За підрахунками YouControl та The Page, 66 українських нардепів (16,5% від чинного складу парламенту) є доларовими мільйонерами. Їм належать 82,7% від обсягу всього задекларованого майна народних обранців.💰 Найбагатшим депутатом Верховної Ради України є експрезидент України Петро Порошенко з фракції «Європейська солідарність» ($121 млн).💰 Найвища концентрація доларових мільйонерів (майже кожен другий) — у групі «За майбутнє». Серед них:▪️ співвласник групи компаній «Епіцентр К» Олександр Герега ($18,8 млн);▪️ співвласник групи «Континіум», у т.ч. мережі автозаправок WOG, Степан Івахів ($16,7 млн);▪️ забудовник Віктор М’ялик, який задекларував 217 об’єктів нерухомості загальною площею 65,6 тис. кв. м ($13,6 млн). 💰 У групі «Відновлення України» найбагатші — київський забудовник Вадим Столар ($27,4 млн), Дмитро Ісаєнко ($11,8), Олександр Фельдман ($10,5 млн), Олег Воронько ($3,3 млн).💰 В «Платформі за життя та мир» — футбольний діяч Григорій Суркіс ($22,5 млн), Віталій Борт ($12 млн), Володимир Кальцев ($7,6 млн), голова групи Юрій Бойко ($4,4 млн). 💰 В «Батьківщині» — бізнесмен і політик Сергій Тарута ($6,6 млн), що володіє найбільшою колекцією мистецтва серед депутатів, лідерка партії Юлія Тимошенко ($5,2 млн), юрист Сергій Власенко (майно на $3,9 млн).💰 В «Слузі народу» — Ірина Кормишкіна ($8 млн), що пов’язана з бізнесом чоловіка, депутата і підприємця Юрія Кормишкіна, та власник ювелірного бренду SOVA Олександр Сова ($7,4 млн).💰 Останню сходинку посідає скандальний Микола Тищенко ($1 млн), якого у 2023 році виключили з «Слуги народу». Наразі НАБУ розслідує незаконне збагачення Тищенка і, відповідно, недостовірне декларування.Більше 👉 cutt.ly/PeBRIslF
©Viacheslav ShramovychДавно переконаний, що від самого початку всі росіяни прекрасно розуміють, що відбувається. І повністю усвідомлюють що вони явно не на стороні добра у цій війні. І що всі ці розмови про "українських нацистів" і про "не напали бы мы, напали бы они", про "сами себя обстреливают" і "нас там нет", про "нацбатальоны" і "8 лет бомбили Донбас", про НАТО і колективний Захід, про геополітику і багатополярний світ, про православ'я і традиційні цінності, про Рюрика і Мазепу, нарешті, про "братські народи" і водночас "один народ" - це все фігня. Всі росіяни це розуміють. Скидати щось там на "системну пропаганду, яка десятиліттями засліплювала російський народ" і от ввела в оману бідолах - це помилка. Чомусь є багато опозиційних росіян різного віку, з різних регіонів та з різною освітою, яких така всесильна пропагандистська машина не перемолола.Тобто, пропаганда пропагандою, але в реальності ВСІ росіяни так чи інакше цілком собі усвідомлюють, що робить Росія в Україні і навіщо. І що вони в цій історії повністю на стороні зла. Як і усвідомлюють вони, що насправді сталося в Бучі та інших окупованих містах. І що всі розмови про "провокацию в Буче", "их расстреляла Нацгвардия после ухода российских военных" і "а вон труп пошевелился" - це відвертий чос. Всі росіяни знають, що російські кадрові військові місяць вбивали цивільних у Бучі. І навряд чи це така вже велика проблема для абсолютної більшості з них. Тому от якась стрімерша з Петербурга просто зробила для хайпу футболку "РеZня в Буче. Можем поVторить". І от за такою безпосередністю лежать справжні переконання "глибинного народу" Росії.------------Додам ще їх "патріотичну гру" та думку про СВО...
У 1899 році німецький інженер Едмунд Фарке заснував у Бахмуті алебастрові заводи, які швидко досягли успіху. Видобуток гіпсу для виробництва сформував ціле підземне місто з унікальним мікрокліматом, що згодом стало основою для виноробства.Підземні галереї Бахмута виявилися ідеальними для виробництва ігристого вина, і в 1950 році було ухвалено рішення про створення заводу. У гіпсових штольнях провели масштабні роботи, встановили обладнання і вже в 1954 році випустили перші 500 тисяч пляшок ігристого. Це якісне вино, яке тоді називалося "Совєтскоє шампанскоє", було в СРСР дефіцитом і продавалося в першу чергу партійному керівництву. Артемівське ігристе витримували в пляшках протягом трьох років, дотримуючись класичного методу, як в Шампані. У штольнях пляшки регулярно перекладали вручну, щоб уникнути осаду. З проголошенням незалежності України завод став випускати ігристі вина під власними брендами – «Артемівське» та «Крим». Наразі виробництво переміщено до Одеської області. Завод здебільшого зруйновано, галереї контролюються російськими бойовиками.На фото - ігристе зберігається у підземних галереях Бахмута за методом мадам Кліко.Більше про історію шампанського - тут: https://youtu.be/GnwA-crm10o
ігорь Поночєвний Насправді салат Олів'є – це міф. Як і міфи про Куликове поле, Льодове побоїще, Трійцю Рубльова, Шляхи з варягів у греки та іншу російсько-радянську фантастику. Жодного салату олів'є на Русі не було. І кухаря Люсьєна Олів'є не було.А був спритний половий Колька Єлєйкін. Який дослужився до головного полового у готелі Ермітаж у Москві. І йому дозволили подавати страви ранком гостям: холодну дичину, корнішони, ланспик, каперси, мариновану квасолю, ракові шийки, квашену капустку, паюсну ікру.Страви виставлялися по-французькому етикету: на кшталт шведського столу. Однак, Москва - велике село. Публіка тут була столична, не дворяни і аристократи, а купецька. Купці люди прості, і як французькі страви вживати – не відали.А тому просто брали все і змішували у тарілці, на зразок каші. Заливаючи зверху провансалем. Втомившись змішувати самі, купці вимагали від полового Колінькі змішувати «кашу» заздалегідь.Єлєйкін, дослужившись до управителя, змінив неблагозвучне своє прізвище на «Олів'є», а потім і ім'я на «Люсьєн». Але змішувати каші купцям не перестав, приписавши винахід цього місива собі.Ось чому ніхто нібито не знав оригінального рецепта: тому що кожному купцеві "каша" мішалася за його чудасіями. Комусь із ікрою та рябчиками, а комусь із ланспиком та раковими шийками.Так з'явився салат Олів'є. Не з гастрономічного експерименту, а з дрімучого невігластва.Шах та мат, патріоти!PS: А "святковим" в ссср салат став тому, що тільки на свята в продаж "викидали" майонез...
Ви мали бачити це фото. На цій світлині беркут у січні 2014 року веде побитого 72-річного майданівця Миколу Пасічника. Тоді він отримав струс мозку та численні забої. Кілька років тому Пасічник помер. Справу про незаконне затримання та взяття під варту протестувальника розглядав Дніпровський суд Києва. На лаві підсудних опинились ексзаступниця прокурора Оболонського району Києва Ілона Клюге та слідчий міліції Віталій Матюша.І ось суддя Інна Омельян ухвалила вирок, яким виправдала Клюге та Матюшу. Уявляємо, що відчував би Пасічник, якби почув такий вирок. За даними прокуратури, правоохоронці сфальшували рапорт про затримання Пасічника, вказавши, що виявили у пенсіонера сім "коктейлів Молотова". Як повідомляє Watchers.Media, які уважно стежили за справою, для Клюге та Матюші вимагали по 7 років увʼязнення. Мовляв, слідчий Матюша не помітив або й проігнорував сліди побиття беркутівцями пенсіонера, а прокурорка Клюге, за даними слідства, допустила службове підроблення та незаконне затримання. Втім, суддя Омельян виправдала Клюге та Матюшу за всіма пунктах звинувачення. Про суддю Омельян варто розказати окремо, а от Матюша спокійно працює у Нацполіції Києва і минулого року отримав майже 600 тисяч грн зарплатні. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду, але чи такої справедливості ми очікували у справах Майдану?
When the DELTA system introduced a drone visualization module called “VEZHA” (Tower), efforts began to destroy the project.When Syrskyi became Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, “Tykhokhod” saw this as his shining moment. In the first few weeks of Syrskyi’s command, a combat directive signed by Syrskyi was issued to the troops, banning the use of DELTA. I remember that evening: as soon as I received this information, I immediately contacted the Commander-in-Chief of the Armed Forces. At the time, we were still in contact, ending our communication only over the issue of Gen Sodol. Oleksandr Stanislavovych seemed surprised and assured me that everything would be canceled, which indeed happened. He also mentioned that “Tykhokhod” would no longer visit his office. But how does the Commander-in-Chief of the Armed Forces sign documents without knowing what he is signing?Some more time passed, and my direct contacts with Syrskyi scandalously ended. Then I saw in one of the pompous photos, meant to showcase the Commander-in-Chief’s love of modern technology, “Tykhokhod” himself. Formally, Dmytriiev remained an advisor to the Commander of the Ground Forces, but strange combat directives signed by the Commander-in-Chief continued to be issued to the troops, requiring the use of the “Eyes” program and banning other systems. Occasionally, videos with the “Eyes” logo appear on the Commander-in-Chief’s website, recorded without using the program. Meanwhile, the program was officially adopted by the Armed Forces of Ukraine in violation of all rules and without certification for information security. The program remains privately owned and receives opaque funding, with no way to verify who has access to the data in the cloud storage. The DELTA project and its components, particularly the ISTAR situational awareness teams, continue to face comprehensive resistance. Meanwhile, Dmytriiev “Tykhokhod” drives a Mercedes G-Wagon with military black plates… At the same time, Syrskyi continues his attempts to remove his deputy, Vadym Sukharevskyi, in order to appoint his own man, Kuprii, to the position.These stories show that while everyone is equal, some are more equal than others. In the close circle of the current Commander-in-Chief of the Armed Forces, there are people with pro-Russian views and backgrounds (under his predecessor it was Kivalov and others, and now it’s Taruta and others, for example). He makes decisions based on personal connections rather than objective data, and despite his outward strictness, he allows completely unauthorized individuals access to state secrets and military management. Will we win like this? No.I ask the Security Service of Ukraine to pay attention to the information presented, and for the leadership of the Armed Forces to stop this. Just stop doing it. I am preparing an official letter.And where is the Ministry of Defense of Ukraine, Rustem Umerov, Kateryna Chernogorenko? They’re pretending nothing is happening.
Вчителька пише у вайбері: "Будете їхати за підручниками, не ставте всі разом машини під школою, бо якщо дрон-розвідник побачить скупчення, і якщо потім прилетить..."Бо долітає за секунди. Школа скрипить підлогою в довгих коридорах, пахне фарбою, попри те, що порожня третій рік. Квіти дбайливо висаджені, прополоті та политі. Зате ціла, і на тому щасливі. Вона немов завмерла в очікуванні дитячого галасу, але того галасу невідомо скільки чекати. НЕМАЄ в масі своїй ніякого першого дзвоника тут, на прикордонні. Немає ніякого свята. Немає масових зборів. Немає тої атмосфери, яка, на щастя, є десь далі від нас і від них - ворогів. Зустрічаю рекламу того чи іншого для школярів - але ж ми виключені з загального щорічного "свята". Десь є в приватних школах, якісь спроби, якісь короткочасні моменти, але це крапля в морі. Діти, які через роботу батьків залишені вдома сам на сам з ноутбуком чи планшетом з 8.30 і майже до 14.00-15.00 години дня, спочатку перестають вмикати камери, щоб їх не бачив учитель. Потім перестають слухати. Потім перестають підключатися до уроків. І все йде шкереберть. Це величезна трагедія і величезне навантаження. І життя йде, роки проходять, шанси падають. Моя племінниця, поки батьки були на роботі, тиждень не виходила на онлайн-заняття, поки за викликом вчителів додому не прийшов поліцейський - перевірити, в чому справа. Не виходила, бо ось така вона - дистанційка, що діти втрачають темп. Я, звісно, можу навести приклад, що колись у школі починала вчити англійську за програмою лише з п'ятого класу, а зараз вчать з першого, - і нічого, до випуску зі школи знала на відмінно. Але ж зараз, коли уроки перериваються через вибухи і коли предметів багато, - їх всі не почнеш вивчати потім, всі разом, щоб надолужити. Це винятки, щоб хтось мав таку вроджену силу волі або талант, щоб втрачене через війну надолужити й зрівнятися з тими українськими дітьми, яким пощастило більше. Щоб вчасно разом з усіма прийти до фінішу, хоча умови самого процесу різні. Тут надто багато проблем зараз: падає увага, падає бажання, падає дисципліна, падають надії. Немає достатнього спілкування з однолітками. Немає відповідальності. Немає нагляду.Немає тиші. Немає сил інколи... Тому свята тут теж, за великим рахунком, немає.Авторка Елена Кудренко.Художник Alighieri Dante 🇺🇦
🚇 «Київський метрополітен» уклав договір на продовження робіт із будівництва гілки метрополітену між Подільським районом і масивом Виноградар. Переможцем тендеру стала «Група компаній “Автострада”», яка завершить роботи до кінця 2026 року, пише ФОКУС.Вартість робіт становить 13,785 млрд грн, що на 200 млн менше від очікуваної суми. На Prozorro видно, що дві інші компанії мали зауваження до тендеру, але їхні скарги відхилили.📌 За даними YouControl, «Автострада», заснована у 2015 році у Вінниці компанією «МС Капітал», належить Максиму Шкілю. Загальна вартість лотів, в яких компанія визнана переможцем, за всі роки існування складає понад 157 млрд грн.Як повідомляє БізнесЦензор, «Автострада» до останнього часу не мала досвіду будівництва метро, але була найбільшим будівельним підрядником в Україні. 🏗️ Раніше вона займалася переважно ремонтом доріг та мостів, а минулого року отримала підряд на 5,3 млрд грн на будівництво водогону.У травні «Київський метрополітен» уклав з «Автострадою» договір на капремонт тунелю між станціями «Деміївська» та «Либідська» за 445,49 млн грн. Підряд компанія отримала майже без конкуренції, адже ще в грудні 2023 року уклала угоду на проєктування та підготовчі роботи вартістю 21,16 млн грн. Угоду уклали через чотири дні після підтоплення тунелів, без відкритих торгів.💬 Власник «Автостради» Максим Шкіль зазначив, що компанія братиме участь в усіх тендерах на будівництво метро, не тільки в столиці.Зображення новини асоціативне.Джерела:👉 cutt.ly/Cev2tFiZ👉 cutt.ly/5ev2tEgF
Держустанова «Національне військове меморіальне кладовище» (ДУ НВМК) визначила переможця на будівництво першої черги кладовища. Ним став консорціум «Білдінг Юа».За 1,76 млрд грн консорціум побудує інженерні мережі, автостоянки, під’їзні дороги, сектори поховань, колумбарії, меморіал, монумент, адмінбудівлю, будинок трауру, трансформаторні підстанції, помпову станцію, котельню й інші об'єкти. Тривалість будівництва, згідно з проєктом, — 19 місяців.📑 Консорціум було створено наступного дня після оголошення тендера. За даними YouControl, він об’єднує компанії «Євроелітбуд» (80% акцій), «Броварське Шляхово-Будівельне Управління № 50» (10%) та «Акам» (10%). Переглянути досьє 👉 cutt.ly/ZexzsbQy💬 «Учасники консорціуму мають значний досвід у реалізації будівельних проєктів, створені та працюють з 1996, 2006 та 2014 років. Вони не є компаніями-одноденками, а мають у своєму портфоліо десятки реалізованих об’єктів», — зазначається на сторінці ДУ НВМК у Facebook.Також наголошується, що створення тимчасових об'єднань для реалізації конкретного проєкту є розповсюдженою практикою, яка не суперечить законодавству.🔗 Компанія «Акам» входить до консорціуму та, за даними YouControl, на 89,99% належить її директору Олексію Міхєєву з Дніпра. Ще 10,01% має «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Технології"». Останній є власністю кіпрської Licita Trading Co Limited Софії Кононенко.До 21 червня 2024 року фірма належала підсанкційному дніпровському бізнесмену Вадиму Єрмолаєву. А сама Софія Кононенко, за джерелами журналіста The Page, є ймовірною дочкою Єрмолаєва. У грудні 2023 року РНБО ввело проти Єрмолаєва санкції на 10 років. ⛔️❗️ У ДУ НВМК повідомили, що звернулася до консорціуму «Білдінг Юа» з проханням надати відповідні пояснення щодо можливої наявності російського паспорта в одного зі співвласників консорціуму.Відзначили також, що договір підряду ще не підписаний, і його планове укладання відбудеться 6 серпня 2024 року.Джерело: The Page 👉 cutt.ly/wexzoQRAОфіційна заява ДУ НВМК 👉 cutt.ly/5exzaMwBЗображення: проєкт Національного військового меморіального кладовища, ДУ НВМК
Знаєте, чому радянські колгоспники різали свиней уночі, у сінях, попередньо вдягнувши на голову мішок із золою – щоб кабанчик задихався і не кричав? Не знаєте?Тому що чоловік, який своїми руками виростив кабана, повинен був віддати його шкіру державі. На офіцерські чоботи, портупеї та інше необхідне державі військове майно.А сало хотілося, щоб зі шкіркою було. Яке ж сало без шкірки? От і різали свиней потай. А голові колгоспу та голові сільради хабар давали. Цим же салом зі шкіркою та найкращим шматком м'яса.Знаєте, чому селяни і в СРСР рубали фруктові дерева? Тому що комуністи запровадили драконівські податки на них. Нема грошей? Не біда. Брали "натурою" - вовною, м'ясом, овочами та тими самими фруктами. Ось мужики й взялися за сокири. Рубали та плакали – ті груші та вишні ще їхні діди садили.А ще моя мама згадувала, як їх зобов'язували вивозити на колгоспні поля... власні екскременти. На добрива. Сам мав свій туалет на кшталт "сортир" вичистити і сам на поле, куди бригадир вкаже, вивезти. Або винести. Нікого не хвилювало, як це гуано в полі виявиться. Але віддай – не гріши.А ви знаєте, що рідна держава обкладала всіх селян, які мали корів, натуральним податком - 220 літрів молока на рік дай. Горбуєшся на корівку ти, а молочко держава підгортає. Якщо хто не в курсі, як воно дається - молочко - спробуйте день косою помахати. Я махав – знаю. А сіно скиртувати не пробували? Теж скажу – не ложкою за столом працювати.І так, якщо у вас був десяток курей - улюблена держава робітників і селян дбайливо зобов'язувала здати 180-250 яєць на рік. Бо держава своїми яйцями пролетаріат забезпечити не могла.І так – на кожну свиню, яку виростив радянський мужик, теж існував податок.Це все на додаток до важкої, від темної до темної роботи в колгоспі. Практично безкоштовною, бо що таке зарплата 40-50-60 рублів? І ту лише з 1966 року почали платити. А до цього цілих 36 років ішачили колгоспники задарма. За "трудодні". Відпрацював "трудодень" - отримай 2 кілограми зерна, і ні в чому собі не відмовляй. Грошей хочеш? Продай ці 2 кіло рідній державі. За ціною вдвічі меншою, ніж держава у колгоспу купує. Але 2 кіло на "трудодень" то вже багато. В середньому було 600 грамів.Як люди не тікали з цього "раю"? Тікали, ще як. Незважаючи на те, що рідна радянська держава, в якій "так вільно дихає людина", зробила мужиків кріпаками, фактично заборонивши виїзд із колгоспу, відібравши паспорти.Моєму батькові пощастило. Рідний колгосп направив його вчитися на тракториста у Старобешові. Після цього він потрапив до армії, а з армії поїхав "піднімати цілину" за "комсомольським набором". У Калмикію. А це вже – паспорт. А паспорт давав право на "ліво". Так наша сім'я опинилася не в колгоспі, а в державному підприємстві – радгоспі.А це вже зовсім інша річ. Платили хоч і мало, але все ж таки платили, а не ті мізерні 40-50 рублів "колгоспних". І пенсійний стаж ішов державний, а не колгоспний. Знаєте, що таке "колгоспна пенсія"? Це 12-18 рублів на місяць. Бувало, що й 5 карбованців і навіть три.P.S."Народ, який забув, або не знає свого минулого - не має майбутнього" - казав Платон. Останнім часом (може мені просто не щастить) знову почастішали випадки зустрічі зі "свідками світлого радянського минулого"., причому вже і молоді є, які тоді не жили. А отже...Павло Бондаренко
TGLIST.COM.UA
