Людмила Станіславенко

🕯 14 липня — день, коли Вінниця «зупинила дихання»…Того ранку о 10:45 життя міста змінилось назавжди. Російський ракетний удар забрав 29 безцінних життів — серед них троє діток і наші мирні громадяни. Цей біль залишив рану в кожному серці.Сьогодні ми згадуємо 29 людей, які стали янголами:Борівська ОлександраСуверіна КатеринаГула КатеринаМулевич ВолодимирДоценко ВолодимирКовальчук ПавлоОлексів ГалинаРекута ВікторіяЖарій МаксимПяхін КирилоЧешківська СвітланаФальштинська НаталіяХарченко СергійКоваленко ЄвгенійКлапай ОлександрТиховська ОксанаВащук ЛесяПоліщук ВікторКісіль АлінаНелегач НінаЛисенко ОльгаХарченко ТетянаДимік ЮрійБурденко ДмитроДрач ОлександрКондратьєв ОлександрКрепкий МиколаМельничук ОлександрМаленький Янгол - Ліза Дмитрієва, якій було усього 4 рочки і яку я знала особисто, йшла на заняття з мамою. Ірина Дмитрієва — мама Лізи, вижила, але її життя ніколи не буде таким, як раніше...Цей біль — не лише біль вінничан. Це спільна рана всієї України, як і кожне втрачене життя в інших містах. І поки ми пам’ятаємо — ці життя не зникли.Поки ми боремось — вони не загинули дарма.Обіймаю кожну родину, кожне серце, що втратило близьку людину того липневого дня.Молюсь з вами. Пам’ятаю з вами. Сумую з вами🙏🏻

​#психологія#розвиток #mentalhealth Як виховати нарциса: шкідливі “поради” (зробіть протилежне 😉)🔸 Всесвітні супер‑досягненняНахвалюйте дитину тільки за перемоги — олімпіади, високі бали, призи. Ігнорьте її повсякденні зусилля.Повідомлення: «Якщо ти не ідеальний — тебе не помічають».👉 Наслідок: дитина формується з фокусом на доказ особистої цінності через результати.🔸 Любов — лише за заслугиГоворіть: «Я люблю тебе за твій успіх» або «Ти — моя гордість». Не говоріть: «я люблю тебе просто так».👉 Наслідок: замість цілісного «я» виникає фальшиве «Я‑для‑досягнень». 🔸 Порівнюйте детину з іншимиПостійно підкреслюйте, що вона краща за інших. Хваліть її на фоні інших дітей👉 Наслідок: нарцис навчився бути постійно у центрі уваги — щоб відчувати власну цінність.🔸 Не дозволяйте «ні»Виховуйте дитину без чітких меж — нехай усе дозволено, навіть коли вона вередує чи плаче.⠀👉 Наслідок: дитина не вчиться поважати «ні», її сценарії стають маніпулятивними Що робити натомість?✅ Хваліть конкретні вчинки, а не лише результати.✅ Любіть за те, хто дитина, а не що вона робить.✅ Встановлюйте чіткі власні межі — вчіть приймати «ні».✅ Дозволяйте помилятись без сорому.

#психологія #розвиток #МіжнароднаАсоціаціяМентальногоЗдоровʼя #mentalhealth ​Чому мені не подобається моє тіло?Багато людей відчувають невдоволення власним тілом. Іноді тягне схуднути, іноді — приховати щось, іноді — соромно перед іншими. Але найчастіше проблема — не в тілі. Вона глибша.🔸 З дитинства приходить оцінкаМи слухаємо сигнали: похвали й критики. Якщо чуємо "не так", "не гарно", тіло починає здаватися проектом, що треба полагодити. Замість прийняти — ми вчимося виправляти.🔸 Внутрішній критик говорить голосніше за насМи вже давно самі собі кажемо: "Що не так?", "Чому я не схожа на інших?" Цей голос — тінь чужих оцінок, який живе всередині.🔸 Ідеал — це образ іззовніРеклама, соцмережі, мереживні etalons — сотні образів "ідеального". І наше реальне тіло починає виглядати як "недосконалий проєкт", хоч це не свіжі емоції, а старі вимоги.🔸 Почуття сорому — це біль, не ознака слабкостіХочеться схуднути чи приховати — бо боляче від нерозуміння себе. Ми не любимо ті частини, що не відповідають чужим стандартам.Що можна зробити?✅ 1. Усвідомити — чи твій це голос?Наступного разу подумай: "Чий це голос каже, що я негарна?". Можливо, він не твій.✅ 2. Змінити ставленняТіло — не проєкт, не виправлення. Воно — про відчуття, дотик, рух. Дозволь йому бути без ідеалу.✅ 3. Відчути тіло по-іншомуПрогулянка, танці, масаж — не для фігури, а для радості та зв'язку з тілом. Просто відчуй його — твій власний дім.✅ 4. Мовити про себе без тиску"Я живу", "я відчуваю", "я зростаю" — кожне просте твердження вже лікує більше, ніж "я товста".Пам'ятай:- Твоє тіло — не проєкт, а твій дім.- Кожна твоя частина — життєво важлива.- Інавіть якщо хтось думає інакше — це їхня думка, не твоя цінність.

ІNNOVATIONS IN PSYCHOLOGYБути спікеркою на Global Education Forum у межах Global Business Week 2025 цінно і водночас відповідально. У фокусі мого виступу — психологія та її «інструменти», які відповідають сучасним вимогам. Світ стрімко змінюється, Відповідно, змінилася сама суть допомоги.Коли світ “розпадається” на фрагменти, нам потрібні опори. Не гасло. Не концепція. А дія. Присутність. Психологічна підтримка, яка приходить не "потім", а зараз — коли болить.Психологічна допомога сьогодні — це не тільки про довгі розмови.Це про здатність діяти. Просто. Людяно.Про те, щоб:– встигнути простягнути руку до того, як людина "впаде";– зупинити внутрішній хаос — диханням, короткими дієвими практиками, присутністю;– не чекати “кращого моменту”, бо момент — завжди тепер.Разом обговорювали як змінюються підходи в освіті та психології, щоби йти поряд з реальністю. Не теорія, а інструменти. Не складність — а точність.Цей виступ — не про минуле. Він про те, як ми будемо жити далі.Разом. Людяно. В дії.

Серцем у кожному погляді…Є місця, які назавжди в памʼяті і серці...Вперше я переступила поріг Вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини ще навчаючись в школі, в шостому класі, більше 30-ти років тому.  І відтоді, знову і знову повертаюсь сюди, щоб бути поруч із тими, хто найбільше цього потребує.На запрошення керівниці закладу Андрієвськоі Надії , вкотре мала честь завітати до діток і поділитись з ними своїми обіймами.Сьогодні у закладі — 70 діток, ще 40 — у Центрі реабілітації. Попри виклики, команда щодня дарує малечі тепло, безпеку і шанс на майбутнє. Центр понад 30 років впроваджує європейські технології та методикиНа жаль, дітей з інвалідністю стає все більше… Та саме у такі часи важливо об’єднуватися. Разом із Волонтерським штабом і Клубом успішних жінок — тими, хто відкритий до допомоги й розуміння — ми не просто підтримуємо, а надихаємо на краще. Адже кожна добра дія — це промінь світла в чиєсь життя.Дякую кожному працівнику закладу за любов, професіоналізм і людяність.

​​#психологія #розвиток #МентальнеЗдоровʼя Нічні кошмари: що ховається в темряві сновидінь?Вам знайоме відчуття тривоги після сну, коли серце б’ється швидше, а з голови ніяк не йде тривожний образ? Це — нічний кошмар, форма сновидіння, яка може лякати, але водночас нести важливу інформацію про ваш внутрішній стан.Що таке нічні кошмари?Це емоційно насичені сни з негативним змістом, що часто змушують людину прокинутися. Вони можуть супроводжуватись страхом, соромом, відчаєм або почуттям загрози. Нічні страхіття зазвичай проявляються під час фази швидкого сну.Чому ми їх бачимо?Причини можуть бути різними:✅ Стрес і тривога — надмірне психоемоційне навантаження часто виливається в кошмари.✅ Психологічні травми — підсвідомість "перемелює" важкі події, намагаючись знайти вихід.✅ Перевтома або недосипання — мозок працює нерівномірно, що може спотворювати сни.✅ Деякі ліки або хвороби впливають на хімічні процеси в мозку.Про що вони говорять?Кошмари — це, по суті, сигнали. Вони можуть вказувати на нерозв’язані емоційні конфлікти, стрес або навіть бути способом підсвідомості "проговорити" те, що ігнорується вдень. Наприклад:🔹 Сни про падіння можуть свідчити про відчуття втрати контролю.🔹 Переслідування — про уникнення складної ситуації.🔹 Замкнений простір — почуття обмеженості чи емоційного тиску.Що допоможе впоратися з регулярними нічними кошмарами?1. Ведіть щоденник снів. Після пробудження спробуйте записати не лише сюжет сну, а й те, що ви відчували під час нього та після. Так ви зможете помітити повторювані теми та краще зрозуміти, що саме ваша психіка намагається опрацювати.2. Підготуйтеся до сну. Намагайтеся уникати екранів за годину до сну, лягайте й прокидайтеся в один і той самий час, створіть для себе ритуал вечірнього заспокоєння — наприклад, теплий чай, читання чи дихальні вправи. Це допоможе нервовій системі перейти в стан відпочинку.3. Опрацьовуйте денний стрес. Накопичені емоції знаходять вихід уві сні, тому важливо не накопичувати їх. Допомогти можуть тілесні практики (йога, масаж), щирі розмови з близькими або робота із психологом.4. Звертайтеся по допомогу. Якщо кошмари стають частими, емоційно виснажують або впливають на якість життя — це привід звернутися до фахівця. Іноді за сновидіннями ховаються глибші процеси, зокрема посттравматичний стресовий розлад чи тривожні стани.Пам’ятайте, що хоча страшний сон — не реальність, але це дзеркало вашого внутрішнього світу. І кожен кошмар можна перетворити на підказку до глибшого розуміння себе та зцілення.

​​#психологія#розвиток #МентальнеЗдоровʼя Чому любов не потрібно заслуговувати? Ми всі прагнемо бути коханими, але не кожен вважає себе гідним цього почуття. Інколи люди намагаються завоювати любов через відповідність чужим стандартам, виконання ролі чи самопожертву. Але чи можна справді так заслужити любов? Насправді любов не потребує зусиль чи досягнень. Нас люблять за наш унікальний внутрішній світ, за те, ким ми є. Чому деякі люди хочуть завоювати любов?Часто це пов'язано з дитячим досвідом, коли нас вчили, що любов потрібно "заробляти" — через оцінки, слухняність або намагання бути "хорошими". Це може перерости в переконання, що любов — це привілей, а не право. У дорослому віці такі люди:🔸 стають зручними, а не справжніми;🔸 цінують не особистість партнера, а те, що він може їм дати;🔸 постійно доводять свою цінність, задовільняючи чужі вимоги. Все це через відсутність у дитячому віці безумовної любові від батьків. Але не потрібно плутати безумовну любов із вседозволеністю: у будь-яких стосунках важливі правила, взаємність, повага до себе та іншого. Тому варто пам'ятати: любов не потрібно заслуговувати. Любов ми маємо право отримати тільки за те, що є.

Топ 100 успішних жінок – і це лише початок! Подякували тим, з ким йдемо по життю, робимо благодійні проекти, змінюємо життя людей на краще… Чи вдалося нам сьогодні відзначити всіх, хто цього заслуговує? В силу тих чи інших обставин, поки що точно ні. Я щиро ціную, поважаю і захоплююся кожною жінкою, яка своєю щоденною працею змінює цей світ. Вірю, що вже в наступному році ми подякуємо кожній, з ким наближаємо перемогу! Впевнена, попереду ще багато слів подяк. Кожна жінка, хто вкладає сили у волонтерство, бізнес, громадську діяльність, наближає перемогу України та підтримує тих, хто цього потребує, заслуговує на визнання. Дякую всім, хто сьогодні був поруч! Пишаюся знайомством і співпрацею з кожною з вас. Ви – неймовірні! 💙 Під час заходу ми також закликали всіх дівчат долучитися до збору на авто для Євгена Жоліна – бійця 22-ї бригади з Вінниці, який втратив обидві ноги, але не втратив сили духу. Спеціально обладнане авто допоможе йому стати мобільним і незалежним. Дякую всім, хто підтримав ініціативу! Долучайтеся й ви – кожен внесок і репост важливий. 🔗 Посилання на банку: [https://send.monobank.ua/jar/5igW1YbWFx](https://send.monobank.ua/jar/5igW1YbWFx) 💳 Номер картки: 4441 1111 2273 3474 Окремий пост про тих, завдяки кому відбувся цей день, і професійні фото – згодом. #100УспішнихЖінок #КУЖ #WorldWomanClub #Станіславенко #ВолонтерськийШтабУкраїнськаКоманда

Разом допоможемо Євгену стати мобільним!Євген Жолін – боєць 22-ї бригади з Вінниці, старший солдат, який віддав частину себе за нашу свободу. 29 грудня 2023 року, в бою за Кліщіївку (Донецька область), він отримав важке поранення та втратив обидві ноги.Але він не втратив сили духу. Євген хоче бути незалежним, жити повноцінно, працювати, будувати майбутнє. Для цього йому потрібен автомобіль – єдине в Україні авто, яке повністю відповідає його потребам.🚘 Що особливого в цьому авто?✔️ Оснащене пандусом – Євген зможе самостійно заїжджати на електроколясці (80 кг).✔️ Водійське сидіння від’їжджає назад і розвертається до нього.✔️ Авто на автоматі, з дообладнанням для ручного керування газом і гальмами (зі збереженими педалями).🔹 Рахунок і банку відкрито на Євгена.Звісно ж, я підтримала цей збір, і прошу вас також долучитися! Якщо не фінансово, то хоча б репостом – це займає всього кілька секунд, а може допомогти зібрати необхідну суму швидше.🙏 Дякую кожному, хто не проходить повз!🔗 Посилання на банку:https://send.monobank.ua/jar/5igW1YbWFx💳 Номер картки:4441 1111 2273 3474

Думки, навіяні тим що проживаю… (людям з емоційною нестійкістю не читати) Майже два роки психологічної підтримки і роботи з пораненими військовими в лікарнях як психолога-волонтера. Сотні почутих і «пропрацьованих» історій з передової , які змінили мене назавжди. Як кажуть хлопці і дівчата - більше ніколи і нікому я цього не буду розказувати , а тільки вам і зараз…. Так, тепер мені/нам з цим всім жити. І життя це вже точно ніколи не буде таким як до усього почутого…. Іноді , «коли мій контейнер для болю переповнюється», я тихо плачу, а ті хто поряд, не розуміють причину. В такі моменти пояснити про що ці сльози не можливо , тому що про таке не говорять…. …..На наші з колегами питання: розкажіть як, коли, при яких обставинах отримали поранення?, хто був поряд?, хто надавав першу допомогу?, чи був/була ти в свідомості?, через скільки був евак?, що зараз в вашим тілом?, чи бувають у вас кошмарні сни пов’язані з подією?, що тепер з концентрацією уваги?, чи реагує тіло на голосні звуки?, чи відчуваєте себе безпечно в лікарні?, чи зʼявились неконтрольовані приступи гніву?, чи спите ви хоча б 4-5 годин протягом доби?, чи не втратили ви почуття любові до близьких?, чи підтримуєте звʼязок з побратимами, рідними, друзями?, чи є в вас підримка рідних і близьких?, і ще …… багато подібних супутніх питань , відповідаючи на які , хлопці і дівчата в подробицях розповідають як на їх очах розривало на шматки близьких друзів, як їх кінцівки пакували в пакети їх побратим щоб лікарі спробували…, як по 4-5 днів тягнули своїх 200-х побратимів, як їх самих поранених губили з авто еваку, як їх забували на полі бою, як вони пили воду з калюж, як прилітало прямо в бліндаж і розривало на очах, як вони хочуть про це забути але бачать своїх 200-х друзів щоночі, як і що робили собаки, миші , пі…ри з тими кого не забрали і як як як …ще сотні як. Це жесть! Але є і те, що безцінно і важливіше за все інше. І це дає сили рухатись далі. Я знаю точно що разом з моїми колегами і колежанками ми врятували не одне життя! Адже маю безліч випадків, коли до початку нашої роботи в віськових з поля бою було втрачене бажання жити, а вже після — ми не одноразово чуємо: дякую, тепер я бачу сенс життя. Я ніколи не думав/думала що одна розмова може так мене змінити! Ви змінили мене, «це волшебство»? Я взагалі не дивився на цю подію так, під «таким кутом».. Що зі мною, я не плакав ніколи до цього, а тепер мені легше… Як ви це зробили? І ще сотні різних інсайтів , які є надзвичайно опорними для них в прийнятих рішеннях рухатись далі… Саме тому , запрошую в команду психологів/психотерапевтів,тих хто відчуває в собі сили і хоче бачити реальні результати своєї роботи. І ще, не бійтесь, в нас є супевізії і саме там ми «оживаємо» після усього що я писала вище. Бажаючі , пишіть в особисті повідомлення.