снилося, як літаю під стелею ображіївської хати (в прихожій у баби Слави) на білих полотнах (як у циркових гімнасток), готуюся до концерту "панна вмерла". в залі Корчинський, я в когось закохана і питаю ДК, чи він прийде. а він не прийде, бо на війні.друга частина сну — Ображіївка, десь в районі клубу велика сцена, на якій ми маємо грати, взуваю ті самі рожеві чобітки, фарбуюсь, вибираю помаду. купа знайомих (Катька Малишчиха, Оля Гарбуз, ще однокласниці), я зі сцени в мікрофон кажу "перестаньте називати мене Катьою, я Катерина!". і хтось шепоче "Катюуууша" по-зміїному. неможливість відстояти своє ім'я — безсилля.вирізані вінки, гребінці з паперу.мама шле фото з Ображіївки, думаю про окупацію: яка вже, яка може бути, про окупацію зі снів. в селі збереглося багато текстилю. не знаю, куди поділися сорочки з музею, а було прям багато (білим по білому насамперед). в кожній хаті, куди заходила, було про що питати й слухати. Катя Ю. має колекцію і архів, баба Катя сама створює колекції. є що втрачати.