Кузьміна каже

❌ Слова, які псують фентезіДисклеймер: це суто суб'єктивна думка і стосується вона високого фентезі (події відбуваються у вигаданому світі)Вперше я подумала про такі слова, коли в прикольному високому фентезі натрапила на слово «стоїчно», а в цьому світі стоїків немає. І мені це одразу зіпсувало враження. Тому на що я зараз звертаю увагу:1️⃣ Релігійні, культурні та філософські контекстиНаприклад: мантри, молитви, ікони, медитації/медитативно, те саме стоїчно, навіть романтично може бути поза вайбом історії. 2️⃣ Контексти сучасної психологіїНаприклад: емоції, підсвідомість, емпатія, усвідомлення (простигосподи інсайти теж). Ці терміни увійшли у слововжиток відносно недавно, тому краще шукати аналоги на кшталт почуття, чуйність, тощо. 3️⃣ Специфічні терміни Наприклад: реакція, фокус/сфокусуватися, версія, інформаціяА ще я помічала в рукописах, з якими зараз працюю такі сучасні штуки як зарплата, пенсії, відпустки — тут краще пошукати якісь альтернативи або виправдати, чому з'явилися такі умови праці в такий історичний період.4️⃣ Їжа та напоїСпеції, овочі та фрукти дуже залежать від клімату і деякі звичні для нас можуть вважатися ласощами й рідкістю.Наприклад, моя історія починалася в холодній морській країні з того, що герою в обличчя прилетів помідор. Я швидко отямилася й замінила на рибину, бо помідор у такому кліматі має бути розкішшю. Кава, чай, какао також з’явилися досить пізно в умовно-європейському сеттингу 5️⃣ Дрібні побутові предмети, до яких ми звиклиНаприклад, посуд або столові прибори. Також варто перевіряти, коли що було винайдено — ми так з бетами перевіряли картонні коробки, фарбу для волосся, цукор у кубиках.

Лекція Олени Кузьміної і Анастасії Нікуліної "Що робити після дебюту: наступні кроки в професії"Дуже інформативно і насичено, мій вимкнений після ночі мозок далеко не все ловив, але короткі тези я намагалася накидати. Сподіваюсь, нічого не наплутала 🫠📌 Активність у соцмережах — важлива. Пости про атмосферу, тропи, на які книги схожа твоя книга тощо — все працює. 📌 Мерч — важливий. Окрім мерчу від видавництва можуть працювати також авторські бокси і для бета-рідерів, і для читачів, які купляють безпосередньо у автора тощо. 📌 Традиційні презентації у форматі діалогу модератора і автора працюють на початку, потім треба додавати щось зверху. Це може бути колаба з експертами (наприклад, якщо книга на соціальну тематику), лекції, навіть — вечірки, невеликі шоу-елементи тощо. Все, що запам'ятається і створить картинку. 📌 Варто працювати з іншими авторами. Самому складніше. Спільні події, презентації тощо — класно. Але треба обирати авторів, з якими є спільні точки дотику, цінності. 📌 Ваша книжка не "для всіх". Треба чітко знати свою аудиторію і працювати на неї, її мовою, її каналами. 📌 Книжкові клуби працюють добре. У нас є книжкові клуби, які читають саме українських авторів, наприклад, клуби "Своєї полиці".📌 До попереднього: дуже гарно Анастасія Нікуліна зазначила, що на всілякі питання блогерів типу "Що радите прочитати?" або "Які читацькі плани?" намагається називати українських авторів, бо зарубіжних все одно назвуть. 📌 Призи і конкурси. Слизька доріжка, але можна пробувати. Гарно працюють розіграші за фото, за відео розпаковок тощо. Краще дарувати мерч, а не книги, бо це теж те, що пофоткають, потегають. Особливо добре працює реклама з розіграшами в телеграм-каналах.📌 Рівень, який ти не можеш пропушити, але який дуже класний і про який можна мріяти: фанфіки, фандом.📌 Короті висновки від Анастасії Нікуліної. Якісний звук і картинка важливі. До презентацій треба готуватись. Треба говорити однією мовою з читачем і слухачем.📌 Короткі висновки від Олени Кузьміної.Присутність онлайн важливіша, ніж офлайн. Краще витрачати гроші на рекламу і таргет, ніж на мерч (принаймні спочатку).

Цікаве відео про 4 типи письменників і письменниць📌 The 4 Types of Writers (and Which One Actually Makes $$$)1️⃣ Митець — ним керує глибока любов до мистецтва письма. Форма переважає над сюжетом, експериментує, виходить за межі жанрів. Найвідоміший представник: Джеймс Джойс. Вся «висока полиця», книжки, які отримують премії та входять в історію. 2️⃣ Продюсер — знає, як розказати захопливу історію. Має формулу й повторює її знову й знову, створюючи багато текстів. Тут очільники списків бестселерів усього на світі. Приклади: Агата Крісті, Стівен Кінг, Джеймс Паттерсон.3️⃣ Психолог — автор, який найбільше дбає про людей, яких пише. Пірнає глибоко в психологію своїх персонажів і створює образи, які залишаються з читачами надовго після завершення книжки. Приклади: Джейн Остін, Донна Тартт, Саллі Руні.4️⃣ Візіонер — їхні книжки про велику ідею. Вони змушують поставити під питання базові принципи, за якими живе суспільство.Книжки, за якими в школах пишуть твори, й дискутують у книжкових клубах. Приклади: Джордж Орвелл, Маргарет Етвуд. Звісно, мало хто представляє чисто якийсь один тип. Я, мабуть, найбільше б хотіла бути психологом, але при тому мені не подобаються тексти Донни Тартт і тим паче Саллі Руні. Амбіцій на митця чи візіонера не маю точно. А ви до кого тяжієте з цих чотирьох типів?

Ви не вважаєте, що ввічливо й виховано було б відмовитися від премії? Зважаючи на ваш вік видається, що ви пишете лише для премій Таке питання вчора поставили авторкам на нашій дискусії про вплив літературних премій. І це тааак промовисто й так специфічно. Мені важко уявити ще бодай якусь професію, в який тебе соромлять за амбіції чи бажання реалізуватися. У тому ж дизайні, наприклад, абсолютно нормально робити кейси під умовний Red Dot чи Каннських левів. Є агенції, в яких твоя зп залежить від кількості премій, які беруть твої кейси, є зрештою медальки, які роздає платформа для викладки портфоліо і про які мріють буквально всі. І ніхто не вважає невихованим цього прагнути. Незалежно від віку. У мене є теорія, що в будь-які професії є три фактори, перетин яких робить тебе щасливим: гроші, реалізація та задоволення від процесу. В ідеалі мати всі три, два теж буде добре, а для старту варто шукати бодай чогось одного. Так от дуже сумно, що в письмі наче «прийнято» триматися суто за задоволення від процесу, а говорити про гроші та реалізацію — це вже щось невиховане. Сьогодні на Книжковій країні о 13:30 в шатрі подій будемо говорити про скептицизм до українських авторів та авторок, продовжу цю думку. До зустрічі❤️‍🔥

Як не плакати над обкладинкою своєї книжкиПродовжую думати про коментар з тредс про те, що інші автори плачуть над своїми обкладинками, тому вирішила зібрати свій досвід у покрокову схему.1️⃣ Дослідження Вивчаємо книжки вашого видавництва: як свого жанру, так і інші, як перекладні, так і колег. Визначаємо, які дуже подобаються, які категорично ні. Додатково моніторимо відгуки, особливо за хештегом з назвою книжки в інсті: люди часто діляться враженнями від обкладинки в тому числі. Звіряємо свої вподобання з реакцією читачів і читачок. Знаходимо авторів і авторок обкладинок, які вам сподобалися.Шукаємо їхні портфоліо: Instagram, Behance, Dribbble, Art Station. Переконуємося, що стиль вам точно подобається. 2️⃣ Визначаємо ключову емоцію Це стандартна частина брифу на дизайн: що має відчути споживач. Для книжки це може бути важкувато, але спробуйте. 3️⃣ Збираємо референси — приклади дизайну:Pinterest Good Reads — зручно бачити топи у своєму жанрі, наприкладОпитайте знайомих — я попросила 3 подруг-письменниць і одну подругу креативну директорку зібрати мені свої топи й антитопи. І також робила допис тут, щоб охопити максимально широко. ⬇️СтруктуруємоЩо спільного в цих прикладах? Чи можна їх об’єднати в якісь концепції? 4️⃣ Вибираємо кольорову гаммуМоніторимо, що виходило у вашому видавництві та ваших піджанрах. Якщо, наприклад, поспіль йшло багато темних обкладинок, подумайте про щось інше. Особливо звертайте увагу на те, що анонсовано, але ще не вийшло. Натхнення для кольорових схем можна брати тутhttps://www.design-seeds.com/https://www.canva.com/colors/color-palettes/ — тут шукати по кольоруПошук по кольору на Behancehttps://www.behance.net/search/projects?color_hex=7BF4935️⃣ Прописуємо ТЗЯкщо ви хочете людей на обкладинці, зберіть приклади (фото та/або інші ілюстрації) для зачіски, одягу, аксесуарів, статури, пози, виразу обличчя. Можна навіть сфоткати себе, щоб переконатися, що поза ок. Якщо ви хочете символи — зробіть перелік обʼєктів, які важливі для сюжету (це ж потім може стати в нагоді для зрізу).А далі — молимося😅 Тому що навіть якщо зробити всі ці кроки, немає гарантій, що ваше бачення буде збігатися з баченням видавництва. І це нормально. Вони продають книжки довше й знають про ринок більше. Готуйтеся бути гнучкими й шукати компроміси.

А от мене туди не запрошують, написав пан у тредс під моїм графіком на «Книжковій країні». Знову засмутилася й вирішила зробити з цього лонгрід. Можна скоро рубрику заводити.По-перше, події це моя робота. Уже 2 роки вагома частина моїх задач як кураторки «Своєї полиці» — це літературні події. Я моніторю ринок (наш та за можливості англомовні), генерую формати й теми, підбираю спікерів та спікерок, комунікую з ними й модерую події на фестах та книгарнях.Що впливає на запрошення:✅ Експертність чи бодай дотичність до теми події ✅ Аудиторія ✅ Помітність виданих книжок, частота їх виходу та наявність у продажі ✅ Коректність у спілкуванні онлайн і офлайн ✅ Частота участі в наших інших подіяхТакож у нас є окремо формати з відкритою участю, хто з учасників та учасниць проєкту швидше зголоситься, тих і запрошуємо. Це дозволяє створити простір для більшої кількості колег. По-друге, як авторка я бачу іншу сторону. Є невелика група помітних імен, а решті колег варто хапатися за будь-які можливості. Наприклад, на свою першу подію на фесті я потрапила, бо відомий автор захворів і потрібен був хтось, щоб швидко замінити.На більшість презентацій своїх книжок в інших містах я їздила за власний кошт. Модераторів та модераторок часто шукала сама. Пропонувала дискусії більш відомим колегам. Було багато сумного: відмови, різкі відповіді, ще більш різкі оцінки своєї діяльності, автограф-сесії, на яких я сиділа й спостерігала порожнечу, а в голові грало “Hello darkness my old friend”.Я три роки намагаюся побудувати письменницьку карʼєру. Так, я вже іноді отримую запрошення на події, але частіше в ролі модераторки, а не авторки. Ціную кожне й наполегливо працюю, щоб покращити ситуацію. Підсумовуючи: карʼєра автора чи авторки в Україні потребує багатьох зусиль у дуже багатьох сферах. І чим раніше прийде це усвідомлення, тим легше буде далі працювати.#Кузьміна_працює

❓Чи може видавництво змусити змінити назву?Розмова в коментарях наштовхнула мене на ідею допису.Однозначно — так. Але я би не використовувала тут слово «змусити». Змінити. Я виходжу з тези, що видавництво апріорі краще за мене знає, як продати мій текст. Тому привчаю себе до думки, що треба бути гнучкою.Дебютний роман я запропонувала видавництву під назвою «Пані Рея та Мінотавр». Насправді, вона мені подобалася і, як на мене, пояснювала, який вибір зробив головний герой у фіналі. Але видавництво попросили змінити назву, бо «Пані Рея та Мінотавр» нагадувала їм конструкцію «Гаррі Поттер і що-завгодно», а це ризики, що роман опиниться в дитячому відділі книгарні. Плюс, редактор сказав, що не бачить ніякого зв'язку між назвою й фіналом. Я шукала нову назву досить довго, допоки мене не осяяло, що більшість антиутопій називається на честь проєктів, в яких герої беруть участь: «Гра в кальмара», «Гра короля», «Королівська битва», ті самі «Голодні ігри». Тому винесли в назву «Проєкт ”Лабіринт”». Трилогія над якою я зараз працюю мала бути на старті дилогією і я придумала їй робочу назву «Північ-Південь» для першої частини і «Південь-Північ» для другої. Чим це погані назви? Та усім. По-перше, вже є декілька книжок з такою назвою в інших жанрах. По-друге, назви супер-абстрактні й не дають ніякої емоційної прив’язки, не допомагають з позиціонуванням, зрештою, не запам’ятовуються. Нові назви, які я запропонувала, базують на специфічній лайці, яку використовують у цьому всесвіті. Тому я дуже сподіваюся, що ми незабаром це все погодимо і я зможу поділитися.

Якщо ви нічого не знаєте про редагування, подивіться це відео:📌 Editor Fixes Common Prose MistakesЗнайшла канал прекрасної редакторки, яка не тільки структурує свій досвід, але й наводить дуже класні приклади. Так, вони англійською, не все ляже в наш контекст, але загалом — супер помічні штуки. Більшість помилок, які править редактор чи редакторка, не пов'язані з якимись складними знаннями. Можна прищепити собі малесенькі письменницькі звички й уникати цих помилок надалі1️⃣ Початок речення = прийменник + дієслово❌ Я помітив❌ Вона почула❌ Він усвідомивТака повторювана конструкція посилює прірву між читачем і герсонажем. Не дозволяє прожити його досвід, а лише констатує — сталося отаке. Часто цю конструкцію називають слова-фільтри, бо вони наче встановлюють фільтр між читачем і персонажами. ❓Як замінити — змінювати підмети. Я побачив, як жінка сіла за його столик ➡️ Жінка сіла за його столикЯ усвідомила, що вони вже знайомі ➡️ Можливо, вони вже бачилисяВ оригіналі там так:I realized they must have known each other already ➡️ Have they met before?Мені здається, що в нас менш притаманні конструкції з питанням, тому замінила на вставне слово «можливо». Можливо, це не найкращий варіант, але. Вправа, щоб уникати цієї помилки:✅ Взяти будь-який абзац свого тексту✅ Виділити слова-фільтри✅ Видалити щонайменше половину2️⃣ Довжина реченьДовжина речень впливає на пейсінг/темпоритм, але авторки та автори схильні застрягати на безпечних реченнях середньої довжини. Завдяки зміні довжини речень можна підкреслювати контраст між поівльною емоційною сценою та динамічною сценою з високими ставками. Щоб переписати сцену, спершу треба подумати, яку емоцію вона має викликати. 3️⃣ Вміст реченьНе тільки дії. Читачам цікаві почуття, спогади, рефлексії. Що можна додати, щоб текст не виглядав як сценарій:✅ Сенсорні описи (що довкола, як пахне, як відчувається)✅ Рефлексії персонажа✅ Риторичні питання (як на мене, не дуже притаманно українській мові, але)✅ Передісторії (якщо доречно)Про письмо можна думати як роботу з шарами, дії — це мінімальний верхній шар, усе решта додає глибини. У відео ще є конкретні приклади текстів до кожної помилки, але вони величенькі, я полінувалася перекладати. Подивіться, вони класні (лексика не складна).#Кузьміна_нотує

Дочитала «Світанок перед Жнивами», враження — та й таке. Я дуже її хотіла, побігла прямо з поїзда в книгарню. Можливо, мала завеликі очікування. Оригінальну трилогію я не читала, тільки «Балладу», і вона мені зайшла. Видалася глибокою й щемкою, та й любовна лінія втрапила в усі мої вподобання. Події розвивалися плавно, усім драмам вистачило «екранного часу». Тут мені як раз і забракло глибини й плавності.Перша половина історії, як на мене, класна. Поволі окреслюються характери, ставки, зв'язки, починаєш співпереживати. А потім — вжух — і вже всі вмерли.З того моменту, як почалися Ігри, мені перестало бути цікаво. Я довго рефлексувала, чому. Думаю, бо ключові події залишилися за кадром. Бійня, смерті персонажів, важливі зміни. Я розумію, що для сюжету протагоніст мав бути одинаком, і що з обмеженим оповідачем усе поза межами його фокусу не покажеш. І це проблема, з якою я зараз борюся у власному рукописі. Але було дуже сумно дізнаватися долю цікавих персонажів просто через вечірні звіти про полеглих або з 1-2 речення вцілілих.Головне зростання Мейсілі пройшло за кадром, Геймітч зустрівся з нею вже після всіх її змін. І це наче якась інша персонажка. Ампер загинув практично за кадром і взаємодії в них з Геймітчем було обмаль. Я би хотіла, наприклад, побачити, як Геймітч рятує малого з Бійні, кинувши решту своїх підопічних, це було б цікавіше. А після Ігор події взагалі понеслися. Решта смертей відбулася дуже швидко й якось, за моїми відчуттями, для галочки. Дуже не вистачило простору для дій Мегз і Вайрес, особливо для Вайрес, бо вона дуже цікава. Підсумовуючи — це цікава й сумна історія, але за відчуттями дуже розбалансована. Хотілося б знайти час і прочитати оригінальну трилогії, тоді, можливо, в мене зміниться думка. #Кузьміна_читає

Нещодавно мала з подругою дуже цікаву розмову про письмо.Я останній час дуже сфокусована на «твердих» знаннях і навичках, мені весь час здається, що я чогось критичного важливого ще не знаю про сюжет, персонажів, світобудову, редагування. І що треба за будь-яку ціну закривати ці прогалини.Подруга ж багато казала про щось невловиме, емоційне, про відчуття від тексту, яке все одно поза межами «твердих» навичок.І ми дійшли до мого колосального страху вивчити зрештою все-все-все, але це саме емоційне втратити назавжди. На цьому можна й завершувати писати.Уже багато місяців, працюючи над рукописом другої частини трилогії, я не відчувала цього невловимого, емоційного. Не відчувала радості ані в процесі письма, ані після. Бачила тільки помилки, які доведеться правити на редагуванні.І ось я чотири дні у відпустці. Вчора й сьогодні я пишу. Знову повернулася в той стан марення, коли майже весь день день подумки в тексті, перед очима сцени, персонажі говорять до мене. Я знову це відчула. Радість. Те саме невловиме. Згадала, заради чого взагалі починала цю історію. Згадала, як сильно люблю своїх персонажів (і як сильно вони мають страждати).Виявилося, що треба просто виспатися й бодай кілька днів не займатися роботою.