Данило Гетманцев

Україна пропустить платіж по ВВП-варантам. Що це означає❓Запитують про наслідки несплати за ВВП-варантами, платіж за якими спливає 2 червня.👨🏻‍💻Коротко нагадаю, про що мова і хронологію подій.ВВП-варанти – це спеціальні цінні папери (деривативи) із строком дії до 2041 року, які були випущені у ході реструктуризації єврооблігацій у 2015 році урядом Яценюка – Яресько.📈Виплати за ними прив’язані до темпів економічного зростання:▪ Якщо економіка зростає від 3 до 4%, то виплата становить 15% від суми зростання понад 3% ВВП,▪ Якщо більше 4% - то виплата складає 40% від перевищення понад 4% ВВП (+ платіж за зростання ВВП від 3 до 4%).▪ Виплати здійснюються із лагом у два роки (у 2025 році за результатами 2023 року, в якому економіка зросла на 5,5%) і по 2025 рік включно обмежені 1% ВВП.▪ Виплата за 2023 рік мала б скласти 665,4 млн. дол.Із середини минулого року Україна перебувала у перемовинах із кредиторами, які тримають ВВП-варанти:▪ У березні – квітні цього року перемовини активізувались. Було запропоновано 2 варіанти реструктуризації, один з яких передбачав їх обмін на єврооблігації на умовах випуску 2024 року. Тобто ми пропонували умови не гірші ніж для попередньої реструктуризації.▪ Кредитори, хедж-фонди, які представляють 30% тримачів, висунули жорсткі вимоги, які є непід’ємними для України у світлі триваючої війни. Домовитись не вийшло.▪ Україна прийняла рішення не сплачувати кредиторам за цим інструментом відповідно до мораторію на такі платежі, уведеного урядом у серпні минулого року і який діє до завершення реструктуризації за цими деривативами.  ▪ Із 2 червня ВВП-варанти, близько 20% яких належить Україні, матимуть статус непрацюючого боргу.Пропуск позичальником платежу по обслуговуванню ВВП-варантів означає технічний дефолт за цим боргом. Історично, з кінця 90-х, ми, українці, негативно реагуємо на будь-які новини, де йдеться про дефолт. На цих глибинних страхах інколи заграють недоброчесні змі, експерти та політики. Утім у даному випадку хвилюватись точно не варто. На відміну від минулого року, коли Україна вела перемовини про реструктуризацію і також з подачі кредиторів періодично випливала тема дефолту, зараз ситуація є іншою:- Головне (!). У ході минулорічних перемовин про реструктуризацію основної частини зовнішнього комерційного боргу (єврооблігацій на 20 млрд. дол.) було домовлено про усунення принципу крос-дефолту. Тобто де-фолт по ВВП-варантам не буде вважатись дефолтом по іншим зовнішнім зобов’язанням України.- Реструктуризація деривативів передбачена програмою EFF і підтримується МВФ.- Україна продовжує отримувати зовнішнє офіційне фінансування у рамках ERA (прибутки від заморожених російських активів), Ukraine Facility, залишається в програмі МВФ.💁‍♂️Підсумовуючи. Ця подія не вплине на курсову і фінансову стабільність. Зобов’язання по зовнішньому офіційному фінансуванню бюджету партнерами продовжать виконуватись. Через триваючу війну, попередню реструктуризацію наш суверенний кредитний рейтинг продовжує знаходитись на низькому спекулятивному рейтингу, що відображає обмежений дефолт або стан близький до цього. Це вже враховано ринками, які відреагували на новину щодо пропуску платежу за ВВП-варантами відносно спокійно.І ще не менш важливо: Україна залишається відданій пошуку компромісного рішення щодо справедливої реструктуризації із кредиторами, що не підриватиме боргову стійкість країни і перспективи економічного відновлення після війни. Сподіваюсь таке конструктивне рішення буде знайдено найближчим часом.  

Історія Ілона Маска цікава і повчальна.Коли несистемний, непересічний, успішний, улюблений (майже всіма) бізнесмен зі сторони бачить прості рішення складних проблем, з якими величезна кількість людей десятиріччями не можуть впоратись, тільки погіршуючи ситуацію. У себе в компанії, він вирішив би їх одномоментно й жорстко, до початку ланчу.Отримуючи всю повноту влади в державі, він завзято береться за справу.Однак, перші прості, хоча й необхідні рішення отримують такий хейт, що він раптом, зранку перестає бути улюбленим. Всіма.Інші радикальні, але на перший погляд правильні рішення впираються у нюанси. Деталі, яких не видно ззовні, але які є і не врахування яких перетворює ситуацію до навпаки. Відбувається розкол у його ж команді.І так, дійсно, з усих сил, усіма засобами й з різних мотивів опирається система. Система завжди впирається змінам, граючи в гру, правила якої вона знає достоменно, а Маск - ні.Прості рішення виходять або складними або поганими. Це стає очевидним самому бізнесменові. І бізнесмен плює на це все, повертаючись в бізнес.Розуміючи один, але дуже корисний урок: держава - це не компанія, а політика - це не бізнес.І якщо ти хочеш дійсно щось змінити ти маєш бути готовий пожертвувати всім: репутацією, бізнесом, здоровʼям, безпекою, маєш ставати на горло своїй пісні, домовлятися з тими, кому нормальна людина не подасть руки, ставши врешті зовсім іншою людиною і отмавши в кращому випадку єдиний шанс - на визнання після смерті.Але насправді для чого тобі це все, якщо ти вже відбувся й усім все довів? Як бізнесмен. Як співак. Як письменник. І навіть як громадський діяч.Ми всі знаємо таких, правда?Назвемо це синдромом Маска. І віднесемось із розумінням.

💰📈Фінансування у рамках програми «Доступні кредити 5-79%» перевищило 400 млрд. грн.Завдяки виданим на минулому тижні 1,8 млрд. грн. нових пільгових кредитів кількість позик зросла до майже 115,7 тисяч, а загальна їх сума склала 401,5 млрд. грн.Запущена на початку 2020 року як програма підтримки насамперед малого бізнесу, «5-7-9%» масштабувалася під час пандемії Ковід-19, але найбільш вагомого значення набула вже під час повномасштабної війни.Після 24 лютого 2022 року видано понад 80,8 тисячі позик (69,9% від загальної кількості від старту програми) на суму 311,8 млрд. грн. (77,7% від загальної суми за час дії програми), у тому числі за такими напрямами:▪️76,46 млрд. грн. – на поповнення оборотного капіталу (24,5% від загального суми кредитів воєнного часу);▪️57,30 млрд. грн. – на антивоєнні цілі (18,4%);▪️47,36 млрд. грн. – кредити для сільськогосподарських товаровиробників (15,2%);▪️41,83 млрд. грн. – фінансування інвестиційних програм (13,4%);▪️38,37 млрд. грн. – на переробку сільськогосподарської продукції (12,3%);▪️34,63 млрд. грн. – кредитування в зоні високого воєнного ризику (11,1%).🧮Нині програма «5-7-9%» є головним драйвером кредитування в Україні.❗️Водночас не раз наголошував – нам потрібно ще більше уваги приділяти й іншим напрямам кредитування за вкрай важливими для держави напрямками.💁‍♂️Маю на увазі кредитування оборонно-промислового комплексу (який за умови покращання доступу до фінансування та часткового дозволу на експортні операції може суттєво наростити виробництво та поліпшити свою економіку) та іпотечне кредитування (де, якщо вивести за дужки державну програму єОселя, на жаль, ситуація доволі складна, особливо ураховуючи масштаби пошкоджень і руйнувань у житловому секторі).У рамках програми «5-7-9%» треба посилювати фокус на такому напрямі, як кредитування бізнесу в регіонах з високим ступенем безпекового ризику (прифронтових територіях), адже там зі зрозумілих причин йому практично немає альтернативи.

Завершено усі процедури, пов’язані з запуском Угоди про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови.У п’ятницю відбувся останній етап – обмін дипломатичними нотами.Таким чином, виконано усі необхідні формальності, щоб Угода почала працювати.Підготовча стадія вклалась у дуже стислі строки:- 30 квітня Угоду між урядами США та України про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови було підписано у Вашингтоні;- Верховній Раді знадобився лише тиждень, щоб вже 8 травня схвалити закон про ратифікацію цього документа;- 12 травня закон був підписаний Президентом В.Зеленським;- 13 травня Міжнародна фінансова корпорація розвитку США та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства України підписали дві комерційні угоди – про обмежене партнерство та про LLC, яке виступатиме генеральним партнером у Фонді.Для нас дуже важливо, щоб такий високий темп підтримувався і у процесі реєстрації відповідних структур, призначення уповноважених відповідальних осіб від України та США до них, і власне вже на етапі залучення інвестицій.Не секрет, що обсяги міжнародної допомоги, які отримує Україна за такими інструментами, як запущені для нас Європейським Союзом (Ukraine Facility) та МВФ (EFF), поступово зменшуватимуться.Отже, дедалі важливішого значення для відновлення України набуватимуть інвестиції.Наші потреби у ресурсах є величезними – за даними Звіту RDNA4 Світового банку, Європейської Комісії та ООН, станом на початок нинішнього року вони оцінювались у 524 млрд доларів протягом наступного десятиліття, тобто у середньому понад 52 млрд доларів щороку (для порівняння – всі накопичені нами за часи Незалежності прямі іноземні інвестиції – менше 56 млрд доларів).Необхідно, щоб Фонд якомога скоріше включився в роботу з реалізації цього завдання.Він – перша офіційно оформлена зі стратегічним партнером інституція, створена спеціально для відновлення України.І він точно не має права на помилки чи затримки – адже на цей Фонд уважно дивитимуться й інші наші потенційні партнери та союзники, яких ми розраховуємо залучати для відбудови України, і для яких він має стати взірцем «історії успіху, гідної масштабування».

Важлива новина: виплати на кожну народжувану дитину будуть збільшені до 50 тисяч гривень.Вдячний за цю ініціативу Президентові України та Міністерству соціальної політики. Поки триває обговорення законопроекту, але це однозначно позитивний крок у напрямі розв’язання демографічної проблеми. Важливо, що мова йде не тільки про відповідні виплати, а й про комплекс інших соціальних заходів. Зокрема механізмів супроводження дитини від народження до повноліття державою («єЯсла», «Пакет школяра» тощо).Нагадаю, ще у 2021 році я запропонував законопроект про збільшення виплат при народженні дітей. Він зареєстрований у Верховній Раді та був підтриманий відповідним комітетом. Ще тоді, чотири роки тому я пропонував збільшити виплати за першу дитину до 50 тисяч, за другу – 100 тисяч, за третю – 150 тисяч. Такий перегляд виплат тоді оцінювався орієнтовно на +12 мільярдів гривень з бюджету щороку. Це абсолютно виправдані додаткові видатки, і ми чітко показати, з яких джерел можна взяти кошти.Безперечно, на сьогодні цю суму необхідно проіндексувати. З урахуванням індексації від 50 тисяч до 75 тисяч, та встановленням більших виплат на другу й третю дитину. Розумію, що моя пропозиція виглядає не так хайпово, як у деяких колег по парламенту, які пропонують збільшити виплати за народження першої дитини майже до 400 тис. грн, а на питання про гроші – кивають на Кабмін. Мов, хай уряд рахує витрати, шукає джерела і вносить ці кошти у проект бюджету. Та це не конструктивний підхід. Я вважаю, що з ініціативами ми повинні підходити відповідально. Пропонувати те, що реально можна забезпечити, з урахуванням бюджетних можливостей, або потенціалу, звідки залучити додаткові кошти. Шукати компроміси та створювати можливості. Тільки так ми зможемо виправити критичну ситуацію з демографією у нашій країні.

Моя попередня заява про необхідність відкриття експорту для української зброї викликала неабиякий резонанс.Наразі країни світу переглядають власні оборонні доктрини та переозброюються. І видатки на придбання зброї зростають.Євросоюз вже затвердив «Білу книгу з питань європейської оборони – Готовність 2030», відповідно до якого країни ЄС повинні витрачати на оборону близько 3,5% свого ВВП. Затверджений план ReArm Europe, за яким планується витратити 800 мільярдів євро на переозброєння. Передбачена фінансова програма Security Action for Europe – SAFE, щодо надання пільгових кредитів для зброярів. До речі, до програми SAFE потенційно можуть долучатися і наші виробники. Це можливість залучити дешеві гроші та, шляхом кооперації з нашими європейськими партнерами, отримати ті технології, яких нам не вистачає для виробництва якіснішої та сучаснішої зброї.Отримавши ці можливості, фінансування і технологічне оновлення від наших партнерів, ми зможемо виробляти зброї на 25-30 мільярдів євро на рік, а не на 9 мільярдів, як сьогодні.Тому наше завдання – щоб вітчизняні виробники, які здатні виробляти в рази більше сучасної, технологічної зброї, ніж замовляє держава, зайняли гідне місце на зростаючому світовому ринку зброї.Зрозуміло, що не всю зброю ми можемо постачати за кордон, будуть певні обмеження. Моя позиція: питання щодо експорту зброї потрібно готувати до реалізації зважено, цим мають займатися профільні спеціалісти, а не політики. Воно має стратегічно слугувати нашим національним інтересам. Оборонним, адже так наші виробники зможуть виготовляти найсучаснішу зброю, яку ми зможемо використовувати для захисту України. Економічним, адже вихід на міжнародний ринок зброї — це й додаткові робочі місця, податки до державного бюджету, експортна виручка і розвиток нашої економіки.

Міноборони повідомило, що пройшов сертифікацію перший важкий дистанційний комплекс розмінування виробництва української інженерної компанії XTI Engineering «ГАРТ 5100».Це гарна новина, і таких новин нам точно потрібно більше, адже Україна зараз – найбільш замінована держава у світі. Частина залученої в роботі розмінувальної техніки вироблена або частково локалізована в Україні. Але потреба в ній значно більша. Для нас питання розбудови власних потужностей та виробництва української розмінувальної техніки є надважливим і зараз, і в найближчі десятиріччя.Важлива також комплексна безперервна робота у цьому напрямі. Два тижні тому я вже писав про проблему, закликаючи уряд активізувати роботу із розмінування. Нагадаю, за 4 місяці з наявних у бюджеті 3 млрд гривень було використано усього 10%. Темпи роботи, м’яко кажучи, вражають.Проблема з того часу не змінилася, лише оновилися дані:- станом на кінець квітня в Україні сертифіковано 89 операторів протимінної діяльності, тобто +5 у порівнянні з березнем;- з поданих аграріями 241 заявки на гуманітарне розмінування – 200 відхилено.Можна довго розбиратися у причинах, чому заявки аграріїв на розмінування відхиляються. А в уряду завжди знайдеться 100 і одне «чому» він не може активізувати свою роботу за цим напрямом. Проте головне – чітко розуміти, що ми отримуємо в результаті. Люди просто в черговий раз вирішують покладатися лише на себе, а не на державу. Неодноразово ділилися такими історіями з різних регіонів, зокрема Херсонщини. Власники, орендарі землі в якийсь момент просто на власний ризик самі виїжджали на поля. Вигадували свої механізми для перевірки полів, бо посівну ніхто не відміняв. Для них чекати операторів – втрачати гроші. І для більшості це питання того, на що потім вони житимуть цілий рік.Тому поки уряд не поспішає вирішувати проблему, ми не тільки отримуємо економічні збитки, але і реальний ризик для життя людей.

«Чиновники отримують зарплату незрозуміло за що», – звертаються до мене люди з обуренням. Їх дратують великі зарплати службовців, реальних результатів роботи яких ніхто не бачить. Я неодноразово повторював, що не готовий грати у популізм, і позиція у мене тут досить чітка. Державні службовці не можуть працювати безплатно, у них має бути конкурентна зарплата. Проте ці гроші чиновники повинні отримувати за ефективну роботу. Коли ж людина отримує більше мільйона гривень зарплати з бюджету на рік, а результатів роботи у неї нуль – такі випадки неприпустимі.У нас уже був приклад КРАІЛ. Робота членів комісії оцінювалася Кабміном на «відмінно», а зарплати сягали 1,4-1,5 млн гривень на рік. Мова про ту комісію, яка нещодавно була ліквідована у зв'язку зі своєю абсолютною неспроможністю врегулювати гральний ринок. Неспроможна, бо за її діяльності у 2022 році держава отримала 730 мільйонів до державного бюджету, і лише після того, як ми підняли це питання на загальнодержавний рівень та включилися правоохоронці, у 2024 році держава отримала вже 17 мільярдів гривень. Це значна різниця для бюджету і яскравий приклад виведення цілої галузі з тіні.У нас зараз є приклад Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Підіймали нещодавно цю тему на Комітеті. Керівник отримує 1,9 млн гривень на рік. Вся комісія коштує державі 10,6 мільйонів на рік. А тепер увага: неспроможність та невиконання своїх посадових обов’язків, зокрема зрив маяка Меморандуму з МВФ, вони пояснювали браком коштів. Що вони розраховували на додаткове фінансування від USAID, не отримали його, тому не змогли зробити нескладний документ на виконання зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом. Тут згадується популярний мем, і хочеться просто запитати: «Яких грошей тобі ще не вистачає, Карл?»Тому коли мова йде про зарплати чиновників та держслужбовців, мають бути встановлені KPI та проводитися прозора чесна оцінка ефективності роботи. Продовження перебування на посаді – прямо залежати від виконання або невиконання цих KPI. Не виконуються – за що тоді платити бюджетні кошти?Відповідно, мають бути чіткі критерії, KPI, для всіх органів виконавчої влади. І для міністерств також. Можна взяти будь-яке, наприклад Мінекономіки. 307 повноважень. Ви чули хоч щось про звіти, про виконання якихось KPI? Що посадовці зробили для зростання ВВП, зниження рівня безробіття? Не чули, бо немає такого звітування. Не тільки в Міністерства економіки, а й у решти міністерств. І це саме та проблема, яка турбує людей. Є ефективна робота – має бути гідна зарплата. Але не тільки у чиновників, держслужбовців – у всіх громадян України.

Сьогодні видався дуже активний інформаційний понеділок. Одна із важливих тем, яку ви могли пропустити – щодо майбутнього ветеранів у нашій країні. ЗМІ активно пишуть про заяву заступника командира 3 ОШБр Максима Жоріна, що «держава явно не готова до тієї кількості ветеранів, яка зʼявляється». Це справедливе занепокоєння. І дуже важливо чути й розуміти наших захисників, які прямо говорять про проблему.Адже дійсно: щось робиться, але це не той підхід, і не ті масштаби, які потрібні. Готовими до роботи з ветеранами потрібно було бути ще вчора. Зараз же питання стоїть особливо гостро. Саме тому я нещодавно зареєстрував у Верховній Раді законопроект щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій. Детальніше про нього уже писав тут. Ключова позиція: ми повинні уже підготувати законодавчу базу та дієві механізми для працевлаштування УБД. Гарантувати захисникам право керувати країною через встановлення 10% квоти для них у державних органах та установах.Робити все слід виважено та з відповідними економічними розрахунками. Але – підкреслюю – саме активно діяти, займатися цією роботою. Не просто будувати плани про те, як далі будувати плани. Бо коли бачиш заяву Мінекономіки про роботу над Стратегією зайнятості населення, складно охарактеризувати це якось інакше. На моє переконання, парламент не повинен чекати коли в уряду «дійдуть руки» до проблеми ветеранів. Роботу в цьому напрямі потрібно виконати якомога швидше. Кожен, хто сьогодні зі зброєю у руках захищає нашу Батьківщину, має відчувати, що його права надійно захищені.

Забезпечити законодавчу базу для працевлаштування наших захисників після повернення з фронту до мирного життя потрібно уже зараз. З чіткими механізмами, як працюватиме відповідна система державної підтримки і допомоги.Анонсував цей крок раніше, і вже можу поділитися. Вчора зареєстрував у Верховній Раді законопроект щодо підтримки працевлаштування учасників бойових дій (13180-1). Що пропонується: 1️⃣ Встановлюється норматив робочих місць для УБД для роботодавців • одного робочого місця – для роботодавців, що мають від 8 до 25 працівників• 5% – для роботодавців, що мають понад 25 працівників• 10% – для органів державної влади та місцевого самоврядування 2️⃣ Встановлюється виплата компенсації за працевлаштування УБД для роботодавців, які виконують нормативКомпенсація виплачується у розмірі фактичних витрат роботодавця на сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ за УБД, які безперервно протягом повного звітного кварталу були працівниками такого роботодавця. 3️⃣ Забезпечується фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку УБД та виплату компенсацій роботодавцям за працевлаштування ветеранів.Це здійснюватиметься за рахунок коштів, що надходять до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від сплати роботодавцями внеску на підтримку працевлаштування УБД. Хочу підкреслити один дуже важливий момент. Моїм законопроектом найбільша квота на працевлаштування учасників бойових дій передбачена саме для органів державної влади та місцевого самоврядування. Це справедливо, адже, люди, які нашу країну захищали та продовжують захищати, повинні мати право нею керувати. І таке право має бути гарантоване законом.