🇺🇦Нескучний такмед🇺🇦

2. Чим знімати (ніякого садизму).Забудьте про заливання олією, припалювання, виколупування голками, вакуум та іншу дичину. Від цього кліщ задихається і просто вибльовує весь вміст свого шлунка вам безпосередньо у кров, збільшуючи ризик зараження. * Ідеал: спеціальні копійчані пластикові гачки-викрутки. Їх мають мати медики підрозділів, а в ідеалі кожен в особовому складі при виході на позиції. Таким гачком боєць може викрутити кліща сам собі прямо на позиції за пару секунд. Він коштує копійки. * Альтернатива: пінцет або нитяна петля (але треба вміти). * Німфи: якщо вчепилася німфа (дуже дрібна форма), гачок її не візьме, там вже потрібні прямі руки хірурга або травматолога та тонкий пінцет.3. Як обробити рану.Після видалення кліща місце укусу та руки треба промити водою з милом, а потім обробити звичайним антисептиком: спиртом, хлоргексидином або бетадином. Не треба заливати все зеленкою чи фукорцином, інакше ви потім просто не побачите, чи з'явилася там еритема.Розберемо конкретну ситуацію як типрвий приклад 2022-2023 років (зараз такої розкоші вже немає звісно так часто). Людина виявляє що в неї вчепився кліщ, її знімають з бойової позиції, добу везуть у тил, знімають кліща у хірурга/травматолога, а потім здають його в СЕС. Боєць чекає аналізу, а після цього йде в інфекційну або до поліклінічного інфекціоніста з папірцем від СЕС незрозуміло навіщо (або просто витрачає час марно бо прийом лише на наступний день). У підсумку задіяне величезне логістичне плече, боєць вибитий зі строю на кілька днів, і найголовніше повністю просране вікно екстреної профілактики. Це абсолютний абсурд. * Медикам підрозділу про факт укусу обов'язково повідомляємо для фіксації. * Але доцільність фізичної евакуації з позиції заради видалення кліща дорівнює нулю.Ризикувати життям бійця та зловити FPV-дрон під час виходу просто через те, що його вкусив кліщ або навіть якщо його "посипало" (з'явилася еритема), неприпустимо на мій погляд. Як лікар, я, звісно, не можу рекомендувати лікування в окопі як варіант за замовчуванням. В ідеалі бійця з підтвердженими симптомами хвороби (не укуса, а саме хвороби) треба вивести, і нехай він проходить повноцінне лікування в закладі охорони здоров'я.Але на практиці екстрена профілактика антибіотиком при укусі (одна таблетка доксицикліну) має робиться безпосередньо на позиціях при виявленому укусі, після максимально швидкого самостійного видалення кліща та обробки рани. І навідь саме лікування по факту появи еритеми (повний курс 10-14 днів антибіотиків) я цілком допускаю проводити дистанційно прямо на позиції, за умови наявності зв'язку з лікарем та запасу препаратів, як крайній варіант..Як має бути:Зняли кліща самостійно гачком на позиції, обробили рану, випили одну таблетку, повідомили медикам та воюємо далі. До лікарів особисто (на евакуацію) звертаємося лише при банальному бактеріальному інфікуванні рани (сильно набрякло та гноїться від бруду чи відірваної голови кліща) або при появі важких специфічних симптомів (висока температура, сильний набряк суглобів, спечифічна єритема). При цьому медики підрозділу повинні моніторити такий особовий склад дистанційно, а при плановому виводі людини з позицій обов'язково дообстежити (здати аналіз крові на антитіла IgM та IgG)

Ліза. Цю козу колись місячними киценятами разом з братом і сестрою підкинули моїй мамі під двір в зарості акації. І так би вони там і померли аби я в той день не прийшла до мами. Почула писк, пішла шукать. Двух впіймала зразу, а ця козюля таке ссикливе, шо тікало між кущами як дурне. Годину ловила її в тих заростях. Лишила на акації свій одяг, шкуру і залишки нервів, але впіймала. Принесла додому. Двоє кицят зразу почали їсти, дались обробити, лізли гладитись. Але не Ліза, не Ліза... Це порося настільки боягузливе, шо пісялась від спроби її погладить. І таке паршиве було, капець. Я ще ніколи не бачила таких негарних кошенят. До того я щиро вважала, шо всі кошенята гарні за замовчуванням, але тут вимушена була визнати — Ліза відверто некрасива киця. І ото так воно жило ссикливим гидким каченям майже два роки. А потім якось раптово розцвіла моя квіточка. Зараз це сліпучо красива дама, а взимку ще й в формі ідеального шару. Це сама жирненька киця в стаї. На руках сидіть не дуже любить, але любить вилізти на мене, витоптать всю і сунуть мордяку під погладушки. А головне вже не боїться на мене порикувать і кусать. Тільки гляньте на цю красу. Вона ідеальна! 😍Але перегляд в нас платний. Отже подивились і одразу задонатили на ремонт авто для роти зв'язку 14 бригади оперативного призначення НГУ Червона калина. Нам лишилось зібрать 14500 грн.Картка ПУМБ 5355280048196990Картка приват 5168752136565010https://www.privat24.ua/send/hki0nhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected]

Штош, по численним заявкам тєлєзрітєлєй, в тристапіісятвосьмий раз повторюю пост про антисептики. Чому різні антисептики потрібно використовувати для різних видів обробок.------------------------------------------------1. Препарати на основі йодуПовідон-йод (Povidone-iodine) – наприклад, Бетадін, ЙодісептШирокий спектр, активний проти бактерій, вірусів, грибів.Не рекомендується для великих відкритих ран або глибоких колотих – токсичний для клітин.---2. Препарати на основі хлоргексидинуХлоргексидину біглюконат (Chlorhexidine digluconate) – наприклад, Хлоргексидин, Гібітан, ГібіскрабДобре переноситься, ефективний, не токсичний для тканин.Може бути у вигляді водного або спиртового розчину (для ран — тільки водний!).---3. Препарати на основі октенідинуОктенідин (Octenidine dihydrochloride) – наприклад, ОктенісептБезпечний для слизових і ран, нетоксичний, не подразнює.Один з кращих варіантів для первинної обробки.Не вимагає змивання.---4. Препарати на основі полігексаніду (PHMB)Полігексанід (Polyhexamethylene biguanide) – наприклад, Сероксин, Лавасепт, ПронтосанСучасний, безпечний, малотоксичний антисептик.Використовується навіть у лікуванні інфікованих ран.Часто входить до складу розчинів для іригації.---5. Перекис водню (Hydrogen peroxide 3%)Старий класичний засіб, але:Тільки для механічного очищення (видалення бруду, крові),Не використовувати постійно! Має цитотоксичну дію, уповільнює загоєння.---6. Спиртові розчини (етанол, ізопропанол)70% етанол / 70-95% ізопропанолТільки для обробки шкіри навколо рани, НЕ в саму рану!---7. Гіпохлорити (розчини на основі активного хлору)Натрію гіпохлорит – Амухіна, Гіпохлор, Скінман СофтСильний антисептик, але небажаний для відкритих ран через цитотоксичність.Є новіші форми на базі стабілізованого хлору з меншою токсичністю (Аносепт, Мікрохлор, Гексаніт).---8. Срібловмісні антисептикиСрібло сульфадіазин – Дермазін, СілваденДля обробки опіків та поверхневих ран.Не для глибоких ран на догоспітальному етапі.---9. Фізіологічний розчин / стерильна вода0.9% NaCl – для промивання рани перед антисептиком.Завжди перший крок, особливо при видаленні бруду, згустків, інородних тіл.---Резюме: що брати в набір бойового медика або для цивільної обробки?Ідеальна трійка:Октенісепт або Пронтосан (як основний нетоксичний антисептик)Хлоргексидин водний 0,05% (як альтернатива)Фізіологічний розчин для промивання(А вже бетадін чи перекис — для механічної очистки або крайніх випадків)

Рижика колись підкинули мені в двір маленькою хворою личинкою. Засмоктане, паршиве, шансів на виживання мінімум.Витягнула з того світу, вилікувала, відкормила. І він став самим відданим котом який зламав всі міфи про те, шо коти звикають до місця, а не до людей і будуть жить там де їх годують забувши про свою людину.В 22 році коли я переїжджала сюди, я не змогла його знайти, тому попросила маму коли його побачать забрать до себе.Десь за пару тижнів після мого переїзду мама його впіймала, забрала і чекали можливості привезти до мене.І жалілась на нього, шо він постійно кричить, бігає до моєї старої хати, плаче, погано їсть.Шо саме по собі було дуже дивно, бо я думала, шо Рижик німий. За весь час життя в мене я не чула від нього жодного мяв. Тільки цвірінькав коли я його вичесувала.І от лише через місяць в мами вийшло його до мене привезти.Боже, це треба було бачить ту зустріч!Дитина мене обцілувала всю з ніг до голови, кілька годин з рук не злазив, мурчав як тракторець. Потім побіг на вулицю.Я перелякалась, шо в незнайомому місці він втіче десь і загубиться, але фіг. Дитя сходило в туалет і повернулось в дім.І тоді я зрозуміла, шо "собача відданість" то й про котів теж.Загалом Рижик доволі самостійний котик, не так шоб сильно ручний. Але я тепер знаю, шо то до тих пір поки він впевнений, шо я поряд. А зараз Рижик цікавиться, шо там зі збором? А шо я йому скажу коли той збір ледь жевріє? Давайте спробуємо закрити збір на ремонт авто для роти зв'язку 14 бригади оперативного призначення НГУ Червона калина, шоб Рижик вже мав чистий спокій.Картка ПУМБ 5355280048196990Картка приват 5168752136565010https://www.privat24.ua/send/hki0nhttps://send.monobank.ua/jar/[email protected]

Так, тут просили огляд рекомендованих турнікетів, буду потрошку писать. І для початку не зовсім рееомендований, але зарекомендувавший себе Січ. SICH-Tourniquet gen 2 ( далі Січ).Це наш український кровоспинний турнікет, який отримав сертифікацію ще 10 років тому. В складеному вигляді більш компактніший за САТ. З особливостей:1. Дюралева фурнітура (спец алюміній).2. Комбіноване велкро (липучка).3. Трикутний фіксаторі воротка і стропи з велкро.4. Стрічка часу нашита на стропу виконана з сріблястим напиленням, на якому можна не тільки написати час накладання турнікету, в і нашкрябати відносно гострим предметом.Відмінність Січ від класичних сертифікованих турнікетів типу САТ в трикутнику для воротка і стропи. В усьому іншому процедура накладання турнікета не відрізняється. Для надійної фіксації вороток треба завести в маленький внутрішній трикутник, з характерним звуком "клац". Після цього вільний кінець стропи запускаємо в зовнішній продовгуватий паз на трикутнику, обводимо її під воротком і повертаємо в сусідній паз до повної затяжки під воротком.Це був офіційний опис.А зараз моя власна думка.На мій суб'єктивний погляд Січ є найкращим турнікетом в співвідношенні ціна-якість.По-перше, дуже "правильна" пряжка яка максимально полегшує перший затяг.І хоча виробник рекомендує протягувати кінчик турнікета через обидва отвори пряжки, я не чула про жоден випадок відлипання велкро через протягування в один отвір. По-друге, дуже якісне велкро, яке працює навіть мокрим і брудним.І по-третє, це можливо єдиний турнікет стропа якого не розтягується від часу накладення турнікету.Ну, а стосовно незручності фіксатора, то це справа тренування. Особисто я не бачу ніц незручного в тому фіксаторі. Я його на вороток натягую одним пальцем.Але це звісно імхо.Опоніруйте.

Кстаті, тут просили реальні випадки, то розкажу вам реальний випадок надання допомоги. Перший мій досвід, не побоюсь цього слова, такмеду.Діло було в далекому 2006 році, коли по землі ходили динозаври, дерева росли попід небо, а про такмед ніхто ще й не чув. Приїхала я на ринок перевірити свої точки, і поки стояли з продавцем підбивали касу, в точці навпроти дядько міряв штани. Крутився перед дзверкалом весь такий красівий і докрутився до того, шо дзеркало впало і так удачно, шо розпанахало йому ахілове сухожилля і малогомілкову артерію. Але це я щас така умна, шо знаю шо воно там, а тоді я просто побачила як з ноги дядька пиздує струмінь крові і поряд жіночка приземляється на асфальт. Не скажу, шо діяла зовсім інтуїтивно, бо колись в незапам'ятні віки, в нас в школі були уроки НВП і ми там вчились накладати джгут з тряпочок і паличок. Тож я вхопила на своїй точці якусь тюль і шмат арматурини якою закривався ролет і нахуєвертила дядьку таку конструкцію за яку б зараз своїм курсантам дала б шикарної пизди. (Але кров таки зупинила)Погнала свого продавця в аптеку за перекисом, змила кровяку водою (кажись даже газованою), потім залила то всьо перекисом. Після того вклала жіночку яка валялась на асфальті на спину, підняла їй ноги вище голови і побризкала писок водичкою.А там і швидка під'їхала. А тепер скажіть мені, будь ласка, шо я зробила не правильно і чого не можна було робити в жодному разі? 🧐

Бля. Тільки шо мені відремонтували машину абсолютно безкоштовно! 😳Ото ж коли я її в'їбала, ввечері їхала за Ясіком на таксі. Таксист молоденький хлопчик, розговорилася, пожалілась, шо в'їбурила машину коли гнала з котом в клініку, спитала чи знає він сто де можуть поправити геометрію крила і трохи підрихтувать теє крило. І він дав мені номер свого дядька. Ну і оце сьогодні відвезла я Ясіка в клініку і поїхала до того дядька. Домовились, шо як заберу кота з клініки, пригоню машину і він зробить. Я пішла скавчать гроші до мами, домовились, шо скільки там майстер скаже, мама оплатить, бо в мене Ясік, курва. І от я хуй його знає звідки той дядько знає, шо я волонтер, але коли спитала за ціну, він сказав — нічого не треба, краще хлопцям на ті гроші шось купіть чи на свій збір закиньте. Я от даже слів не маю як то все сказать. Це піздєц як приємно! 🥹А ще їхала від нього по об'їздній, траса рівненька хоч яєчко катай. Як притопила, відбила дупля коли побачила, шо хуярю 160.Оу-оу-оу, Іра! Узбагойся, шумахєр. Кароче, я геть їбанутий водій. 🙄

В принципі правильні поради для цивільних. Автора не знаю, спиздила на просторах інтернету. Після сьогодняшньої стрілянини в Києві хочу нагадати правила поведінки в такій ситуації. Дії у разі небезпеки (стрілянина)1. Насамперед, опануйте свою цікавість - не треба іти перевіряти, а шо ж там таке відбувається. Почули постріли або звуки, схожі на них, - одразу реагуйте. Пригніться або ляжте і шукайте укриття. Більше шансів має не той, хто "зрозумів", а той, хто швидше зреагував.2. Що таке “надійне укриття”? Це бетонні або цегляні стіни, земляні насипи, великі дерева. Ненадійне (лише прикриття) це скло, вітрини, гіпсокартон, тонкі перегородки, фанерні двері, меблі.Якщо є вибір, намагайтеся сховатися за тим, що може зупинити кулю, а не просто вас прикрити.3. Якщо є можливість - залиште місце загрози. Рухайтесь у протилежний звукам стілянини бік короткими перебіжками. Уникайте відкритих площ, скупчень людей, не користуйтесь ліфтами.4. Якщо втекти неможливо, - ховайтесь, але правильно. Займіть в укритті положення сидячи або лежачи; мінімум рухів, вимкніть звук в телефоні (вібро в тому числі), не розмовляйте, не виглядайте без потреби з укриття. 5. Якщо ви в приміщенні, закрийтесь, забарикадуйтесь, заблокуйте двері меблями, важкими предметами; вимкніть світло; відійдіть від дверей, вікон. Ляжте або низько сядьте не на прямій лінії входу.6. Якщо ви на вулиці, негайно знайдіть укриття. Якщо його немає, - ляжте на землю, на підлогу. Не біжіть довго відкритим простором. Переміщення тільки короткими перебіжками.7. Якщо поруч натовп, не біжіть проти руху (це збільшує ризик падіння). Рухайтесь за течією, але шукайте можливість вийти з потоку, захищайте грудну клітку (руки зхрестіть перед собою). Уникайте “вузьких місць” (входи, сходи).8. Якщо поряд діти. Взяти за руку або притиснути до себе. Давати короткі чіткі команди “Ляж”, “Тихо”, “За мною”.Діти копіюють поведінку, - ваш спокій критично важливий.9. Якщо є поранені, спершу оцініть безпеку: ви не допоможете, якщо самі під загрозою. 10. Коли прибувають силові структури, не біжіть до них. Підніміть руки або тримайте їх на виду. Не робити різких рухів. Чітко виконуйте команди. Не вступайте в дискусію з силовиками. Не намайтесь "допомагати" спецпідрозділам.11. Після того, як загроза минула, повільно залиште місце події, уникаючи скупчення людей. Зв’яжіться з близькими коротко: “Я в безпеці”. Не поширюйте неперевірену інформацію.12. Чого точно не можна робити: Не знімайте відео. Не повертайтесь за речами. Не дивіться, "що відбувається”.Не ігноруйте команди поліції.Логіка дій в цій ситуації : "Тихо - низько- укриття"Ви не повинні “контролювати ситуацію”.Ваше завдання - контролювати себе і мінімізовувати ризики.

Настя МельніченкоКліщі і хвороба Лайма. Цей допис пишу, аби дати трохи надії :)Якось так збіглося у часі, що повилазили кліщі, всі почали про це писати і,паралельно, у книжці, яку я зараз читаю - "The misinformation age: how false beliefs spread" - кейс з хворобою Лайма розглядали як показовий, який засвідчував, що навіть у середовищі науковців можлива сильна поляризація, бо правило Байеса (зміна переконань після отримання нових доказів) працює в ідеальному світі, а в неідеальному всяко буває. Ну, але між тим. Це був знак. Всі пишуть про Лайм - і я напишу. Отже, хвороба Лайма так називаться за містом Лайм у штаті Коннектикут, де люди масово скаржилися на симптоми і їх вперто місдіагностували, аж доки одна людина не занотувала роки і роки симптомів і не добилася того, що її слова сприйняли серйозно.Я підчепила свого Лайма відносно неподалік від джерела (принаймні, на тому ж континенті та на тому ж узбережжі, тож він у мене забористий, автентичний)). І я стала "жертвою" тієї частини воінствующих науковців, які правлять бал у США, а саме CDC, які, попри еритему, дали мені одну таблетку доксицикліну, і відправили додому. США - не Україна. До альтернативного фахівця піти дуже дорого, ліки без рецепта не купиш. Ну і я тоді свято вірила у американські протоколи, не знаючи, що тут зламано не один спис... Бо офіційна медицина хронічний лайм не визнає, прикриваючись такою собі річчю,як Post-Treatment Lyme Disease Syndrome. Ну, можливо, але якщо Лайм не пролікувати, він транформується у "неліковану пізню стадію" (Late Disseminated Lyme Disease). Коротше, ті ж яйця, лише в профіль, мені байдуже, як це називати: симптоми у мене через 8 місяців після укусу були феєричні. Я була дуже обмежена в русі (суглоби боліли навіть на найменші зусилля, я не могла відкрити пляшку з водою, не могла втримати чашку, спертися на руку і т.д.), мене накрила несусвітня тупість та туман в голові (як згадаю - аж тошно), тіло пронизували раптові спалахи болю, слабкість була така, що я могла ото хіба лежати днями... Мені навіть довелося писати заяву і просити перенести проходження практики в університеті, бо крило люто. Начитавшись спільнот хворих на Лайм, я поставила на своєму житті хрест. Люди писали, що роками безуспішно лікувалися, і що мій скептицизм щодо народної медицини (бджіл і травок) минеться за пару років, коли я вгроблю себе антибіотиками і не вилікую Лайм. Коротше, мені здавалося, що все, глина.На щастя, мені попався ганий лікар (хтось з вас нарадив у Фейсбуках, я брала консультацію з кількома лікарями, один був повний провал, але з іншим дуже пощастило), він прописав пульсовий місячний курс з двох антибіотиків і купи іншої фігні, я пропила - і, мені здається, одужала. Так, сиптоми часом повертаються. гадаю,це і є той Post-Treatment Lyme Disease Syndrome. Симптоми частково повертаються після уколів ботулінотоксину та коли просідає імунітет, але загалом, ттт, я веду нормальне життя. Після лікування симптоми зберігалися ще пару місяців, але лікар радив почекати, я почекала - і вуаля. Що б я робила зараз в разі укусу кліща, маючи свій досвід (це НЕ лікарські поради!).1. Не ставилася б легковажно.2. Після укусу витягла б (а радше повезла б до лікаря, щоб витягли) і, якщо нема еритеми, то разово прийняла б таблетку доксицикліну.3. Якщо є еритема, помітне почервоніння, набряк - витрясла б з лікаря двадцятиденний (чи скільки там) курс доксицикліну. -- це те, чого у мене не було і що довело мене до пізньої стадії хвороби.4. Знайшовши на пізній стадії, я б не бігла в народну медицину, а шукала б гарного грамотного інфекціоніста, який би лікував антибіотиками. У моєму випадку це був не доксициклін, було 2 інших, але назви не памʼятаю.Ну, але головне — не легковажте. Я була дурна. Мені в ФБ всі писали і розповідали, як це серйозно, але ж у мене "все життя кусали кліщі і нічо", я ж знаю все краще за інших. Ви собі не уявляєте, які то мерзенні і стрьомні симптоми цієї хвороби. Якби хтось мені дав змогу на деньок їх відчути на собі, я б в житті не була такою легковажною.

Так, колись, коли по землі ходили динозаври, а дерева росли попід небо, я питала в вас про правила внутрішньом'язових уколів. І благополучно про то забула. А от сьогодні мені нагадали. Тож сідайте, записуйте. Внутрішньом’язові ін’єкції роблять в три місця на тілі.Перший — у верхній зовнішній квадрант сідниці — і це не “традиція”, а правило безпеки.1- Щоб не пошкодити сідничний нерв.У нижній і внутрішній частині сідниці проходить величенький такий нерв — сідничний.Якщо вколоти туди:може виникнути різкий біль “прострелити” у ногу,можливе оніміння, слабкістьу гіршому випадку — тривале ушкодження нерва.2- Менший ризик потрапити в судини.У внутрішніх ділянках більше великих судин.Ін’єкція в них може викликати ускладненняабо неправильне всмоктування препарату.3- Там достатньо м’язової маси.У цій зоні добре розвинений сідничний м’яз, що дозволяєввести препарат глибоко в м’яз, забезпечити нормальне всмоктування ізменшити біль.4- Менший ризик попасти не туди.Якщо умовно поділити сідницю на 4 частини, товерхній зовнішній найбезпечніший.Інші три потенційно небезпечні.Уколи в сідниці роблять коли потрібно ввести велику кількість препарату або маслянисту речовину. Голку вводять повністю.Друге місце — на 2-3 пальці нижче від плечового суглоба. Для уколів в плече підходять шприци в 2 і 1 мл, не більше. Це місце використовують коли роблять вакцинацію, вводять невеликі об'єми препаратів (як то інсулін) і при швидкому введенні препаратів. Третє місце — стегновий м'яз.Колять в зовнішню частину стегна, середню третину. Це місце використовують для самостійних ін'єкцій, інколи для уколів дітям і коли не можна колоти в сідницю.І головне — завжди дотримуватись правил асептики і антисептики! Тобто, інструменти повинні бути стерильними, місце уколу дезинфікуватись перед і після уколу. Також місце уколу після витягування голки бажано розтерти, щоб препарат розійшовся з місця введення. Та й таке.