Трошки про претиху цензуру.

Коли учимо мову в школі, ми виучаємо лише крохотний сколок всього того неуявимого богатства, що є мова нашої літератури. Але кажуть нам про це вельми невнятно і глушать будь-які питання і старання те богатство все-таки познати. Іде поплутаньє "нормативної" та "літературної" в оксиморон "нормованої літературної".

Щоб вам не було, з чого питати – твори "покращують", тобто ріжуть, перебріхують, скорочують, роблять "нормальними". Якщо і показують істинний текст, то в манюнім оконці, щоб ніхто не вздумав прочести.

На знятках можете видіти вірш 19ст. подолянина Степана Руданського в старій і новій редакції: прибрали залишок перфекта "былъ єсмь > був-єм", вирізали "Ровно"(Рівне), остаточно приліпили рефлексивний займенник "ся" ку дієслову(а то не дай боже люде допетрають, шо воно ся відділяєть). Ще й дефіс-злитно-розлитно змінили на сучасний "правопис", хоча саме по собі воно доіста умовне.
Так само нині в субтитрах діалектизми все правлять на "літстандарт".
Приклад взято у панни Уруз.