Статистика telegram channel - @mfabricheva

Друзі,  не те що б мені це подобалось, але поки яка реальність, такі й у нас з вами нічні ритуали Тож, якщо оцей неприємний і лякаючий звук вибухів застав вас зненацька (тобто ви спали) - можна зробити наступне:1. Відійти на безпечну відстань. Принаймні від вікон.2. Легалізуйте емоції. Ви злякалися — це нормально.3. Спробуйте повернути себе до ладуЧерез дихання▫️Сядьте з опорою на спину.▫️Зробіть видих.▫️Вдихніть носом на 4 рахунки → затримайте дихання на 2 → видихніть ротом на 6–8.Повторіть 3–5 разів.Робота з тілом▫️Стискайте і розтискайте кулаки кілька разів.▫️Зробіть колові рухи плечима, шиєю.▫️Потягніться — це допомагає «розморозити» тіло та повернути контроль.***Якщо є можливість, налийте собі склянку води або зробіть ковток теплого чаю.Якщо потрібно — коротко перевірте новини чи чат тривог (але не залишайтеся там надовго).Скажіть собі вголос або пошепки:▫️«Я вже прокинувся/прокинулася».▫️«Зараз я у [назвіть місце: кімнаті, квартирі]».▫️«Я роблю кроки, щоб подбати про себе».Метод 5–4–3–2–1Назвіть подумки:▫️5 речей, які бачите;▫️4, яких можете торкнутися;▫️3 звуки, які чуєте;▫️2 запахи;▫️1 смак (наприклад, ковток води).---Для тих, хто перебував в укриттях і не спав - разом потрібно допоміжні вправи 👇 щоб зняти тривожний стан:https://t.me/mfabricheva/2757Ну і зранку оце - щоб підтримати себе після складної ночі: 👇https://t.me/mfabricheva/2778

Аутинг – це оприлюднення або публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність людини без її згоди. За змістом це протилежність камінг-ауту, тобто добровільному розкриттю людиною власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.Аутинг порушує особисті кордони, безпеку, конфіденційність, право на приватне життя та базові етичні норми, прийняті в емоційно зрілих професійних і людських спільнотах.Тепер важливий професійний аспект.Етичний кодекс психолога і психотерапевта базується на повазі до гідності людини, безпеці, конфіденційності, відповідальності, толерантності та дотриманні меж професійної компетентності.Тобто якщо людина, яка називає себе психологом, допускає або здійснює аутинг, вона порушує одразу кілька базових етичних принципів професії. У такому випадку може бути доречним звернення до етичної комісії відповідної професійної організації, до якої належить фахівчиня чи фахівець, що допустили подібне порушення.Або ж доведеться визнати, що перед нами не фахівець у сфері психічного здоров’я в професійному сенсі. І тоді постає інше питання: на якій підставі ця людина здійснює свою діяльність і позиціонує себе як спеціаліст.І ще одне принципове уточнення.Людина, чиї кордони були порушені, у тому числі й через аутинг, має повне право висловити свою думку, незгоду, обурення і вимогу припинити порушення. Це не є “виправданням” або “надмірною реакцією”. Це є базовим правом на захист себе, власної приватності та гідності.

Офтоп, друзі.Щось мене так висаджують ці новини зі США про НЛО, що аж хочеться ричати: ну серйозно, це ж уже було. А після безсонної ночі, знаєте, різне згадується.Мій підлітковий вік випав на "прекрасні" пострадянські часи шалених 90-х.Час, коли в інформаційне поле залітало все, що можна було зобразити й підкреслити яскраво-жахливими заголовками: політика, містика, цілителі, екстрасенси, кримінал, гороскопи, «розсекречені архіви», чудовиська, прибульці, "шарова блискавка" й засоби від усіх хвороб - мумійо та браслети з міді. Можливості для знайомств [він-вона-вони] залишали на останній сторінці.До ери клікбейту у газетних кіосках головувало «Спід-Інфо». І не тільки це. Була яскрава екосистема жовтої преси, бульварщина, скажемо відверто. У без того переповнені "цвяхамм совка" мізки громадян, досипали дешеву сенсаційність, активуючи дендрити містично-уфошного мислення Про НЛО там було щодня, з картинками, «очевидцями», «свідченнями». А на фото були ті ж самі прибульці, яких зараз знову тиражують в американській пресі так, ніби хтось стирив культурний архів і за допомогою ШІ намагається перетворити його на новітні метафізичні одкровення.Я вас умоляю. Всі ці історії про «контакти з прибульцями», таємні військові бази, Зону 51, розсекречені документи, таємничі зникнення, зелених чоловічків, телепатичні сигнали з космосу - було. Ба більше, це ознака того, що стара система переконань валиться, а нова ще не склалася. У такі часи містика чудово заходить на сніданок, обід і вечерю.Є, звісно, сьогодні і свіже прекрасне, наприклад це: «Що ви можете сказати про прибульців?» «Ем, я - уролог, не уфолог, звучить схоже, але все ж суттєво різні речі».Але стара школа візьме своє, кажу вам.Мій радар, що здатен передбачати майбутнє, уже чітко бачить обриси: Єті, лохнеського чудовиська, чупакабри, полтергейстів і дядька, який бачив тарілку над гаражами в 1994-му, але не встиг сфотографувати, бо плівка закінчилася.Тож, піду на ризик: увага оголошення за окремі дуже серйозні гроші, я можу продати Такеру Карлсону історію про «альошеньку» [хто знає, кидайте смайлики, але не паліть деталі] Він же любить всякі проросійські байки.А я йому так це розповім, що він забуде і про рюриковичів, і про те, як «москва-сіті похорошела» з тих часів. Там буде все: загадкова істота, уральська глушина, напущу для ефекту трохи туману й обов’язково прошепочу: «цього ніколи не показквали у цих ваших західних медіа».Курочеч хто знає, того Карлсона, передайте, інфа бімба.А гроші з мого шаленого гонорару я передам у спеціальні прекрасні підрозділи ЗСУ, щоб ще більше похорошело за першим, другим і третім кільцем мкаду.А якщо без сарказму, то справді справді висаджує. Особливо коли я не виспана.Бо, бляха, НЛО. Шановні, у вас там і так демократія ходить за валідолом, а ви дістаєте прибульців із пильної шафи 90-х.Снуп Дог вже нервово курить [закреслено] плаче від цих новин про НЛО, бо навіть для нього це вже занадто.

За мотивами етеру на каналі Онлайн Терапія і деяких своїх лекцій наробила вам інфографіку з "внутрішніми котиками"...формула HALT [ГЗСВ*], допомагає відстежити базові потреби «внутрішнього котика» (тобто нас самих) у стані виснаження. Абревіатура розшифровується як:🍴 H (Hungry) - Голодний: чи не забули ви фізично поїсти? Можливо, це емоційний голод, і вам не вистачає підтримки, визнання чи «погладжувань» (у розумінні транзактного аналізу).😤 A (Angry) - Злий: ви можете відчувати роздратування або злість через накопичену втому, коли не дозволяєте собі відпочити.🥺 L (Lonely) - Самотній: чи відчуваєте ви ізоляцію? Можливо, вам бракує близького контакту, де ви можете бути собою, або, навпаки, ви настільки перевантажені соціальними контактами, що потребуєте побути наодинці.🥱 T (Tired) - Втомлений: це базовий сигнал виснаження. Важливо визнати втому, легалізувати її та знайти спосіб для відновлення (наприклад, через техніки релаксації чи інформаційний детокс)....Зберігайте надсилайте тим, кого це може підтримати і впроваджуйте базові вправи турботи про себе у своє повсякденне життя 👇

Булінг – це форма насильства, що проявляється через травлю, бойкот, насмішки, дезінформацію, псування особистих речей, погрози фізичної розправи та інше. Він може мати різні форми:☑ Фізичний– штовхання, бійки, нанесення тілесних ушкоджень. ☑ Економічний– крадіжки, знищення особистих речей, вимагання грошей. ☑ Психологічний– образливі чутки, ігнорування, шантаж. ☑ Сексуалізований – принизливі жести, сексуальні погрози, образи. ☑ Кібербулінг– приниження через мобільні телефони та інтернет, цькування в соціальних мережах.Булінг часто маскується під "суспільну норму" і виправдовується як нормальний прояв "людської природи". Однак це не є нормою; це прояв культури насильства, яка нав'язує ідею, що жорстокість є прийнятною, а прохання про допомогу – проявом слабкості.У культурі насильства завжди присутнє звинувачення жертви. Саме слово "жертва" вказує на толерування насильства, а рекомендації щодо запобігання насильству часто перекладають відповідальність з агресора на потерпілу сторону. Віктимблеймінг перекладає частину відповідальності на жертву, принижує постраждалу особу, закликаючи до почутия провини за поведінку та соціального соромуНавіть коли очевидно, хто завдав шкоди, культура насильства може застосовувати DARVO — проекцію, заперечення, маніпуляції, що ставлять жертву в негативному світлі.Публікація фотографій, з відкритим обличчям постраждалої від насильства особи, тако ж є (свідомою або ні) складовою культури насильства, що ставить під загрозу людську гідність.Нульова толерантність до насильства передбачає: а. чіткі (інтуїтивно зрозумілі) визначення кожної з форм насильстваb. поняття особистих кордонів - на різних рівнях взаємовідносин (від інтелектуального до сексуального)с. культуру згоди та культуру відмови (що включає культуру прийняття)d. толерантність (як принцип не шукати ворога в іншій людині, навіть якщо він/вона/вони відрізняються від вас на тому чи іншому рівні) А також, і це найголовніше ✔️верховенство права (інтуїтивно виконувані закони, презумпція невинності, форми відповідальності за скоєний злочин, ратифікація Стамбульської конвенції і, як наслідок, мої улюблені протоколи та ордери) ▫️це мінімальний пакет, що передбачає і етику, і мораль, і високий рівень корпоративної культури, і модне нині словосполучення, соціальний контракт (і це не тоді коли "ми про все домовимось" а коли правила однаково зрозумілі та працюють на всі боки та рівні суспільства, як по вертикалі🔝, так і по горизонталі 🔛) У рамках культури нульової толерантності до насильства ви також знайдете рекомендації щодо того, як уникнути насильства.Але (і це ключова різниця) вони стосуються саме агресора (тобто того, хто знає, що має такі особистісні характеристики, через які може бути схильний (схильна) до скоєння злочину, а отже, несе за це відповідальність)

На тлі вчорашнього теракту у Києві, залишу вам рекомендації, які підготувала військовий психолог Олена Нагорна https://www.facebook.com/share/p/1GSB2W8zMm/📍 Дії у разі небезпеки (стрілянина)1. Насамперед, опануйте свою цікавість - не треба іти перевіряти, а шо ж там таке відбувається. Почули постріли або звуки, схожі на них, - одразу реагуйте. Пригніться або ляжте і шукайте укриття. Більше шансів має не той, хто "зрозумів", а той, хто швидше зреагував.2. Що таке “надійне укриття”? Це бетонні або цегляні стіни, земляні насипи, великі дерева. Ненадійне (лише прикриття) це скло, вітрини, гіпсокартон, тонкі перегородки, фанерні двері, меблі.Якщо є вибір, намагайтеся сховатися за тим, що може зупинити кулю, а не просто вас прикрити.3. Якщо є можливість - залиште місце загрози. Рухайтесь у протилежний звукам стілянини бік короткими перебіжками. Уникайте відкритих площ, скупчень людей, не користуйтесь ліфтами.4. Якщо втекти неможливо, - ховайтесь, але правильно. Займіть в укритті положення сидячи або лежачи; мінімум рухів, вимкніть звук в телефоні (вібро в тому числі), не розмовляйте, не виглядайте без потреби з укриття. 5. Якщо ви в приміщенні, закрийтесь, забарикадуйтесь, заблокуйте двері меблями, важкими предметами; вимкніть світло; відійдіть від дверей, вікон. Ляжте або низько сядьте не на прямій лінії входу.6. Якщо ви на вулиці, негайно знайдіть укриття. Якщо його немає, - ляжте на землю, на підлогу. Не біжіть довго відкритим простором. Переміщення тільки короткими перебіжками.7. Якщо поруч натовп, не біжіть проти руху (це збільшує ризик падіння). Рухайтесь за течією, але шукайте можливість вийти з потоку, захищайте грудну клітку (руки зхрестіть перед собою). Уникайте “вузьких місць” (входи, сходи).8. Якщо поряд діти. Взяти за руку або притиснути до себе. Давати короткі чіткі команди “Ляж”, “Тихо”, “За мною”.Діти копіюють поведінку, - ваш спокій критично важливий.9. Якщо є поранені, спершу оцініть безпеку: ви не допоможете, якщо самі під загрозою. 10. Коли прибувають силові структури, не біжіть до них. Підніміть руки або тримайте їх на виду. Не робити різких рухів. Чітко виконуйте команди. Не вступайте в дискусію з силовиками. Не намайтесь "допомагати" спецпідрозділам.11. Після того, як загроза минула, повільно залиште місце події, уникаючи скупчення людей. Зв’яжіться з близькими коротко: “Я в безпеці”. Не поширюйте неперевірену інформацію.12. Чого точно не можна робити: Не знімайте відео. Не повертайтесь за речами. Не дивіться, "що відбувається”.Не ігноруйте команди поліції.Логіка дій в цій ситуації : "Тихо - низько- укриття"Ви не повинні “контролювати ситуацію”.Ваше завдання - контролювати себе і мінімізовувати ризики.

Колеги, рекомендую до перегляду вебінар «Законодавство у сфері психічного здоров’я: навігатор для фахівця» https://www.youtube.com/live/n-Erp1HOvkY?si=qnwamO3zMloXFiz5⁠ Корисний, структурований матеріал для всіх, хто працює у сфері психічного здоров’я і хоче розуміти, що саме вже змінюється в професійному полі, і як ці зміни впливають на щоденну практику, професійні межі, вимоги до різних флрматів роботи, супервізію та сертифікацію У вебінарі представлено навігатор по новому законодавчому ландшафту у сфері психічного здоров’я з фокусом на практичні наслідки для фахівця, а також орієнтири щодо нових норм, очікувань і професійної відповідальності. Спікер – Андрій Кудря, магістр права, кандидат медичних наук, експерт з розробки законодавства. Ключові тези вебінару: ▫️ нова законодавча рамка у сфері психічного здоров’я;▫️ розмежування видів допомоги і професійних повноважень;▫️ професійні вимоги до фахівців;▫️ правові умови надання послуг онлайн ▫️ функції Національної комісії з питань психічного здоров’я та саморегулівних організацій у процедурі сертифікації;▫️ державні реєстри, супервізія та безперервний професійний розвиток; ▫️ сертифікація фахівців сфери психічного здоров’я та строки її запровадження: загалом протягом шести років, до 7.02.2032, сертифікація є добровільною; але для послуг, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, ця вимога почне діяти раніше  - з 7.02.2028.Дякую організаторам проєкту, Координаційному центру з психічного здоров’я КМУ, ГО «Безбар’єрність» та команді програми «Ти як?» за цю роботу.

Шановні друзі, колеги! Мої добрі знайомі запрошують вас до участі у ХVІІІ Міжнародній науково-практичній конференції з організаційної та економічної психології:«Психологічне забезпечення здоров’я та благополуччя в умовах війни: інтеграція на рівні суспільства, організації, особистості»16–17 квітня 2026 року, КиївКонференцію проводять: Українська Асоціація організаційних психологів та психологів праці, лабораторія організаційної та соціальної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, відділ соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України».Серед основних тем конференції: – психологічне забезпечення здоров’я та благополуччя в умовах війни, – підтримка психічного здоров’я персоналу в різних соціальних сферах, – профілактика, підтримка та відновлення в роботі психологів, – психологічна підтримка військовослужбовців, їхніх родин, ВПО та українців за кордоном, – міждисциплінарні підходи у сфері громадського здоров’я, – психологічні умови розвитку підприємництва і бізнесу під час війни, – підготовка фахівців сфери психічного здоров’я відповідно до нового законодавства України.Формат участі: офлайн та онлайн.Місце проведення офлайн: Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, м. Київ, вул. Андріївська, 15.Онлайн-участь: Zoom.Форми роботи: доповіді, панельні дискусії, майстер-класи.Для участі необхідно зареєструватися за посиланням:https://forms.gle/9635pKwvKqwgQNZr8

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️моя перша терапевтка познайомила мене з авторкою цієї книги. на цій зустрічі багато років тому ми говорили про важливість дозволяти собі. тоді я вперше подумала, що Марія колись обовʼязково напише книгу. і от, нарешті, книга.я читала її досить повільно, бо в кожній забороні я впізнавала себе. було боляче це розуміти в принципі, а розуміти, що інший сценарій в середовищі, в якому ми зростали був неможливий. в книзі зібрані 13 психологічних заборон, але мене найбільше зачепили наступні - право бути важливим, право на довіру, право на сепарацію, право на близькість і право бути собою.з дитинства пригадую яскравий приклад про відсутність права на сепарацію: кожні вихідні у пʼятницю після роботи ми їхали до дідуся і бабусі в село за будь-якої погоди, за будь-якого самопочуття, незважаючи на наявність власного життя. ми три години їхали в переповненому автобусі, а потім ще 7 км йшли пішки заради того, щоб бабуся була задоволена і сусіди не дивились косо. коли я почала жити окремо, перший рік був адом, бо мама не могла зрозуміти, чому у мене у вихідні є власні справи. ми сварились, вона могла тижнями зі мною не розмовляти і навіть, коли ми нібито дійшли компромісу, кожна розмова починалась з питань «чому ти не дзвониш» і «коли ти приїдеш». своїх дітей я виховувала за іншим сценарієм: з дитинства вони знають, що вони мені нічого не винні і я не очікую, що вони поставлять власне життя на паузу, щоб потішити мене. я прийшла до тієї думки лише через те, що не хотіла бути схожою на маму, бо тоді я не знала про інший шлях.дуже раджу цю книгу всім, хто зростав у схожих психологічних сценаріях, щоб краще розібратися і зрозуміти себе.Марія Фабрічева.гора з плечей. як виявити і подолати 13 психологічних заборон •

Друзі, якщо ви раптом ще не вирішили, який контент обрати на вечір суботи, пропоную вам свіжий подкаст, який ми записали з Юлею Бориско для її каналу #Жовтікеди➡️ поговорили про транзактний аналіз, взаємодію трьох его-станів – Дитини, Батька і Дорослого, а також про те, як дитячі сценарії та «мережі страху» впливають на нашу поведінку вже в дорослому віці.➡️ про важливість завершення психологічних процесів і про вміння екологічно завершувати виснажливі стосунки, які більше не дають ресурсу.➡️ торкнулися теми хронічного кортизолового навантаження, того, чому так важливо давати собі дозвіл на неідеальність, легалізувати власну втому і використовувати тілесні практики для розширення вікна толерантності. ♾ про те, що ж це за «вікно толерантності» таке і як формуються "мережі страху" - теж пояснила)На мій погляд, вийшла змістовна і дуже жива розмова про психологічну стійкість, внутрішню архітектуру особистості в умовах тривалого воєнного стресу, про цінності, точки опори і способи не зраджувати себе, особливо тоді коли зовнішній світ стає надто агресивним.https://youtu.be/5PKIsiQQaUM?si=eHV7jRKVRtdGbOuN