Ніч найтемніша перед світанком, памʼятаєте?Можливо, ми зараз десь саме в цій точці.Тримаймося.Ми вже пройшли занадто багато, щоб зараз зламатися через чергові погрози рф.Якщо дивитися на ситуацію холодно, без емоцій, то є кілька моментів, які варто розуміти.По-перше, їхній ресурс не безмежний.Станом на зараз запас для настільки масованих атак оцінюють приблизно у кілька ударів рівня того, що був у ніч із суботи на неділю.По-друге, Київ уже бачив достатньо.Десятки ударів по цивільних. Удари по ОхматдитТому нові погрози звучать огидно, але чогось принципово нового в них немає.Ворог давно показав своє справжнє обличчя.Раніше вони часто просто атакували без анонсів.А зараз почали голосно озвучувати свої наміри. Психологічна атака на всіх нас, та особливо схоже на спробу перевірити реакцію Заходу за принципом: хто моргне першим…Тому зараз багато що залежить саме від рішучості дій союзників та посилення підтримки України не тільки словами. Хоча розумію що наш світанок зявиться лише після ударів нашої балістики, а поки вони битимуть бо не отримуть гідної відповіді…Тож нам своє робити далі.Триматися.Допомагати одне одному.І не дозволяти страху ставати сильнішим за здоровий глузд.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго ранку.Сьогодні понеділок. Початок нового робочого тижня.І знаєте, для правильного настрою хочу сказати, що дуже часто нас гальмує не відсутність грошей, не брак часу і навіть не відсутність “правильних зв’язків”.Найчастіше нас гальмує звичайний туман у голові.Коли живеш без внутрішньої навігації, це як їхати вночі без фар. Начебто і стараєшся, і газуєш, а всередині постійно одне й те саме:чому так повільно?чому знову не туди?чому вже втомився, а результату майже немає?І от що реально наводить порядок у голові - це 3 ясності.Перше - ясність цілі.Треба чесно відповісти собі:а чого я насправді хочу і навіщо мені це?Не “хочу бути щасливим”, бо це занадто розмито.А конкретно.Наприклад:я хочу стабільний дохід, конкретну суму, щоб моя сім’я почувалась спокійно.Або якісь інші цілі, бо в кожного своє. Поки людина сама не розуміє, заради чого їй вставати зранку, мозок починає саботаж.І справа не в ліні.Друге - ясність шляху.Запитайте себе після визначення чого ти конкретного хочеш:який найпростіший і найреальніший шлях до моєї цілі?Не “зміню життя за рік”, а одна конкретна дія щодня.Навіть коли немає настрою.Навіть коли важко.30 хвилин вивчати новий навик.20 хвилин спорту.Один крок, який реально рухає вас вперед.Третє - ясність перешкод.Що саме вас тягне назад?Може, відсутність дисципліни.Може, хаос у голові.Може, страх помилок.А може, оточення, яке постійно тягне вниз.І тут важливо почати з головного, прибирати ці перешкоди одну за одною:сон,режим,порядок у справах,рух,внутрішній стан.Бо коли людина перестає брехати сама собі, перестає все відкладати “на потім” і перестає здаватися після першої невдачі - тоді і починається справжній рух вперед.Гарного всім понеділка.Хай сьогоднішній день і цей крайній тиждень весни принесуть вам внутрішній спокій і розуміння, куди рухатись далі.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
У ніч на 24 травня 2026 року росія здійснила один із наймасштабніших комбінованих ударів по Україні за весь час повномасштабної війни. Основний напрямок атаки - Київ.За офіційною інформацією Повітряних Сил України, з 18:00 23 травня противник застосував 690 засобів повітряного нападу: 90 ракет різних типів та 600 БпЛА.Серед них:1 балістична ракета середньої дальності;2 ракети Х-47М2 «Кинджал»;3 ракети «Циркон»;30 балістичних ракет «Іскандер-М/С-400»;54 крилаті ракети Х-101 / «Іскандер-К» / «Калібр»;600 ударних і імітаційних БПЛА типу Shahed, «Гербера», «Італмас», «Бандероль», «Пародія».Повітряні Сили повідомили, що станом на 09:30 сили ППО збили або подавили 604 повітряні цілі:55 ракет;549 ворожих безпілотників.Також окремо зазначено, що ще 19 ракет, імовірно, не досягли своїх цілей. Інформація щодо місць падіння уточнюється.За попередніми даними:зафіксовано влучання 16 ракет та 51 ударного БПЛА на 54 локаціях;уламки збитих цілей впали ще на 23 локаціях.Під ударом у Києві опинилися житлові будинки, складські приміщення, цивільна інфраструктура та транспортні об’єкти. Постраждали всі райони столиці. Пошкоджено станцію метро «Лук’янівська» та будівлі в центральній частині міста. Є загиблі та десятки поранених, дані уточнюються.За кожною цифрою “збито” стоять не лише Patriot, NASAMS чи авіація. Стоять мобільні групи. Стоять оператори РЕБ. Стоять люди, які серед ночі сидять у пікапах із кулеметами. І стоять тисячі звичайних українців, у яких у телефоні встановлене єППО.Бо коли людина не полінувалась відкрити додаток, позначити “шахед”, - це теж частина оборони країни. Ще кілька років тому сама думка, що цивільні через телефон будуть частиною системи протиповітряної оборони держави, звучала б як фантастика.А зараз це вже війна нового типу.І в цій війні небо тримають не лише військові.Тримаємось.Працюємо.І допомагаємо один одному далі.Бо іншої України у нас немає.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Доброго ранку, друзі.Колись у древніх персів був дуже дивний метод прийняття складних рішень.Коли потрібно було вирішити щось серйозне - починати війну чи ні, укладати союз чи відмовитись - вони збирали найрозумніших людей, багато пили й починали висловлювати все, що думають.П’яна людина часто перестає тримати рамки в голові. І саме тому вони могли побачити те, що в тверезому стані навіть не наважились би озвучити.Поруч сидів секретар і все записував.А потім проходило кілька днів.Усі тверезіли.І вони збирались ще раз.Тільки тепер уже дивились на свої ж думки холодною головою й приймали остаточне рішення.І знаєте… у цьому методі є раціональне зерно.Бо, щоб знайти правильний шлях, треба спочатку дозволити собі думати без меж.Мені здається, багато помилок у житті стаються саме тоді, коли людина робить лише щось одне.Або живе тільки емоціями.Або тільки страхом і “здоровим глуздом”.Хоча правда зазвичай десь між цими двома станами.А якщо що, нагадую що сьогодні субота.Я ні на що не натякаю, але…Гарного ранку вам.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго ранку! Ви пам’ятаєте, що сьогодні День вишиванки??Скажіть чесно… невже у вас досі її немає?І ви реально сьогодні підете у звичайному одязі, ніби це просто ще один день?Я зараз не про моду і не про “правильний патріотизм”.Бо сам не ношу вишиванку постійно. Не буду вигадувати красиву історію. Але раз на рік одягнути її для мене вже навіть не традиція.Це моє волевиявлення.І тут, мабуть, когось здивую.Бо я по національності руський.Але за останні роки я зрозумів одну просту річ. Людину визначає не походження і не те, якою мовою вона говорила в дитинстві. Людину визначає те, кого вона вважає своїми.Кого захищає.За кого переживає.І за кого готова стояти до кінця.Тому для мене сьогодні вишиванка не про етнічність.Вона про вибір.Про повагу до країни, в якій живеш, до людей які поруч, до тих, хто зараз в окопах, у шпиталях, у морі й у небі.І про повагу і вдячність до тих, хто вже назавжди залишився на небі…захищаючи моє право сьогодні бути у вишиванці.І мені навіть цікаво, скільки таких людей сьогодні попадеться мені по дорозі в українській Одесі?Людей з різним корінням, різними прізвищами, різною мовою в побуті… але з одним відчуттям: це наша країна.Колись над цим сміялися.Казали “шароварщина”, “какая разніца”.А потім прийшла війна і дуже багато речей раптом стали на свої місця.Виявилось, що різниця є.Велика.Тому сьогодні я буду у вишиванці.А ви?Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго ранку! Чи знаєте ви, чому лобове скло в машині таке велике, а дзеркало заднього виду таке маленьке?Мабуть тому, що те, що попереду, набагато важливіше за те, що залишилось позаду.Минуле потрібне. Іноді в нього варто поглядати. Щоб пам’ятати свої помилки. Щоб не наступати вдруге на ті самі граблі. Щоб не забувати людей і моменти, які нас змінили.Але жити тільки минулим небезпечно.Бо якщо весь час дивитися назад, рано чи пізно обов’язково вріжешся в якийсь стовп. І це стосується не лише дороги.Дуже багато людей роками стоять на місці лише тому, що не можуть відпустити те, що вже давно закінчилось. Старі образи. Старі поразки. Старе життя. Навіть якщо колись у ньому було добре.А справжнє життя в цей момент проходить десь на автоматі.Тому іноді треба просто перестати озиратися кожні п’ять хвилин.Тисни на газ і дивись вперед.Це твоя дорога. Дивись уважно, милуйся краєвидами, кайфуй від теперішнього моменту… але не проґав свій поворот…Всім гарного дня. І пам’ятайте: навіть якщо зараз на вашій дорозі туман, він обов’язково розсіється. Зійде українське сонце, і попереду ще будуть нові горизонти та нескінченні дороги!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Ростислава я знаю більше двадцяти років. Ми разом служили в одній частині. Потім життя якось розкидало всіх по своїх дорогах. У 2017 році я звільнився. Він теж.Тоді здавалося, що армійський етап життя вже залишився позаду.Але 25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення ми несподівано зустрілись знову - у черзі до військкомату.Пам’ятаю той стан у людей. Тривога, нерозуміння, що буде далі. І водночас якась абсолютна впертість. Ніхто тоді не знав, наскільки довгою стане ця війна.З того дня наші дороги вже не розходились. Ми разом спочатку перші місяці вторгнення готували до оборони Одесу а потім разом виконували бойові завдання у Зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил. Він був моїм заступником. Особистим прикладом мужності навчав і показував бійцям і офіцерам як треба воювати ефективно та без втрат. Без жодних переваг для себе та з однаковою вимогливістю до всіх. Він - приклад для багатьох, і таких як він я дуже мало знаю офіцерів. В нього є поєднання людяності і вимогливості, вмінь, знань, ініціативності і сміливості. А головне, щоб не сталося, жодного разу не бачив в його очах паніку. У важкі моменти він концентрує увагу і свої емоції як удав. Вміє воювати….Я вже півтора року як звільнений за станом здоров’я. А Ростислав досі воює, хоча я знаю його проблеми зі спиною… навантаження дуже великі.Вчора ввечері побачив його пост. У підрозділі в якому він воює знищили автомобіль. Зараз хлопці збирають кошти на Mitsubishi L200. Бо пікап там - це зручність, швидкість, можливість вивезти пораненого, доставити боєкомплект. Заїхати туди, куди вже не доїде звичайне авто. А інколи - просто шанс залишитися живими.Тому я дуже прошу вас допомогти вижити тим хлопцям, моїм бойовим побратимам, та дати шанс повернутися живими.Бо є люди, які пʼятий рік живуть війною без паузи, нормального сну та гарантій, що доживуть до ранку. І поки ми можемо допомогти їм хоча б технікою - ми повинні це зробити.Я особисто знаю Ростислава. І якби не довіряв цій людині - цього поста тут би не було.Тому прошу кожного: хто скільки може. 50 гривень. 100. 500. Будь-яка сума має значення, коли збирають свої для своїх.Збір на пікап для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зсбр ПС.Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/9ks2FTHoDLНомер карти банки:4874 1000 2676 6215P.S. Звертаюсь до власників телеграм каналів, до всіх небайдужих людей - поширюйте інформацію, підтримайте фінансово побратимів!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
М’яко кажучи в мене зараз дуже дивні відчуття.З одного боку, 140 мільйонів гривень застави для Єрмака зібрали фактично за кілька днів. Причому частину суми, за даними ЗМІ, вносили дуже відомі та небідні люди. Навіть з’явилась інформація, що 30 мільйонів дав Сергій Ребров. А з іншого боку… ми всі бачимо реальність. Зараз навіть великі волонтерські фонди часто тижнями або місяцями не можуть закрити збори на мавіки, РЕБи, автівки чи тепловізори для фронту. І це не якісь фантастичні суми. Іноді мова про 300-500 тисяч гривень, які збирають дуже важко.І виникає питання, яке, думаю, зараз задають собі багато українців.Як так виходить, що на армію, яка пʼятий рік тримає країну, гроші люди дають усе важче, а на заставу чиновнику 140 мільйонів знаходяться майже миттєво?Причому це навіть не про самого Єрмака зараз. Це вже про систему пріоритетів. Про відчуття справедливості. Про те, що в країні війна, але для когось 140 мільйонів - це проблема кількох телефонних дзвінків. І знаєте, що найбільше ріже? Не сама сума.А контраст.Коли військові щодня записують відео зі словами: “нам терміново потрібна допомога”, коли волонтери вигоряють, коли люди вже рахують кожну гривню… і паралельно ми бачимо, як за лічені дні збираються десятки й сотні мільйонів на застави, адвокатів, політичне виживання.І десь у цьому, мабуть, головна трагедія. Країну досі витягують переважно звичайні люди, поки ті, хто реально має великі гроші, часто живуть зовсім в іншій реальності.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго ранку! Недільна притча.Одного разу олениха йшла лісом, а поруч із нею спокійно крокували два дорослі леви. Вона не тікала, не озиралася зі страхом, не ховалася в кущах. Вони просто йшли поруч, ніби одна родина.Це побачив мудрець і дуже здивувався.- Невже тобі не страшно поруч із такими небезпечними хижаками? - запитав він.Олениха лише м’яко усміхнулась.- Багато років тому померла левиця. Двоє маленьких левенят залишилися самі, голодні й беззахисні. Увесь ліс обходив їх стороною, бо вони були левами. Але я побачила не небезпеку. Я побачила голод і самотність. Я годувала їх, захищала й виростила, як власних дітей. Тепер вони стали сильними левами, і весь ліс знає: ніхто не має права скривдити їхню матір.Мудрець замислився. А на сусідньому дереві сидів папуга й уважно слухав цю розмову.Він подумав:«Якщо я теж комусь допоможу, мене поважатимуть так само».І полетів шукати того, кому можна допомогти.Невдовзі папуга побачив поранену змію. У її тілі застряг колючий шип. Папуга спустився вниз і обережно витяг його. Змії одразу стало легше… але в ту ж мить вона вкусила папугу.Поранений і шокований, він ледве долетів до мудреця.- Мене надихнула доброта оленихи. Чому ж змія вкусила мене? - запитав папуга.Мудрець спокійно відповів:- Олениха допомогла левенятам, у природі яких були вірність і вдячність. А ти допоміг тому, чия природа отруйна. Одні стають поганими через обставини. Інші - через свою сутність.Бути добрим - важливо. Але бути сліпо добрим - небезпечно.Допомагайте людям мудро. Обережно обирайте, кому довіряти. Одні цінуватимуть вашу доброту й стануть поруч у важкий момент. Інші побачать у ній слабкість і використають її проти вас.Тому залишайтеся добрими. Але не втрачайте розум.Всім гарного дня і нехай ваша доброта ніколи не стане причиною болю.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
Всім доброго дня.Схоже, Європа нарешті починає дуже повільно, зі скрипом, але все ж виходити зі стану стратегічної ілюзії, у якій жила десятиліттями. Іспанія офіційно виступила за створення європейської армії. Не якихось “консультацій”, а саме спільної оборонної структури ЄС.Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес та глава МЗС Хосе Мануель Альбарес прямо заявили, що Європа повинна навчитися захищати себе самостійно, а не покладатися виключно на США. Це офіційна позиція однієї з найбільших країн Європейського Союзу.Європі доведеться створювати власну сильну армію, бо іншого варіанту просто не залишається.Світ змінився. І змінюється далі.У Вашингтоні дедалі частіше звучить думка, що європейська безпека не може вічно залишатися виключно американським обов’язком. США не зникають із Європи завтра, але сам підхід уже інший.Проблема в тому, що Європа роками жила під американською “парасолькою”. Розвідка, глобальна логістика, стратегічне стримування, величезна частина військової сили НАТО - усе це значною мірою трималося на США. І тепер раптом виявилося, що час дорослішати.А дорослішати Європа не любить. Вона любить довгі обговорення, комісії, погодження, саміти та декларації про “глибоку стурбованість”. Але історія не чекає, поки бюрократія допише черговий документ.Так, поки що мова не йде про єдину армію ЄС у класичному сенсі. Зараз говорять про спільні закупівлі озброєння, єдину логістику, координацію командування, оборонну промисловість та сили швидкого реагування. Але навіть це ще кілька років тому виглядало майже фантастикою.Сильна Європа - це не лише про безпеку Брюсселя чи Мадрида. Це про нашу війну теж. Про снаряди, ППО, виробництво зброї. Про здатність континенту воювати у великій війні, а не лише писати резолюції.Світ зараз змінюється швидше, ніж політики встигають це усвідомити. І або Європа почне будувати власну силу зараз, або потім буде робити це в паніці й поспіху, коли загроза вже стоятиме біля дверей.Проблема “ефекту жаби в гарячій воді” в тому, що момент, коли треба вистрибувати, майже завжди усвідомлюють занадто пізно. Історія, на жаль, не любить тих, хто надто довго переконував себе, що температура ще терпима.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)
TGLIST.COM.UA
