Печера Дракона

До Дня сержанта маю ще один ювілей - розмазаний на весь рік. У 2025 р. виповнюється рівно ДЕСЯТЬ РОКІВ як як воджу БПЛА. Почалося все у лютому 2015 р. у Дніпрі, де я опановував свій перший БПЛА - "Раптор". Тоді я був бійцем добробату - Добровольчої козацької роти "БУК" ім. Тараса Шевченка Далі був виїзд на фронт у складі козацького добробату. Потім знову виїзд на фронт. Була АрміяСОС де я спершу опановував БПЛА "Валькірія" (він щойно з'явився), потім став інструктором з "Валькірії". Були волонтерські проекти. У 2022 р. я став вже зовнішнім пілотом БПЛА у ЗСУ - у 72-й ОМБР ім. Чорних запорожців. Згодом став інструктором з БПЛА - служу ним досі. Було б вірно сказати про це у лютому - саме у лютому 2015 р. я вперше підняв безпілотник в небо. Але все забував, не доходили руки. Кажу зараз. Скажу так. Щиро дякую. Дякую людям яких я зустрів у ці 10 років. Пілотам і операторам. Волонтерам. Виробникам БПЛА. Інструкторам. Курсантам дякую - не тільки вони учаться у мене, я так само учусь у курсантів. ДЯКУЮ!

​​Сьогодні їхав на полігон. Віз навчальний взвод на тренування. Все як завжди - гармидер, галас, той каску забув, той - наказ у бліндажі. Нарешті, я перевірив шо до вантажівки влізли всі, нікого не забули, ніхто не пролюбив автомат тощо й тощо. Вліз я на місце біля водія. Поїхали. І тут я бачу оце. Тобто сьогодні я віз навчальний взвод на полігон вантажівкою яку ЗСУ передали Фонд Петра Порошенка і "Справа громад". Ні, я зараз нікого не буду закликати жертвувати на певний фонд. Ті хто сидять в кущах і чекають нагоди написати щось типу "мільярдер канючить гроші" через блогериню, яку тригернула фраза "ЗЕботва канючить" (з чого б це?) - сьогодні обламаються. Жертвувати для ЗСУ - треба! Жертвуйте фонду "Повернись живим". Жертвуйте "Справі громад". Жертвуйте кому самі забажаєте. Це ваше право обирати разом із ким ви будете допомагати ЗСУ. Неважливо з ким - головне допомагати. А мені просто було тепло від того, що хлопці та дівчата, яким я зараз допомагаю опановувати професію солдата, сьогодні їхали вантажівкою на яку збирали всі ви. От ніби часточку тепла від кожного з вас відчув. Це класно!

Україна потрапила в небезпечний політичний шторм. І ця турбулентність загрожує знести нашу державу. Бо ворог нікуди не дівся, а корупція нищить країну зсередини.Хаос в енергетиці, розкрадання, схематози і підірвана довіра союзників такі ж небезпечні, як і російські ракети та дрони. Ця наростаюча криза потребує негайної реакції і об’єднання усіх здорових сил суспільства.Протягом усієї нашої історії, у найскрутніші часи саме парламент брав на себе відповідальність і ставав на захист Конституції та державності. Сьогодні депутати з різних фракцій мають шанс зробити історичний крок — зупинити безлад, який руйнує країну, і повернути українцям відчуття справедливості.Саме тому «Європейська Солідарність» ініціює відставку Кабміну. Напівзаходи не допоможуть, і косметичне фарбування плям не врятує. Щотижня відправляти у відставку по два міністри – не допоможе, включно з новими фігурантами плівок.Перед нами стоять три ключові виклики.Перший — російські окупанти, яких героїчно стримують Збройні Сили України. Але війську потрібна мотивація, а ще – сучасна зброя, дрони, ракети і, врешті-решт, довіра до влади.Другий виклик — це загроза відкату демократії та свободи слова. Ми не можемо зараз говорити про вибори, бо в них буде один переможець — путін. Але відновлення субʼєктності парламенту як ключового представницького органу, обраного народом України — це зараз ключове завдання. Це ознака сильної демократії. Саме Верховна Рада зобов’язана повернути повноцінний парламентський контроль над виконавчою владою і зупинити руйнацію основ держави.Третій виклик — це українські корумпанти, які жирують по всій вертикалі влади. Вони не просто грабують стікаючу кров’ю країну – вони руйнують довіру всередині держави і зовні. Руйнують довіру союзників, довіру наших міжнародних партнерів.Що треба робити негайно? Те, що в таких ситуаціях роблять у демократичних країнах. Скомпроментований уряд має піти у відставку, а парламент має сформувати нову коаліцію. Яка в свою чергу призначить уряд – не за критеріями особистої лояльності чи політичної приналежності, а на засадах професіоналізму, патріотизму та відповідальності. Уряд, здатний протистояти викликам, які стоять перед державою.Неможна недооцінювати масштаб підриву довіри до влади з боку народу і довіри до України з боку партнерів. Зупинити це падіння можуть чіткі кроки з усунення всіх корумпантів від влади. Інакше можемо залишитися сам на сам із ворогом.«Міндічгейт» – це також зрада військових. Тому влада (і Офіс Президента і монобільшість) має нести політичну відповідальність за свої призначення. Вже запізно і замало робити цапів-відбувайлів із окремих міністрів, навіть винних. Це – косметика, яка нікого не повинна ввести в оману.І хіба це не комедія, коли зараз четверо членів РНБО, які фігурують на плівках, будуть вводити санкції проти своїх поплічників по криміналу, які вже встигли втекти. Лише відставка усього уряду — це мінімально необхідний крок, який покаже, що державний механізм здатний очиститись.І хоча з рупорів Банкової лунають голоси, що ці теми варто піднімати вже після перемоги - ні. Треба діяти зараз — задля Перемоги.

​​Вибачте. Я зовсім забув, що бути не на рівні к...па, це дивитися як у Міндіча, Галущенка і компанії під час обшуків вилучають мільйони баксів - і робити вигляд що все в порядку. Ну там, переконувати себе що на сьомому році президентсва Зеленського влада не в курсі чим займається співвласник "Кварталу 95". Я нещодавно повернувся з Запоріжжя - мого рідного міста, на хвилинку. Я побачив що робиться на околицях. Запоріжжя тримається під обстрілами. А в цей час у топ-чиновників і співвласників "Кварталу" - проблема, їм $1,6 млн нести - таке собі задоволення. Бідненькі - правда? Якщо ви співчуваєте НЕ Міндічу, Галущенку і компанії, а нескореному Запоріжжю - ви на рівні к...па. Бо я категорично не розумію як можна водночас збирати на дрони у людей зароблені ними (у воюючій країні) гроші, підтримувати владу у чиновників якої знаходять шалені суми і ще й радіти санкціям проти Петра Порошенка, який на армію витрачає мільярди. НЕ РОЗУМІЮ.Я четвертий рік у ЗСУ. Фронт, пілоти яких я навчив літати - не будемо про це. І так набігають підполковники які просторікують як я "знайшов теплу роботу у тилу на підвищену ЗП" - серед мокрого лісу, в режимі 24/7. Я про інше. Я регулярно ремонтую учбову техніку, і от на клей, скотч, метизи і багато іншого я прошу гроші у читачів. Так само на фронт хлопці збирають кошти на комплектуючі для ФПВ, бо нам же держава передає "конструктори, які перероблюються за 40 хв" - але комплектуючі для переробки коштують десятки й сотні доларів, які жертвують люди. Люди жертвують. А в той самий час співвласники "Кварталу" разом з топ-чиновниками... Так, фронт потребує дронів. Дуже багато дронів. Це правда. Але... Гроші у Міндіча і Галущенка. Хлопці які збирають на комплектуючі - і банки їм блокують переводи. Все це в одній країні... Не розумію. Хоча все очевидно. Для прибічників влади на рівні к...па буде кожен хто не восторгається преЗЕдентом. Вони цілий день про це просторікують. У них уже "Українська правда" на рівні к...па, чого вже там говорити про українського письменника та сержанта-інструктора ЗСУ? І так. Я мадам за язика не тягнув і не згадував. Сама відгукнулася. В часи коли я вже водив БПЛА на фронті і навчав на АрміїСОС пілотів для фронта, мадам ще не знала чим квадрокоптер відрізняється від гексокоптера. Натомість тепер - бачте як співає? Як вся ЗЕботва.

​​Щиро каюся. Новину про потужний план ЗЕвояжів УЗ-3000 для кожного українця я прийняв за неймовірно нахабне російське ІПСО. Бо, так, я не вірю команді Зеленського, але що вона здатна видати таке - я не повірив. Виявляється - здатна. Тепер я сиджу і збираю залишки мого охреніватору до купи. Тобто. Зеленський пообіцяв що кожен українець зможе на халяву проїхати потягом УЗ 3000 км. Це приблизно від Харкова до Львова три рази. Ціна квитка від Харкова до Львова від 415 до 2504 грн. В Україні за офіційною статистикою біля 30 мільйонів населення. Тобто для втілення фантазії Зеленського потрібно від 12,45 до 75,12 мільярдів грн!!!Далі. Є держава Україна, яка веде війну з країною розміром в 1/6 частину суходолу планети Земля. Економіка України повністю (!!!) залежить від допомоги західних союзників - це секрет Полішинеля. У 2024 році загальні збитки Укрзалізниці становили 2,7 мільярди грн, проти прибутку у 204 мільйони грн у 2018 році, тобто за "бариг і мародерів". При цьому збитки власне пасажирських перевезень УЗ сягнули 20 мільярдів грн, тобто практично всі потяги УЗ катали пасажирів собі у збиток. І от на таку Укрзалізницю Зеленський хоче повісити додаткові збитки у 12-75 мільярди грн. Слабо?! У мене виникає лише дві версії з цього приводу. Перша - чиновникам дали вказівку випнутися зі шкіри аде дати щось чим влада може попіаритися і чиновники розуміючи, що втрачати нема чого вирішили Зеленського пропозиціями просто підставляти. Бо! Уявіть що сказали на оцю пропозицію Зеленського оті самі західні союзники, які зараз підтримують нашу економіку за свої кровні? Як ви гадаєте, як скоро від нашого найвпливовішого ми почуємо що Захід нам не дає коштів, бо вони всі жмоти й скнари і їм на нас чхати, як він звинувачував Захід вже не раз? Бо соррі, на місці західних урядів, керівнику держави, який під час війни знімає талановитого і харизматичного головнокомандувача генерала Залужного, а потім починає гратися у відвертий безмежний популізм, я б 3 копійок не дав би. До речі, це не останнє зелене вправляння у популізмі. Уряд Свириденко вже запланував безкоштовну перевірку здоров'я всім особам 40+ цієї зими. Я так розумію, всім крім тих хто у ЗСУ, бо там якщо перевірять... Можу розповісти які курсанти мені трапляються і з ким доводиться стикатися на БЗВП. Висновків не буде. За висновки знову набіжать унилі речники і розкажуть як порохоботи "взулися в лапті" та що ми транслюємо російські ІПСО.

​​Ще один рік життя. Четвертий День народження я святкую у ЗСУ.  Святкую на посаді, яка мені добряче насточортіла. Святкую у холодному мокрому лісі – позаяк нині треную мобілізованих, що проходять БЗВП, базову військову підготовку. Наказали на БЗВП – працюю на БЗВП, це війна і це армія. Тут наказують і виконують. До речі, вибір маю небагатий, інструкторів заборонено переводити в інші частини, крім навчальних. Парадокс. Я служу на посаді з якої не пускають на фронт, навіть якщо сильно хочеш. Маю приклади перед очима. Хочеш – не хочеш, а навчати мусиш. Фронт потребує пілотів БПЛА – і не цікавить.  З хорошого за рік – вийшов роман «Пташники», перший в Україні роман про пілотів БПЛА. Просто хотів розповісти людям про нашу роботу – роботу дронарів, водіїв безпілотників. Написав. Роман вийшов. Гарний.  З поганого – серце. Влітку добряче прихопило, але обійшлося. Доводиться тепер пити пігулки. Паскудне те відчуття, коли всередині тебе троїть певний агрегат і ти із цим зробити не можеш нічогісінько. Лише відтягувати. Нема, на жаль, пігулок від старості.  З сильних вражень – Запоріжжя. Досі не укладається в голові нереальність подій – місто де я малим хлопчиком босяка бігав по вулицях тепер прифронтове. Його обстрілюють. До фронту – біля 30 км (хоча, як рахувати).  З приємного – спілкування з читачами. За кожним – ціла історія про те як я виривався з частини аби потрапити. Аби спілкуватися очі в очі.  Який мій загальний настрій у День народження? Все в одному слові – прорвемося.  Прорвемося – і закінчиться війна. Не перемогою, на жаль, а дуже болісними умовами миру. Хоча нам сильно будуть доводити, ніби перемога виглядає от саме так – а хто не вірить той продався ворогу.  Прорвемося – і я займуся тим, що хочу робити, буду писати нові й нові книжки, які мрію створити. І до чорта всіх, хто заважає або намагається зневірити.  Прорвемося – і побачимо як Україна повернеться на шлях прогресу і розвитку. Україна буде відбудовуватися і міцнішати. А те що зараз, залишиться важким але потрібним уроком. Дитячою хворобою держави, яка приречена стати розвинутою і провідною. Не ми перші, всі держави проходили свого часу через подібне. Успіху добилися ті хто вистояв.  Прорвемося – і я побачу як одні ухилянти будуть косити під фронтовиків та волонтерів, а інші будуть скиглити як їм було важко й прохатимуть «зрозуміти і пробачити». Не буде ані розуміння ані пробачення. Розуміння і пробачення – через Вугледар та через полігон для БЗВП. Хочуть аби розуміли ми – мусять зрозуміти нас. На власній шкірі.  Прорвемося – і спостерігатимемо як Росія захлинатиметься в економічних проблемах. Щоправда ми тоді матимемо проблеми також – просто інші.  Прорвемося – і побачимо як вороги втрачатимуть майно та здоров’я, ще й ревітимуть від безсилля. Інакше бути не може. Я вірю.   Прорвемося. І будемо жити. Це буде інше життя, не таке як зараз. Але воно буде чудовим – для всіх хто вміє радіти кожній хвилині свого земного шляху. Хто бачить здобутки а не самі лише втрати. Хто мріє про бажане, а не рюмсає над втраченим.  Прорвемося.  А хто хоче привітати матеріально – це сюди. У сержанта-інструктора багато поточних розходів, від скотча до екранів відео. Україна потребує пілотів БПЛА – така реальність. 

​​Українські БПЛА продовжують завдавати ударів по об'єктах у Росії. У першу чергу - по російських НПЗ та інших енергетичних підприємствах. Буквально сьогодні безпілотник атакував завод "Башнєфть-УНПЗ" в російській Уфі. Повідомили про пожежу і план "Килим" на аеродромах Башкирії. Атакований також НПЗ "Лукойла" під Волгоградом.Глибше перелічувати не буду, хто схоче - знайде. Повідомлень багато. Я пройдуся по іншому - по показниках економіки і по тому як удари українських БПЛА впливають на економіку РФ. Те що в Росії бюджетна криза, нині повідомляє кожна праска. Запланований на початку року дефіцит у трильйон рублів наразі обарнувся до 4,5 трильйони, а до кінця року загрожує перетворитися на всі вісім. Проект бюджету віщує Росії дефіцитний бюджет на наступні три роки, але з того проекту вже посміявся російський олігарх Олег Дерипаска. На його думку, оголошений проект бюджету правильно буде називати "В гостях у казки". Реальність Дерипаска віщує у десятки разів більш моторошну. От лише два приклади. Перший - державні НПЗ Індії на 45% скоротили закупівлі російської нафти. Звісно приватні компанії продовжують збагачувати Москву, але факт - показовий. Грошей у Росії поменшало. Другий приклад. Постачання зрідженого газу до Іспанії впали до мінімуму від 2021 р. Наразі на долю Росії припадає лише 11,5% від всього газового експорту. Тренд - на подальше зменшення закупівель. Причина в обох випадках одна - санкції США і Європи. Те що російська екокоміка в'їхала у застій, визнали вже МВФ і Світовий банк. І от на цьому тлі Росія рекордно скоротила темпи переробки нафти. За даними Блумберга скорочення переробки сягнуло 500 тис. берлів на добу (!), а експорт палива у вересні впав до мінімуму за десять років — лише 2,4 млн барелів на добу.Росія змушена збільшити експорт сирої нафти - до 5,1 млн барелів на добу. Наслідки не забарилися. Дохід від продажу сирої нафти зріс на $200 мільйонів, у той час як доходи від експорту пального впали на $440 мільйонів. Загальний прибуток від експорту нафти за три місяці скоротився до $13,4 мільярдів. Дійшло вже до того, що експорт китайських товарів до Росії впав у вересні на 21% у юаневому еквіваленті. Загалом за 9 місяців експорт китайських товарів до Росії поменшав на 10,6%. Чому так? Бо у Росії грошиків нема. А Китай нічого не дає Москві на шару. Очевидно, Росії доводиться зменшувати закупівлю товарів подвійного призначення. До речі - не Китаєм єдиним. Залаьний експорт російських товарів у серпні бабахнувся на 17% порівняно з попереднім місяцем - до $31,5 мільярдів. Експерти називають причину зменшення - скорочення обсягів експорту пального. А чому те скорочення стається? А тому що десь на нікому невідомій базі, штурман БПЛА дальньої дії старанно прокладає польотне завдання і потім так само обережно завантажує його в контролер БПЛА. Техніки так само старанно і рететльно проходяться по всьому апарату - елеронам, керму висоти, хвостовій бальці, крилам, моторній групі. Перевіряють, чи все працює?Потім апарат злітає у небо. Долає тисячу з гаком кілометрів. Заходить на ціль - НПЗ, або трубопровід, або порт. І ба-бах. А за ним летить наступний борт. І далі. І ще. Повідомлення про паливну кризу у Росії беруться не на пустому місці, у них справді серйозні перебої з пальним. А українські дронарі не зупиняються. І це ми казали лише про удари на далекі відстані. Насправді ж українська дронерія працює щодня - по всьому фронту. Я сам вже бачив як піхота перетворюється на пішу розвідку, а дрони - на піхоту. Як на багато кілометрів зона боєзіткнення стоїть безлюдною пусткою - а над нею літають дрони - десятками. Кожен дань сотні дронарів розвідують, атакують, бомблять, збивають... Працюють в небі - і захищають українське небо. Про них - мій крайній художній роман "Пташники". Про сучасну війну. Про роботу пілотів БПЛА. Про спрівпрацю електронних машин і живих людей. Про війну технологій. Натискайте на посилання. Борня триває!

​​На фестивалі у Вінниці до мене підійшла читачка і дуже дякувала за роман "Третій вибір Мазепи". Він їй дуже сподобався. На "Книжковій країні" чоловік мене детально розпитував - невже роман справді написаний по реальних подіях? Щойно про "Третій вибір" дуже тепло відгукнувся історик Сергій Павленко. Ідеться про цей мій твір. Дмитро КАЛИНЧУКТРЕТІЙ ВИБІР МАЗЕПИПригодницький історичний роман про добу великого гетьмана і про козаків-гетьманців. Часи Великої Північно Війни. Кіндрат - козак-розвідник з Запоріжжя, опинився на життєвому роздоріжжі. Він брав участь в Азовських походах – і відтоді не любить росіян. З Палієм він воював проти поляків – і не шанує їх. Гетьмана Мазепу він зневажає також – як пана та гнобителя козацький вольностей. Проте, Кіндрат іде на службу до Мазепи. Виключно за гроші, як найманець. Виконання численних завдань гетьмана примушує козака всерйоз замислитися, чи справді Мазепа гнобитель козацької волі, як просторікують його ненависники? Кіндрат бачить реальні справи і плани Мазепи. Він усвідомлює в наскільки важких умовах гетьману доводиться втілювати свої наміри. Помалу козак-розвідник міняє ставлення як до гетьмана, так і до палких "борців за волю і справедливість" які ім'я Мазепи знеславлюють. З ненависника Мазепи Кіндрат перетворюється на його переконаного прихильника. А події навколо вирують. Гетьману доводиться робити важкий вибір. До України приходять шведи короля Карла ХІІ. Дізнатися більше про мій роман можна за посиланням. Натискайте.

​​Я в Запоріжжі. Вже більше тижня. Я тут тому що... Я служу у ЗСУ - і цим все сказано.Тут не сумно. Тут можна у посадці зустріти людину, яку не бачив з часів Вугледару. Тут дізнаєшся дуже багато нового. Ще тут суцільні парадокси. З одного боку - висинаєшся (тут не навчальний полігон, який всі жили вимотує). З іншого - спати подекуди доводиться у бомбосховищі, згорнувшись літерою "зю". А ще мене добиває якась нереальність того що відбувається. Запоріжжя - моє рідне місто. Я тут народився і виріс. Ці вулиці сповнені моїх дитячих згадок і вражень. Там я ганяв на велосипеді. Тут ми з хлопцями лазили в будинку призначеному під знесення. А тою вулицею я вперше у житті гуляв з дівчиною... Тепер тут - війна. Зовсім недалеко. На дачу батька вже не проїдеш - там ФПВ літають. Зграями. Такого бути не мусить. Але це - є. У Запоріжжі повітряні тривоги - раз за разом. Над містом літають шахеди. Запоріжжя криють КАБами. Б'ють ракетами. Смерть - поруч. Проте... Місто живе. В місті відчувається якась незламна твердість. Люди спішать по своїх справах. Працюють магазини, пошта, заправки. Люди спокійні і зосереджені. Люди усвідомлюють всю серйозніть ситуації. Проте люди продовжують жити. І працювати. Місто живе. Місто нагадує літнього сталевара, який спатиме в бомбосховищі, а зранку знову піде працювати на завод. Бо - треба. Війна-війною, а життя триває. І знаєте. Я дивлюся на місто в якому виріс. На вулиці, вже побіти ракетами та шахедами. На Дніпро. На труби заводів. І чомусь сповнююся вірою. Вистоїмо. Цей недомірок з Кремля хоче аби моє рідне місто віддали йому. Чорта з два йому. Не треба мені розповідати що хреново - я сам багато розповісти можу. Дуже багато. Але я приїжджаю до Запоріжжя, іду вулицями де прилетіти може щомиті. Дивлюся на людей, які нікуди не тікають... Ні, нас не зламати. Ми тут народилися. І виросли. Ніякого пафосу. Просто спокійна упевненість. Все як у Запоріжжі. PS. Тим хто мене знає. Не пропонуйте зустрітися. Я не зможу. Я дуже зайнятий. Краще просто пишіть в особисті.

​​Упевнений - саме от ці результати зараз до сказу бісять Москву. Бо що таке країна без культури? "Книжкова країна" довела - українська література зміцнюється і тисячею струмочків знаходить дорогу до серця читача. Українську книжку читають. Українську книжку створюють. Українську книжку купують. Навіть зараз, коли Україна переживає жахливу добу своєї історії. Без перебільшення - бореться за право на існування. Ні, їм не вдасться нас завоювати. І вже не вдасться втримати нас в своєму культурному середовищі. Бо це - Книжкова країна, друга за рік. А був ще Книжковий арсенал. А ще книжкові фестивалі в обласних центрах - у Житомирі, у Вінниці тощо. І так. Ще одна цифра. Пересічному відвідувачу Книжкового арсеналу було 26 років. Книжки читає і купує молодь. Я сам був здивований - багато книжок я підписав для молодих людей. А це - майбутнє. За майбутнє я спокійний. Той хто читає книжки - керуватиме тим хто дивиться телевізор. Той хто читає українські книжки - завжди переможе того хто дивиться росТБ.