Статистика telegram channel - @history_roman

А всі у дитинстві читали казку Івана Франка «Лис Микита»?Напевно, вже й не згадаєте, які там були ілюстрації.А я вчора, шукаючи матеріали до одного зі своїх уроків, натрапив на справжній скарб! Це ілюстрації до казки у виконанні Івана Косиніна. Він створив їх у 1940-х роках, і весь цикл налічує близько 130 аркушів.Роботи виконані на папері аквареллю й вражають майстерністю лінії та стриманим, але виразним колоритом. У них відчувається поєднання книжкової графіки та живописного бачення, завдяки чому персонажі Франкової поеми постають живими й динамічними.Сьогодні ці ілюстрації зберігаються у фондах львівського музею «Дім Франка». Вони оцифровані в межах проєкту FrankoData й частково експонувалися на виставці «Врятовані / Saved». Саме завдяки цьому корпусу робіт ми маємо змогу побачити, як у середині ХХ століття український художник інтерпретував знамениту казку.Іван Косинін став одним із кількох митців, що працювали над «Лисом Микитою». Поруч із Софією Караффою-Корбут та Мироном Яцівим він залишив свій виразний слід у мистецькій історії твору, створивши найбільшу серію акварельних ілюстрацій. Переглянути всі ілюстрації можна туточкиПідтримати автора можна тут чи своїми серденьками під дописом.

Чи знали ви, що 100 років тому у Києві проходив з’їзд поневолених народів Російської імперії?Якщо ні — рекомендую почитати.У 1917 році відбулася Лютнева революція. Імперія впала, а на її території проходили хаотичні трансформації.Україною в той час керувала Центральна Рада. Її лідером був Михайло Грушевський. Під його керівництвом було організовано з’їзд поневолених народів. Він проходив у Будинку вчителя з 8 по 15 вересня.До української столиці завітали представники 20 національностей. Всього — 92 делегати. Насправді в рамках Російської імперії це доволі скромний показник. Та й частина делегатів на постійній основі проживала в Києві.Головними учасниками були українці, литовці, естонці, латиші, грузини, білоруси, молдавани, татари, кримські татари, буряти, євреї та інші.Основна ідея — перетворити «тюрму народів» на федеративно-демократичну державу, де народи мали б право на територіальну чи персональну автономію. Хоча деякі народи вже тоді чітко заявляли про незалежність і що автономія їм не підходить.За підсумками з’їзду було створено Раду народів з місцем роботи у Києві. У цій Раді мали бути 4 представники від кожного народу, який був представлений на з’їзді. Секретарем Ради обрано Миколу Любинського.Навіть згодом видали два номери журналу: «Свободный союз» («Free Union»).Але деколонізація не відбулася. Згодом після з’їзду сталася Жовтнева революція, і події набрали зовсім інших барв. Більшість народів з’їзду почали власну боротьбу за незалежність!Карикатура українського графіка Івана Косиніна!

Нарешті!Перший курс історії України для дорослих!У багатьох із нас є фрагментарні знання з історії. Щось бачив на ютубі, десь читав, з кимось сперечався. А цілісної картини того, як змінювалася та розвивалася Україна, — немає. Можна нарікати на підвищену сонливість у школі чи нудного вчителя історії (такий навіть у Гаррі Поттері описаний), а можна взяти все у свої руки й закрити прогалини.Курс стартуватиме зі створення Київської держави і далі повільними кроками ми будемо рухатися до сучасності. Розбиратимемо найцікавіші та найважливіші події нашого минулого. Буде багато зв’язків із Європою та сучасністю. Моє завдання — не показати вам відірвану від реальності історію, а навпаки — порівняти все із сучасністю і показати, де вмикається пропаганда (не лише російська).За форматом це будуть лекції та бесіди. Останнє залежатиме від кількості ваших питань/перебивань. Я відкритий до того, щоб рухатися вільно, зважаючи на інтерес учасників.Що в мене по досвіду роботи з дорослими?Давненько проводжу настільні ігри для дорослих.Періодично працюю індивідуально та маю декілька окремих курсів.Стартуємо з 4 жовтня.Розклад — субота 14:00 (можливо, ще будемо голосувати за час).Вартість — 200 грн/заняття.Формат «тільки записи» — 100 грн/заняття.Вік учасників — 15+.Програма — Zoom та Telegram.Щоби записатися - лишайте коментарі чи пишіть в особисті!

6 вересня 1891 року на борту пароплава «Орегон» до порту Галіфакс у провінції Нова Шотландія прибули перші українські переселенці — Іван Пилипів і Василь Єлиняк із села Небилів Калуського повіту в Галичині. Саме вони започаткували селище Една в провінції Альберта, найдавніше українське поселення в Канаді, яке згодом стало осередком найбільшого українського анклаву у Північній Америці.Згодом Іван Пилипів згадував :«Їхалося 22 дні. В дорозі було всіляко: було так, було інак. Корабель їхав морем, а потім рікою до якогось великого міста. То був Монтреаль [...] Котрого дня ми виїхали з Гамбурга, а котрого дня приїхали до Монтреалу, а котрого до Вінніпегу, то, бігме собі не пригадую [...] На стадії у Вінніпегу дали нам чоловіка, що говорив по німецьки, а також і по нашому, як тепер кажемо, по українськи. Він мав нам показувати поля, а ми могли їздити куди захочемо, бо залізниця була для нас задармо [...] Сподобалися нам фарми. Я записав числа одної фарми на себе, а другі числа, записав на Єлиняка, бо він не вмів писати. Ми вернули до Вінніпегу і поплатили по десять долярів за землі, які ми мали взяти як «гомштад»».Ще є один спогад про саме життя в Канаді :«Закупив у Вінніпегу два воли, одну корову, плуг, віз, мішок муки, соли, цукру і все, що я купив, забрав на залізницю до товарового воза. Один такий віз платився 40 долярів, а люди їдуть даром. Так я заїхав до Едмонтону, а звідти до Брудергайм і взяв тамки гомстед. Побув я тамки щось шість місяців і перейшов до місцевосте Стар, що тоді звалася Една. Тепер стація і почта Стар [...] Взяв я фарму, яка назначена так: тавншип 56, рендж 19, секція 22, західно-полудневий кводер, 160 акрів, «вест оф 4 мерід» в Алберті»На фото реконструкція напівземлянки у якій проживали українці в Канаді.

2 вересня 1945 року на лінкорі Міссурі (USS Missouri (BB-63)) Японія підписала умови беззастережної капітуляції. На цьому і завершилася Друга світова війна.Але чому американці обрали саме цей корабель для підписання такого важливого документу?Перш за все, лінкор Міссурі вважався одним із найбільших кораблів у своєму класі. До складу флоту був уведений у червні 1944 року і встиг потріпати своїми гарматами Іводзіму та Окінаву. Тому потрібно було показати радянським генералам, які величезні гармати в американських кораблів.А ще назва корабля (Missouri) мала особливе значення. Це був штат, звідки походив президент Гаррі Трумен. Такий собі додатковий символізм.В часи Корейської війни корабель періодично виконував роль флагмана. Обстрілював береги Північної Кореї та прикривав десант при висадці на узбережжі.В часи Холодної війни корабель отримав на озброєння 32 ракети «Томагавк». Це ті, про які Україна тільки мріє. А ще протикорабельні ракети RGM-84 Гарпун. Ці вже є у нас на озброєнні.У 1991 році корабель провів останню військову операцію — запускав «Томагавки» по Іраку. Це було в рамках операції «Буря в пустелі».А вже у 1992 році корабель остаточно вивели зі складу флоту. Сьогодні він стоїть як музей у Перл-Гарборі, Гаваї, неподалік від меморіалу лінкора Arizona — корабля, знищеного під час нападу на Перл-Гарбор у 1941 році.За весь час корабель відвідали понад 10 млн туристів. І, зважаючи на місце розташування корабля, це дуже багато.Ну і в мене є питання до вас!Хто з радянських генералів підписував капітуляцію Японії?

Всіх причетних з початком навчання!Сьогодні пропоную поговорити про тривалість навчання і те, як вона змінювалася.Стартуємо з ХІХ ст. Тоді навчання у початковій школі тривало 3 роки. Більшість учнів закінчували тільки цю школу, і то не завжди всі 3 класи. Взагалі тоді більшість дітей не мали доступу до освіти. Але якщо була можливість отримати ґрунтовні знання — навчання у гімназії тривало спочатку 7, а потім 8 років.В часи УНР (1917–1921 рр.) планували запустити єдину трудову школу. Навчання мало бути безкоштовним та тривати 9 років. Але в умовах перманентної війни це так і не вдалося реалізувати.Радянська влада натомість запровадила семирічне навчання. Це була базова освіта тих часів. Таку школу закінчувала моя бабуся у селі. У 1934 році навчання у школі продовжили до 10 класів. Це була повна середня освіта. 4 класи — початкова, 7 класів — неповна середня і 10 класів — повна.У 1986 році 10-річну школу перетворили на 11-річну. Перший випуск відбувся у 1996 році. Ну і якщо все буде гаразд, у 2030 році перші учні закінчать 12 клас. А там, де 12-й клас, поряд і 13-й.

Хто ще пам’ятає навчальні заклади, які називалися бурсами? Чи можливо хтось згадає взагалі слово бурсак? Давайте розбиратися що то таке!Бурса - це гуртожиток для малозабезпечених студентів при середньовічних університетах та школах. В Україні бурси з’явилися при братських школах у XVI–XVII ст. Найвідомішими були бурси при Львівській братській школі та Києво-Могилянській академії.Подібні заклади існували також при єзуїтських школах, а згодом — при колегіях у Чернігові, Переяславі, Харкові. Коли ці колегії перетворювалися на духовні семінарії, бурси зберігалися й надалі, залишаючись важливою частиною освітньої інфраструктури.Бурси утримувалися завдяки пожертвам доброчинців, а також окремим фундаціям. Вони мали власну внутрішню організацію, традиції та звичаї. Студенти, що отримували повне або часткове утримання в бурсі, жили доволі скромно, часто перебуваючи у важких матеріальних умовах.У 1787 році царський уряд, проводячи освітні реформи, заборонив студентам збирати пожертви через співи та вистави, вбачаючи в цьому «недостойну» форму утримання навчальних закладів. І згодом уряд самостійно буде забезпечувати гуртожитки. Але скажем так - бурсаки краще жити не стали. Цікаво, що на Запорізькій Січі також діяла школа із бурсою. А тепер напишіть, що ви називали бурсою)

Продовжимо шкільну тематику.Нині у школах викладають понад двадцять окремих дисциплін. Про кожну з них зазвичай говорять як про найунікальніший і найважливіший предмет.А скільки ж предметів вивчали учні раніше?У добу Середньовіччя основою навчання були сім вільних мистецтв (artes liberales). Вони поділялися на дві групи:Тривіум: граматика, діалектика та риторика.Квадривіум: арифметика, геометрія, музика та астрономія.Знайомство з цими науками починалося приблизно з 12 років. На опанування кожного блоку відводилося 3–4 роки. Варто зазначити, що «сім вільних мистецтв» поєднували у собі як шкільну, так і університетську освіту. Після завершення цього курсу студент здобував ступінь бакалавра мистецтв.Окрім «вільних мистецтв», у середньовічній культурі виокремлювали ще й так звані «механічні мистецтва» (artes mechanicae). Вони охоплювали знання та вміння, пов’язані з практичною діяльністю і фізичною працею. Серед них називали ткацтво, землеробство, будівництво й архітектуру, ремесла, навігацію. Ці мистецтва вважали «нижчими» від вільних, проте саме вони забезпечували матеріальні потреби суспільства.Поруч із ними згадували і «невизначені мистецтва» (artes incertae) — практики сумнівного статусу, такі як магія, астрологія чи алхімія. Вони не входили до університетського канону, але існували на периферії освітнього та інтелектуального життя. Вважалося, що такі знання можуть допомогти людині опанувати певний фах чи ремесло та здобути засоби для існування.

Французьке мистецтво під іспанським впливомУ середині XIX століття в Парижі сформувалася справжня мода на іспанське мистецтво, що справила потужний вплив на розвиток французького живопису. Цей інтерес мав кілька важливих джерел. Ще під час наполеонівських воєн до Франції було вивезено чимало картин Веласкеса, Мурільйо, Сурбарана та інших майстрів. Пізніше величезна колекція маршала Сульта, яка містила сотні творів іспанського живопису, була розпродана й тим самим розійшлася по музеях і приватних збірках Європи — від Парижа до Петербурга.Сприйняттю іспанської культури сприяла й доба Другої імперії: імператриця Євгенія де Монтіхо, дружина Наполеона III, походила з іспанського роду й підтримувала інтерес до своєї батьківщини. У палацових інтер’єрах з’явилися роботи іспанських художників, а разом з ними — особлива мода на іспанські образи, танці, костюми та музику.Саме в цей час молодий Едуар Мане відкрив для себе Веласкеса та інших іспанських майстрів. Він уважно вивчав їхні картини в Луврі, копіював полотна, прагнучи зрозуміти секрети композиції та насиченого колориту. Іспанські теми дали йому відчуття свободи та сили на противагу тісному колу французького «благопристойного» суспільства. Тому ось іспанська добірка полотен Едуара МанеПідтримати автора можна тут.

Продовження серії про сузір’я (знаки зодіаку)Сьогодні розглянемо грецький міф, пов’язаний із сузір’ям Діви.Згідно з античною міфологією, Астрея — богиня справедливості, чистоти й порядку — жила серед людей у Золотий вік, коли світом ще правили гармонія, доброчесність і мир. Вона вільно ходила серед смертних, бо в ті часи людство ще не знало ані брехні, ані жорстокості. Проте з плином часу моральний стан людей почав погіршуватись: з’явилися обман, насильство, вбивства.Не витримавши цього занепаду, Астрея залишила Землю. Вона піднялася на небеса, де стала сузір’ям Діви — символом втраченого ідеалу справедливості. За легендою, її терези правосуддя також залишилися на небі, перетворившись на сусіднє сузір’я Терезів.У добу європейського Відродження образ Астреї набув нового змісту: її почали сприймати як символ духовного й культурного оновлення. Особливо це проявилося в Англії, де в літературі Астрею поетично ототожнювали з королевою Єлизаветою I — «незайманою королевою», яку бачили як втілення нового Золотого віку.А нині британці на честь цієї богині назвали ядерну боєголовку.На фото сузір'я Діви із «Дзеркала Уранії».