Ось більш розгорнута програма.Проводиться спеціалізований курс з переливання крові та опанування супутніх навичок, для військовослужбовців на медичних посадах, із рівнем попередньої підготовки не нижче CMC. Курс триває три дні – з четверга по п’ятницю, та включає такі модулі: - Практикум базових навичок по зупинці кровотечі та інвазивних навичок для проведення гемотрансфузії на анатомічному матеріалі; - Розширений практикум навичок із забезпечення периферичного внутрішньовенного доступу, а також внутрішньокісткового доступу з урахуванням роботи із трансфузійними рідинами; - Огляд теоретичних матеріалів щодо проведення процедури гемотрансфузії; - Приктикум по роботі з експрес-тестами (визначення групи крові та наявності гемотрансмісивних інфекцій); - Демонстрація гемотрансфузії інструкторами курсу; - Повноцінне відпрацювання процедури гемотрансфузії курсантами одне на одному. Для підготовки до заняття буде рекомендовано попередньо ознайомитись з деякими теоретичними матеріалами. Курсантам обов’язково мати при собі одноразові хірургічні халати, маски, захисні окуляри та налобні ліхтарики із функцією червоного світла. Група на одне навчання складає 4-6 чоловік.Завтра-післязавтра.
Почнемо про антибіотики. Одразу кажу що в мене погано з метафорами але терпітьХвала людству що в нас є антибіотики. Це буквально рятує життя. І дуже важливо не проїбати цю можливість. А ми поки на шляху до цьогоІ зараз я хочу щоб ви уявили: антибіотики це ядерка, а бактеріальна інфекція це рашикиПоясню: ми всі бачимо що недобита недокраїна повертається через певний час, накопичивши сили. Так само працює і з бактеріями. Приймаємо антибіотики просто так, без показів = росте резистентність бактерій до АБ, приймаємо неповний курс (кидаємо пити коли трохи полегшало = росте резистентність до АБ.І цілком логічно від вас тут почути (принаймі я це чую дуже часто): “Ну єта же мой арганізм, хачу і п’ю, вам то чего бояца”Але бактерії вміють передавати гени резистентності одна одній, навіть різним видам. І тоді вилізають усі АБ бо: зелені соплі, горло першить, щоб вірус не перейшов нижче, бо в мене ковід (моє улюблене).Коли по організму марширують бактерії ми повинні в’їбати АБ. Але вони потрібні коли:- підтверджена бактеріальна інфекція-є чіткі показиі найголовніше коли це призначив лікар, а не ви саміОкрема історія пілпак. Для чого на вашу думку там антибіотик і чи можна військовим пити АБ без призначення лікаря?
Розпаковка сумки справжнього військового лікаря американської армії. Коли я був у США, нас знайомили з їхнім досвідом військової медицини. І ми мали зустріч з військовим лікарем, який служив в Афганістані та мав кілька ротацій. Людина з досвідом, з фотографіями з бойових операцій, з упевненим тоном “ми знаємо, як це робиться правильно”. І тут важливо зазначити, що ця людина працювала не на еваці гелікоптером, а фактично, своїми ніжками ходила зі спецпризначеньцями на бойові проти бородатих дядьків. Він показав свою медичну сумку - і для мене це був дуже цікавий (і місцями тривожний) контраст.Мінімальний акцент на масивні кровотечі, відсутність турнікетів у самій сумці, мало бандажів - але багато інструментів, скажімо так, корисних точно не на цьому етапі наданні допомоги. Сумка справила враження максимально не пристосованої до сучасної війни.І це хороший привід говорити не тільки про доктринальні відмінності, а й про самовпевненість систем, які звикли вважати себе еталоном.А тепер цікаво почути вас:це просто різний підхід чи справді поганий баланс?#намтакнежити
Все шо ви хотіли знати про антисептичні обробки ран, але боялись спитать.Юра Таран Про операцію з вилучення стріли з обличчя англійського короля Генріха VПринцу Генрі було всього 16 років, коли він разом із своїм батьком вирушив 1403 року до Шрусбері в Західній Англії, щоб битися з повстанською армією на чолі з Генрі "Гаррі Готспуром" Персі. 16-річний Генріх Монмут, принц Уельський, очолював лівий фланг королівської армії. Праве крило королівського війська було звернено у втечу, а лучники повстанців засипали супротивників стрілами. У запалі бою молодий принц повів свій загін на ворожих лучників. Він відкрив забрало шолома, щоб вдихнути повітря (за іншою версією хроністів, щоб віддати наказ), і в цю мить стріла влучила йому в голову (!) під ліве око поруч із носом, застрягши в кістках задньої частини носа біля шийних хребців. До хребта залишалося 6-7 міліметрів! Якби вістря заглибилося ще на 3 сантиметри, історія не знала б переможця при Азенкурі, а Шекспір не написав би п'єсу "Генріх V".Отримана Генріхом рана мало не виявилася смертельною: під час спроби витягнути стрілу медики виявили, що її наконечник залишився глибоко всередині, розщепивши кістку. Генріху загрожувала смерть від зараження крові. Однак королівському лікарю Джону Бредмору вдалося врятувати йому життя: він придумав спеціальне пристосування, вводячи яке в рану, щоб захопити наконечник і витягнути його назовні. Операція тривала кілька годин, і під час неї наконечник майже проштовхнули крізь носову порожнину, тоді як оперований увесь час перебував у свідомості, відчуваючи нестерпний біль і виявляючи дива самовладання. Завдяки успішному вилученню наконечника і негайному дезінфікуванню рани за допомогою меду Генріх вижив і повністю одужав. Щоб рана не загноїлася, Бредмор залив рану білим вином, яке мало антисептичний ефект🤔. Щоб гарантувати загоєння рани, доктор помістив у рану тампони з лляної тканини, просочені звареною ним маззю на основі меду. Через день він видалив верхню частину тампонів, дозволивши рані закритися. Через 20 днів Бредмор застосував інше зілля - Unguentum Fuscum. Воно являло собою комплекс із понад 20 трав, воску, олії та деяких смол, але точний рецепт автор трактату не повідомляє. Ці ліки, ймовірно, мали прогрівальний ефект. Лікування принесло результат: принц вижив, а рана затягнулася, хоча й залишився шрам.На фото пристрій за допомогою якого витаскували наконечник стріли.
В принципі, шо б вам хто з лікарів не радив і не виписував, найкращій лікар то завжди ваша мама!Біжу тільки шо під гору, в руках 20 кілограмовий мішок кошачого корму і три пакети вагою десь +/-17 кг, вже на послєднєм іздиханії, але бігти треба швидко, бо призначена зустріч на конкретний час.Дзвонить мама.На ходу з нею говорю.І тут починається діагностика:- А ти худаєш?- Худаю, за цей місяць на сьогоднішній ранок -5 кг.- А шо з бронхами?- Нормально з бронхами, дихають, не кашляю.- А чого ти так важко дихаєш? Ти ж прям задихаєшся. Ти ж ще геть молода, в дишеш як старий дід.🤦- Блядь, мама! Я біжу під гору, з грузом і мені на днях 48 років!- Ну я ж і кажу - молода ще геть, а так дихаєш. Іра, кидай курить!Поговорили, блядь.33 роки я курю і всі 33 роки мама знаходить в мене симптоми які свідчать про те, шо коли я прям от щас не кину курить, то завтра вже вмру.Але коли за лікування береться моя сестра, то всьо, ховайся в жито!Вилікує все! Вітамінами, спіруліною і прочою народною хуйньою.В нашій сім'ї доказова медицина то матюк який встидно в голос говорить, але всі знають як тебе вилікувати. І коти тоже🥺Якось лікували даже зламані ребра, ага.🙄Тому обов'язково слухайтесь мамку і всіх рідних. Вони вас обов'язково вилікують.
РіздвянеВіталій ЧепіногаНародні звичаї. Діалог:— Так у вас що, два Різдва?— Ну, да, два Різдва у нас…— А чого? Що символізує друге Різдво?— Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну, а потом, через два тижні, рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі…— І обидва Різдва вихідні?— Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року.— Перед яким-яким роком?— Друге? Перед старим. Новим…— Тобто, нових років у вас також два?— Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий — новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву — перед кожним. Що тут не ясно?— А Різдва обидва однакові, чи теж — старе й нове?— Те що тепер нове, то — нове, а те, що старе – нове старе— Як це «нове-старе»?– Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе…— Ви, мабуть, сильно віруючий народ?– Да! Сильно! Сильно віруючий!— А які ще у вас свята християнські?— Ну, напрімєр, Івана Купала…— І що ви робите в цей день?— Ну, там… — шукаємо папороть вночі серед лісу, голяка в росі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору…— Навіщо?— Щоб відьми не ходили!— Які відьми?– Обичні наші відьми. Тьотки такі… «Ой, на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла»… Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже…— Хвате…
Розкажу я вам про свій жопний біль.Ібо чо я сама повинна?Закинула ж я оту хрінь про кицьку-істєрічку і інсулінові шприці в тредс.Ну, туди більше як прикол.Але де б то люди понімали?Кароче, там за ті шприці піднялась нешуточна війна.Кажуть - шукайте на таблетках юа, бронюйте і буде вам щастя.Я канєшно же розсипалась в дічайших благодарностях, бо сама б ніколи в жизні до того не додумалась і скинула їм скрін з тими шприцями шо на першому фото, де українською по білому написано, шо в Кропивницькому нема в наявності.Думаєте їх то зупинило?Та щас!Вони мені накидали купу скрінів де є шприци такі як на другому фото.І пів години мені розказували, шо вони цілий рік кота тягнули, тому в шприцах розбираються.Їх навіть нічого не смутіло коли я сказала, шо то різні шприци і мені потрібен саме такий як на моєму скріні. Вони далі доводили мені, шо я дурне, бо сама не знаю шо хочу.І от я собі подумала, а може я багато чого очікую від людей?Може це дійсно не настільки очевидно як я собі думаю?І тому вирішила озадачити вас.Ви в мене люди вчоні, повинні в принципі розуміти, але про всяк випадок таки спитаю:Чим відрізняються ці два шприци і з якою метою потрібен саме перший, а коли можна використовувати другий?🧐
Як гарантовано вхопити інфаркт при здоровому серці?Записуйте:Покласти телефон в наплічник, побігти в ветаптеку, звідти до банкомата, знов в аптеку. Розрахуватись, вийти, лапнуть кишеню в якій завжди лежить телефон, не знайти його.Вхопить інфаркт.Згадати, шо в тебе є другий телефон, почати дзвонити на номер загубленого і за дві секунди прогнать в голові всі можливі сценарії.- Так, екран заблокований, але на всякий випадок треба летіть в банк, забанити всі картки прив'язані до номеру, перевипустити картки, перевести туди всі гроші. Зв'язатись з оператором забанить номер.Скйбнйвртнхйблдь, всі контакти, робочі акаунти, зв'язок з фронтом на телефоні!Почути рінгтон телефону в себе за спиною. Згадати, знайти, обіссятись від щастя.Їхати додому і скучать за тими часами, коли гроші на банківському вкладі можна було втратить лише з вини держави, гроші лише в гаманці, а контакти лише в телефонній книжці.А тут втратив телефон і всьо. Голий-босий-розйобаний.Кароче, сьогоднішній день оголошується днем мого інфаркту!🙄
Будучи на останньому семінарі присвяченому TCCC а саме аспекту гіпотермії, було задемонстровано цікаве дослідження, відносно як швидко тіло втрачає тепло через кондукцію. 📌"Conductive heat loss in simulated outdoor settings: a preliminary experimental human study" (опубліковано в International Journal of Emergency Medicine, 2025)🔍Мета: оцінити теплові втрати через контакт з поверхнею (ортопедична дошка) у симульованих вуличних умовах при -10°C, з акцентом на кондукцію до землі. Вторинно — перевірити безпеку протоколу для майбутніх досліджень.📍Методи: 7 здорових волонтерів (3 жінки, 4 чоловіки) у кліматичній камері. Уніформований одяг + ізоляція (ковдра + термоковдра) та датчики для збору даних. Експеремент складався з 2 етапів по 20хв в кліматичній камері. 📍Експериментальний протокол: У день дослідження добровольців випадковим чином розмістили на ортопедичній дошці. Початкова температура дошки стабілізувалася на рівні 12(+/–1)°C. На добровольців від шиї до ніг наклали два шари теплоізоляції (флісова ковдра товщиною 3 мм та ультратонка металізована фольга), а потім щільно склали під та між тілом та дошкою. Після стабілізації 3 ремінцями на дошці, та перевірки належного функціонування датчиків добровольців помістили всередині кліматичної камери (температура -10°C). На етапі 1 випробовуваних розмістили безпосередньо на бетонній підлозі на 20хв. У другому етапі, учасників піднімали на дошці (60 см над землею, 2 точки опори) протягом наступних 20хв. Протягом перших 20хв повітря було нерухомим, а протягом наступних 20хв з боку учасників на відстані приблизно 8м від них увімкнули вентилятор, створюючи рух повітря зі швидкістю приблизно 8 м/с.📊 Результати: під час 1 етапу людина втрачає через контакт із твердою поверхнею 159Вт тепла. Це становить приблизно п’яту частину загальної тепловтрати тіла. Коли починається 2 етап (симуляція транспортування), втрати тепла зростають до 190Вт через стиснення ізоляції. Для людини вагою 70 кг це означає падіння температури тіла на 1°C за менш ніж 22 хвилини — лише від тепловтрат через контакт із поверхнею.📌Пояснення❗️1 етапБуло зафіксовано швидке зниження температури шкіри в ділянці, прилеглій до дошки, що свідчить про локальну вазоконстрикторну реакцію. Однак ця захисна реакція, спрямована на зниження температури шкіри, виявилася неефективною, оскільки температура самої дошки знижувалася ще швидше, що призводило до збільшення температурного градієнта. Саме цей градієнт став основним чинником тепловтрати.2 етапТепловтрата виявилися більша після підняття дошки на висоту, приблизно еквівалентну висоті транспортування, коли створювалися умови, що імітують дію вітру. Рух повітря значно збільшив тепловтрату з задньої поверхні тіла, з незначним зростанням тепловтрати з передньої поверхні тіла. Це, ймовірно, пояснюється стисненням ізоляційних матеріалів під вагою тіла, що призводить до погіршення їхніх ізоляційних властивостей.- - - - - - - - - - - - - Мій коментар: автори показали, як "загальноприйнята" ізоляція пацієнта, поводить себе в умовах, з якими стикаються всі хто працює з гіпотермією на догосп. етапі. Виходячи з цього, треба ретельніше підготувати знаряддя для евакуації (більше ніж одна тонка "фольга смерті" для ізоляції) та також максимально доступно та якісно обгорнути ноші/дошку та й пацієнта.
Я сьогодні прям ору бєшеною бєлкою!)))))В 1970 році гепнулись два Ан-22, причому один над Атлантикою на шляху до Перу.Перший розлетівся на друзки та затонув перед тим як розшукали місце падіння, а другий розтрощився в Індії і вже надав матеріали для розслідування.З'ясувалося що передова совкова промисловість не вміє повністю виточити гвинт до стану "розпакував та вдів на ротор", треба по місцю було позрізати зайве біля основи лопатей - що власне здійснювалося вручну металевим шевським ножем. Відповідно металевий шевський ніж робив безліч микропорізів в матеріалі гвинта які швидко під робочими навантаженнями перетворювались у тріщини та приводили до відриву лопаті гвинта чи відразу декількох лопатей. Які летіли в усі боки та рубили все що потрапиться - сусідні гвинти, крило, фюзеляж...і все завдяки застосуванню ножа в приведенні гвинта до робочого (хе-хе) стану.В результаті розслідування обох інцидентів було внесено зміни в технологічний процес... і замість сталевого ножа почали використовувати ніж з пластмаси.Парам-парам-пам, пууу!🤗
TGLIST.COM.UA
