СБУ передала до суду справу неповнолітньої агентки рф, яка коригувала обстріли КраматорськаСлужба безпеки завершила досудове розслідування і передала до суду обвинувальний акт на 16-річну агентку рф, яку СБУ у січні цього року викрила на Донеччині. На замовлення рашистів фігурантка коригувала обстріли Краматорська.Як встановило розслідування, російські спецслужбісти завербували неповнолітню на тематичних ТГ-каналах для знайомств.За інструкціями рашистів фігурантка відстежувала та фотографувала місця найбільшого зосередження особового складу і техніки Сил оборони, по яких ворог готував удари керованими авіабомбами.Покроково задокументовано, як зловмисниця намагалася зафіксувати на фото і позначити на гугл-карті розташування підрозділів української ППО.Співробітники СБУ затримали агентку за місцем проживання, куди вона повернулася, щоб підготувати «звіт» для куратора з рф. Його особу вже встановлено співробітниками Служби безпеки.Під час документування злочинів фігурантки було проведено комплексні заходи для убезпечення локацій Сил оборони в зоні ворожої розвідактивності.При обшуку в затриманої вилучено смартфон, за допомогою якого вона шпигувала за українськими військами та координувала свої дії з російським спецслужбістом.За матеріалами СБУ агентка обвинувачується за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).Оскільки зловмисниця є неповнолітньою, їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.Комплексні заходи проводили співробітники ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва Донецької обласної прокуратури.
До всіх наших бід, ще й цей виро^ок. Шість життів обірвано. Десятки людей у лікарнях. Він просто йшов дворами і розстрілював випадкових людей упритул, наче в тирі. Люди просто поверталися додому, а за мить їхній світ обривався. Потім «Велмарт», заручники і ще більше крові.Але історія 11-річного хлопця просто розриває серце. Ця мерзота розстріляла його батьків прямо у нього на очах. Батька вбили на місці. Маму і самого малого поранили. Маму забрала швидка, але вона померла в лікарні від важких ран.В одну секунду хлопчик залишився круглим сиротою. Як йому тепер засинати? Як жити з цим жахом, який він бачив на власні очі? Життя настільки тонка нитка, що чиясь хвора голова може обірвати її в одну мить...Благаю: прийдіть сьогодні додому і обійміть своїх рідних. Просто так. Скажіть, що любите. Попросіть вибачення. Не відкладайте тепло на завтра.Ніколи не йдіть з дому в сварці. Бо ніхто з нас не знає, яке звичайне «бувай» стане останнім...Яке серце може витримати стільки болю, я не знаю... Сил тобі хлопчику
Доброго весняного ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.Є цитати, які просто подобаються.А є — які відкривають двері всередину.Перші ми читаємо, посміхаємося, іноді зберігаємо «на потім». Вони гарні, влучні, можуть навіть надихнути на мить. Але залишаються десь зовні — як красиві слова, що торкнулися і пішли далі.А є інші.Ті, що зупиняють. Ті, які неможливо просто прочитати й перегорнути. Вони ніби знаходять у тобі щось давно заховане — спогад, відчуття, біль або надію. І раптом стає тихо. Бо ці слова вже не про когось — вони про тебе.Такі цитати не завжди зручні. Вони можуть боліти, змушувати задуматися, ставити запитання, на які не хочеться відповідати. Але саме вони відкривають двері всередину — туди, де справжнє.Можливо, ми не шукаємо їх спеціально. Але в якийсь момент вони знаходять нас самі. І залишаються.Бо це вже не просто слова.Це відгук душі. Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.Нашим людям, які в окупації — витримки.Україна — це ми.Токмак — це Україна!
СБУ заочно повідомила про підозру підполковнику гру рф, який завербував неповнолітню для коригування удару по Бурштинській ТЕСКонтррозвідка та слідчі Служби безпеки задокументували підривну діяльність співробітника російської воєнної розвідки (більш відомої як гру) – Марата Цевелева. Як встановило розслідування, він координував підготовку ракетно-дронових атак рф по Прикарпаттю у січні цього року.Тоді основними «цілями» обстрілів ворог визначив Бурштинську теплову електростанцію, оборонні об’єкти та одну з ключових електропідстанцій західного регіону.Для скоригування повітряних ударів Цевелев завербував 17-річну випускницю місцевого технікуму. До уваги рашиста дівчина потрапила, коли шукала «швидкі заробітки» у Телеграм-каналах.За його інструкціями агентка спочатку провела дорозвідку біля Бурштинської ТЕС та опорної електропідстанції, щоб з’ясувати технічний стан енергооб’єктів після попередніх обстрілів.Далі вона мала провести фото- та відеофіксацію об’єкта ЗСУ і позначити його геолокацію на гугл-карті.Після цього Цевелев доручив агентці узагальнити зібрану інформацію і направити йому через месенджер.Співробітники СБУ викрили ворожу розвідактивність і покроково задокументували контакти агентки з її куратором.На початку цього року Служба безпеки затримала фігурантку «на гарячому», коли вона фотографувала військовий об’єкт. На місці події у неї вилучено смартфон із доказами злочинів.За матеріалами провадження, Марат Цевелев проходить службу у 317-му морському центрі сил спеціальних операцій російського гру у тимчасово окупованому Севастополі.Встановлено, що цей підрозділ воєнної розвідки рф за допомогою агентурних мереж та інформаторів здійснює збір інформації для визначення цілей ракетних і бомбових ударів на території Україні з озброєння морського, авіаційного та наземного базування.На підставі зібраних доказів слідчі СБУ заочно повідомили Цевелеву про підозру за ч. 1 ст. 114 Кримінального кодексу України (шпигунство).Обвинувальний акт щодо агентки скеровано до суду за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).Розслідування проводили співробітники СБУ в Івано-Франківській області за процесуального керівництва обласної прокуратури.
💙💛 Україна чекає на дітей і молодь з ТОТ та створює умови, щоб цей шлях був реальним, доступним і безпечним.➡ Зібрали ключову інформацію: як подати документи, які спрощені умови діють та на яку підтримку можна розраховувати.🏫 Вступникам із ТОТ не обов’язково складати НМТ — можна пройти співбесіду в закладі освіти з предметів НМТ. Якщо виїзд відбувся після 1 жовтня 2025 року або людина досі перебуває на ТОТ — вступ можливий без НМТ. Якщо ж виїзд був раніше — потрібні результати тесту, але діє квота-2.Квота-2 передбачає окремий конкурс на бюджетні місця: у ньому беруть участь вступники з ТОТ та територій активних бойових дій. У більшості університетів це 10% місць (але не менше одного), а в переміщених ЗВО — до 40%.📌 Допомогу зі вступом забезпечують освітні центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна», які працюють з 1 червня до 30 вересня. Вони супроводжують на всіх етапах: від складання необхідних оцінювань до подачі документів і проходження співбесіди. Частину процесів можна пройти дистанційно — ще до виїзду.Вступ можливий навіть без паспорта — достатньо свідоцтва про народження. Паспорт громадянина України можна оформити вже після зарахування.На час вступу надається безплатне житло, а молодь до 23 років може отримати одноразову державну допомогу — 50 000 грн. Також передбачені стипендії, пільгове проживання в гуртожитках і додаткова підтримка після переїзду.Якщо ви тільки плануєте виїзд — звертайтеся. У межах ініціативи Bring Kids Back UA допомагають виїхати безкоштовно, конфіденційно та з повним супроводом — навіть якщо немає документів. Для кожного підбирають безпечний маршрут.Якщо ви не готові вступати одразу, доступні підготовчі програми, зокрема «нульовий курс», щоб підтягнути знання з українознавчого компоненту, адаптуватися та спокійно підготуватися до навчання.🤝 Вступ і навчання не потрібно проходити самостійно — на кожному етапі є супровід і підтримка.📌 Якщо вам потрібна інформація про вступ до українських університетів, процедуру подання документів або освітні можливості — звертайтесь до організацій та державних інституцій за посиланням: https://cutt.ly/gtD7knuL
💬"Це не просто маніпуляція, а брехня", у Львові спростували заяву радниці міністра освіти Коберник про діти-переселенці не відвідують школи через цькуванняУ Львові десятки тисяч дітей-переселенців навчаються дистанційно у своїх рідних школах, не інтегруючись у місцеве середовище. Радниця міністра освіти Іванна Коберник вказала на мовний бар'єр як одну з причин — освітяни Львова і області заперечили. Коберник висловилась у програмі "Я чую інших" на YouTube-каналі Громадського радіо."У Львові є близько 50 тисяч дітей шкільного віку з числа переселенців, але лише менше 10 тисяч з них ходять до місцевих шкіл. Інші залишаються у своїх школах онлайн — хоча живуть у відносно безпечному Львові, де є сильні школи і хороші вчителі", — зазначила Коберник.За її словами, причин кілька. Частина дітей залишається у своїх сильних школах із прифронтових міст через прив'язаність до рідних колективів і вчителів. Але окремо Коберник виділяє мову — і називає її однією з ключових перешкод для інтеграції. Діти стикаються з нетерпимістю, насмішками та образами через мову, і це змушує їх замикатися.👀Еспресо | Долучайтесь
Доброго весняного ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.З Вербною неділею…Для переселенців — це свято про пам’ять. Про рідні подвір’я, де колись освячували вербу. Про знайомі дороги до церкви, про родинні традиції, які зараз живуть лише в серці. Але разом із тим — це про силу. Бо ви змогли зберегти головне: себе, своїх рідних, свою віру.Для тих, хто в окупації — це свято про витримку. Про тиху мужність жити далі, берегти правду в серці, навіть коли не можна сказати її вголос. Про внутрішнє світло, яке не загасити жодними обставинами.Верба — символ життя. Вона гнеться, але не ламається. І в цьому — так багато про нас сьогодні.Нехай цей день торкнеться кожного тихим теплом. Нехай дасть хоч трохи спокою, хоч трохи віри, хоч трохи світла всередині.Нехай береже вас — де б ви не були.І нехай у кожному серці живе впевненість: все, що відібрано — повернеться. Все, що розділене — з’єднається. Все, що болить — загоїться.З Вербною неділею.З вірою. З надією. З любов’ю. Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.Нашим людям, які в окупації — витримки.Україна — це ми.Токмак — це Україна!
⏺ Юнаки 19 та 16 років отримали травми внаслідок ворожої атаки по Запорізькому районуЗагалом упродовж доби окупанти завдали 956 ударів по 41 населеному пункту Запорізької області.▪️ Війська рф здійснили 17 авіаударів по Таврійському, Терсянці, Різдвянці, Зорівці, Степногірську, Тимошівці, Гуляйпільському, Цвітковому, Верхній Терсі, Рівному, Новоселівці, Чарівному та Воздвижівці.▪️651 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Вільнянськ, Комишуваху, Кушугум, Канівське, Лисогірку, Новоолександрівку, Любицьке, Червонодніпровку, Біленьке, Степногірськ, Приморське, Степове, Павлівку, Лук’янівське, Оріхів, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Новоандріївку, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне, Мирне, Староукраїнку, Святопетрівку, Варварівку, Оленокостянтинівку, Добропілля та Нове Запоріжжя.▪️Зафіксовано 4 обстріли із РСЗВ по Новопавлівці, Малій Токмачці, Гуляйпільському та Верхній Терсі.▪️284 артудари прийшлися по Червонодніпровці, Степногірську, Приморському, Степовому, Павлівці, Лук’янівському, Оріхову, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Новоандріївці, Новоданилівці, Малій Токмачці, Чарівному, Мирному, Староукраїнці, Оленокостянтинівці та Добропіллю.Надійшло 49 повідомлень про пошкодження об’єктів інфраструктури, житла та автівок.Facebook | Instagram | WhatsApp | Tik-Tok
Доброго весняного ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.Не «добре», не «чудово», не «як раніше» — просто «нормально». І колись це слово здавалося буденним, майже непомітним. А сьогодні воно звучить як тиха перемога.«Все нормально» — це коли всі живі. Коли вдалося додзвонитися. Коли ніч минула без тривог або хоча б без найгіршого. Коли є сили встати зранку і робити свої справи. Коли серце не розривається від новин щохвилини.Ми навчилися зменшувати свої очікування, щоб зберегти себе. Навчилися триматися за прості речі — за тепло в домі, за голос рідної людини, за чашку чаю в тиші. За це коротке і таке важливе: «все нормально».Сьогодні 1 квітня. День, коли зазвичай хочеться жартувати, вигадувати щось легке і безтурботне. Але цього року — не хочеться. Бо в душі немає місця для жартів. Є тиша, втома і глибоке очікування.Очікування повернення.Я не знаю, коли це станеться. Не знаю, яким буде той день. Але я вірю — повернення бувають. Повертаються люди. Повертаються міста. Повертається життя.І одного дня моє місто знову стане не спогадом, а домом.Не фотографією у телефоні. Не болем у серці. А місцем, куди можна повернутися без страху. Де можна знову відкрити вікно і вдихнути повітря свого дому. Де вулиці знову говоритимуть знайомими голосами, а не відлунням втрат.А поки що — я вчуся радіти простому.Тому, що є.Тому, що тримає.Тому тихому: «все нормально».І, можливо, саме з таких днів — непомітних, стриманих, без жартів — і починається шлях назад. До себе. До дому.Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.Нашим людям, які в окупації — витримки.Україна — це ми.Токмак — це Україна!
Доброго весняного ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.У світі, де слова часто стають зброєю, а правда — причиною небезпеки, мовчання набуває особливого значення. Особливо для тих, хто живе між двома реальностями: у вимушеному переселенні або під тиском окупації. Там, де кожне слово може бути почуте не тими, ким треба, де довіра стала розкішшю, а обережність — щоденною потребою.Для переселенця мовчання — це іноді спосіб не пояснювати біль. Бо як розповісти про дім, якого більше немає? Як описати втрати, які не вміщаються у слова? Люди втомлюються відповідати на запитання, на які немає простих відповідей. І тоді мовчання стає щитом — тихим, але міцним.Для тих, хто залишився в окупації, мовчання — це ще й безпека. Це спосіб зберегти себе, свої думки, свою правду. Там, де не можна говорити відкрито, де навіть погляд може видати більше, ніж слова, мовчання — це форма спротиву. Тиха, непомітна, але глибока.Та це мовчання — не про слабкість. Воно не про образу і не про байдужість. Це про внутрішню гідність. Про розуміння, що не кожному варто пояснювати, не з кожним варто сперечатися, і не кожну правду можна сказати вголос.Іноді мовчання — це спосіб зберегти себе цілим. Не розсипатися на чужих оцінках, не втратити віру в себе, не дозволити чужим словам знецінити власний досвід. Це про кордони, які людина ставить не назовні, а всередині себе.У цьому мовчанні є сила. Є витримка. Є пам’ять. І є надія.Бо прийде час — і слова знову стануть вільними. І тоді мовчання вже не буде необхідністю. Воно стане вибором. Спокійним, впевненим, гідним.А поки — мовчання говорить більше, ніж будь-які слова. І в ньому — повага. До себе. До свого болю. До своєї правди. Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.Нашим людям, які в окупації — витримки.Україна — це ми.Токмак — це Україна!
TGLIST.COM.UA
