фінчер кубриком

Подивилась кілька українських коротких метрів у жанрі сімейної драми.#житомирськийкінофестиваль ➖ «Перезапис» Кирила Земляного: про те, як у три хвилини можна вмітити сюжет повного ігрового кіно, про побут середньостатистичної сім'ї і дискомфорт. Якби не дика зйомка з рук, було б значно краще.➖ «Пелюшковий торт» Анастасії Бабенко: завжди наперед прошу команди працювати над звуком не тільки для якості, а й щодо АСМР - це дуже тонка деталь, яка майже завжди працюватиме у мінус, як і руки у тарілці з їжею. Інфантильність та ранню вагітність можна представити по-різному, але тут багато відразливого. Тому важливі пункти, на кшталт неусвідомлення базових речей щодо формування спільного майбутнього, фактично нівелюються.➖ «Дорослий» Жанни Озірної: про те, коли виріс із групи друзів і дитячий спільний досвід не тримає разом, бо шляхи тепер різні. Хороша підліткова драма, з якої актори не перейшли у більші проєкти. Режисери, зверніть увагу на Майлза Теллера, що виконав тут головну роль.➖ «Поза зоною» Нікона Романченка: про матір, сина якої вбивають у зоні воєнних дій. Виявляється, короткий метр тeж можна розтягнути, хоча це й не перший проєкт режисера. Візуальний стиль Яреми Малащука часто віддаляє нас від героїні, можливо це через те, що оператор часто працює над документальним, а не художнім кіно. Сподіваюсь, режисер та сценарист Нікон Романченко заглибиться у історії та формати оповіді. А Наталку Половинку хотілось би бачити частіше, як й Ірину Мак.➖ «Кров'янка» Аркадія Непиталюка: про Андрушу і його батьків у селі, які до приїзду майбутньої невістки саме вирішили забити свиню і приготувати кров'янку. Прекрасний дебют, хоч я й не люблю цей поділ на частини. Життєві діалоги, справжній побут, «оцево, украінске настояще», гра із стереотипами - це вміє створювати Непиталюк на відмінно.