Статистика telegram channel - @eppo_official

Всім доброго ранку! Ви пам’ятаєте, що сьогодні День вишиванки??Скажіть чесно… невже у вас досі її немає?І ви реально сьогодні підете у звичайному одязі, ніби це просто ще один день?Я зараз не про моду і не про “правильний патріотизм”.Бо сам не ношу вишиванку постійно. Не буду вигадувати красиву історію. Але раз на рік одягнути її для мене вже навіть не традиція.Це моє волевиявлення.І тут, мабуть, когось здивую.Бо я по національності руський.Але за останні роки я зрозумів одну просту річ. Людину визначає не походження і не те, якою мовою вона говорила в дитинстві. Людину визначає те, кого вона вважає своїми.Кого захищає.За кого переживає.І за кого готова стояти до кінця.Тому для мене сьогодні вишиванка не про етнічність.Вона про вибір.Про повагу до країни, в якій живеш, до людей які поруч, до тих, хто зараз в окопах, у шпиталях, у морі й у небі.І про повагу і вдячність до тих, хто вже назавжди залишився на небі…захищаючи моє право сьогодні бути у вишиванці.І мені навіть цікаво, скільки таких людей сьогодні попадеться мені по дорозі в українській Одесі?Людей з різним корінням, різними прізвищами, різною мовою в побуті… але з одним відчуттям: це наша країна.Колись над цим сміялися.Казали “шароварщина”, “какая разніца”.А потім прийшла війна і дуже багато речей раптом стали на свої місця.Виявилось, що різниця є.Велика.Тому сьогодні я буду у вишиванці.А ви?Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Всім доброго ранку! Чи знаєте ви, чому лобове скло в машині таке велике, а дзеркало заднього виду таке маленьке?Мабуть тому, що те, що попереду, набагато важливіше за те, що залишилось позаду.Минуле потрібне. Іноді в нього варто поглядати. Щоб пам’ятати свої помилки. Щоб не наступати вдруге на ті самі граблі. Щоб не забувати людей і моменти, які нас змінили.Але жити тільки минулим небезпечно.Бо якщо весь час дивитися назад, рано чи пізно обов’язково вріжешся в якийсь стовп. І це стосується не лише дороги.Дуже багато людей роками стоять на місці лише тому, що не можуть відпустити те, що вже давно закінчилось. Старі образи. Старі поразки. Старе життя. Навіть якщо колись у ньому було добре.А справжнє життя в цей момент проходить десь на автоматі.Тому іноді треба просто перестати озиратися кожні п’ять хвилин.Тисни на газ і дивись вперед.Це твоя дорога. Дивись уважно, милуйся краєвидами, кайфуй від теперішнього моменту… але не проґав свій поворот…Всім гарного дня. І пам’ятайте: навіть якщо зараз на вашій дорозі туман, він обов’язково розсіється. Зійде українське сонце, і попереду ще будуть нові горизонти та нескінченні дороги!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Ростислава я знаю більше двадцяти років. Ми разом служили в одній частині. Потім життя якось розкидало всіх по своїх дорогах. У 2017 році я звільнився. Він теж.Тоді здавалося, що армійський етап життя вже залишився позаду.Але 25 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення ми несподівано зустрілись знову - у черзі до військкомату.Пам’ятаю той стан у людей. Тривога, нерозуміння, що буде далі. І водночас якась абсолютна впертість. Ніхто тоді не знав, наскільки довгою стане ця війна.З того дня наші дороги вже не розходились. Ми разом спочатку перші місяці вторгнення готували до оборони Одесу а потім разом виконували бойові завдання у Зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил. Він був моїм заступником. Особистим прикладом мужності навчав і показував бійцям і офіцерам як треба воювати ефективно та без втрат. Без жодних переваг для себе та з однаковою вимогливістю до всіх. Він - приклад для багатьох, і таких як він я дуже мало знаю офіцерів. В нього є поєднання людяності і вимогливості, вмінь, знань, ініціативності і сміливості. А головне, щоб не сталося, жодного разу не бачив в його очах паніку. У важкі моменти він концентрує увагу і свої емоції як удав. Вміє воювати….Я вже півтора року як звільнений за станом здоров’я. А Ростислав досі воює, хоча я знаю його проблеми зі спиною… навантаження дуже великі.Вчора ввечері побачив його пост. У підрозділі в якому він воює знищили автомобіль. Зараз хлопці збирають кошти на Mitsubishi L200. Бо пікап там - це зручність, швидкість, можливість вивезти пораненого, доставити боєкомплект. Заїхати туди, куди вже не доїде звичайне авто. А інколи - просто шанс залишитися живими.Тому я дуже прошу вас допомогти вижити тим хлопцям, моїм бойовим побратимам, та дати шанс повернутися живими.Бо є люди, які пʼятий рік живуть війною без паузи, нормального сну та гарантій, що доживуть до ранку. І поки ми можемо допомогти їм хоча б технікою - ми повинні це зробити.Я особисто знаю Ростислава. І якби не довіряв цій людині - цього поста тут би не було.Тому прошу кожного: хто скільки може. 50 гривень. 100. 500. Будь-яка сума має значення, коли збирають свої для своїх.Збір на пікап для роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зсбр ПС.Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/9ks2FTHoDLНомер карти банки:4874 1000 2676 6215P.S. Звертаюсь до власників телеграм каналів, до всіх небайдужих людей - поширюйте інформацію, підтримайте фінансово побратимів!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

М’яко кажучи в мене зараз дуже дивні відчуття.З одного боку, 140 мільйонів гривень застави для Єрмака зібрали фактично за кілька днів. Причому частину суми, за даними ЗМІ, вносили дуже відомі та небідні люди. Навіть з’явилась інформація, що 30 мільйонів дав Сергій Ребров. А з іншого боку… ми всі бачимо реальність. Зараз навіть великі волонтерські фонди часто тижнями або місяцями не можуть закрити збори на мавіки, РЕБи, автівки чи тепловізори для фронту. І це не якісь фантастичні суми. Іноді мова про 300-500 тисяч гривень, які збирають дуже важко.І виникає питання, яке, думаю, зараз задають собі багато українців.Як так виходить, що на армію, яка пʼятий рік тримає країну, гроші люди дають усе важче, а на заставу чиновнику 140 мільйонів знаходяться майже миттєво?Причому це навіть не про самого Єрмака зараз. Це вже про систему пріоритетів. Про відчуття справедливості. Про те, що в країні війна, але для когось 140 мільйонів - це проблема кількох телефонних дзвінків. І знаєте, що найбільше ріже? Не сама сума.А контраст.Коли військові щодня записують відео зі словами: “нам терміново потрібна допомога”, коли волонтери вигоряють, коли люди вже рахують кожну гривню… і паралельно ми бачимо, як за лічені дні збираються десятки й сотні мільйонів на застави, адвокатів, політичне виживання.І десь у цьому, мабуть, головна трагедія. Країну досі витягують переважно звичайні люди, поки ті, хто реально має великі гроші, часто живуть зовсім в іншій реальності.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Всім доброго ранку! Недільна притча.Одного разу олениха йшла лісом, а поруч із нею спокійно крокували два дорослі леви. Вона не тікала, не озиралася зі страхом, не ховалася в кущах. Вони просто йшли поруч, ніби одна родина.Це побачив мудрець і дуже здивувався.- Невже тобі не страшно поруч із такими небезпечними хижаками? - запитав він.Олениха лише м’яко усміхнулась.- Багато років тому померла левиця. Двоє маленьких левенят залишилися самі, голодні й беззахисні. Увесь ліс обходив їх стороною, бо вони були левами. Але я побачила не небезпеку. Я побачила голод і самотність. Я годувала їх, захищала й виростила, як власних дітей. Тепер вони стали сильними левами, і весь ліс знає: ніхто не має права скривдити їхню матір.Мудрець замислився. А на сусідньому дереві сидів папуга й уважно слухав цю розмову.Він подумав:«Якщо я теж комусь допоможу, мене поважатимуть так само».І полетів шукати того, кому можна допомогти.Невдовзі папуга побачив поранену змію. У її тілі застряг колючий шип. Папуга спустився вниз і обережно витяг його. Змії одразу стало легше… але в ту ж мить вона вкусила папугу.Поранений і шокований, він ледве долетів до мудреця.- Мене надихнула доброта оленихи. Чому ж змія вкусила мене? - запитав папуга.Мудрець спокійно відповів:- Олениха допомогла левенятам, у природі яких були вірність і вдячність. А ти допоміг тому, чия природа отруйна. Одні стають поганими через обставини. Інші - через свою сутність.Бути добрим - важливо. Але бути сліпо добрим - небезпечно.Допомагайте людям мудро. Обережно обирайте, кому довіряти. Одні цінуватимуть вашу доброту й стануть поруч у важкий момент. Інші побачать у ній слабкість і використають її проти вас.Тому залишайтеся добрими. Але не втрачайте розум.Всім гарного дня і нехай ваша доброта ніколи не стане причиною болю.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Всім доброго дня.Схоже, Європа нарешті починає дуже повільно, зі скрипом, але все ж виходити зі стану стратегічної ілюзії, у якій жила десятиліттями. Іспанія офіційно виступила за створення європейської армії. Не якихось “консультацій”, а саме спільної оборонної структури ЄС.Прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес та глава МЗС Хосе Мануель Альбарес прямо заявили, що Європа повинна навчитися захищати себе самостійно, а не покладатися виключно на США. Це офіційна позиція однієї з найбільших країн Європейського Союзу.Європі доведеться створювати власну сильну армію, бо іншого варіанту просто не залишається.Світ змінився. І змінюється далі.У Вашингтоні дедалі частіше звучить думка, що європейська безпека не може вічно залишатися виключно американським обов’язком. США не зникають із Європи завтра, але сам підхід уже інший.Проблема в тому, що Європа роками жила під американською “парасолькою”. Розвідка, глобальна логістика, стратегічне стримування, величезна частина військової сили НАТО - усе це значною мірою трималося на США. І тепер раптом виявилося, що час дорослішати.А дорослішати Європа не любить. Вона любить довгі обговорення, комісії, погодження, саміти та декларації про “глибоку стурбованість”. Але історія не чекає, поки бюрократія допише черговий документ.Так, поки що мова не йде про єдину армію ЄС у класичному сенсі. Зараз говорять про спільні закупівлі озброєння, єдину логістику, координацію командування, оборонну промисловість та сили швидкого реагування. Але навіть це ще кілька років тому виглядало майже фантастикою.Сильна Європа - це не лише про безпеку Брюсселя чи Мадрида. Це про нашу війну теж. Про снаряди, ППО, виробництво зброї. Про здатність континенту воювати у великій війні, а не лише писати резолюції.Світ зараз змінюється швидше, ніж політики встигають це усвідомити. І або Європа почне будувати власну силу зараз, або потім буде робити це в паніці й поспіху, коли загроза вже стоятиме біля дверей.Проблема “ефекту жаби в гарячій воді” в тому, що момент, коли треба вистрибувати, майже завжди усвідомлюють занадто пізно. Історія, на жаль, не любить тих, хто надто довго переконував себе, що температура ще терпима.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Всім доброго ранку.Уявіть собі великий стадіон. 50 тисяч людей на трибунах. Шум, світло, напруга. На поле виходить команда Роналду, навпроти команда Мессі. Усі чекають красивої гри. Усі чекають голів. Коментатори готові, поле ідеальне, гравці заряджені.А тепер уявіть… на полі немає воріт.Куди бігти? Що захищати? Куди забивати? І раптом весь цей футбол втрачає сенс. Бігають люди, віддають паси, падають, сперечаються, але навіщо? Для чого? Куди?У житті так само.Багато хто недооцінює цінність цілі. Людина без цілі зовні може бути дуже зайнятою, але всередині вона просто хаотично бігає по полю без воріт. Начебто рух є, а сенсу немає.А ще цікаво інше.Навіть якщо ворота є, але немає суперника, гра теж стає порожньою. Без боротьби немає емоцій. Без опору немає росту. Без складнощів не народжується характер.По суті, проблеми в житті - це не завжди покарання. Іноді це як друга команда на полі, без якої твоя гра втратить сенс.Так, ми втомлюємось, дратуємось. Так, іноді хочеться легкого життя. Але саме спротив показує, хто ти є насправді. Саме труднощі змушують рухатись швидше, думати глибше, ставати сильнішими.Бо життя без цілі перетворюється на хаос.А життя без труднощів - на порожнечу.Можливо, саме труднощі й роблять наше життя не хаосом, а справжньою грою. А сенс життя народжується десь між ціллю, боротьбою і бажанням не здатися….Тож хай сьогоднішній день навчить не боятися сильного суперника, бо саме він часто відкриває у нас силу, про яку ми навіть не підозрювали.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Aurora 26: момент, коли Європа побачила війну по-українськиЦе було під час міжнародних навчань NATO/Швеції «Aurora 26», які проходили на острові Готланд у Балтійському морі. Активна фаза навчань тривала на початку травня 2026 року.Саме там українським операторам дронів дали можливість грати роль умовного противника під час сценарію контрнаступу. За даними Associated Press та учасників навчань, шведським військовим довелося кілька разів змінювати тактику після того, як українські FPV фактично “розбирали” їхню оборону. Один із українських операторів прямо сказав, що в реальному бою підрозділ був би вже знищений. Навчання Aurora 26 були одними з найбільших у регіоні. Участь брали 18 країн НАТО та партнерів. Основний акцент робився саме на сучасній війні: FPV-дрони, РЕБ, захист логістики, гібридні атаки та швидкість ухвалення рішень. Тож сьогодні український досвід для НАТО це вже не “цікавий кейс”. Це питання майбутнього виживання армій.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Частина друга.Після інтерв’ю Мендель у багатьох залишилось одне питання, яке Такер Карлсон спеціально й підсвітив: чи вживає Зеленський кокаїн. І знаєте, що відповіла його колишня прессекретарка? Приблизно так: “я не бачила, але він іноді кудись відходив у душ чи туалет на 10-15 хвилин, а потім повертався дуже емоційний, піднесений, з ентузіазмом до роботи”. Ну тобто прямого звинувачення немає, але натяк залишили. А далі аудиторія вже сама має домалювати собі картинку.Я вам чесно скажу, коли я виходжу з туалету, особливо після того, як нормально “напружився”, у мене теж часто піднесений настрій, ентузіазм до роботи і позитивний погляд на життя. І ні, кокаїн я там не вживаю. Тому оці “він повернувся веселий” як доказ чогось, виглядає більше як провокація.Саме тому я і казав у попередньому пості, що це треба сприймати не як журналістику, а як психологічну інформаційну операцію. Бо все дуже показово збіглося у часі. Вручають підозру Єрмаку, починається черговий виток розмов про владу, корупцію, внутрішні конфлікти, і тут одразу з’являється Мендель з історіями про “атмосферу всередині”. Такі речі рідко бувають випадковими. Інформаційні хвилі майже завжди запускаються в потрібний момент. Бо неможливо це інтервʼю записати сьогодні - на завтра. Цей матеріал чекав свого часу. Але при цьому Мендель же не відкрила Америку. Давайте чесно. Суспільство і так роками живе в потоці корупційних скандалів, взаємних зливів, боротьби груп впливу. Нового вона майже нічого не сказала. Інше питання - як саме вона це зробила і де саме.Бо коли людина працювала в команді, була поруч, захищала її, будувала кар’єру поруч із цими людьми, а потім іде до журналіста, якого в Україні вважають відверто проросійським, і починає виносити сміття в такому форматі, то виглядає це не як принципова позиція, а схоже на емоційну помсту і спробу вдарити по колишніх союзниках у максимально вигідний для ворожій аудиторії момент.І виглядає це не як холодний політичний аналіз, а радше як історія людини, яка довго мовчала, а потім вирішила “виговоритись” публічно, ще й на максимально токсичному майданчику. Саме тому вся ця історія більше схожа на елемент великої інформаційної гри, ніж на спробу донести суспільству якусь нову правду.Тому зараз головне - не розгойдувати себе емоційно. Допомагати Силам оборони, реагувати на загрози, вчасно натискати кнопку в «єППО», бо бачите, що сьогодні дуже багато шахедів випустив ворог. Не забувайте підтримувати сервери системи у стабільному стані. Періодично натискайте кнопку «Підтримати». Бо поки хтось воює в інформаційному просторі, війна в реальності нікуди не зникла.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)

Сьогодні отримали повідомлення від нашого підписника Олександра:“Хотів подякувати за ваші розробки, які дійсно рятують тисячі життів, а також адмінам вашого ТГК, ви світло в поточному світі… так тримати.”Дуже приємно отримувати таку оцінку нашої роботи. Бо коли роками працюєш у постійній втомі, дефіциті часу, нервів, людей і ресурсів, коли навколо війна, втрати та нескінченний потік важких новин, у якийсь момент починаєш думати: а це взагалі потрібно комусь?І тут приходять кілька простих щирих рядків від людини, яку навіть не знаєш особисто…Ми часто недооцінюємо силу звичайної підтримки. А дарма. Бо зараз тримає не тільки зброя, технології чи гроші. Зараз, як і завжди дуже важлива підтримка людей, один одного! Не тільки слова, а і віра і здатність не пройти повз.Тому дякуємо кожному, хто читає, підтримує, ділиться, радить, допомагає. Усе це теж частина спільної роботи.Світла зараз справді мало.Але поки люди здатні дякувати одне одному, воно нікуди не зникло.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)