game of stories

​Як Свинка Пеппа заробила мільярди доларівВсе почалося з простої історії. В 2004 році на британському Channel 5 відбулась прем'єра нового мультсеріалу — Peppa Pig. Це були короткі 5-хвилинні епізоди з максимально простою структурою: повторюваність, побутові ситуації, зрозуміла мова, впізнавані ритуали. Це дуже зрозуміло дітям, це можна показувати купу разів й легко дублювати. І завдяки цьому протягом кількох років у другій половині «нульових» ТВ-права на Свинку Пеппу продають на приблизно 180 країн і 40 мов. Свинка Пеппа стає ідеальним експортним продуктом: немає культурних бар'єрів, локальних жартів або складних конфліктів. Звичайно, саме серіал — це просто вітрина бренду. Дитина подивилась мультики, але хоче продовжити взаємодію з улюбленими персонажами. І тут з'являється те, що приносить вже набагато серйозніші гроші: мерч! Різноманітні іграшки, книжки, розмальовки, посуд, канцелярія та навіть їжа з брендом Peppa Pig — це те, що мають в себе вдома мільйони дітей з різних країн світу. А далі з'являється YouTube і це новий буст для персонажу. І тепер Пеппа не залежить від телевізійної сітки, її можна дивитися цілодобово щодня. І тому офіційні канали Пеппи мають мільярди переглядів. В 2011 році в британському Paultons Park з'являється тематична зона Peppa Pig World і це змінило бізнес парку. До цього вони мали приблизно 500 000 тисяч відвідувачів на рік, після появи зони — понад один мільйон. Зростання на 100%. Це вау! Далі з'являються тематичні парки, готелі, івенти. І що в результаті? В 2019 році компанія Hasbro купує власника прав на Peppa Pig компанію Entertainment One за 4 мільярди доларів. Бо це вже давно не просто дитяча історія, це величезна компанія, яка стабільно генерує 2-3 мільярди річних продажів у всьому світі. Оцінка бренду зараз складає приблизно 5 мільярдів доларів. Свинка Пеппа — це доказ того, що для глобального успіху не завжди потрібна складна історія. Іноді достатньо правильної простоти, універсальної мови й терпіння.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

«Ця книжка народилася з банальної цікавості». Так починається передмова Тома Вулфа до його культової книги «Нормальні пацани». «Мене дивувало, що змушує людей погодитись осідлати гігантські феєрверки, якими по суті і є ті «Редстоуни», «Титани» й «Сатурни», чекаючи поки хтось запалить ґніт», — продовжує він. Том Вулф — важлива постать в американській історії, він змінив журналістику, довівши, що з фактів теж можна писати захопливі історії. У 1972 році журнал Rolling Stone відправив його до Космічного центру Кеннеді у Флориді на запуск «Аполлона-17», останньої пілотованої місії на Місяць. Але Вулф повернувся звідти не із серією матеріалів про місію «Аполлон», а з чотирма статтями про першу пілотовану космічну програму США — Проєкт «Меркурій». Він написав про неї та про сімох астронавтів, які брали в ній участь. І це породило в нього бажання далі працювати з цією темою. Вулф копав глибше, беручи інтерв’ю у колишніх астронавтів, військових льотчиків-випробувачів і не льотчиків — тих, хто «був безпосередньо причетний до початку ери пілотованих ракетних польотів» у США. Він також годинами працював у архівах Космічного центру Джонсона в Г'юстоні. Над «Нормальними пацанами» він працював близько 7 років. І у результаті вийшла книга в певному сенсі менше про космос, а більше про те, що відбувається на Землі — а саме про Холодну війну й про те, що насправді коїться в головах молодих чоловіків, які добровільно погоджуються бути запущеними в космос на верхівці ракети. А ще, звичайно, про їхніх дружин, які могли здаватися непомітними, але відігравали в цьому вкрай важливу роль теж. «Нормальні пацани» стала успішною та культовою книгою. Вона отримала статус бестселера і здобула National Book Award за нонфікшн у США. Джон Ґленн і Воллі Шірра з «Меркурія» хвалили книгу. Хоча коли одного разу у Тома Вулфа запитали про реакцію дійових осіб на «Нормальних пацанів», він відповів доволі промовисто: «Що стосується більшості з них — я гадки не маю. Якщо письменника турбує таке, йому варто перейти в піар, де ти завжди на боці свого героя. Якщо ти пишеш нонфікшн, ти маєш вірити, що те, що ти робиш, важливіше за будь-яку людину, справу, партію, питання чи що завгодно. Більшість астронавтів, здається, подобалось те, що виставляло їх у вигідному світлі, і не подобалося те, що не виставляло. Іншими словами, вони були як будь-хто інший — за винятком Алана Шепарда. Він ненавидів усе — аж до паперу, на якому надруковано книгу». Але куди важливіше те, що книга надихнула покоління майбутніх астронавтів і науковців. Серед тих, хто віддав шану «Нормальним пацанам», був колишній командир шатла NASA Скотт Келлі, який провів рік на МКС у 2016-му. «Як і астронавти Меркурія, яких він оживив на сторінках, внесок і вплив Тома неможливо відтворити», — написав Келлі у 2018-му після смерті автора. Він прочитав книгу у 18 років і каже, що вона перевернула його студентське життя й дала амбіцію літати та стати астронавтом.Хоча Вулф спостерігав за програми «Джеміні» та «Аполло», саме «Меркурій» для нього залишалася іконою. «Навіть перший американець, що ступив на Місяць, ніколи не пережив би того вихлопу первісних емоцій людей, який пережили Шепард, Купер і, понад усіх, Ґленн. Ера перших американських одиночних воїнів прийшла й пішла, й можливо, ніколи не буде повторена», — писав він. «Нормальні пацани» показує, якою була журналістика в свої найкращі часи і якої нам не вистачає. Після її прочитання я відразу захотів читати щось теж пов'язане з космічними програмами, і знайшов вдома мемуари астронавта Майка Маллейна «Верхи на шатлі» (теж вийшла у «Бородатому тамарині»). І знаєте що? Згадка про «Нормальних пацанів» там на першій же сторінці! Вплив цієї книги і загалом проєкту «Меркурій» на долю Маллейна колосальний. in book we trust

​Сім типів конфліктівВони допоможуть вам створит хорошу історію. 1️⃣Персонаж VS ПерсонажПряме протистояння між персонажами з протилежними цілями чи цінностями.«Темний лицар» — Бетмен стикається з Джокером через моральні та етичні розбіжності.2️⃣Персонаж VS СуспільствоГоловний герой кидає виклик суспільним нормам, законам чи умовностям.«Голодні ігри» — Катнісс Евердін повстає проти репресивної системи Капітолію.3️⃣Персонаж VS ПриродаПерсонаж стикається з викликами природних сил або катаклізмів.«Вигнанець» — Чак Ноланд намагається вижити на безлюдному острові, борючись із суворою стихією природи.4️⃣Персонаж VS ТехнологіїПерсонаж протистоїть технологічним загрозам.«Матриця» — Нео бореться з реальністю, контрольованою ШІ.5️⃣Персонаж VS НадприроднеГоловний герой має справу з потойбічними силами або сутностями.«Bідьмa з Блep: Курсoва з тoгo світу» — персонажі відправились шукати Відьму з Блер. І знайшли? 6️⃣Персонаж VS Доля Персонаж бореться з наперед визначеною долею.«Термінатор» — Сара Коннор бореться за приречене майбутнє свого сина.7️⃣Персонаж VS Він/ВонаПерсонаж бореться з внутрішньою боротьбою або дилемами.«Чорний лебідь» — Ніна Сеєрс протистоїть власним психологічним демонам.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Режисер Френк Дарабонт почав свою кар’єру з одного долара.Ще у 1977 році Стівен Кінг створив спеціальну програму Dollar Baby — це можливість молодим кінематографістам отримати права на його оповідання за $1.Дарабонт був палким фаном Кінга. Життя було складне — випадкові роботи і немає грошей.І він отримав права на екранізацію оповідання Стівена «Жінка в кімнаті» за долар.Це була його стратегія.Мрія Дарабонта — екранізувати повість Кінга «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка». Але ось що про це згодом казав сам Френк: «Тоді я навіть не мав першої роботи в кіно. У мене взагалі не було кар’єри».Тому Дарабонт вирішив розпочати з програми Dollar Baby, щоб показати себе і відкрити «двері для роботи зі Стівеном».Над короткометражною екранізацією «Жінки в кімнаті» він працював три роки. Прем’єра відбулась у 1983 році. Її навіть розглядали, щоб номінувати на «Оскар». Але важливіше те, що ця стрічка дійсно відкрила двері до Стівена:«Кілька років потому, коли я попросив права на «Шоушенк», Стівен погодився, бо йому сподобалась моя короткометражка».У 1987 році Дарабонт надіслав Кінгу чек на $5000 за права на екранізацію повісті.Френк написав сценарій фільму «Втеча з Шоушенка». І він виявився дуже класним. Настільки, що студія запропонувала йому «багато грошей», щоб режисером став більш досвічений Роб Райнер.Для Дарабонта, який тоді ледве міг заплатити за оренду житла, це було б дуже, м’яко кажучи, класно. За раз отримати велику купу грошей.Однак він мав мрію — зняти повнометражну екранізацію Кінга. Тому відмовився від пропозиції. Ось як він це пояснює: «Можна відкладати свої мрії в обмін на гроші. І померти, так і не зробивши те, чого насправді хотів».«Втеча з Шоушенка» вийшла у 1994 році. Що було далі ви, мабуть, знаєте. Сім номінацій на «Оскар» і статус культової стрічки. Досі номер один у рейтингу 250 найкращих фільмів IMDb (майже три мільйони голосів).Після успіху стрічки Кінг повернув Дарабонту той чек на $5000 і додав до нього записку:«Якщо тобі колись знадобляться гроші на оренду. Люблю. Стів».Ця історія показує, що хороша стратегія для того, щоб зрозуміти над чим працювати — це проаналізувати те, що ти любиш і знайти способи роботи це.А ще демонструє важливість мрії. Так само колись проблеми з грошима мав Сильвестер Сталлоне і написав тоді сценарій до «Роккі», за який йому пропонували купу грошей, але з іншим актором. Однак Сильвестер вирішив здійснити мрію й ось що він про це каже:«Я знав, що навіть якби продав сценарій за 500 тисяч доларів, то після того, як гроші закінчилися б, мені б стало дуже сумно, адже я так і не здійснив би власну мрію».📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

Як хороша історія допомагає найкраще показати продукт? Відповідає Land Rover. Кілька років тому бренд випустив відеоісторію, яка відправляє нас в Гімалаї. До містечка, де панує Land Rover. Ось тут її можна глянути. Герой цієї історії сам Land Rover. Це святкування 70-річчя бренду. Персонажі (реальні люди) у відео діляться власним досвідом про те, як ця машина весь час допомагає місцевій громаді. Той факт, що дія цієї історії розгортається так далеко від місця, де створили Land Rover, допомагає бренду виглядати справді глобальним. Таким чином компанія показує, що Land Rover відкритий для всіх.Епічна історія поєднується з вражаючими пейзажами та чесністю реальних людей. Компанія Land Rover пов’язала свою продукцію з давньою традицією завдяки цій історії. В свою чергу, довга традиція пов'язана з довголіттям. А ще традиції породжують довіру.Так хороша історія допомогла Land Rover класно показати свій продукт.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Коли Дж. Р.Р. Толкін почав писати «Володаря перснів», він був професором Оскфордського університету.В той час фентезі не вважалось «серйозним» жанром.Як пояснює один із його сучасників, над Толкіном знущалися його оксфордські колеги.Вони казали, що Джон витрачає свій час «вкладаючи такі неймовірні страждання на жанр, який є нікчемним за визначенням».Один із біографів Толкіна пише: «У нього регулярно глузливо питали: ну шо там, як твій гобіт?»Серед купи людей, які висміюють вас, які кажуть, що ви марнуєте власний час, які заохочують вас робити щось менш дрібне або «більш престижне», іноді потрібна підтримка лише однієї людини.Для Толкіна цією людиною був письменник К.С. Льюїс.«Неоплачений борг, який я маю перед Льюїсом — це не вплив, а чисте заохочення. Довгий час він був моєю єдиною аудиторією. Лише завдяки йому, я прийшов до думки, що мої історії можуть бути чимось більшим, ніж приватним гобі», — згадував Толкін.Толкіна не спотворили його оксфордські колеги та їхні переконання, що те, над чим він працює, не престижне.Історії Толкіна розійшлися тиражем понад 600 млн примірників, а самого автора почали називати «батьком високого фентезі».Це один з багатьох прикладів, який нагадує нам, що те, що ваажається «престижним» або трендовим, не стабільне у часі. Але якщо ви робите щось достатньо добре, то зможете зробити це престижним і трендовим.📝Придбати навчання «Сторі Лаб»🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Як закінчити свою історіюУ третьому акті все стає зовсім божевільним. Персонажі повинні протистояти своїм почуттям, бажанням і цілям. Що чудово в третьому акті, так це те, що тут ви починаєте бачити, як уся ваша важка праця окупається. Емоційні ритми ось-ось досягнуть успіху. Ваша аудиторія саме там, де ви хочете її бачити.Тут йдеться про те, щоб зв’язати незавершені кінці й відправити своїх персонажів до заходу сонця. Або вбити всіх і дозволити поганому хлопцеві втекти.На початку третього акту ваші персонажі повинні зіткнутися з найбільшим випробуванням або принаймні зіткнутися з величезною проблемою, яку вони ніяк не можуть подолати. Це має природно прив’язуватися до другого акту та має відображати тему першого. Це місце, де Джек прикутий наручниками до труби, а Титанік тоне.Коли ви потрапите в третій акт, все залежить від наслідків.Ми вже бачили, як ці персонажі робили свій вибір і зазнавали невдачі. Тепер мова йде про те, як вони впораються з цим, примиряються з цими наслідками, а потім залишають аудиторію зі своїм мінливим світом.Вам потрібно знайти завершення. Необхідно, щоб персонажі зібралися тут і дійсно закрили всі цикли.📝Придбати навчання «Сторі Лаб»🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Чому варто уникати «уявних» дієслів? Відповідає Чак Поланік:Не використовуйте так звані дієслова-думки. Серед них, наприклад, думає, знає, розуміє, усвідомлює, вірить, хоче, пам'ятає, уявляє, бажає та інші.Замість того, щоб персонажі знали що-небудь, необхідно додати деталі, які дозволять читачеві дізнатися про це. Замість того щоб персонаж чогось бажав, необхідно описати річ так, щоб читач теж цього хотів.Не пишіть: «Адам знав, що він подобається Ґвен».Натомість напишіть ось так: «Між заняттями Ґвен завжди спиралась на його шафку, коли Адам йшов її відкривати. Вона закочувала очі й відштовхувалась однією ногою, залишаючи на пофарбованому металі чорний слід від каблука, але вона також залишала запах своїх парфумів. Замок ще був теплим від її дупи. І під час наступної перерви Ґвен знову до неї притулялася».Ніяких коротких шляхів. Тільки конкретні сенсорні деталі: дія, запах, смак, звук і відчуття.📝Придбати навчання «Сторі Лаб»🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Як Брендон Сандерсон сторив успішну бізнес-імперію за допомогою захопливих історійМайбутній письменник закінчив коледж і пішов працювати на стійці реєстрації в готелі. Брендон взяв собі нічну зміну. Бо це можливість більше писати замість того, щоб спілкуватися з клієнтами, мати перевірки й постійно заповнювати якусь інформацію.Сандерсон мав одну мету — стати автором. Перед своїм проривом він написав 13 рукописів. І всі ці книжки були величезними.Але спочатку видавці йому відмовляли — мовляв, його книжки недостатньо темні для сучасного ринку. Він не був Стівеном Кінґом або Джорджем Мартіном. Але почав намагатися бути. І так його письмо постраждало.Згодом він повернувся до власного стилю. І зрештою отримав шанс.Стиль Сандерсона був настільки гарним, що його друга публікація, серія The Mistborn, стала бестселером NY Times. Тільки ця серія була продана тиражем у 10 мільйонів копій.Сьогодні Сандерсон — один із найпопулярніших авторів у світі. Він потрапляв у список бестселерів NY Times 15 разів. Кожна з його останніх книжок серії «Шлях королів» продана тиражем понад 800 000 примірників лише в США за перший рік.Але Сандерсон також будує величезний бізнес за допомогою своїх книг:У 2022 році він запустив Kickstarter, щоб профінансувати випуск обмеженого тиражу з 4 нових книг. Він зібрав 15,4 мільйона доларів за перші 24 години. Через два тижні він зібрав понад 40 мільйонів доларів.Щобільше, ці 4 книги опубліковані у видавництві Dragonsteel Books, яке належить Сандерсону. Таким чином він перевернув гру й почав отримувати з продажів набагато більше, ніж у класичному сценарію, де автори отримують відсоток від видавництва.Тепер він має всі важелі впливу на свою творчість та бізнес.📝Придбати навчання «Сторі Лаб»🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​5 порад від Патті Смітт, які допоможуть писати та створювати історії 1. Пиши щодня «Іноді я уявляю, що я в’язень: якщо не напишу хоча б один рядок — мене засудять до самотньої камери». 2. Кажи прямо, що маєш на увазі «Здається, Вільям Берроуз казав: “кажи, що маєш на увазі”. Якось я не могла передати певну думку, і він просто сказав: “скажи, що думаєш”. І це правда — іноді ми заплутуємося у словах, коли намагаємося написати. Просто скажи це вголос і подивись, чи воно працює». 3. Слава — не причина творити «Коли я була молодою, ми ненавиділи критиків і не зважали на те, що вони говорять. Тепер багато молодих людей женуться за славою, соцмережами, грошима. Я сподіваюся, що колись повернуться справжні, глибші причини для творчості».4. Головне — це робота «Ти мусиш розвивати свій талант. Усе винагородження — у самій роботі. У нашому світі культ слави часто затьмарює суть, і люди забувають про сам процес. Але слава швидко минає. Для мене найважливіше — це робота». 5. Розвивай дисципліну«Рутина допомагає. Я рано прокидаюсь, йду в кав’ярню або просто сідаю за стіл. П’ю каву, коли місто ще спить — це момент, коли весь світ ніби належить тобі. І тоді я пишу. Це потрібно робити щодня. Письмо — це не лише натхнення, це праця й дисципліна. Натхнення може прийти будь-коли, але все одно потрібно просто сідати й працювати». 📝Придбати навчання «Сторі Лаб»🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories