.Ви ж знаєте, що таке підсос?Мене Регата не те, щоб лякала, бо нашою з дружиною першою машиною був Поло 1987-го року народження, але я таки покликав з собою на операцію «Телепортація» Оксана Бондарь.Воно ж як, коли ти волонтер?Твій мозок постійно шукає можливості допомогти Армії.Сергій Сергійович Saigon віддає шини? Зашлемо їх в 5 ОШБр.(Кстаті, гляньте у Сергій Сергійовича, він там книги додруковує. Можна придбать. Книги хороші, товсті, цікаві. Я не читав).Олександр Рудоманов пише пост, що треба сіді-диски? На тобі, Саша, допис у соцмережах, іди на пошту і забирай коробки з сотнями дисків, що збирало пів України.Так і тут.Вадим Зінчук послужив на Регаті, знайшов щось більш корисне, а Фіат запропонував нам забрати під ремонт, щоб потім тачку передати назад у війська.А ми шо?Ми ж забрали. Відвезли до Сергій Третьяк на переварку в Ірпінь.Дорогою погодували безпритульного кота.Хто не був волонтером - не бачив життя.Бо де іще можна кататися на Регаті, у якої тече бензобак і не працюють двірники, купувати в Польщі черговий пікап на ЗСУ і розмірковувати, якому підрозділу краще передати хімічні грілки, які оказією поцупив у Oksana Podlyachuk.Дякуємо Вам усім за підтримку.Свій біляш вимагайте у рудоманова самі.Я свій поклав йому ж на дєпозіт. Він за рік обіцяв два біляша.Мартин Брест, коли Регату доварять - обкатуватимеш її ти.Все ж, ти - ветеран, УБД, тебе жізнь для цього народила.Янгола тобі на плечі.Шановні, прорвемось.Майте тиху ніч.

А я ж казав.Я ж казав, що є хороші новини.Завдяки Вам ми не просто передали 55-ту автівку у Сили оборони.Вона вже певний час успішно виконує задачі Військово-морського флоту.Так-так, отой човен на фото не для краси.Чесно кажучи, це на даний момент був найскладніший запит із військ до нас з Мартин Брест (ну, за виключенням Ніссана Патрол 1989 року випуску :) ).Не знаю, як великі фонди вивозять вживану бронетехніку чи вантажівки, але...Ми-то шо зазвичай возимо?Ну, пікапи, джипи, монопривідні чи повнопривідні буси, хетчбеки та усосані москвичі.Знаємо все те, як облуплене - роздатки, мости, особливості двигунів, 4-5 циліндрів, кардани, турбіни.А тут запит: великий задньопривідний бус, найважчий і найбільший в своєму класі. Плюс нюанси по переробці.Цікаві такі нюанси...Ми довго радилися, теревенили і таки погодилися.Цей величезний Renault Master L4H3, що отримав номер 54/42 та жартівливу назву Батискаф, нам у Польщі по ціні роздовбаного течика знайшов Taras Herasymchuk, за що ми йому дуже вдячні.Тачка доїхала до Києва своїм ходом, але між "доїхала своїм ходом" і "придатна до передачі у війська" - величезна різниця.Машина наперед мала проблеми із мостом, карданами, маховиком і зчепленням (власне, тому ми її дешево і купили), тому механікам довелося нормально повозитися, щоб поставити машину на хід. Далі класика - форсунки, турбіна, електрика, всі гальма і т.д.Ми із Вами впоралися.І одного чудового дня пані Катерина (на фото. Не знаю, як прізвище, на жаль) перегнала цього красеня до моря.За що їй спасибі.Дякую усім Вам.Плюс подяка Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за документальний супровід машини.Yevhenii Movchaniuk, традиційно дякую за комплект ключів.Хлопцям вони знадобляться не тільки для того, щоб машину крутити, а й безколісну техніку :)І це не всі хороші новини цього тижня.Почуємось.Майте тиху ніч.

Вже другий раз за день зустрічаю дописи подруг у стрічці, що їхні кохані чоловіки загинули.Дописи короткі - на пару рядків, для інформування спільноти, що захисника вже немає.І своєю «короткістю» - ці дописи страшні.Бо ти розумієш, скільки сил вартувало писати кожну літеру про кінець найріднішого світу.За один день - два.На першому я ще висловив співчуття в коментарях, а на другому… закляк.Подивився, що люди пишуть, а там «співчуваю, співчуваю, щирі співчуття».І все ж вірно, наче так і має бути.Але ж нікого з нас, насправді, ніколи не готували якось правильно реагувати на смерті інших людей.Людей, які не байдужі.Або ж рідних тих людей, які не байдужі.Тим більше, коли ці звістки про смерть - масові.Але найбільше рве серце - скільки таких дівчат, жінок, мам, сестер, які щодня вивішують некрологи, повідомляють час і місця прощання.Як то все вивезти…І мені страшно.Страшно питати Оксана Боркун - дружину загиблого Володі Гунька - скільки в їхній спільноті дружин загиблих героїв нині рядків у списку прізвищ.Я просто лишу це оголошення тут.У Вінниці зовсім скоро відбудеться виставка картин і музично-поетичний фестиваль МАЄМО ЖИТИ .Пам‘ятаєте, минулого року такий був і ми там ще зібрали гроші на тачку для 3 ОШБр?Картини там написані дружинами героїв.Поети і музиканти - щирі, як ніби на першому прослуховуванні.А іще там покажуть кіно про дітей, що народилися вже після загибелі захисників.Оксанко, Olga Pinskaya, Juliia Seliutina, дякую.Яущо будете поруч - завітайте, підтримайте.Майте тиху ніч.

Десь глибоко в своїй чорній душонці, в своїх темних і підступних мріях, в своїх найпотаємніших і найприхованіших від усіх людей бажаннях Мартин Брест марить лиш про чашку какао, пухнасті капці, теплий плед, м'який диван і підвіску з написом 42.Так-так, це в денному світлі він здається брутальним, мужнім, розумним, але... ладна, я зараз добалакаюсь.Загалом, нам на наш розіграш для збору коштів на ЗСУ фантастичні люди підігнали неймовірні прикраси.1. Anna Kond випустила колекцію з кульчиків-підвісів та просто підвісів, виготовлених зі стріляних гільз. Ба більше, на останніх двох світлинах Ви можете бачити два підвіси з цифрою 42, які вона зробила ексклюзивно для мене з Мартіном. Колись я його побачу, заварю какао, дам м'які капці і передам цю красу.2. Тим часом Ольга Федоренко надіслала для розіграшу два титанові підвіси у формі України. Шалена краса! Так-так, це та сама пані Ольга, що подарувала нам брелоки з написом Тачки на ЗСУ з титану, які у мене розлетілися швидше, аніж ми встигли їх розіграти (писав про них тут https://t.me/mouselab/7047)Розумію, що розігрів розіграшу затягнувся, але ж ми не винні, що нам шлють і шлють лоти.Люди, Ви чудові.Але вже скоро, обіцяю.Про інші лоти я писав тут https://t.me/mouselab/7091Майте тиху ніч.Особливо її дуже хочеться побажати Харкову.Немає сил то бачити.

Інколи Марк своїми питаннями мене відверто заводить в таке болото роздумів, що я вже починаю сумніватися, чи адекватно сприймаю реальність і чи дійсно я в житті щось знаю.Одна справа, це питання чисто технічні. Типу "тату, а скільки у машин Формули 1 передач в коробці" або "а який київський міст найвищий", або "а правильно черв'як чи хробак?" (секундочку, відповідь не настільки очевидна, як Вам здається).Інша - це питання якогось екзистенційного гатунку типу "чому дітей з дитячого будинку ввечері ніхто не забирає, як забирають діток з дитячого садочка?", або "чи хотіла курка, яку їдять люди, помирати?", або "чому дядя на мотоциклі їде без шолома?".Але, здається, сьогодні було розблоковано черговий рівень мого отетерівання.Я з Марком часто жартую. З будь-якого приводу. Ми сміємося, але інколи він про всяк випадок перепитує:"Татко, а ти зараз жартуєш?" Зокрема, він перепитав це сьогодні, коли я сказав, що наступного літа він може наїстися черешні від пуза та аж так, що воно лусне.-Татко, а ти зараз пожартував?- Так, Маркусику, жартую, - миттю відповів я.Марк подумав секунду і каже:- А коли ти не жартуєш, що ти жартуєш... то це що? Ти так жартуєш?Мені знадобилося пару сотень метрів і рівномірний гуркіт двигуна, щоб усвідомити сказане, скласти думки купи і тоді я відповів:- Так, коли я не жартую, що я жартую, то я жартую.- А коли ти жартуєш, що не жартуєш? Це як?- Це означає, що я жартую... теж.Марк засміявся.- А коли не жартуєш, що ти не жартуєш, то це що?- Ем... Ну... Це означає, що я не жартую насправді. Дивись, слово "не жартуєш" треба замінити на слово "говориш серйозно" і тоді все просто. Давай заміними: я не жартую, що жартую - тобто я серйозно кажу, що жартую. Тобто я дійсно пожартував. Або я жартую, що не жартую - тобто, я жартую, що я серйозно кажу, отже я жартую. Або коли не жартую, що не жартую, тобто я серйозно кажу, що я серйозний, то я дійсно не жартую.- А коли ти жартуєш, що ти жартуєш? Це що?- Ну, тут очевидно, що я теж не жартую...- Так а як? Ти ж зараз жартуєш?- ....ееее бо... бо я ж жартую, що я жартую... отже я не жартую... але... чекай... нє... не так... я ж дійсно прямо зараз жартую... то я ж таки жартую...Далі я мимрив собі під ніс цю логічну конструкцію, крутив її і так, і сяк.Марк дивився на мене зі співчуттям, що он-де велика людина, яка вміє в керування бусом і в діставання грошей для купівлі машинок в магазині, яка авторитетно пояснює, чому будь-що не можна пхати в розетку, а розлита вода на підлозі у ванній стовідсотково приведе до нас в гості сусідку знизу, не може сама для себе усвідомити відповідь на просте питання, а щось вимагає від дитини."Нащо будували піраміди", "чому у безхатьків немає хати", "хто п'є воду з нашої каналізації після її очистки на станції", "нащо виробляють речі, які відразу ламаються" та ще мільйон і одне питання, варті того, щоб ставити їх собі в майбутній кризі середнього віку.Обійміть своїх малих.Майте тихий вечір.

- Альо, так а шо то ти за наліпку ліпиш на авто?- Номер машини.- А чого він такий дивний?- Ну... Це шістдесята машина. З сорока двох.- Шо? - Шістдесята машина з сорока двох.- Не зрозумів. Це як?- Ну... ми планували надати військам сорок дві машини. Але люди трохи донатять. Тому ми теж трохи перевиконуємо план. Вже шістдесята.- Шістдесят? Шістдесят машин? Так а нашо лишаєте номер 42?- Щоб не забувати, що навіть нереальні на перший погляд цілі можна перевершити, коли довкола дуже багато хороших людей.Шановні, тихим неквапом в наш із Вами та з Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ вкотилася тачка 60/42 Mitsubishi Outlander.Вкотилася вона не просто так, а завдяки таємному донатору, який просто віддав свою машину на потреби ЗеСеУ.(Кстаті, тут роль Мартіна була визначальною. Дяка, друже).Машина потребує ремонту, тож вона відразу заїхала на підйомник.Сподіваюсь, скоро бійці отримають свою ластівочку.Перевзувайте вже зимову гуму, носіть теплі шкарпетки, підтримуйте тих, до кого можете дотягнутися донатом та/або обіймами.Майте гарний день.

Приходить до мене якось в особисті повідомлення Олександр Рудоманов і обіцяє дати мені бєляш з вокзалу Козятин-Вантажний в обмін на незаписані CD/DVD-диски. Я, ясно що, відмовився, але справа не в тім, що не люблю бєляші з натуральних, вигодованих на вільнопасі щурів, а просто дисків у мене немає. А він і каже: спитай у підписників, може у них є? ЗеСеУ дуже тих дисків потребує. Шановні, я не певен, що кожному з тих, хто дасть Саші диски, він вишле Новою поштою бєляш, але поможіть військовим, якщо маєте змогу. Еееее... куди? Куди пішли? Встигнете. Якщо Ви думали, що я відпущу Вас просто так без чогось цікавенького - то помилились. В моєму дитинстві була якась ще совєцька книга, в якій дітям пояснювалися основи програмування, робототехніки тощо. Я не пам'ятаю деталей, але там був лисий професор в окулярах, який розтлумачував малечі, що навіть запрограмувати робота на чистку картоплі - то вже сама по собі неабияка задача, бо "чисть картоплю" - така команда не працює. І от в тій книзі я вперше в своєму житті побачив штрих-код. Тоді в принципі на теренах голодних гіперінфляційних 90-х ніяких штрих-кодів я не бачив, але згадую, як щиро я здивувався, що якийсь сканер за долю секунди може зчитати інформацію про товар і передати його касі. По оцим смужечкам? Серйозно? Нині штрих-коди - це не дивина. Ба більше, кью-ар коди повсюдно нас оточили і з кожним днем їх стає все більше, а самі вони стають все більш "ємні". Ось тут є відео, в якому дуже якісно і доступно пояснюється: - як виникла азбука Морзе - як виникли штрих-коди - як виникли QR-коди - як воно все пов'язане - де тут покопирсалися дівіді і сіді-диски - куди воно все котиться. Ну, всьо, ставте на паузу, ідіть шукайте CD/DVD, пишіть Олександру та вимагайте свій бєляш. Майте тиху ніч. апдт. Про бєляш я, звісно, пожартував. Щоб Саша віддав бєляш? Ахахахаха.

В липні 2022 року родина Юрій Кравець передала Силам оборони свою сімейну машину - Dodge Nitro 2007 року.Тачка була класна, угоцала на фронт і бачила своїми «очима» майже весь Донбас і Запорізький напрям.Чесно скажу, я не вірив, що ще раз побачу цю тачку.Все ж, напрямки дуже активні, а Нітро на автоматі - це ще та екзотика для прифронтових майстерень.Минуло 2 роки.Бійці як могли своїми силами тачку лагодили і тримали на плаву, але одного разу я таки отримав повідомлення від них, короткий зміст якого можна описати одним словом:- Поможіть.Ми з Мартин Брест прийняли машину в ремонт, відразу усвідомлюючи, що він буде важким.Чесно сказати - в машині ми не зачіпали тільки блок двигуна і коробку (доджівські агрегати виявилися на диво живучими) і кузов (хоча задній розбитий ліхтар замінили).Все решту - радіатори, паливну, роздатку, обидва мости, всю гальмівну, всю підвіску, купу електрики - все переробили.Ну, насправді, робили не ми, а святі механіки СТО Автокомп Сервис.І все робилося завдяки Вам, бо саме Ви підтримали проєкт реабіліТАЧКИ - ремонти машин, що повертаються з фронту.Сьогодні рано вранці, коли ще було темно, тачка рушила назад - до палаючого обрію, в 48 артилерійську бригаду.Дякую Вам.І окремо ще раз дякую родині Кравець.Бачите, все недарма.Дякуємо, що рухаєте світ. Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:Приват 4149499086676739PayPal [email protected]Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))Детальні реквізити для оплати через IBANУстанова банку ПриватБанкМФО банку 305299Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧIBAN UA953052990000026201691360906Рахунок отримувача 26201691360906Валюта картки UAHРНОКПП отримувача 3136215494Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУПринагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:Моно 4441114443028624PayPal [email protected]Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)Установа банку МоноБанкМФО банку 322001Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧIBAN UA843220010000026209305820349Рахунок отримувача 26209305820349Валюта картки UAHРНОКПП отримувача 2951302916Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУМайте тиху ніч.