Кузьміна каже

Я ніколи не любила любовні трикутники й тим паче не збиралася їх писати. Мене дратувала класична комбінація дуже хорошої пані, її очевидного поганого залицяльника та очевидного хорошого залицяльника (найімовірніше — брюнета). І завжди ясно, хто gets the girl, а хто вовтузиться в сюжеті суто як інструмент для створення перешкод. Тому коли моя власна персонажка з ноги залетіла в іншу любовну лінію й заявила, що їй туди треба, я була шокована. Так і не змогла її переконати не лізти в трикутник. І поволі ця драма стала моєю римською імперією. Попри те, що я вже давно дійшла в тексті до того, що триктуник розпався, всі зробили свої вибори й рухаються далі, я все ще думаю про них і ці страждання. Про те, скільки подій відбулося в тексті завдяки цьому її рішенню, скільки доль персонажів, родів і потенційно навіть країн змінилося. Слухаю їхні особливі треки, уявляю якісь альтернативні розвитки подій, страждаю разом з персонажами.Ось вам трошки натяків на те, що коїться в любовному трикутнику в «Змієвих дітях»:«Я тебе доб’юся» ➡️ «Добийте мене» ➡️ «Добийся мене»«Я спалю увесь світ заради тебе» ➡️ «Я спалю себе заради світу» ➡️ «Я спалю тебе заради світу»«Проживемо якось. Мені від тебе нічого не треба. Просто… — затнулась. Не сказала «дозволь тебе любити» «Послухай мене. Ми не помремо. Ти не помреш. Ти не можеш. Бачив себе взагалі? Ти розумієш, шо в тебе неможливо не закохатися?» «Усередині нього немов відгоріла пожежа й залишився самий попіл» «I wait for you to open up, to give yourself to meBut nothing's ever gonna give, I'll never set you free» Starring Role · Marina & The Diamonds «You know how hard it can beTo keep believing in meWhen everything and everyoneBecomes my enemy» Opheliac · Emilie Autumn«And you made me who I amBe afraid of what I am» Burn Bright · My Chemical RomanceПередзамовлення триватиме ще десь з тиждень, тому вже скоро я вспокоюся й перестану писати всяку дичину, потерпіть ще трошки.

На вихідних прочитала крихітку-роментезі «Даіре: мистецтво обману» від української авторки Юлії Ферн.Брала цю книжку, щоб відволіктися від емоційно складного тексту про Розстріляне Відродження кримських татар, який паралельно читала на анотацію. Так і вийшло, бо це дуже-дуже мила, казкова й солодка історія. Проте з назви та анотації про зваблення крон-принца я собі нашифрувала, що це має бути хтива хтивщина з павутинням брехні й інтриг та сіро моральних рішень, а виявилося все навпаки. Я би навіть її позиціонувала як чистий young adult, включно з аудиторію 13-14 років. Найбільше мені зайшов сюжет: легкий і захопливий. Такий собі фентезійний «Холостяк»: претендентки на серце крон-принца проходять низку вигадливих і смішних випробувань та поволі вибувають. Персонажі дуже класичні для піджанру: голодна й дуже хороша сирітка, дуже поганий принц-блондин, дуже хороший принц-брюнет. Мені більше зайшли подруги головної героїні й взагалі потішило, що у фокусі була не тільки романтична лінія, але й плавний розвиток дружби. Сама романтична лінія теж мила й світла. Пара обмінюється записочками, разом читає книжечки, пʼє какао, він дарує їй спочатку кролика, а потім своє серденько. А тоді всі хороші перемагають усіх поганих.Мені ця історія вайбувала «Щоденниками принцеси», «Зачарованою Еллою» та «Зачарованою». Легко, світло, казково. #Кузьміна_читає

Ви мене б хоч інколи штурхали, коли я обіцяю допис, а потім забуваю про нього у "відкладених" 🙈🌟 "Змієві діти. Батьковбивця", Олена Кузьміна — пригодницьке, політичне фентезі, де будуть персонажі з сірою мораллю та незвична система магії.І що я вам маю сказати про цю книгу. Вперше я про неї почула рік тому, коли "Своя полиця" приїжджала з компанією авторок, які читали уривки зі своїх майбутніх книг. Тоді-то я і дізналася про "Свинячого принца" — перша назва "Батьковбивці". То був легкий і доволі смішний уривок, а назва взагалі не давала мені шансів не слідкувати за подальшою долею книги.Потім виявилося, що цикл має вийти у Vivat, а перша книга тепер зветься "Батьковбивця". І це добре рішення, бо, хоч і було прикольно про свиней, але то відсилка до подій книги, яку стає зрозуміло лише під час читання. Читач, який нічого не знає про цикл, міг би неправильно розцінити, про що мова.А ось анотація:Порядні фрейрці з острахом і презирством ставляться до сусідів-тінерійців — дикунів, розпусників та навіжених магів. Принцеса Маріт Фрейрська на прізвисько Жабенятко — лише бліда копія красуні-сестри, але саме їй доведеться вийти заміж за султана Тінерії та покласти край століттям ворожнечі. Принц Емріс — її недолугий молодший брат, якого вся країна винуватить у смерті короля. Дорогою до нареченого на Маріт чинять замах, а рятувати її доводиться саме Емрісу. Однак замість сестри він примудряється витягнути з кораблетрощі тінерійського мага, який змусить сумніватися в усьому, у що раніше вірив принц. До речі, друга книга вже написана, зараз на редагуванні. А третя в роботі. Тому надто довго чекати продовження не доведеться 😉Дуже вболіваю за книгу, тому раджу зробити передзамовлення, бо "Батьковбивця" вже в перших числах квітня має приїхати з друкарні.І, якщо цікаво, то ось канал авторки, Олени Кузьміної. Подейкують, там можна замовити книгу з підписом 🌚А Vivat тим часом показав нам карту, яка буде в "Батьковбивці", дивіться друге фото в дописі.🐸 Хроніки Амбер#цікавікниги_paniko

Драматична історія мого перфекціонізму в трьох актах.Мені важливо додавати до своїх книжок ще щось від себе, бо наче це додаткова можливість доторкнутися до читачів та читачок і законнектитися. До «Лабіринту» я намалювала акварельні портрети персонажів і сама зверстала маленький приквел про одного з другорядних персонажів з колажами. До «Мороку» я зробила аналогові колажі, які потім надрукувала як листівки. До «Батьковбивці» я спочатку теж намалювала потрети. Потім я побачила ілюстрацію на обкладинці й зрозуміла, що портрети всраті й ні за що я їх друкувати не стану. Далі я намалювала диптих аквареллю, але й він перестав мені подобатися, коли я стала готувати його до друку. Тому сьогодні я нарешті розродилася ілюстрацією, яка піде на листівки до кожного передзамовлення з автографом. І якак (поки що) мене повністю влаштовує.Направду, книжка вже скоро вийде з друку, передзамовлення буде ще тижні два, перемальовувати вже немає часу, тому, сподіваюся, це фінальний варіант. А ще настав час розкрити секрет. Окрім гарного пакування й листівки серед усіх своїх передзамовлень з автографом я розіграю богічну закладинку, тематичну чашку In my fantasy era та чорничний чайок, який згадується в книжці. Ну і звісно доставка цього всього разом з книжечкою поїде до переможця або переможниці за мій рахунок. Тому нагадую, що встигнути передзамовити книжку з автографом можна тут.

❓А що якщо сила мага буде визначатися вміння у мить накрутитися ледь не до істерики?У мене тривожно-депресивний розлад, я високочутлива людина й за життя дуже часто чула на свої адресу «істеричка», «просто заспокойся», «не можна якось простіше реагувати», «не накручуйся», оце от усе. Намагаючись зробити прояви своїх емоцій соціально-прийнятними й уникати осуду я дійшла до повної емоційної депривації й життя на гідазепамі. На щастя, вчасно звернулася до психотерапії й довго заново вчилася відчувати й проживати емоції.Мені болить, що наша культура глибоко емоцієфобна, що толерують у нас хіба що прояви агресії в чоловіків і оцю зручну спокійну радість у жінок (легендарне «усміхнись, тобі так личить»). Я й досі почуваюся доречною лише, напевне, на сцені в театрі. У решті контекстів проявлятися уповні важко й лячно.Тому мені стало цікаво, а що якщо вміння гостро й сильно відчувати й проявляти емоції стане навпаки тим, що забезпечує людині в суспільстві владу, статус, положення? Стане запорукою володіння магією?В одній з двох країн, де відбуваються події «Змієвих дітей», Тінерії, тягнути магію вміють саме люди, які здатні до отаких швидких, яскравих емоційних поштовхів. Вони називають це «каталізатором», і такий каталізатор дозволяє за допомогою магії або змінити простір довкола, або власне тіло. І чим сильніший і вправніший маг, тим швидше він або вона вміє себе накручувати. Ба більше, вони навіть спеціально навчаються емоційно себе розкачувати (і швидким способам заспокоїти себе опісля). Мені дуже болить ця тема, я все ще вчуся приймати емоційність як особливість, а не як ваду. Тому мені було цікаво зробити таку магічну систему й пофантазувати, як буде жити таке суспільство.На противагу в сусідній країні, Фрейрі, магічна система, по-перше, не зовсім-то й магічна, радше це наука, і потребує вона повної концентрації й відсутності думок. Але про це розкажу вже іншим разом.Нагадую, що на «Батьковбивцю» триває передзамовлення: можна замовити в мене з автографом за повною вартістю або на сайті видавництва зі знижкою.

Завдяки флешмобу автор/ка, перша сторінка й обкладинка я прочитала багацько перших сторінок і виокремила, які початки історій не працюють особисто для мене.Дисклеймер: це не універсальні поради, суто мої спостереження й висновки про власні вподобання❌ Описи природиОсобливо, якщо вони загальні й оперують якимись дуже широкими поняттями, типу ніч, темрява, поле. Не виникає розуміння сеттингу, сцена може відбуватися в полі під Києвом у наші дні, а може десь у вигаданому умовному середньовіччі.❌ Абстрактний персонажДля мене чим швидше вводять протагоніста, тим краще. Якщо історія починається з абстрактної дівчинки/чоловіка/русалки, то я не розумію, хто це й чи маю я за цією людино/істотою слідкувати. Навпаки мимоволі чекаю, що ці дівчина/чоловік/русалка за кілька сторінок зникнуть з сюжету або взагалі загинуть. ❌ Протокольний опис протагоністаЯ хочу поволі зацікавлюватися персонажем, збирати його історію як частинки пазлу. Якщо вже на першій сторінці я отримую про нього купу інформації — всю передісторію, особливості зовнішності, ще якісь рефлексії, то я все це благополучно забуду.Мені загалом подобається визначення інфодампу як фактів, до яких читачам і читачкам (поки що) байдуже. І інфодампи можуть буть і про персонажів також. ❌ Кровіща, насилля, смертіЯ люблю, коли в історії ставки зростають поступово. Якщо мені одразу видають детальні й важкі сцени, а я ще не встигла прив’язатися до персонажів, то в мене не виходить їм співпереживати. Мені просто поки що байдуже й некомфортно. ❌ ПрологиЯ просто хейтерка. Розумію, що іноді пролог працює на історію, але мені вони чомусь автоматично не подобаються та й по всьому.❌ Побутові сцениЯкщо це щось ну дуже буденне, типу персонаж/ка кудись запізнюється, або п'є кавусю (сюди ж класичне прокидається) то воно в мене працює як і опис абстрактної природи. Не викликає інтересу, не дає обіцянки, що буде далі.

Соціальні взаємодії — одне з найбільших джерел мої тривоги. Я панічно боюся сказати щось некоректне, неправильне, неприємне, особливо в онлайн-просторі. Досить часто я кілька разів переписую повідомлення й коментарі, іноді навіть показую подругам, щоб вони перевірили формулювання. Мене хвилюють кордони, контексти, ролі, мені страшно видатися нав'язливою. Водночас я дуже ціную підтримку й тепло і мені важливо це комунікувати, дякувати та відмічати цінні для мене взаємодії. Тому мені дуже відгукнувся допис Аліси про взаємодію авторів та авторок з авторами/ками контенту про книжки.Бо, наприклад, коли мене тегають — мені все ясно, межі окреслені, я подякую, зроблю репост, словом, відгукнуся й не буду почуватися недоречною. Але що робити з телеграм-каналами? Зараз бачу чудесні дописи зі згадками своєї книжки, але якщо я прийду в коментарі дякувати й хіхікати, чи не буду я виглядати неадекватною? Чи не буде авторам і авторкам ніяково бачити мою присутність, бо це ж контентне для авторів/ок, а для читачів/ок. Тяжко.

Я дочитала «Затруєну чашу» і це було чудесно!Книжка з великими шансами стане найкращою в цьому році. Як же ж вона добре написана. Який шикарний складний світ. І ніяких зайвих пояснень. Є купа термінів, які інтуїтивно більш-менш зрозумілі, але ніяких інфодампів. Ми просто занурюємося у вир подій і поволі збираємо картину.Це наразі мій біль: я раптом почала переживати, що на структурному редагуванні зробила свій текст гірше, бо багато де додавала пояснення. Але що зроблено, то зроблено. Шансів проникнути в типографію й вкрасти макети, щоб внести правки, нема😂Окремо я кайфувала від того, що це світ з небезпечними рослинами та похідними. Я дуже таке люблю. Персонажі прекрасні всі. Дуже яскраві описи, влучні, короткі, багато важливих моментів даються натяками або діалогами. Можна прям вчитися. Смішні діалоги, дуже влучні матюки, все, як я люблю. А ще персонажі з недоліками. Прям вагомими. Дуже класно збалансовані. Детективна лінія складна, цікава, максимально багатошарова. Круто ростуть ставки — з камерного детективу, де знаходять тіло в маєтку, ми стрибаємо до майже апокаліптичної масштабної події, яка має визначити долю цілої Імперії.Інтриги, політика, розслідування. Усе хороше. А ще там малесенька крихітна на три діалоги майже-не-любовна-лінія, але коли в кінці герої все ж поцілувалися я аж крикнула. Дуже сподобався переклад. Виписала собі багато сильних дієслів, які робили текст максимально живим. Коротше, я в захваті. Хочу провести тищу практикумів, книжкових клубів, чого завгодно, щоб перечитати її ще сто разів.#Кузьміна_читає

Тож. Станом на зараз у мене замовили 89 книжок з автографом. Це хороший результат Я ставила мету на цей тиждень мінімум 10 замовлень, вийшло отримати 16.Протягом тижня робила:📌 Допис про джерела натхнення — з нього прийшло найбільше продажів📌 Відео й допис про comp titles 📌 Допис про ілюстраціюУсе додаю в закріплений допис, який можна використовувати як ідеї для контенту й промо. Найголовніше — хочу подякувати всім, хто ділився своїм досвідом покупок, розказував, як взагалі ставиться до концепції передзамовлень і чому не варто за нею оцінювати успіх книжки. Це цінно, важливо й дуже заспокоює. І, звісно, дякую всім, хто замовляє в мене книжки, бо ви❤️Стан не дуже. Почалося загострення через старт лікування АД. Кожен дрібний подразник викликає приступи паніки, які іноді переходять в панічні атаки, іноді в дисоціацію. Я наче спостерігаю десь збоку за тим, як задихаюся й плачу від якихось абсолютних дрібниць типу різкого руху й звуку чи робочого повідомлення. Виникла одна доволі складна для мене ситуація, яку я намагаюся вирішити, але поки не виходить. Можливо, згодом розкажу детальніше. Уже отримала перший відгук на Goodreads. Поганий. Вирішила не питати більше, які продажі у видавництва. Ще на цьому тижні усвідомила одну штуку й завдяки ній відчула певне полегшення. Абсолютно всі етапи з цією книжкою, крім написання першої чернетки, були важкими випробуваннями з численними перешкодами. З чого я собі придумала, що на якомусь етапі має статися диво? Краще я налаштуюся на те, що отакий її шлях — тернистий, звивистий, на якому мене не впопелюшить, бодай як би я багато не пахала. Коли до цього дійшла, прям проговорила собі:«Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,той, що обрав тебе навіки-вік»Далі буду тримати ці слова в голові як тригер, щоб зупиняти хибні надії й порожні накрути. План на наступний тиждень — не мати плану. Ані на контент, ані на бажану цифру продажів. Буде бажання й сили щось викладати — супер. Ні — теж не кінець світу. Бо передпродаж ще триватиме близько місяця й свою мінімальну мету в 100 книжок я маю надію виконати. Один тиждень у більш розслабленому режимі не має знищити все.Мені треба просто дочекатися, коли АД почнуть діяти, паралельно намагаючись давати собі більше підтримки.

Який контент я робила до нової книжкиЦей допис закріпляю й буду доповнювати наступними форматами контенту й додавати коментарі, що спрацювало, а що не дужеЦей допис можна використовувати як шпаргалку й використовувати й адаптувати будь-які ідеї для себе. Мене дуже потішить відмітка, бо цікаво ж глянути, що у вас вийшло — але це взагалі не обов'язково❤️Я почала розказувати про книжку з того моменту, як сіла за першу чернетку — це було літо 2023. Трошки робочих моментів ще є в хайлаті «Змієві діти»Але вони не дуже цікаві чи заточені під продажі, це радше щоденниковий формат.📌 Відео про підготовку рукопису до розгляду — це найкраще в моєму тіктоці по переглядам, 90 тисяч. Шкода, що між цим відео й виходом книжки буде майже 2 роки різниці💔 от воно б гарно продало зараз, бо зараз про такі охоплення годі й мріяти Поки рукопис був на розгляді, я багато ситуативно розказувала про роботу й редагування.📌 Також непогано залетіло відео про всі етапи розгляду📌 Окремим відео анонсувала, яке видавництво взяло текст📌 Оцим нагадувала про книжку (побачила ідею в маркетологині з анголомовного буктоку, думала, це буде смішне, але воно не дуже зайшло)Ще я зняла в моменті свою реакцію на ескізи обкладинки, яка потім стала в нагоді не раз і яку я тулила в різні відео.На Книжковій країні робила 2 відео нагадування про книжку📌 Тут підключила добрих людей📌 А тут маніфест, який уже майже спрацював📌 Окреме відео зробила про зафіналені назви трилогії. Загалом, допис про назви непогано розійшовся репостами, вийшло цікаве обговорення, бути чи не бути Свинячому принцу.📌 Оцим відео показувала шматочок обкладинки й намагалася нагнати інтриги про художницю (але воно не дуже добре зайшло по переглядам, якщо порівнювати з назвами).📌 Я підгледіла в Марини Ніцель дуже круте відео з обговоренням очікувань від книжки і вирішила зробити схожий формат — зняла 7 реакцій на обкладинку й постила по одній на день протягом тижня до анонсу. Думаю, це була все ж хороша штука. Для тг і тредс адаптувала це в 7 фактів протягом 7 днів. 📌 Робила кілька шото тіпа комедійних скетчів, але є відчуття, що це тип контенту, який веде не туди — створює відчуття, що це буде роментезі. Але знімати його весело, тому можливо, ще пороблю. І мій улюблений тип контенту — це дописи-каруселі (робити їх довго, але захопливо)📌 Про мапу📌 Про світобудову (інтерактив) — дуже довго робила цей формат, надихнули мене фанатські дописи про різні вигадані «Голодні ігри», де ти собі обирав трибута й проходив з ним історію📌 Про естетику📌 Про персонажів📌 З цитатами📌 Зі змістом — оцей, здається, найкраще спрацював📌 Про джерела натхнення