Кузьміна каже

#рецензія на «Батьковбивця» — Олена Кузьміна Vivat🌟🌷Фрейрці — порядні, виховані (насправді зверхні й манірні) — вважають тінерійців розпусними магами й невігласами, а все ж мають із ними спільного ворога, тому змушені об'єднати зусилля шляхом політичного шлюбу. Роль "щасливої" нареченої дістається молодшій принцесі Маріт; її брат Емріс, який чи то вбив, чи то не вбивав їхнього батька, живе віддалено і настільки розгублений, що переплутав дні й вирушає їй навздогін, щоб попрощатися. Отут усе й летить шкереберть.🌷Якщо коротко, то сюжет історії — це буквально "Говорить Україна" в глобальних масштабах вигаданого всесвіту без опції терапії.Політичних інтриг багато, світ детальний і цікавий, магія автентична, але саме персонажі рухають сюжет.🌷Емріс — такий герой, про якого складають пісні.Тобто буквально: "суцільна вада, соціальна провина", такий бідося, що обняти й плакати — саме це дуже подобається, вкрай не вистачає отакого типу ЧГГ.На нього вішають ярлик батьковбивці, навіть не розбираючись, він добровільно відправляє себе за це в Глуш; половина країни хоче бачити його мертвим, а інша — просто дивиться скоса, хоча його провина й не доведена — такий собі батьковбивця Шредінгера.🌷Маріт постійно живе із відчуттям меншовартості: інші красивіші/важливіші/розумніші, й навіть шлюб із султаном їй дістався тому, що старша сестра вирішила свою долю самостійно, а от меншій уже зась. Вона не намагається бути найрозумнішою, не вривається в сюжет із азартом і запалом усіх перевершити, а радше просувається текстом, як живе втілення мему "госпади дапамажи". Теж така бідося, що за неї хочеться вболівати просто тому, що хтось же має.🌷Джул — до нього як до людини можна ставитися по-різному, але як персонаж він дуже живий і цікавий. Цей вже не бідося, цей — справжня халепа, і одразу з першої сцени з ним зрозуміло, що просто не буде. На цьому етапі я готова платити гроші за його pov.🌷Ще цікаво спостерігати, як підкреслена тема упереджень, і ми разом із героями поступово розуміємо наскільки це викривлений погляд щодо обох сторін, що реальність набагато складніша за страшилки про тінерійців і як поступово втрачаються ілюзії щодо вищості одного народу над іншим.🌷Оскільки "Батьковбивця" перша частина серії, то поки маємо лише загальну характеристику політичної складової, а також купу розставлених гачків (на мою біду — працюють бездоганно, бурчить про кліфхенгери).Поняття не маю, куди нас це в результаті приведе, бо герої діють хаотично і непередбачувано, але дуже кайфонула, просто спостерігаючи за ними без будь-якого шансу щось спрогнозувати. Гарно, ненав'язливо, розмірено прописаний процес прийняття орієнтації, а за ЦЕЙ любовний трикутник Олена точно винна мені за терапію.🌷Отож — чудовий початок пригодницько-політичного циклу зі складними персонажами, своєрідною магією, культурним конфліктом, сімейними та особистими секретами й, авжеж, класним гумором і матюками🤭.З нетерпінням чекатиму другу частину, дуже вже хочеться дізнатись How I meet your sultan😏🌷 Міністерство Читацьких Справ 📖

Я боюся книжкових клубів 🙈З одного боку, потрапити за своєю жанровою книжкою до клубу — це велика цінність. Бо я бачу тенденцію, що частіше обирають до обговорення перекладну літературу або нашу довкола високополичну. З другого, ризик. Бо не всі учасники/ці клубу хотіли б читати твою, тож, вона зайняла простір. Не всі цільова. А ще в мене були дуже непрості досвіди. На перший онлайн-клуб за «Лабіринтом» додався специфічний пан, який у чаті розносив усе ще до зустрічі: від стилю, яким не можна писати, до сенсів. Я все це бачила, бо чат попросили створити мене. На зустріч він теж прийшов. Було важко. Гостя іншого книжкового клубу так розносила історію, що офігіла і я, і як мені здалося, ведучий. Я не знала, що казати, бо якщо мене запросили на обговорення, то я би мала щось казати? Тут не спрацює сакральне «не реагуй на відгуки». Ще на одному клубі гість дуже довго й емоційно розказував, який мій персонаж жахливий, стягнути це на зустрічі наживо було важко. Я дуже перестрашена після цього всього. Та і загалом не те щоби смілива людина. Але в травні в мене стався чудовий клуб з Деєю, сонячні учасниці якого відтерапевтували всі мої страхи. Сьогодні, завтра й наступної неділі мене чекають ще 3 обговорення і вже не так страшно🥹

#я_читаюОлена Кузьміна, «Батьковбивця»Я з нетерпінням чекала виходу цієї книги, бо те, як Олена розповідала про роботу над нею, не могло не зацікавити. Хоча б із письменницької точки зору, не кажучи вже про вимогливий інтерес читачки.Скоріш за все, ви вже бачили багато відгуків, обговорень, а можливо, вже прочитали цю книгу або тільки плануєте. Але мені здається, що відгуків багато не буває.Отож, у цій книзі на вас чекає політичне фентезі та детально продуманий світ. Мушу зізнатися, що після неї я стала значно уважніше ставитися саме до політичної складової в інших фентезійних романах.І що особливо сподобалося — політика тут не існує сама по собі. Вона впливає на героїв, їхні рішення, стосунки та навіть уявлення про те, хто є другом, а хто ворогом. Часом персонажі змушені переглядати речі, у які вірили все життя, і спостерігати за цим було неймовірно цікаво.Маємо чудовий гумор, який прекрасно вплітається поміж серйозними та часом драматичними сценами. До речі, назви глав — це те, що варто окремо відзначити. Вони точно викличуть усмішку й лагідно, але наполегливо запросять вас читати далі.Мені дуже сподобалися персонажі. Вони всі багатогранні та мають власну глибоку історію. З травмами, характерними рисами, прагненнями та особливостями.Особливо цінним для мене було те, що я майже ніколи не могла наперед передбачити, як поведеться той чи інший герой. Що він скаже, який вибір зробить і на чий бік стане. Цікаво читати історію, коли персонажі відчуваються живими людьми, а не набором знайомих тропів.Тут ви знайдете і справжню дружбу, і кохання, і злість, і втрати. Але при цьому історія залишає по собі напрочуд теплий післясмак. Якусь дивну прив’язаність до персонажів і бажання провести з ними ще трохи часу.Ще одна річ, за яку я люблю добре фентезі: воно дозволяє говорити про дуже людські речі через вигадані світи. Про упередження й відповідальність, про владу й вибір, про дружбу та вірність своїм переконанням. І ця книга, як на мене, чудово з цим справляється.Після останньої сторінки мені хотілося дізнатися ще більше про його мешканців, про їхнє майбутнє і про те, куди приведе їх ця історія далі.

Почали вчора з друзями новий ДнД кампейн 🎲І я вирішила прописати арку персонажки п'ятьма елементами, як вчила прекрасна Олена на своєму практикумі, Привид, Брехня, Бажання, Потреба, Правда, щоб орієнтуватися який має бути ролплей. 🩸Привид (травматична подія в минулому) — в моєму випадку це смерть та обернення на дампіра 😬, в результаті зради аристократа, за якого мала вийти персонажка для укріплення політичного союзу.⚔️ Брехня — аристократія, закони, висока мораль — це найбільша брехня. Нічого шляхетного не існує, світ лише брудна бойня (в цьому власне вдалося вкоренитися вчора не першій сесії 😔) 👏Бажання — максимально відсторонитися від світу, політичних інтриг та близьких стосунків. Знищувати та руйнувати все що стає на цьому шляху. ♥️ Потреба (справжня) — дозволити собі довіритися сопартійцям, щоб через цей досвід здобути оточення, яке буде сприймати її не як інструмент для своїх цілей, а як справжню подругу. ❤️Правда — тісні зв'язки, вірність і любов існують, але вони народжуються не в ідеальних палацах, а в спільних бідах та пройдених складнощах.Звичайно, успішність цієї арки визначатиме рандом дайсів, проте в мене точно є курс дій та відіграш. Ще жоден практикум Олени не пройшов дарма, і як бачите використовувати все це не обов'язково тільки в письменництві. Тому щиро рекомендую новий практикум (тепер ще зі зворотнім зв'язком) 🧐

Зібралася з силами й мчу до вас з анонсом нового практикуму. ❤️ 30 червня (вівторок) о 19:00 я проведу новий практикум онлайн.Ми з вами зустрінемося для аналізу «Чортів» Джо Аберкромбі та розберемо книжку за 3х актною структурою, арками персонажів і зафіналимо все синопсисом.Основна мета практикуму — закріпити все, що ми розбирали на попередніх. Також до розбору буде коротка лекційна частина з порадами, прикладами й розбором найчастіших помилок у роботі з 3х-актною структурою, арками й синопсисами. На цьому практикумі вперше буде 2 формати участі1️⃣ 20 місць зі зворотнім зв'язком, 2 групиЯ планувала зробити лише 10 місць, але їх усі розібрали вчора учасники та учасниці попередніх практикумів. Тому я додала ще одну групу, розбір домашок якої буде 1 липня, також о 19:00 онлайн.✅ Ви підготуєте домашні завдання (синопсис, аналіз сюжету за 3х актною структурою та мінімум одну арку персонажів «Чортів») до 12:00 29 червня включно ✅ На практикумі я розберу всі ваші роботи та дам фідбек (також ви отримаєте фідбек у коментарях до ваших робіт)✅ Шаблони для роботи з усіма видами завдань ✅ Додаткові матеріали та маленькі завдання в окремому чатіА ще для обох груп буде маленький секретний бонус.ВартістьДо 12:00 29 червня — 550 грнПісля 650 грн2️⃣ Місця без зворотного зв'язку ✅ Участь у практикумі онлайн (крім можливості подати завдання на розбір) ✅ Всі матеріали (презентацію з порадами, шаблони, записи зустрічей) ✅ Зможете послухати розбір домашніх завдань та поставити свої запитання в кінці практикумуВартість До 12:00 29 червня — 350 грнПісля 400 грнПрактикум пройде за підтримки видавництво «Небо», тому всі учасники отримають промокод на знижку 15% на покупку «Чортів» на сайті видавництваДолучитися за найкращою ціною можна за посиланням⬇️https://secure.wayforpay.com/payment/s0acdc8f07535

Цього тижня на зустрічі з Textoria розказувала, що в свої картки персонажів я часто додаю 3 аспекти: архетип, соціотип та аркан Таро. Усе це я роблю чисто по фану, щоб самій було веселіше далі вигадувати. На зустрічі ми зачепилися за питання архетипів — я оперую тут не Воґлерівськими, а 12-тьма архетипами Юнга, спираючись на те, як їх використовують в брендингу. Навіть робили лекцію для дизайнерів та дизайнерок про це (за часів динозаврів, коли ще активно займалася своєю онлайн-школою).Пообіцяла на зустрічі трошки корисних посилань для тих, кому цікава ця тема:📌 тут стаття з поясненням, що то взагалі за таке📌 тут багато прикладів з брендингу й навіть є тести на правильне розуміння архетипів📌 а тут можна пройти тест і визначити власний архетипА якщо вам цікаво, що там по персонажам «Батьковбивці», то🐰 Емріс — Мудрець+Шукач, Робесп'єр, Відлюдник👑 Маріт — на старті Невинний (принаймні, так я задумувала, але персонажка дуже швидко сильно трансформувалася, а в кого не скажу, бо спойлери), простигосподи-єсєнін, Місяць🍑 Джул — Коханець+Бунтар, Наполеон, Башта🫦 Сааді — Творець, Джек, Сонце

#ящірка_читає Дочитала! Навіть швидше, ніж думала! Й одразу скажу, що це тверда 5️⃣ з 5️⃣. Як мінімум, за нестандартність світобудови, але про неї вже багато говорено, тож не зупинятимуся надовго. Але це було свіжо й круто на фоні засилля фейрі й такого іншого. Підемо по персонажах.Емріс. Це моя золота дитина й бідося, за образу якої я буду зносити кабіни. Це дитя булили й чмирили все його життя, й воно, бідне, світу білого не бачило, бо його батя, бачте, вирішив дуже по-тупому здохнути. Він дуже розумний і начитаний, але разом із тим настільки по-милому наївний, як оте цуценя корґі, на яке неможливо ображатися, навіть якщо воно щось творить. Маріт. Старша сестра Емріса, яка теж світу не знає, але по-іншому. Як на мене, вона свідомо відгороджувала себе від людей і країни, в якій живе, закопавшись у любовні романи. Вона така ж інфантильна, як і її брат, але якщо Емріс - це мале дурне котеня, то Маріт хотілося в'ї..стукнути. Дуже бісило, що вона майже до самого кінця книги вважала, ніби їй усі винні1/2

Олена Кузьміна «Батьковбивця»Я чекала легку динамічну історію з купою пригод — я її отримала. А ще:✨Багато жартиків — місцями незграбних, місцями недолугих, але все одно смішних.✨Героїв не пристосованих до життя — бо по суті вони росли в ізоляції від реального світу, через що і принц, і принцеса з кожним своїм рішенням влипають в ще більші халепи. ✨Таємничу Глуш — її загадка зараз цікавить мене найбільше. Вона та степовики.✨Джула. Очевидно, що він ще той гівнюк, але гівнюк з харизмою. Взагалі в якийсь момент я думала, що він і є той султан, просто під прикриттям 😅 ✨Класну хімію між персонажами. Читається легко, швидко та ідеально підходить щоб відволіктись. Мені сподобалось майже все, окрім фіналу. По факту він відсутній — а я не люблю коли книга просто обривається. Ми прийшли з точки А в точку Б і наче завмерли ногою на порозі та стоїмо чекаємо.Так, це перша частина трилогії, зрозуміло, що далі буде ще багато всього, але мені не вистачило якоїсь закритої арки в рамках першої частини. Сподіваюсь, що «Брехуху» довго чекати не доведеться і вже скоро можна буде зробити той крок за поріг. #відгук | 🐉 Книжкова Драконка

Прочитала за день це захопливе та з гумором пригодницьке фентезі, бо мені було так цікаво, куди ще може завести мене ця історія😈«Батьковбивця»Олена Кузьміна Віват #джульєтка_відгук Фрейрці високої про себе думки й зверхньо ставляться до своїх сусідів-тінерійців, яких вважають зухвалими дикунами та спокусниками. Та не все так просто😁Головні персонажі, принц Емріс і принцеса Маріт, — нетипові герої, неідеальні й трішки аутсайдери, що робить їх більш реалістичними.Це як нове дихання, бо в кожному фентезі завжди є обрані, які можуть все, і яким море по коліна. Я таке не люблю й мені більше імпонує, коли герої своїми силами всього добиваються, потихеньку трансформуються, стають сильнішими й сміливішими💪Тут якраз все це є, що я так люблю й ціную🔥Реалістичні й неідеальні герої, які жили в рожевих окулярах в себе вдома і всієї картини не бачили. У них часто щось не виходить, вони роблять помилки. Тут стільки курйозних ситуацій — я заливалася на всю😂Герої поступово бачать, як все працює у світі й за межами їхньої держави, бо були зашорені. Мені такі реалістичні й неідеальні герої дуже імпонують і я хотіла їх більше бачити в книгах.Емріс — вихований джентельмен, принц Фрейрі, скромний добряк, помішаний на картографії, географії, науці, книгах (наша бусінка). Такий добрий, що ще цілий рік перейматиметься, що комусь наступив на ногу😁Вбивав чи не вбивав?Читайте — й зрозумієте все самі😈Мені Емріс ще на обкладинці сподобався, схожий на Темліна з «Двір шипів і троянд», який мені норм, і нагадує принца Адама з улюбленої «Красуні й Чудовиська»😍Радію, що такі гарні й естетичні оформлення в наших авторок😍Маріт — розніжена принцеса, сестра Емріса, на яку вчиняють замах, і тут все йде не за планом і починають пригоди героїв, які жили весь час в рожевих окулярах, і пора їх знімати нарешті.Сааді — моя крашиха, така класна, смілива, сильна, запальна, зухвала, яка завжди знайде вихід з ситуації🔥Оригінальний світоустрій й історія про Глуш — ух, як закручено😱Легко читається і заходить як в суху землю🔥Фраза «подивитися на зорі» заграла новими сенсами😈Є квір лінія й бісексуальні чоловіки😈Мене так дивує, і я не розумію, чому всі так одразу довіряють Джулу й закохуються у нього? Він мені одразу підозрілий тип і ред флег, який поматросить і кине, або взагалі це все його підступний план😅Тут є унікальна корисна копалина рьокке😈Фраза, яка мене порвала і точно стане мемом:Ще не їбалися, а вже заїбалися😆 Описує наше життя😁 Любовні пригоди героїв закрутилися не на жарт, і у мене вже теорії є😁Класно, що на форзаці є мапа всесвіту, а вкінці — словник та генеалогічне дерево династій🔥Кожен розділ книги називається по-особливому — люблю таке🔥⭐️4,5/5 Чекаю продовження і цікаво, що буде далі в серії «Змієві діти»😈Усім швиденько читати😎Зворушлива подяка вкінці мене так розчулила🥹А за слова колишнього — хочеться обійняти Олену і сказати: ви змогли, і хай він викусить💪Читали «Батьковбивцю» чи плануєте?)

Спостерігаю цікавий парадокс на книжковому ринку.Ключовий аргумент майже в усіх гострих дискусіях — «кожен має право висловити свою думку». Але водночас є категорія, якій думку — практично будь-яку — висловлювати умовно заборонено.І це автори та значно більшою мірою авторки.Якщо ти жартуєш — це цькування. Якщо ти ділишся емоціями, кажеш, що тобі сумно, боляче, страшно, зрештою, що ти злишся — ти не вмієш сприймати критику.Якщо відповідаєш з якимись аргументами — це неадекват, який бігає за читачами. До прикладу, я бачила відгук, в якому констатували «бракує такого-то опису», авторка подякувала за відгук і зауважила, що такий опис є там-то й там-то. І далі отримала хвилю негативу, бо не можна доводити читачам протилежну думку, коли вони вже мають сформовану позицію.Якщо просиш не відмічати в негативних відгуках, не відповідаєш негатив у приватних, загалом намагаєшся не реагувати — ти не хочеш аналізувати відгуки, вчитися й рости над собою.Якщо блокуєш когось — це теж привід для обурення.Я щиро не розумію, чому в публічному просторі масово толерується грубе й некоректне спілкування. Чому поняття професійної етики й коректності публічних висловлювань не піднімається взагалі або обговорюється дуже точково.Тому для себе я поки що бачу один-єдиний вихід — уникати будь-яких просторів, де толерується усе це, і створювати власні.