Статистика telegram каналу - @maysternya55
Майстерня 55
Кількість підписників
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Майстерня 55 - @maysternya55
Сьогодні знову той день, як і чотири роки тому – 16 листопада 2020 року. Той день, який так важко згадувати, але який неможливо забути. День, який був як страшний сон, але від якого так і не вийшло прокинутися, адже це було реальністю. День, який зупинив, поламав, знищив і випалив все навколо, залишивши холод і порожнечу від того, де ще кілька днів тому вирувало життя. День, який хотілося б ніколи не мати, але який тепер з нами назавжди. Сьогодні четверта річниця від того дня, коли зупинилося серце нашого Майстра, засновника і художнього керівника Майстерні 55 Леоніда Садовського. Зупинилося внаслідок вбивства, внаслідок жорстокості і насилля. Серце людини зупинилося нелюдяністю. Ось такий конфлікт, ось таке життя. 10 ударів по голові. 10 ударів, які відділяли нас від нової реальності, а життя від смерті. В той день ми прокинулись у новій реальності, яка раптово стала «без». Без Майстра, без батька, без чоловіка, без дідуся, без митця. Не перелічити всього того, що в нас забрали, як і не описати значення слова «все» відносно людини, яка була для тебе всім.
Нова реальність виявилася темною і холодною, але навіть в ній знаходились проблески світла і трохи тепла, яке зігрівало тих, хто втратив, але не переставав вірити. Із кожним днем під дахом ставало все холодніше, але навіть тоді у нас була свіча, яка обʼєднувала, яка підтримувала, яка зобовʼязувала і яка освічувала дорогу вперед. Ніхто не знав, якою вона буде, бо для кожного вона була своя, але точно знав, що її треба пройти. Попереду був довгий шлях і цей шлях ще досі триває – шлях випробувань і перешкод, шлях з минулого у майбутнє, шлях до нових пригод, нових пошуків і проб, шлях від нуля до нового початку. Чотири роки тому ми навіть не усвідомлювати, що насправді сталося – ми були шоковані і розгублені, ми хотіли рухатись вперед, не розуміючи того, де опинилися і куди маємо рухатись. Рухатись, поки вистачало тепла від сонця, якого вже немає, але світло якого ще видно з Землі. Рухатись, поки не завершились ті пʼять хвилин, що залишались до нуля, яких насправді вже не було. Відлік завершено, кінець вже настав. Що ж залишилося після нуля? Після нуля залишилася свіча. Свіча, з якої все починалось і якою все завершувалось. Після нуля залишились спомини, які не стерло вітрами, залишилися люди, які встояли і не згасли, залишилась ідея – те, що не згасне ніколи, а отже навіть після нуля лишилось життя. Навіть після нуля лишилась Майстерня 55 і свіча, з якою знову все починається.
Що таке Майстерня 55? Свіча у підсвічнику? 55 аудиторія? Портрети на стіні? Майстерність до опівночі? Творчі акції? Проби? Метод? Принципи і правила? Сім’я, яку ми створили? Леонід Садовський, який створив нас? Майстерня 55 завжди була чимось більшим, більшим за всі свої символи і атрибути, більше за всіх нас. Більше, ніж стіни і більше, ніж крісло. Майстерня 55 завжди була ідеєю, яка поширюється в людях і людьми, які втілюють цю ідею. Сьогодні свіча – це вже не просто вогонь творчості і не лише памʼять, це обіцянка. Це вибір. Продовжувати свій шлях і не зупинятись. Це віра – в спільну ідею і мету, віра у майбутнє, віра у новий початок, в те, що вогонь свічі стане полумʼям, яке буде горіти і запалювати серця. Сьогодні ми згадуємо людину, яка посадила зерно і вірила в те, що одного дня воно стане деревом. Людину, яка посадила зерно і виростила сад. Людину, яка знала, чому свіча не гасне і зробила все, щоб вона ніколи не згасла. Бо ідеї живуть вічно, як і люди, які ними жили.
Роман Садовський
Ділимося з вами відеозаписом перформансу «HOME», який зіграли в липні на театральному фестивалі FLIPT в Фара Сабіні, в Італії!
Наш перформанс – це мистецьке дослідження того, що таке дім і що його визначає, як наше сприйняття дому трансформується з часом та в умовах розлуки і війни. Оскільки через війну ми всі живемо в різних місцях, ми почали репетиції через Zoom і змогли зібратися лише на фестивалі. Для нас дуже важливо мати можливість зустрічатися один з одним і створювати щось разом. Творити про єдність, правду, вразливість і любов, залишаючись вірними нашим принципам – наш головний пріоритет.
https://youtu.be/C6r_9WNjMYM
Реакція на виступ українців організаторів та учасників фестивалю була емоційною.
Піно ді Будуо, режисер, керівник театру «Potlach», директор міжнародного театрального фестивалю «FLIPT» (Італія): «Це дуже професійна і дуже емоційна робота. Українські актори говорили з нами про прості зрозумілі речі, яких вони зараз позбавлені через війну. І ми зі свого боку будемо підтримувати й допомагати їм. Українські актори достойні майбутнього».
Кеїн Яшимура, акторка, перформерка (Японія): «Вони молоді, щирі і відверті. І це прекрасна, сильна робота. Зараз після вистави я думаю про своїх українських друзів, про всіх людей, що зараз в Україні. Ці актори нагадали мені сміливих білих пташок і ця робота залишиться в моєму серці».
Даніель Яцевич, засновник і режисер театру «Брама» (Польща): «Як би складно для розуміння це не звучало, але українська культура, на мою думку, зараз переживає ренесанс. І це абсолютно зрозуміло, що українці не хочуть говорити мовою ворога, не хочуть відчувати культуру мови ворога. Країна повинна будувати власну ідентичність, і я вважаю, що окрім військових дій, найважливіше, що зараз треба зробити, це зберегти українську культуру – за будь-яку ціну. Я розумію, що це важко робити в самій Україні, але ми маємо допомагати – тут у Європі. Завдання митців сьогодні будувати ідентичність європейських культур і, водночас, відповідальністю європейських митців є надання простору для підтримки українського мистецтва».
Цей виступ та участь молодих українських акторів у «FLIPT-2024» був би неможливим без щоденної роботи українських захисників, які борються за наше право жити на рідній землі. Тому фестиваль сприяв збору коштів для Збройних Сил України благодійною організацією «Волонтерська UA», що допомагає захисникам Харкова. Одразу після вистави було зібрано більше семи тисяч гривень, які будуть передані до фонду.
«Мій Дім – мої люди!
Мій Дім – моє серце!
Мій Дім – мої батьки!
Мій Дім там, де мене люблять!
Мій Дім – 603628 квадратних кілометрів!
Мій Дім – Україна!»
Рим, липень 2024
Дякуємо нашому університету за підтримку! Героям слава! ❤️🙏
Сьогодні день народження нашого Майстра, засновника Майстерні 55 Леоніда Садовського. Важливий і символічний для нас день. Той день, коли він зазвичай приймав вітання по телефону, відпочиваючи у себе на дачі, хоч іноді студенти влаштовували сюрприз і приїзджали до нього. Той день, коли йому особливо хотілося усамітнитись, але коли увага була особливо сильною. В цей день світило сонце. Сонце в цей день народилося. Наш Майстр, батько, вчитель і друг Леонід Садовский. Наше сонце.
Цього року все могло би бути, як зазвичай. Позаду вступна кампанія, а попереду багато роботи – акції, проби, вистави, міжнародні проєкти. Цього року Майстр міг би набирати пʼятий набір Майстерні 55, який би продовжив історію і перехопив би естафету у своїх попередників. Сьогодні Леоніду Садовському могло б виповнитися 75 років. Яким би він був сьогодні? Що б робив? Про що б думав? Напевно, в цей день він би озирався на минуле і будував плани на майбутнє, як робив це у свій 71 день народження – 1 серпня 2020 року, у свій останній день народження, який вперше за багато років пройшов на роботі, будуючи майбутнє. Саме в цей день, 4 роки тому, розпочалися вступні іспити до університету. Так починалась історія четвертого набору, останнього курсу Майстра, який місяць тому закінчив університет. Доля курсу склалася зовсім не так, як планувалося: замість щоденної роботи в 55 аудиторії і вистав, замість спільних проєктів – нескінченні карантини, смерть Майстра, повномасштабне вторгнення, яке розділило курс по всьому світу. Не так ми уявляли собі ці роки, але життя склалося інакше.
Насправді дуже багато того, що могло би бути інакше. Того, що могло бути, але не сталося. Того що сталося, але інакше. Того, що не сталося взагалі і того, що станеться лише у майбутньому. Сьогодні ми згадуємо все те прекрасне, що створив Леонід Садовський, все те, що він зробив для нас – як допомагав, як підтримував, як навчав, як виховував. Сьогодні ми згадуємо все найтепліше і найсвітліше, повʼязане з Майстром. Ми згадуємо і дякуємо за все! Дякуємо за його віру, за його мудрість, за його любов! Дякуємо за ціле життя, проведене з ним поруч, яке зараз так хочеться перепрожити і яке ми продовжуємо осмислювати. Проте, цей день не лише для того, щоб сумувати. І хоча сльози, природньо, навертаються на очі, а в тілі відчувається хвилювання, цей день не лише для того, щоб тужити за тим, чого вже нема. Цей день для того, щоб нагадати про те, що є зараз. Попри все і завдяки всьому. Нагадати, хто ми є і чому ми тут, що таке Майстерня 55. Цей день для того, щоб віднайти сили рухатись далі! Цей день для того, щоб почати будувати майбутнє.
Леоніда Садовського сьогодні нема, але його справа жива і буде жити. Як буде жити Майстерня 55 – така як була завжди: яскрава, глибока, смілива, працьовита, енергійна, інноваційна, ініціативна, автентична і завжди сучасна з прекрасними виставами, проєктами і потужною командою, просякнута вірою в театр і одне в одного. Сьогодні Майстра з нами нема, але він є. Його справа живе і буде жити! Майстерня 55 продовжується! Прийде час і у Майстерні 55 зʼявиться пʼяте покоління молодих акторів та режисерів. Сьогодні ж, попри все, починається нова сторінка нашої історії – ми ще не знаємо, якою точно вона буде, але зробимо все можливе, щоб вона стала логічним продовженням і, разом з тим, її переродженням. Сьогодні, як ніколи раніше, ми віримо в театр. Віримо в Майстерню 55! Свіча горить, а це означає, що історія Майстерні 55 триває. Попереду величезний шлях і прекрасне щасливе майбутнє!
Роман Садовський
Ольга Кривошеєва, акторка, випускниця другого набору, викладачка третього і четвертого наборів Майстерні 55, доктор філософії:
«Ми зараз говоримо про системи і це насправді забавно, бо ми не використовуємо системи. Тому що у нас багато цікавих майстер-класів, багато режисерів і вчителів. І наша найголовніша людина в Майстерні 55 – Леонід Садовський, який, на жаль, загинув, він любив психологічний театр, але ми також робили багато тренінгів, робили міжнародні проєкти. І якщо я відкрию книгу Гротовського, це не означає, що я знатиму систему Гротовського. Людина – це важливо. Хто Майстр курса, чи він працює за власним методом, який він створив і розвинув? Його енергія – ось що важливо! А ми зараз говоримо про системи… […] В Україні у нас великі курси і вони працюють всі разом, в одній групі в маленькій аудиторії… Тут же навчаються в великих аудиторіях, але маленьких групах по 3 людини, постійно індивідуально і ми лише обговорюємо що хочемо створити… Людина, яка створює… І ви можете використовувати будь-яку систему, будь-який метод. Давайте краще поговоримо про те, як ми можемо створити діалог, бо діалог – це важливо. Якщо ми не маємо діалогу в Ернст Буші, то як ми можемо тут бути? Ми маємо створити місце зі здатністю до діалогу. Це не про системи, це про реальних людей в цьому місці і що ми думаємо, що ми читаємо, що ми бачимо і який ми досвід маємо. Це насправді важливо. Бо системи мертві, люди мертві. Це бульбашки, це не реально. Кожна людина трансформує їх в своїй голові, це як фільтр… Якщо я читаю Станіславського, це не є Станіславський. Якщо я читаю Леся Курбаса, це не є Лесь Курбас. Це моя думка, мій погляд на те, як я можу працювати з цим методом, але це не є цей метод».
Свен Долінськи, режисер, викладач театральної академії Ernst Busch (Німеччина):
«Я погоджуюсь з тим, що важливіше говорити не про системи, а про те, що я бачу в студентах, коли вони грають на сцені. Після цих 2,5 років роботи з укрїнськими і німецькими студентами, я можу описати деякі відмінності. Знову ж таки, я сиджу зараз між ними і говорю про те, що вони можуть знайти спільний шлях для спільної роботи – ці два шляхи викладання і існування на сцені. Студенти Ернст Буша дуже хороші на момент закінчення їхнього чотирирічного навчання, вони дуже класні технічно і можуть повторити одну виставу сотню разів, але часом я сиджу і дивлюсь їхні роботи наприкінці навчання, і задаюсь питанням, чи вони досі знають нащо хочуть займатися цим і чи вони відчувають щось… Так, ми говоримо про те, що глядач має відчувати, а не актори, це правда, але часом вони забувають, що також мають щось відчувати… Тим часом, українські студенти завжди відчувають і мають це на кожній репетиції, але часом з ними дуже складно робити технічні речі і повторювати. Але і німецькі студенти, і українські, чудові і мають великий потенціал для того, щоб керувати цікавим театральним процесом. Я погоджуюсь, що люди, які вчать, важливіше за метод, яким вони вчать, але якщо ці люди почнуть більше розмовляти одне з одним, будуть критикувати роботу одне одного і задавати питання: «чому ти робиш так?», тоді може бути користь для студентів наприкінці. Їм не потрібно буде переключатися між різними методами і думати як і коли грати. Бо наприкінці навчання вони мають бути сформованими акторами, які відчувають себе безпечно на сцені і відчувають сили для того, щоб щось робити і показувати щось аудиторії. Я сподіваюсь, що цей фестиваль трохи відкрив діалог між людьми, які виховують наступні покоління акторів в Україні та Німеччині, ми можемо багато отримати від цього».
Відеосюжет Укрінформ про наш фестиваль
https://youtu.be/ASFwZ8eNSMU
4 липня о 18:00 Майстерня 55 разом зі своїми друзями зіграє перформанс «HOME» на театральному фестивалі FLIPT в Італії! 🇮🇹
Це перформанс про наш дім, про Україну, про наше минуле і майбутнє, про людей. Це дослідження того, що таке дім і що його визначає, як трансформується наше сприйняття дому з плином часу та в умовах розлуки і війни. Це історія про українців, які через війну були вимушені залишити свій дім і своє життя, розлучитися з рідними і друзями, про спроби повернутися, про те, як це розуміти, що все змінилося, що дім вже не такий, яким він залишився у спогадах. Це історія про тих, хто поїхав і тих, хто лишився. Про наші страхи, про наші надії, про наш біль і наше щастя. Про наш дім. Про наше життя. Про наших людей. Про Україну.
Режисер – Роман Садовський
Актори:
Владислава Вдовченко
Денис Федоренко
Софія Оніщенко
Дарія Богдан
Анастасія Глазунова
Анна Копйова
Марія Медведева
Євгенія Попова
Роман Садовський