Статистика telegram channel - @long_telegram

«Користувачі WeChat пишуть вибачення від руки, щоб повернути свої заблоковані облікові записи»Рубрика «що відбувається, коли поєднати високі технології з махровим комунізмом» — із недавньої статті Rest of World:🗣 «У червні китайський студент у Каліфорнії згадав у WeChat табуйовану тему: кривавий розгром урядом протестів на площі Тяньаньмень у 1989 році. За кілька годин його акаунт забанили у WeChat, що відрізало його від можливості спілкуватися з сім’єю і друзями на батьківщині. Щоб відновити доступ до акаунту, Ерік [ім’я змінено для анонімності] був змушений написати листа із сердечними вибаченнями до Tencent, компанії-власника месенджера.“Я обіцяю не публікувати нічого у порушення законів і регуляцій, які захищають суспільну стабільність та бізнеси Tencent”, Ерік написав у листі на 500 знаків, якого згодом викинув у сміття. “Дякую Tencent за те, що надаєте нам таку чудову платформу для спілкування”».🗣 «WeChat є головним месенджером у Китаї. Жителі покладаються на свої акаунти у WeChat не лише для спілкування одне з одним, а й для замовлення їжі і таксі та для оплати за продукти. Під час пандемії COVID-19 люди використовують WeChat для входу в громадські місця — потрібно відсканувати призначений владою QR-код, щоб отримати доступ.Втрата акаунту WeChat означає відключення від соціальних мереж, цифрових гаманців і базових соціальних послуг. Однак все більше людей переживають цей спустошливий досвід — додаток регулярно блокує користувачів за різноманітні порушення: від розсилки спаму до критики уряду».

​​Вчора у США пройшли проміжні вибори — раз на два роки там переобирають повний склад Палати представників і третину сенаторів.Останні два роки влада була у Демократичної партії: президентом є демократ Джо Байден, і у демократів зараз більшість в обох палатах парламенту. (Хоча більшість досить невелика, тому особливо масштабних реформ вони провести не змогли).Фінальні результати проміжних виборів ще не відомі, але уже очевидно, що демократи показали значно кращий результат, ніж багато хто очікував. Попередньо виглядає, що у республіканців буде дуже невелика більшість у Палаті представників, а демократи збережуть невелику більшість у Сенаті (що може залежати від додаткового туру виборів до Сенату у Джорджії, який пройде через місяць).Чому це гарно для демократів? Бо партія президента традиційно показує погані результати на проміжних виборах, особливо коли в країні така висока інфляція, як зараз. Тож багато політичних оглядачів готувалися до «червоної хвилі», тобто розгромної перемоги республіканців. Але її не сталося.Чому республіканці показали гірший результат?Головних факторів ймовірно два:▪️ виборцям не сподобалося, що консервативна більшість у Верховному суді скасувала загальнаціональне право на аборти;▪️ непопулярним виявився антидемократичний стиль політики трампістського крила (скажімо, багато прихильників Трампа досі не визнають, що Байден виграв президентські вибори 2020 року) — саме трампісти здебільшого програли вибориЯк підсумував журналіст Метью Іглесіас, «виявляється, що люди не люблять, коли в них забирають їхні права, і що критична маса електорату не хоче, щоб їх представляли шахраї і заколотники».Для України це загалом хороші новини — більшість американського політичного істеблішменту підтримують щедру допомогу Україні, і лише трампістське крило Республіканської партії ставиться скептично до України. І саме вони програли на цих проміжних виборах найбільше.

Хто є найвпливовішою людиною світу? Як стверджують автори нового подкасту The Prince від The Economist, це китайський лідер Сі Цзіньпін. Він повністю контролює величезну організацію — стомільйону Комуністичну партію Китаю — яка у свою чергу управляє найбільшою країною світу. Сі Цзіньпін при владі уже десять років, і сьогодні у Китаї відкрився з’їзд партії: очікується, що він призначить Сі на новий термін на посаді генсека ЦК КПК. Третій п’ятирічний термін буде безпрецедентним у історії комуністичного Китаю після Мао — і він показує, наскільки Сі консолідував владу. Подкаст The Prince у восьми випусках розповідає про історію становлення Сі та основні теми його правління:📍 жорстка боротьба з корупцією, яка принесла йому популярність (і допомогла позбутися політичних суперників);📍 не менш сувора інтернет-цензура;📍 жорстокі репресії проти уйгурів у Синьцзяні;📍 протистояння із Заходом;📍 боротьба з ковідом.До речі, боротьба з ковідом при Сі для мене особливо цікава, бо вона показала усе найкраще та найгірше сучасного Китаю. На самому початку цензура заблокувала вчасне поширення інформації про вірус, що, можливо, й стало каталізатором пандемії. Згодом завдяки неймовірним технологічним досягненням Китаю вдалося взяти ковід під контроль — але ці ж інструменти дозволяють партії запровадити ще жорсткіший контроль над суспільством загалом. Тепер ідеологічна впертість китайського керівництва змушує їх покладатися на менш ефективні китайські вакцини замість кращих західних.Принагідно з подкасту можна дізнатися трохи цікавих і маловідомих фактів про Сі (хоча не так багато, бо державна цензура старанно оберігає його біографію) — наприклад, що в якийсь момент його дружина, відома китайська співачка Пен Ліюань, була значно відомішою за свого чоловіка; або що в юності його сім’я пережила репресії і нестачу їжі, що сильно вплинуло на світогляд Сі. Назва подкасту — алюзія як до походження Сі (його батько Сі Чжунсюнь був революціонером і високопосадовцем після перемоги комуністів, хоча згодом потрапив у немилість Мао), так і до «Державця» Макіавеллі.#раджу_послухати

Завжди цікаво спостерігати за тим, які нові слова поповнюють мову. Ось зараз великий американський сервіс Dictionary.com опублікував замітку про те, які нові слова вони додали до свого словника англійської цієї осені. Обрав для вас кілька цікавих прикладів.Додалося трохи термінів, пов’язаних з роботою — наприклад:✍️ OOO — out of office / не на робочому місці✍️ pawternity leave — коротка відпустка з догляду за домашнім улюбленцем: поєднання paternity leave (відпустка з догляду за дитиною) і paw (лапа)✍️ lavender ceiling — лавандова стеля; ліміт кар’єрного просування, з яким стикаються представники ЛГБТ-спільноти (за аналогією із glass ceiling для жінок)І, звичайно, слова зі сленгу, поп-культури і соцмереж:✍️ simp — сімп; людина, яка проявляє надмірну симпатію і увагу до іншої людини (найчастіше так говорять про хлопця, який занадто упадає перед дівчиною, з якою хоче переспати)✍️ at як дієслово — сперечатися з кимось, особливо у соцмережах (наприклад, “don’t at me”)✍️ shadow ban — тіньовий бан; «приховування публікації / публікацій в соціальних мережах модераторами платформи без повідомлення користувача, який опублікував їх, зазвичай у відповідь на порушення правил використання платформи».Приємний бонус: оновили написання понад 40 українських топонімів із російського написання на українське — навіть такі традиційно запущені випадки як Chornobyl та Odesa.

Хороший опис еволюції новинних медіа (на Заході) за останні кілька десятиліть у новій статті Бена Томпсона.🗣 «Газетам подобалося думати, що вони заробляють гроші, тому що люди покладаються на них заради новин, які готують їхні безстрашні репортери та працьовиті редактори. Не лише люди платили газетам безпосередньо, але й рекламодавці також були раді заплатити за привілей розміщення своєї продукції поруч із незрівнянною роботою журналістів. Інтернет показав фатальну похибку цього світогляду: те, що забезпечували газети, — це розповсюдження завдяки інфраструктурі як-то друкарні та [продавці газет].Після того, як інтернет знизив витрати на розповсюдження [контенту] до нуля, стали зрозумілими три істини: по-перше, “новини”, як тільки вони опубліковані, не зберігають економічної цінності. По-друге, газети втратили географічні монополії, а натомість конкурували з усіма виданнями по всьому світу. По-третє, рекламодавців цікавив не контент, а доступ до клієнтів.Колись редакційні матеріали та реклама були в одній зв’язці [bundle]. Потім інтернет роз’єднав журналістські матеріали і рекламу — та створив незліченні варіанти для [поширення] обох. Останнім кроком була міграція реклами на платформи, які надають прямий доступ до користувачів, залишаючи газети із великим охопленням і без можливості монетизувати його».Тобто інтернет роз’єднав зв’язок між створенням контенту та його дистрибуцією — завдяки цьому я можу опублікувати цю замітку майже миттєво, без потреби видрукувати її і доставити особисто кожному зі своїх 535 підписників.Це вступ, а основна теза статті — у тому, що зараз нас чекає наступне роз’єднання: штучний інтелект на кшталт генераторів зображень і текстів скоро роз’єднає зв’язок між народженням ідеї та її втіленням (“unbundle the creation of an idea and its substantiation”).

Якісна стаття The Ukrainians про Дарку Гусяк — зв'язкову Романа Шухевича, яка провела 25 років у радянських таборах.Попри всі складнощі війни, такі історії завжди показують, наскільки сьогодні Україні простіше боротися, ніж 80 років тому — коли у нас не було ні держави, ні міжнародного визнання.🗣 «Гусяки тримали велике господарство, а кімнати у своєму будинку здавали курортникам. Завдяки цьому, зауважує Дарка, усі троє доньок мали змогу навчатися. Юрій Пуківський, кандидат історичних наук та заступник головного редактора журналу «Локальна історія», зазначає, що родинна історія Дарії Гусяк підважує тиражований міф про те, що основу національного підпілля ОУН становили насамперед соціальні низи суспільства». 🗣 «До Мордовії приїхав суд із Москви, щоби мене звільнити, — розповідає Дарка. — За то вони шось вимагають. Я просто на той суд не пішла. Моя начальниця казилася і грозила, вмовляла і просила. Я вперлася. Як 23 відсиділа, то ше 2 відсиджу. То був дуже добрий крок з мого боку. Я мала спокій. Бо вони завше: “Ви — нам, а ми — вам”». 🗣 «Тяжко собі уявити життя людини, яка має лише те, в чому вбрана, і те, що тримає в своїх руках, а більше нічого немає: ні на хліб, ні на одяг, ні на що», — згадує Дарка.Дарка Гусяк померла лише на днях у віці 98 років, незадовго після виходу цього матеріалу.▪️ Читати статтю (~15 хвилин на прочитання)

​​Вікіпедія — це не лише популярна енциклопедія, а й джерело цікавих історій. На зустрічі у просторі "Цегла" у суботу, 6 серпня, о 14:00, Антон Процюк, адміністратор української Вікіпедії та головний євангеліст Вікіпедії в Україні, розповість деякі із захопливих історій про Вікіпедію — як міжнародних, так і зі свого досвіду.Зокрема: 📌як з’явилася ідея Вікіпедії — і чому вона зародилась із майже протилежної ідеї; як і коли Вікіпедія ставала інструментом для політичного протесту;📌чому велику частину шотландської Вікіпедії написав американський підліток, який не знає шотландської мови; чому першу статтю української Вікіпедії створили у Японії;📌як (не) стати адміністратором Вікіпедії у 15 років; яку роль Антон зіграв у президентських виборах 2014 року.🤔І головне — як і чому Антон видаляв статтю про Олексія Арестовича.Лекцію можна відвідати за вільний донат. Усі зібрані кошти підуть на підтримку жителів тимчасово окупованої Херсонщини. Також для тих, хто не перебуває у Києві ми організовуємо онлайн-трансляцію. Щоб отримати посилання на неї потрібно: 1) Задонатити будь-яку суму на спеціальну монобанку «Допомагаємо Херсону» https://send.monobank.ua/jar/2t415fo7izабо на карту «Приватбанк» 4149439315371801 (власник - Шатілов Є.В.);2) Заповнити гугл-форму https://forms.gle/XJEKMddyTGkv5wv77, прикріпивши скрін або квитанцію донату - напередодні лекції ми надішлемо вам лінк на онлайн-трансляцію. Якщо не вийде подивитись у конкретний час - за тим самим посиланням буде доступний запис.Більше буде у події в Фейсбуці.Допоможемо жителям Херсонщини дочекатись ЗСУ! До зустрічі!

🇧🇷 «Антиутопія Сан-Паулу»У Der Spiegel вийшов цікавий репортаж із Сан-Паулу. Із населенням у понад 22 мільйони людей Сан-Паулу — не лише найбільше місто Бразилії, а й четверте за населенням місто у світі і найбагатше місто у Південній Америці.Авторка статті змальовує його як антиутопію, місце двох світів — багатства, можливостей та найбільшого у світі флоту приватних гелікоптерів; бідності, безнадії та фавел із жахливими умовами життя.🗣 «Навряд чи знайдеться інше місце на планеті, де убогість і розкіш існують у такій страхітливій близькості одне до одного — де відчай бідних і пиха багатих стикаються так жорстоко. У Сан-Паулу живуть тисячі мультимільйонерів. Середня тривалість життя в багатому білому районі Піньейрос становить понад 80 років, а в найбідніших темношкірих кварталах — лише 58. Заможні жителі називають місто Нью-Йорком південної півкулі. Для тих, хто загруз у злиднях, місто є безжальним звіром, який загрожує поглинути їх будь-якої миті». Серед героїв статті:📍 казково багатий і трохи нарцисичний бізнесмен, власник найбільшої юридичної фірми на континенті;📍 архітекторка, яка виросла у міських нетрях Сан-Паулу і, замість того, щоб втекти від їх бідності, намагається зробити їх більш придатними до життя;📍 художник вуличного графіті (піксадор), який малює у важкодоступних місцях, часто на приватній території, як своєрідний протест проти нерівності. Раджу почитати — або принаймні порозглядати фотографії.▪️ Читати статтю (~4300 слів, ~20 хвилин на прочитання)