ФОС

Не пропустіть розповідь від Ольги ХроненкоСподіваюсь, уже ні для кого не новина, що Архип народився в родині надазовських урумів. Вважається, що вони мешкали в кварталі Маріуполя з назвою Карасу. Очевидно, цей квартал отримав свою назву від кримського міста Карасубазар. Пізніше назву Карасу в Маріуполі було спотворено до Карасьовки. Схожа історія сталася і з сусіднім кварталом Майрєм→Мар'їне. Та от яка справа. Якщо уважно подивитися переписи по Маріуполю за 1811-1816 роки, то виявляється, що і батько і дід Архипа приписані до квартала №5. А це Майрєм, а не Карасу. У пізніших переписах вже не міститься розподілу населення за кварталами. Проте за прізвищами сусідів можна зрозуміти, що Архип народився в тому самому будинку, що і його батько. Тож, схоже на те, що Котлуш, дід Архипа походив не з кримського Карасубазара, а з кримського Майрєма. Це під Бахчисараєм.Мабуть, поступово змінювалося уявлення мешканців Маріуполя про кількість кварталів і межі, де вони проходять. Тому Архип і його батько народились в одному будинку, але в різних кварталах.

Будучи в Києві протягом серпня-вересня, не згайте можливости відвідати Музей Голодомору-геноциду. Адже з 8 серпня в музеї відкрито першу в історії мультимедійну виставку, присвячену надазовським грекам. Виставка має назву "Надазовські греки: шляхи ідентичності". Ідею виставки втілено колективом ГО "Надазовські греки" за підтримки друзів з КУ "Маріупольський краєзнавчий музей" та Музею Голодомору-геноциду.Музей відкритий для відвідувачів у четвер-неділю з 10.00 до 18.00. Виставка триватиме до 28 вересня.Дату відкриття виставки обрано не випадково, оскільки 8 серпня 1778 року російські емісари в Криму розпочали виконання раніше спланованого злочину під кодовою назвою "Спасєніє братскіх хрістіан із-под мусульманского ґньота". Вчергове порушивши умови нещодавно укладеної Кючук-Кайнарджійської мирної угоди, росія, попередньо самопроголосивши себе заступницею всього православ'я і всіх православних, почала викорчовувати корінне населення Криму. І першими на собі "братню опіку" відчули саме кримські християни. Російські аґенти за підтримки військових формувань діяли швидко і мітко: шантажем пригнічили ханську владу; підкупом схилили на свій бік духовних і світських лідерів християн; залякуванням, обманом, а подекуди і силою, переконали простий люд у необхідности переселення. Цього разу росія розіграла релігійну карту, створивши міт про нещадних мусульман, що п'ють кров бідних християн і жеруть їхні язики. Насправді ж так росія прагнула замаскувати поголовне вигнання з Криму т.зв. кримських греків – урумів/румеїв – корінний християнський етнос Криму, продовженням якого є ми, надазовські греки. Скитання степом, голод і хвороби – те, що спіткало наших прапрадідів на дворічному шляху до Надазов'я. Їхню долю розділили також громади вірмен-григоріан і вірмен-католиків, що мешкали в Криму. Майже кожний четвертий вигнанець залишився посеред степу у забутих могилах. Знищення християнської спільноти в Криму зробило кримських татар іноземцями у себе вдома. Саме на них росія і спрямує свою ненависть, раз у раз усе дужче спустошуючи Крим від справжніх господарів.Життєздатність міту про нібито спасіння наших дідів підживлюється росією постійно. Таким кроком стало визнання в рпц святим очільника кримських християн, митрополита Ґотського і Кєфійського Ігнатія. Будучи духовним головою урумів/румеїв, Ігнатій зрадив (а наостанок і прокляв) свою паству, промінявши її на пожиттєве збереження свого сану. Одразу після його смерті давню митрополію Криму, яка проіснувала півтора тисячоліття, було знищено назавжди. Що мало наслідком пришвидшення процесу зросійщення урумів/румеїв.А нещодавно в окупованому Маріуполі росіяни відкрили величезний меморіал, який слугує увічненню мітів про те, як доблесно росія врятувала урумів/румеїв від мусульман у 1778 р. та звільнила Маріуполь від бандерівців у 2022 р. Провели історичну паралель із сучасністю...

Надазовські греки: шляхи ідентичності. Вперше в Україні — мультимедійна виставка та відкритий діалог про історію, памʼять і сучасність надазовських греків.8 серпня (28 липня) 1778 року уряд Російської імперії розпочав насильницьке виселення християнського населення з Криму до Надазовʼя.Ініціатива громадської організації «Надазовські греки: уруми і румеї» прагне повернути до суспільної уваги цю сторінку історії України 🇺🇦 та вшанувати памʼять про насильницьке виселення урумів і румеїв з Криму у 1778–1780 роках.Сьогодні як ніколи важливим є публічне (пере)осмислення наслідків такого насильницького виселення через призму історичної памʼяті, культури та сучасного досвіду надазовських греків, які зараз також зазнають катастрофічних втрат внаслідок російської загарбницької війни в Україні.Мультимедійна виставка у Національному музеї Голодомору-геноциду презентуватиме: історичні мапи на екрані 360°, архівні фото надазовських греків, а також цитати з архівних документів.💬 У день відкриття виставки, 8 серпня 2025 року, відбудеться відкритий діалог з істориками та представниками громади — про колоніальні міфи навколо виселення урумів і румеїв, культурний і мовний спадок надазовських греків, а також паралелі між трагедіями XVIII і XXI століть.📣 8 серпня, п’ятниця, початок о 17:00.🔔 Увага! Вхід на відкриття можливий лише за попередньою реєстрацією: https://forms.gle/fybXDKXWyVbtPQ9k7Долучайтеся, аби разом зберігати памʼять і будувати діалог про ідентичність у часи війни.📌 Виставка буде доступна для відвідування у Національному музеї Голодомору-геноциду до 30 вересня 2025 року. Про кураторські екскурсії та спеціальні події — повідомимо окремо. Слідкуйте за нашими новинами в соцмережах!Ініціатива «Надазовські греки: шляхи ідентичності» реалізується ГО "Надазовські греки" / NGO 'North Azovian Greeks' в партнерстві з Національним музеєм Голодомору-геноциду та Маріупольським краєзнавчим музеєм.Музей Голодомору I Holodomor MuseumКУ "Маріупольський краєзнавчий музей"

Я вже давно намагаюся переосмислити герб для цього селища, бо те, що склав Киричок, можна натягнути на будь-яке село в будь-якій области України і не промахнутися. Бик та сонях... серйозно?Там вирощують соняхи і тому сонях, там вирощують худобу і тому бик. Супер.Не скажу, що мій проєкт вийшов набагато краще. Можливо колись я його ще докручу. Вважатимемо, що це прототип. Але тут більше про ідею, ніж про виконання."Новосілка унікальна тим, що це єдине поселення, яке заснували уруми і румеї разом. Вони і в Криму жили разом. Перші три квартали отримали кримські назви: Салгир Єні Сала (румеї), буквально означає "Нове Село на річці Салгир". Квартал пізніше дав назву всьому селищу, яку пізніше спотворили до "Большой Янісоль", а потім Велика Новосілка. Ще два квартали були засновані вихідцями з села Ай Ян (уруми) та Озєнбаш (румеї). Ай Ян це Святий Іоанн, Озєнбаш це виток річки."Власне ідею спільного поселення урумів та румеїв відображає будяк. Квітка будяку нині є частиною емблеми ГО "Надазовські греки" і символізує стійкість їхнього народу. Я вже давно хотів притягнути будяк на герб і Велика Новосілка для цього підходить найкраще.Саме тому квітки дві - уруми та румеї. Також будяк на гербі викорчуваний, що символізує насильницьке переселення з Криму.Мені хотілося зберегти кольорову гаму оригінального герба, щоб зберегти бодай щось від невлучного проєкту Киричка. Хвиляста глава символізує географію селища, яке бувквально оточене річками: Кашлагач, Мокрі Яли, Шайтанка.Сонце є одночасно і збереженою квіткою соняха з герба селища і елементом герба колишнього однойменного району. Хоча цей герб можна було б зберегти для нинішньої громади. Додатково це символізує кримське коріння надазовських греків та здатність разом пережити найтемніші часи для їхніх народів.Цікаво, що серед сувенірної продукції у вигляді герба, існувало одночасно два проєкти із двома назвами, але і там були банальні символи сільського господарства. І якби не назва, то це міг би бути герб будь-якого українського, чи навіть випадковоєвропейського села.Герб увінчано червоною мурованою короною, адже Велика Новосілка це колишнє СМТ.

Друзі, із великою радістю повідомляємо, що на запрошення Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) ми долучаємося до II Всеукраїнської виставки "КРИМ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА". Експозиція “ТОХМА” презентує орнаменти, що побутували у надазовських греків (урумів і румеїв) - нащадків кримських переселенців. Ця виставка має на меті познайомити всіх охочих з частиною культурної спадщини надазовських греків, що повʼязує Крим і Донецьке Надазовʼя. Це зв’язок, що сягає корінням у глибину віків!Наша команда ГО «Надазовські греки» вдячна за партнерство та підтримку цієї ініціативи Маріупольському краєзнавчому музею @muzey_mariupol.Запрошуємо всіх охочих зареєструватися та долучитися до офіційного #відкриття виставки у художньому музеї НАОМА вже цієї середи, 21 травня 2025 року о 12:30. 🔈Важлива організаційна інформація.Для відвідування виставки на період її дії з 21 травня по 06 червня просимо заповнити цю форму і обрати дату (включно з відкриттям 21.05.2025 р. о 12.30).

❗Якщо ви хочете дізнатися більше про феномен фейків та їхній вплив на свідомість людей, долучайтесь до нашої нової лекції ❗ Поговоримо про важливі речі:🔹 яку роль у досягненні цілей гібридної війни відіграють інформаційномедійні технології,🔹 чи здатні вони формувати публічну думку та впливати на соціально-політичні процеси,🔹як дотримуватися кібергігієни,🔹на прикладі фейків про культуру Маріуполя доведемо, що пропагандистські кампанії та маніпуляція інформацією є основними інструментами в руках держави-агресора,🔹 висвітлимо потребу в розвитку механізмів захисту від фейків, зокрема через підвищення медіаграмотності та створення систем верифікації інформації.📆 Лекція відбудеться 16 травня 2025 року, о 15:00.👤Спікерка: Ольга Хроненко, співробітниця Маріупольського краєзнавчого музею, доцентка кафедри культурології Маріупольського державного університету.🔗Щоб долучитись до лекції, будь ласка, зареєструйтесь за посиланням📧 Покликання на підключення буде розіслано зареєстрованим учасникам додатково.

Сьогодні Україна разом з усім прогресивним людством вшановує пам'ять про загиблих під час Другої світової війни.Цей день має особливе значення і для надазовських греків, адже кожна надазовськогрецька родина, так само як кожна українська родина, зберігає гіркі спогади про зруйновані долі та зламані життя - молоді та квітучі гілки колись великих родинних дерев.Надазовські греки, найбільш чисельна та унікальна спільнота греків України, вже понад 240 років компактно проживають на півдні Донецької області, поблизу українського узбережжя Азовського моря.Ще напередодні Другої світової війни надазовські греки зазнали значних втрат під час спеціальної операції НКВС проти грецького населення СРСР у 1937-1938 роках. Тоді було розстріляно понад 5000 надазовських греків, переважно чоловічої статі, серед яких також були найяскравіші представники інтелігенції.Спогади старшого покоління надазовських греків про Другу світову війну сьогодні оживають історіями з фашистської окупації: ми згадуємо про розстріли мирного населення, примусовий вивіз молодих людей на роботу до Німеччини. Також кожна надазовськогрецька родина має тих, хто зник безвісти або загинув на фронті. За наявними даними, понад 25 тисяч надазовських греків брали участь у боротьбі проти фашистського нашестя. Вони, в основному, були призвані до складу радянської армії у вересні 1943 року, після звільнення Донеччини від німецько-фашистських загарбників. Надазовські греки довели свою відвагу у битві за Мелітополь, де загинуло понад 20% призовників з їх числа. Після звільнення Києва та Мелітополя призовники (з числа надазовських греків) у листопаді 1943 року були заслані до Гур'єва, Казахської РСР, на будівництво нового нафтоперегонного заводу. У Казахстані надазовські греки були змушені важко працювати у нелюдських умовах, без доступу до прісної води та гідного харчування. Надазовські греки успішно виконали військове завдання, проте ціна цього трудового подвигу часів Другої світової війни була високою - тисячі людей загинули в степах Казахстану від чисельних хвороб, зокрема дизентерії.Російська імперія колись позбавила надазовських греків їхньої прабатьківщини - Криму, здійснивши наприкінці 18-го століття насильницьке переселення (депортацію). Сьогодні Росія знову позбавляє надазовських греків їхньої малої батьківщини - Донецького Надазов'я. З 2014 року, вже більше 10 років, надазовські греки є жертвами сучасного нацизму - рашизму. Через війну Росії проти України зараз майже всі надазовські грецькі села на Донеччині перебувають в окупації, деякі з них зруйновані майже вщент. Ця жорстока сучасна війна на території Європи, у 21-му столітті, крім численних людських втрат та зруйнованої інфраструктури, також ставить під загрозу існування унікального етносу України - надазовських греків.Сьогодні ми знову підкреслюємо важливість підтримки України зарубіжними партнерами. Щоб пам'ять про Другу світову війну не була марною, ми маємо зробити все можливе, щоб відновити суверенні кордони України та щоб ця ганебна війна Росії завершилася справедливою перемогою України, яка також стане перемогою всієї Європи.Світла пам’ять всім загиблим за світ вільний від нацизму!________Правління ГО "Надазовські греки: уруми і румеї"

Воістину несповідні долі Провидіння: сімнадцять столітть існувало християнство в Криму, проповідувало, долало, розповсюджувалось, зазнавало, зменшувалось, гинуло, та все ж уціліло — і було винищено остаточно, в корінь єдиновірним народом, що з'явився його спасителем і забув, що і він сам тут же в Криму добув Світло Христове. І так тоді все християнське очистили і до тла розорили, що у всьому Криму вціліла єдина церківка Георгіївського монастиря (поблизу Севастополя), хоч і спустошена, побзаблена книг, ікон, різниці; та і вона тому вціліла, що її не захотів покинути 80-річний монах, росіянин, що понад 60 років пробув у монастирі до виходу християн. А коли кілька різноплемінних християн зібралося в Бахчисараї, то, щоб добути їм священника, сам хан Шагін-Ґерай наказав силою захопити що випадково заїхав на південний берег з Анатолії. Уже в наші дня знадобилась ледь не апостольська проповідь, щоб почати відновлювати священні храми і здавна святі місця Криму. Виходили християни з гіркими риданнями, бігали, ховалися в лісах і печерах, мало того, приймали мусульманство, аби тільки залишитися в рідній землі. В Нижньому Кєрмєнчіку є сім'я Пападимитрія, що веде свій рід від біженця, який залишився, старого насельника; а у Верхньому Кєрмєнчіку і до сих пір знають шість сімей, що зтатарились тоді. Для нас все це давнішня історія; але в глушині Кєрмєнчіка це ще живі питання, що нещодавно були, всім знайомі, що тяжким слідом залягли в народній пам'яти. Та воно і зрозуміло. В наших умовах життя ми ледве зуміємо навіть і уявити собі цей страшний переворот; все зникло, всі звичаї, всі свята, всі сусіди, вся земля змінила господарів, населення з'явилось нове, уряд став докорінно інший. Цим усім той час і міцний в народній пам'яти, що частково зберегла нам старі традиції і давні назви. Я не раз говорив про давні церкви і називав, в ім'я чиє вони були; можливо, читачеві вже спадало на думку: чи правда це, звідки ми знаємо такі подробиці? Знаємо все це від татарського населення, яке порівняно нещодавно ще було християнським; воно пам'ятає назви урочищ за іменами церков, іще більше пам'ятає престольні дні і, дивна справа, часто пам'ятає при цьому не ім'я, а в який день святкують святому. Це пояснюється тим, що завжди було широке святкування престольних днів, які вважалися ледве не головними святами в році. В ці дні збирались цілі ярмарки, з'їжджались рідні і знайомі, влаштовувались скачки і боротьба, що і до сих пір складає постійну, майже щоденну, розвагу сільської молоді; не мудра річ, що ці дні міцно закарбувались в народній пам'яти...»

🍞Обрядовий хліб Надазовських греків «Псатир» увійшов до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини УкраїниНаціональний перелік нематеріальної культурної спадщини України поповнився ще одним унікальним елементом від Донеччини. До списку внесено традицію виготовлення обрядового хліба Надазовських греків – «Псатир». Про це повідомили у Донецькій ОВА.«Псатир» - це більше ніж святковий хліб. Він є символом єднання громади, уособлює духовну спадщину та традиції Надазовських греків. Процес його виготовлення супроводжується давніми обрядами, що передаються з покоління в покоління, забезпечуючи спадковість культурної ідентичності.Основні етапи приготування залишаються незмінними: тісто скручують у джгут, формують чотири півмісяці, а в центрі розміщують хрест – символ страждань Христа.Ця традиція поширена серед Надазовських греків, які компактно проживають на південному заході Донецької області. Основні осередки знаходяться в Маріупольському, Волноваському та Кальміуському районах.

Друзі, ми розпочинаємо серію про надазовських грекинь-літераторок, які писали рідними мовами. Сьогодні ми розповімо про Ілсівет Хараман, яка складала пісні румейською мовою. Цікаво, що про “найдавнішу з відомих” літераторок широкому загалу вперше розповіла інша видатна надазовська грекиня - Кассандра Костан. Ось уривок з книги “З літератури маріюпільських греків”, у якій Кассандра Костан пише про свою землячку:“Ілсівет Хараман. Дочка Філіпа Харамана, з села Сартани. Ані рік її народження, ані рік її смерти мені не відомі. Відомо лише, що вона була одружена з Ф. Шпаком у селі Сартана. Єдиний записаний її твір є пісня “Про Йоркаса”, що належить до початку або середини 60-тидесятих років, як і сама описана в ній подія. Здається, коли авторка цей твір складала вона була ще дівчиною.”Ми у ГО "Надазовські греки" / NGO 'North Azovian Greeks' провели власне дослідження та спробували встановити роки життя першої румейської літераторки. Запрошуємо прочитати повний допис у нашому Facebook або Instagram