game of stories

Не треба кричати на своїх співробітників. Навіть не думав, що треба таке пояснювати. Але днями слухав епізод бізнес-подкасту, де розмовляли з product owner одного великого українського бізнесу (не хочу писати якого саме, бо не про це мова взагалі). І там вона розповіла багато про себе та свою роботу. А в кінці додала, що в її команду відкривається скоро нова вакансія, тому слідкуйте й подавайтесь. І ще каже, що вона завжди щира під час співбесід і тому прямо каже, як у них побудована робота та яка культура. Наприклад, вона може накричати (!) на співробітників.І потім ще раз наголошує, що це щирість і така культура. Але це ніфіга не щирість. Це неповага до людей. На роботу ходять дорослі люди, які зацікавлені працювати, щоб як мінімум їх не звільнили. Якщо ні, то можна знаходити індивідуальні шляхи до кожного та кожної. Бо це і є задача хорошого керівника: розуміти, що всі люди різні та по-різному працюють. Якщо ти можеш лише кричати, то це твоя проблема, яку треба терміново фіксити, а не щирість. Треба вчитися комунікувати, знаходити підходи та поважати співробітників. Це коли ти навчилась будувати корпоративну кар’єру, створювати бізнес-процеси, але не навчилась бути людиною.Я зазвичай таке не пишу, але мене так здивувало, що людина публічно каже, що кричить на співробітників і подає це під виглядом щирості та робочої культури, що захотілось просто відрефлексувати тут.

Квентін Тарантіно настільки сильний сторітелер, що навіть його власна історія про день, коли він вирішив знімати кіно, звучить як чисте золото.На початку своїх 20-х він працював у відеопрокаті. Його мрією було стати режисером, але ця робота була лише «поруч із мрією» — і через це його справжні амбіції ніби заснули.Усе змінилося, коли один старший хлопець з його компанії — приблизно на п’ять років старший — відсвяткував 30 років і раптом став гірко усвідомлювати, що за свої 20-ті так і не досяг нічого значущого.Квентін і цей друг часто зависали разом і говорили про кіно, але насправді нічого не створювали.Коли Квентіну виповнилося 25, він зрозумів, що не хоче бути таким, як його друг у 30. Тієї ночі він повністю переосмислив своє життя й вирішив, що мусить щось змінити.«Мені треба перестати переживати через цю роботу у відеопрокаті, — подумав він. — Мені просто потрібно переїхати до Голлівуду, увійти в цю тусовку і познайомитися з людьми з індустрії». Він так і зробив — і незабаром почав отримувати перші замовлення на сценарії.У 27 років він продав сценарій фільму «Справжнє кохання» за 50 тисяч доларів. У 29 — зняв «Скажених псів».А в день, коли йому виповнилося 32, Квентін отримав «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій за фільм «Кримінальне чтиво». І це — теж кіно.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

Крістофер Нолан пояснює, як йому вдалося переконати Девіда Бові знятися у фільмі «Престиж»: «Коли я спробував запросити його на роль, спочатку він відмовив. Я знав його агента, тож подзвонив йому й сказав: “Дивись, я зазвичай так не роблю, але хочу попросити його ще раз. Я хочу поїхати й спробувати переконати його. Чи є така можливість?”Він погодився на зустріч, я полетів до Нью-Йорка, ми зустрілися, і, на щастя, мені вдалося його переконати. Це єдиний раз у моєму житті, коли я повернувся до людини, яка сказала “ні”, бо зазвичай у людей є свої причини, і ти не хочеш когось переконувати, а потім мати конфлікти на майданчику. Але тут просто не було нікого іншого, хто міг би зіграти цю роль так, як він, із тим самим резонансом.Мені здається, між репутацією Бові та міфологією навколо нього є багато спільного. Тесла, певною мірою, — це “людина, яка впала на Землю”. За ці роки в різних студіях розробляли багато проєктів про Теслу: це надзвичайно захоплива постать, але водночас складна як тема. А «Престиж» запропонував дуже непрямий спосіб подивитися на цього персонажа — крізь призму магії та обману: великий геній, що випередив свій час, але водночас був абсолютно не зі свого часу. Саме тому Бові здавався ідеальним вибором на цю роль.Я працював із багатьма дуже великими зірками, і всі вони з часом ставали для мене звичайними людьми, бо ти пізнаєш їх у роботі. Бові — єдиний виняток. Єдиний, хто наприкінці роботи залишився таким самим невловимим, як і на її початку. Уся команда, всі були ним зачаровані. Він був абсолютно привітним, справді дуже приємною людиною, але водночас ніс у собі вагу всього, чого він досяг. Одне з того, чим я найбільше пишаюся, — це можливість сказати, що я працював із ним». 🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Як створювати напругу в своїх історіях 1️⃣ ЧасДодай дедлайн.У фільмі «Назад у майбутнє» Марті Макфлай має обмежений час, щоб виправити минуле й повернутися в майбутнє. Таким чином кожна мить має значення. 2️⃣ Таємниці Залишай таємниці.Персонажі з секретами або ті, хто бреше одне одному, створюють очікування. У «Загубленій» зникнення Емі та шари обману тримають читача/глядача в напрузі.3️⃣ Конфліктні ціліДай персонажам протилежні цілі.Коли те, чого один персонаж відчайдушно прагне, — це те, чому інший так само відчайдушно хоче завадити, напруга неминуча.У «Темному лицарі» мета Бетмена врятувати Ґотем конфліктує з бажанням Джокера занурити його в анархію.4️⃣ Підвищуй ставкиЗроби результат важливим.Чим вищі ставки — тим вища напруга. У «Месниках: Війна нескінченності» на кону доля всього всесвіту.5️⃣ Зачинені дверіЗажени персонажів у пастку — фізично або емоційно. У «Сяйві» готель «Оверлук» ізолює родину Торренсів.6️⃣ Ненадійний оповідачВикористовуй ненадійного оповідача.У «Бійцівському клубі» ненадійність оповідача розкривається поступово. Це посилює напругу, бо читач/глядач починає сумніватися в реальності.7️⃣ НепорозумінняВикористовуй непорозуміння.Нехай персонажі неправильно розуміють одне одного в ключові моменти. У «Ромео і Джульєтті» непорозуміння щодо смерті Джульєтти призводить до трагедії.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Цей момент треба зафіксувати: Apple знову найкраще за всіх розповідають історії. Стів Джобс казав, що найвпливовіша людина у світі — це оповідач. І його компанія завжди живе за цим принципом. Презентації продуктів побудовані за принципами хорошого сторітелінгу, реклама теж. А поява власного стрімінгового сервісу додала ще одну вагому причину розповідати хороші історії. І якщо зараз подивитися на серіали останніх років, то я не можу згадати, хто створює більше топових історій, ніж Apple TV. Ось лише кілька прикладів, які відразу приходять мені в голову: ◽️Студія◽️Тед Лассо◽️Severance ◽️Pluribus◽️Shrinking ◽️Silo І знову таки — це лише кілька топових прикладів. В Apple ставлять акцент на хороших історіях та прекрасних сторітелерах. І тому вони вже виходять на лідерські позиції за якістю контенту. Так, звичайно, там теж багато прохідного матеріалу, бо коли ти будуєш стрімінгову платформу, її треба чимось заповнювати, а створювати лише шедеври неможливо. Та і не всім людям хочеться дивитися лише шедеври. Але Apple зараз розповідає історії краще за всіх. І це радує, що в цьому бізнесі досі думають про важливість хороших історій. 📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Як Свинка Пеппа заробила мільярди доларівВсе почалося з простої історії. В 2004 році на британському Channel 5 відбулась прем'єра нового мультсеріалу — Peppa Pig. Це були короткі 5-хвилинні епізоди з максимально простою структурою: повторюваність, побутові ситуації, зрозуміла мова, впізнавані ритуали. Це дуже зрозуміло дітям, це можна показувати купу разів й легко дублювати. І завдяки цьому протягом кількох років у другій половині «нульових» ТВ-права на Свинку Пеппу продають на приблизно 180 країн і 40 мов. Свинка Пеппа стає ідеальним експортним продуктом: немає культурних бар'єрів, локальних жартів або складних конфліктів. Звичайно, саме серіал — це просто вітрина бренду. Дитина подивилась мультики, але хоче продовжити взаємодію з улюбленими персонажами. І тут з'являється те, що приносить вже набагато серйозніші гроші: мерч! Різноманітні іграшки, книжки, розмальовки, посуд, канцелярія та навіть їжа з брендом Peppa Pig — це те, що мають в себе вдома мільйони дітей з різних країн світу. А далі з'являється YouTube і це новий буст для персонажу. І тепер Пеппа не залежить від телевізійної сітки, її можна дивитися цілодобово щодня. І тому офіційні канали Пеппи мають мільярди переглядів. В 2011 році в британському Paultons Park з'являється тематична зона Peppa Pig World і це змінило бізнес парку. До цього вони мали приблизно 500 000 тисяч відвідувачів на рік, після появи зони — понад один мільйон. Зростання на 100%. Це вау! Далі з'являються тематичні парки, готелі, івенти. І що в результаті? В 2019 році компанія Hasbro купує власника прав на Peppa Pig компанію Entertainment One за 4 мільярди доларів. Бо це вже давно не просто дитяча історія, це величезна компанія, яка стабільно генерує 2-3 мільярди річних продажів у всьому світі. Оцінка бренду зараз складає приблизно 5 мільярдів доларів. Свинка Пеппа — це доказ того, що для глобального успіху не завжди потрібна складна історія. Іноді достатньо правильної простоти, універсальної мови й терпіння.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

«Ця книжка народилася з банальної цікавості». Так починається передмова Тома Вулфа до його культової книги «Нормальні пацани». «Мене дивувало, що змушує людей погодитись осідлати гігантські феєрверки, якими по суті і є ті «Редстоуни», «Титани» й «Сатурни», чекаючи поки хтось запалить ґніт», — продовжує він. Том Вулф — важлива постать в американській історії, він змінив журналістику, довівши, що з фактів теж можна писати захопливі історії. У 1972 році журнал Rolling Stone відправив його до Космічного центру Кеннеді у Флориді на запуск «Аполлона-17», останньої пілотованої місії на Місяць. Але Вулф повернувся звідти не із серією матеріалів про місію «Аполлон», а з чотирма статтями про першу пілотовану космічну програму США — Проєкт «Меркурій». Він написав про неї та про сімох астронавтів, які брали в ній участь. І це породило в нього бажання далі працювати з цією темою. Вулф копав глибше, беручи інтерв’ю у колишніх астронавтів, військових льотчиків-випробувачів і не льотчиків — тих, хто «був безпосередньо причетний до початку ери пілотованих ракетних польотів» у США. Він також годинами працював у архівах Космічного центру Джонсона в Г'юстоні. Над «Нормальними пацанами» він працював близько 7 років. І у результаті вийшла книга в певному сенсі менше про космос, а більше про те, що відбувається на Землі — а саме про Холодну війну й про те, що насправді коїться в головах молодих чоловіків, які добровільно погоджуються бути запущеними в космос на верхівці ракети. А ще, звичайно, про їхніх дружин, які могли здаватися непомітними, але відігравали в цьому вкрай важливу роль теж. «Нормальні пацани» стала успішною та культовою книгою. Вона отримала статус бестселера і здобула National Book Award за нонфікшн у США. Джон Ґленн і Воллі Шірра з «Меркурія» хвалили книгу. Хоча коли одного разу у Тома Вулфа запитали про реакцію дійових осіб на «Нормальних пацанів», він відповів доволі промовисто: «Що стосується більшості з них — я гадки не маю. Якщо письменника турбує таке, йому варто перейти в піар, де ти завжди на боці свого героя. Якщо ти пишеш нонфікшн, ти маєш вірити, що те, що ти робиш, важливіше за будь-яку людину, справу, партію, питання чи що завгодно. Більшість астронавтів, здається, подобалось те, що виставляло їх у вигідному світлі, і не подобалося те, що не виставляло. Іншими словами, вони були як будь-хто інший — за винятком Алана Шепарда. Він ненавидів усе — аж до паперу, на якому надруковано книгу». Але куди важливіше те, що книга надихнула покоління майбутніх астронавтів і науковців. Серед тих, хто віддав шану «Нормальним пацанам», був колишній командир шатла NASA Скотт Келлі, який провів рік на МКС у 2016-му. «Як і астронавти Меркурія, яких він оживив на сторінках, внесок і вплив Тома неможливо відтворити», — написав Келлі у 2018-му після смерті автора. Він прочитав книгу у 18 років і каже, що вона перевернула його студентське життя й дала амбіцію літати та стати астронавтом.Хоча Вулф спостерігав за програми «Джеміні» та «Аполло», саме «Меркурій» для нього залишалася іконою. «Навіть перший американець, що ступив на Місяць, ніколи не пережив би того вихлопу первісних емоцій людей, який пережили Шепард, Купер і, понад усіх, Ґленн. Ера перших американських одиночних воїнів прийшла й пішла, й можливо, ніколи не буде повторена», — писав він. «Нормальні пацани» показує, якою була журналістика в свої найкращі часи і якої нам не вистачає. Після її прочитання я відразу захотів читати щось теж пов'язане з космічними програмами, і знайшов вдома мемуари астронавта Майка Маллейна «Верхи на шатлі» (теж вийшла у «Бородатому тамарині»). І знаєте що? Згадка про «Нормальних пацанів» там на першій же сторінці! Вплив цієї книги і загалом проєкту «Меркурій» на долю Маллейна колосальний. in book we trust

​Сім типів конфліктівВони допоможуть вам створит хорошу історію. 1️⃣Персонаж VS ПерсонажПряме протистояння між персонажами з протилежними цілями чи цінностями.«Темний лицар» — Бетмен стикається з Джокером через моральні та етичні розбіжності.2️⃣Персонаж VS СуспільствоГоловний герой кидає виклик суспільним нормам, законам чи умовностям.«Голодні ігри» — Катнісс Евердін повстає проти репресивної системи Капітолію.3️⃣Персонаж VS ПриродаПерсонаж стикається з викликами природних сил або катаклізмів.«Вигнанець» — Чак Ноланд намагається вижити на безлюдному острові, борючись із суворою стихією природи.4️⃣Персонаж VS ТехнологіїПерсонаж протистоїть технологічним загрозам.«Матриця» — Нео бореться з реальністю, контрольованою ШІ.5️⃣Персонаж VS НадприроднеГоловний герой має справу з потойбічними силами або сутностями.«Bідьмa з Блep: Курсoва з тoгo світу» — персонажі відправились шукати Відьму з Блер. І знайшли? 6️⃣Персонаж VS Доля Персонаж бореться з наперед визначеною долею.«Термінатор» — Сара Коннор бореться за приречене майбутнє свого сина.7️⃣Персонаж VS Він/ВонаПерсонаж бореться з внутрішньою боротьбою або дилемами.«Чорний лебідь» — Ніна Сеєрс протистоїть власним психологічним демонам.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

​Режисер Френк Дарабонт почав свою кар’єру з одного долара.Ще у 1977 році Стівен Кінг створив спеціальну програму Dollar Baby — це можливість молодим кінематографістам отримати права на його оповідання за $1.Дарабонт був палким фаном Кінга. Життя було складне — випадкові роботи і немає грошей.І він отримав права на екранізацію оповідання Стівена «Жінка в кімнаті» за долар.Це була його стратегія.Мрія Дарабонта — екранізувати повість Кінга «Ріта Гейворт і втеча з Шоушенка». Але ось що про це згодом казав сам Френк: «Тоді я навіть не мав першої роботи в кіно. У мене взагалі не було кар’єри».Тому Дарабонт вирішив розпочати з програми Dollar Baby, щоб показати себе і відкрити «двері для роботи зі Стівеном».Над короткометражною екранізацією «Жінки в кімнаті» він працював три роки. Прем’єра відбулась у 1983 році. Її навіть розглядали, щоб номінувати на «Оскар». Але важливіше те, що ця стрічка дійсно відкрила двері до Стівена:«Кілька років потому, коли я попросив права на «Шоушенк», Стівен погодився, бо йому сподобалась моя короткометражка».У 1987 році Дарабонт надіслав Кінгу чек на $5000 за права на екранізацію повісті.Френк написав сценарій фільму «Втеча з Шоушенка». І він виявився дуже класним. Настільки, що студія запропонувала йому «багато грошей», щоб режисером став більш досвічений Роб Райнер.Для Дарабонта, який тоді ледве міг заплатити за оренду житла, це було б дуже, м’яко кажучи, класно. За раз отримати велику купу грошей.Однак він мав мрію — зняти повнометражну екранізацію Кінга. Тому відмовився від пропозиції. Ось як він це пояснює: «Можна відкладати свої мрії в обмін на гроші. І померти, так і не зробивши те, чого насправді хотів».«Втеча з Шоушенка» вийшла у 1994 році. Що було далі ви, мабуть, знаєте. Сім номінацій на «Оскар» і статус культової стрічки. Досі номер один у рейтингу 250 найкращих фільмів IMDb (майже три мільйони голосів).Після успіху стрічки Кінг повернув Дарабонту той чек на $5000 і додав до нього записку:«Якщо тобі колись знадобляться гроші на оренду. Люблю. Стів».Ця історія показує, що хороша стратегія для того, щоб зрозуміти над чим працювати — це проаналізувати те, що ти любиш і знайти способи роботи це.А ще демонструє важливість мрії. Так само колись проблеми з грошима мав Сильвестер Сталлоне і написав тоді сценарій до «Роккі», за який йому пропонували купу грошей, але з іншим актором. Однак Сильвестер вирішив здійснити мрію й ось що він про це каже:«Я знав, що навіть якби продав сценарій за 500 тисяч доларів, то після того, як гроші закінчилися б, мені б стало дуже сумно, адже я так і не здійснив би власну мрію».📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories

Як хороша історія допомагає найкраще показати продукт? Відповідає Land Rover. Кілька років тому бренд випустив відеоісторію, яка відправляє нас в Гімалаї. До містечка, де панує Land Rover. Ось тут її можна глянути. Герой цієї історії сам Land Rover. Це святкування 70-річчя бренду. Персонажі (реальні люди) у відео діляться власним досвідом про те, як ця машина весь час допомагає місцевій громаді. Той факт, що дія цієї історії розгортається так далеко від місця, де створили Land Rover, допомагає бренду виглядати справді глобальним. Таким чином компанія показує, що Land Rover відкритий для всіх.Епічна історія поєднується з вражаючими пейзажами та чесністю реальних людей. Компанія Land Rover пов’язала свою продукцію з давньою традицією завдяки цій історії. В свою чергу, довга традиція пов'язана з довголіттям. А ще традиції породжують довіру.Так хороша історія допомогла Land Rover класно показати свій продукт.📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories