Сігай

Учора в контексті польсько-українських відносин відбулася дуже важлива подія, яка на перший погляд здається дрібницею. Насправді це зовсім не так.Отже, польський суд учора відмовив у видачі Німеччині громадянина України, якого підозрюють у підриві газопроводу Північний Потік. Ця справа має два надзвичайно важливі аспекти - правовий і політичний.Польський суд послався на аргумент справедливої війни. У мотивувальній частині суддя зазначив:👉 "якщо Україна організувала збройну місію зі знищення трубопроводів ворога, то ці дії не були протиправними. Навпаки - вони були виправданими, раціональними та справедливими".Що це означає? Цим рішенням польський суд фактично вводить до європейської судової практики позицію, згідно з якою інфраструктура ворога є виправданою ціллю для атаки. Польська влада просто не могла допустити, щоб було інакше. Очевидно, що в разі будь-якої війни з Росією російська інфраструктура буде ціллю для ударів. Не можна було дозволити, щоб німецький суд поставив під сумнів такі дії. Для України, яка рухається до Європи, така судова практика також має величезне значення, адже вона заново визначає межі необхідної оборони.Але в контексті польсько-українських відносин важливішим є саме політичний аспект. Не треба мати жодних ілюзій - ця справа мала надзвичайно велику політичну вагу. Польська влада зайняла чітку позицію і свідомо пожертвувала польсько-німецькими відносинами заради власних інтересів і на користь України. Німеччина щедро віддячить Польщі за це - питання тут лише як і коли. До речі, тут добре видно, що не все так погано між Варшавою та Києвом, попри те, що говорять різні дивні люди у ЗМІ.Президент Зеленський учора був у Вашингтоні, але я щиро сподіваюся, що хтось притомний у Києві вже зателефонував до Варшави, щоб подякувати (або зробить це сьогодні). Затриманий пан Володимир Ж. справді поставив Польщу у складну політичну ситуацію вибору між Україною та відносинами з європейськими партнерами. Польща чітко стала на бік України, хоча, давайте будемо відверті - вона цілком могла просто промовчати й визнати це суто юридичним питанням.

Остап Яриш: ‼️ Свіже опитування американців про Україну та Росію від HarrisX і Harvard (1-2 жовтня).✅ 72% виборців демократів і 73% виборців республіканців підтримують надання зброї Україні та запровадження санкцій проти Росії;✅ 71% демократів і 86% республіканців підтримують додаткові економічні санкції проти Росії, щоб змусити її закінчити війну;✅ 76% демократів і 86% республіканців вважають, що Європа повинна припинити купувати нафту в Росії та натомість купувати її в США;✅ 55% демократів і 66% республіканців вважають, що країни, які купують нафту та газ у Росії, повинні бути покарані тарифами.✅ 15% демократів і 68% республіканців вважають, що Дональд Трамп має отримати Нобелівську премію миру.Дуже цікаві дані - особливо динаміка між виборцями демократів і республіканців. Опитування тієї ж компанії вкінці серпня показало ріст підтримки серед республіканців, але демократи все одно переважали. Здається, це вперше за останній час цей баланс в опитуваннях змінився.Посилання на повне дослідження у коментарях.

17 з 27 країн ЄС витратили на закупівлю російських енергоносіїв більше, ніж надали Україні у вигляді військової та фінансової допомогиПопри жорстку санкційну риторику та гучні заяви про «енергетичну незалежність», Європа все ще суттєво фінансує російську воєнну машину. За останній рік країни ЄС заплатили понад 16 мільярдів фунтів за російські енергоносії, фактично щомісяця вносячи близько мільярда у бюджет Кремля. Про цей парадокс добре повідомили Дональда Трампа, який не задоволений тим, що держави фінансують війну проти самих себе. 😳Його увага до цього питання пильна, через що він навіть увірвався* у телефонну розмову міністра фінансів США Бессента, прем’єр-міністра України Свириденко, та їх колег на якій обговорювали закупівлю Європою російської нафти. 🥀Також не менш важливо, що ще на початку року європейські представники, зокрема тут в Києві, відвертались від ідеї заборони імпорту російського СПГ, тепер, через тиск за океану, Єврокомісія готує цю заборону в новому санкційному пакеті, де ключовим елементом стане саме імпорт російського СПГ.Це важливо, бо хоча обсяги імпорту знизилися на 90% від рівня початку 2022 року, енергетичні потоки досі залишаються однією з головних вразливостей європейської політики щодо Росії.Ключову роль у цій схемі відіграють винятки та нерівномірність зобов’язань усередині ЄС. Так, Угорщина та Словаччина й досі отримують нафту по трубопроводу «Дружба», аргументуючи це технічною неможливістю переключитися на хорватський маршрут. Але за цим стоїть і проста економіка: у 2024 році російська нафта була приблизно на 20% дешевшою. У підсумку, навіть після ембарго, окремі держави зберігають значну залежність від Москви, фактично блокуючи колективну енергетичну стратегію ЄС.😐Ще більший парадокс демонструє ситуація з газом. Попри очікування, серед найбільших імпортерів російського газу минулого року опинилися не лише Словаччина чи Угорщина, а й такі країни, як Іспанія, Бельгія та Франція. Остання виправдовує себе довгостроковими контрактами, які важко розірвати без загальноєвропейського рішення. Проте результат очевидний: 17 з 27 країн ЄС витратили на закупівлю російських енергоносіїв більше, ніж надали Україні у вигляді військової та фінансової допомоги.Європейські уряди запевняють, що до кінця 2027 року газові поставки з Росії будуть повністю припинені. Але ця відкладена стратегія не враховує того, що Росія за цей час уже налагодила альтернативні ринки збуту. Туреччина, формально союзник НАТО, закупила палива на 96 мільярдів фунтів лише з весни 2022 року, а Китай та Індія різко наростили імпорт нафти й газу. У результаті, навіть отримуючи нижчу ціну, Кремль зберіг загальні обсяги експорту майже на довоєнному рівні.Не менш проблемною є ситуація з так званим «вторинним імпортом». Велика Британія, одна з перших країн, що оголосила про повну відмову від російських енергоносіїв, згодом опинилася серед покупців продуктів нафтопереробки з Індії та Туреччини, виготовлених з російської нафти. Такий обхідний канал коштував Лондону близько 510 мільйонів фунтів, а реальні масштаби ще більші, адже значна частина торгівлі йде через глобальні перевалки.Окремою темою є роль британських судноплавних та страхових компаній, які фактично стали головним інструментом для транспортування російського скрапленого газу. З початку вторгнення 76% цього експорту перевозилися на судах під британським контролем або з британським страхуванням. Це показує, що глобальні ланцюжки постачання виявилися набагато стійкішими за політичні заяви, а реальна «залізна завіса» між Заходом і Росією так і не виникла. Для Кремля це означає стабільний дохід, а для Заходу — серйозну прогалину у власній стратегії тиску на Москву.*подейкують, що з криками.Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові.

Тут Кулеба сказав, що Україна має бути готова відкрити свої кордони для мігрантів із Непалу, Вʼєтнаму, Бангладешу, Індії та Філіппін. Враховуючи страшну демографічну кризу на межі з депопуляцією, помножену на геніальне рішення про 18-22 і всі майбутні виклики з міграцією після війни – звучить ніби і резонно. Але що буває з безконтрольною міграцією вже за кілька десятків років і як це впливає на суспільство ви можете побачити на прикладі Британії і Німеччини. Хочемо залучати мігрантів – маємо забезпечити базовий мінімум якісної міграційної політики: 1. Контрольованість і законність – повна відповідність законодавству, чіткий контроль міграційних потоків, нульова толерантність до нелегальної міграції. 2. Вибірковість і вигода – залучати мігрантів, які приносять економічну цінність і потрібні державі навички. 3. Належна інтеграція – забезпечити їхню адаптацію до наших законів, культури, вивчення мови тощо. 4. Культивування національної ідентичності, жорсткі безпекові перевірки, уникнення створення паралельних суспільств. Все інше – бомба уповільненої дії. Див. протести в Британії.

Вумна думка Золотухіна: МАСОВІ ПРОТЕСТИ В БРИТАНІЇ ПРОТИ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ СТАРМЕРАТой, факт, що кожен мінстр зовнішніх справ Великої Британії першим ділом приїздить в Київ - це дуже добре. Але, це не відміняє того, що ми повинні перестати тягати "біле пальто" і шукати порозуміння з багатьма людьми, які нам не подобаються, якщо ми хочемо вижити.Ми повинні налагодити співпрацю з MAGA, бо від їхньої думки залежить поведінка Трампа, а від поведінки Трампа залежить наше виживання.Ми повинні думати як встановити зв'язки з Rassemblement National, яка поволі вислизає з рук Марін Ле Пен у руки набагато більш непередбачуваних людей, оскільки вони будуть впливати на політику всієї Західної Європи.Ми повинні шукати сепаратних контактів з Alternative fur Deutchland, Фідес, АНО і особливо з ПіС.І, нарешті, дивлячись на це відео, ми повинні бути готовими до того, що прем'єр-міністром Великої Британії стане Найджел Фараж, підтриманий грошима Ілона Маска, і влаштує нам такий фестиваль, що поведінка Трампа в Білому Домі в його перші чотири місяці буде здаватися нам дитячими пустощами.Просто слід зазирнути у клоаку, на яку поволі перетворюється "західний світ", на який посилаються наші "антикорупційчики", і тверезо содрогнутися.

Сьогодні в Києві спецпредставник Президента США генерал Кіт Келлог. Дякую за конструктивну зустріч. Говорили про різні вектори співпраці – як досягти реального миру та гарантувати Україні безпеку. Це окремі проєкти в межах ініціативи PURL на фінансування виробництва та закупівлю «петріотів», сильні двосторонні угоди щодо спільного виробництва дронів та зброї, які ми запропонували Америці. Розраховуємо на позитивну реакцію США. Предметно обговорили тиск на росіян і те, що можемо зробити разом із партнерами в тарифно-санкційній політиці, щоб якомога швидше була можливість зустрітися на рівні лідерів і закінчити цю війну. Тристоронній формат лідерів, безперечно, найбільш ефективний. Обговорили також повернення викрадених українських дітей, міжнародну співпрацю на цьому треку, умови, в яких перебувають наші діти. Висловив співчуття американському народові у зв’язку із жахливим убивством Чарлі Кірка та подякував Президенту Трампу за співчуття й реакцію на вбивство українки Ірини Заруцької, яке сталося в штаті Північна Кароліна. Важливо, щоб справедливість торжествувала щоразу, коли насильство намагається взяти гору. Також готуємося до 80-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. Обговорили заплановані заходи, координацію між Україною та Америкою й роботу в межах коаліції охочих. Опрацьовуємо потенційні зустрічі та різні формати.

Премʼєр Італії Мелоні: «Я вражена новиною про вбивство Чарлі Кірка, молодого та відомого республіканського активіста. Це жахливе вбивство — глибока рана для демократії та для тих, хто вірить у свободу.Мої співчуття його родині, близьким та американській консервативній спільноті» Екс-премʼєр Британії Джонсон: «Вбивство Чарлі Кірка — це трагедія і прояв цілковитого відчаю та боягузтва тих, хто не зміг перемогти його в суперечці. Його вбили не за екстремістські погляди, адже він таких не висловлював. Його вбили за те, що він говорив речі, які колись вважалися звичайним здоровим глуздом. Його вбили, бо він мав сміливість публічно відстоювати розумні думки, які поділяють мільйони звичайних людей як у США, так і у Великій Британії. Світ отримав нового видатного мученика за свободу слова.Наші думки та молитви з його родиною і близькими» Чинний премʼєр Британії Стармер:«Мої думки цього вечора — з близькими Чарлі Кірка.Серце крається від того, що молода сім'я втратила батька і чоловіка.Ми всі повинні мати можливість відкрито і вільно дискутувати без страху — політичному насильству немає виправдання» Спікер Європарламенту Мецола:«Шокована жахливим вбивством Чарлі Кірка сьогодні в Юті.Наші думки і молитви з його дружиною та маленькими дітьми — вони були основою його життя.Нехай вони знайдуть сили, а він спочиває з миром» Президент Аргентини Мілей:«Мої співчуття родині Чарлі Кірка та всім молодим людям у світі, які ним захоплювалися і прислухалися до нього. Він був визначним поширювачем ідей свободи та непохитним захисником Заходу.Він став жертвою жахливого вбивства в розпал хвилі лівого політичного насильства в усьому регіоні. Ліві — це завжди, в усі часи й у всіх місцях, явище, сповнене насильства і ненависті. Весь світ втратив неймовірну людину»

Бен Шапіро опублікував нове відео присвячене війні Росії проти УкраїниВійна Росії проти України — це не «захист російськомовних», а імперський проект ПутінаШапіро наголошує, що виправдання Кремля про «неонацистів у Києві» чи «захист Донбасу» — лише прикриття. Насправді вторгнення стало виконанням месіанської ідеї Путіна про відновлення Російської імперії.«Putin euphemistically called it a ‘special military operation.’ … In reality, Putin’s invasion was the fulfillment of his messianic ambitions to restore the Russian Empire» Цивільні стали головною мішенню російської війниРакети й дрони б’ють по житлових районах, по телевежі, по критичній інфраструктурі. Це — навмисне залякування та спроба зламати мораль українців.«You never know whether tomorrow it’s going to be your house or your neighbor’s. From a more painful point of view, it doesn’t make sense. So you cannot be sure that if you live in a safe part of the city, you are actually safe» Український народ платить неймовірну ціну та демонструє стійкість і самопожертвуВійна торкнулася кожної сім’ї, чоловіки з усіх професій мобілізуються, а втрати величезні. Але українці продовжують боротися за незалежність і суверенітет.«That is the level of national self-sacrifice happening in Ukraine right now. It is a testament to the resilience and patriotism of the Ukrainian people» Ідеологія війни Путіна виростає з ідей Дугіна про «нову Російську імперію»Дугін ще в 1997-му році заперечував існування України як самостійної держави. Його концепція Євразійської імперії — ідеологічне підґрунтя сучасної агресії Кремля.«Ukraine as a state has no geopolitical meaning. … Its very existence in its current borders is equivalent to a terrible blow to Russia’s geopolitical security» Зустріч у Анкориджі показала: миру ще немає, бо Путін прагне не компромісу, а завоюваньТрамп хотів швидкого результату, але навіть він визнав, що переговори не принесли прориву. Кремль не готовий поступатися — бо його мета не мир, а поетапне поглинання України.«Putin’s so-called peace deal is not really a deal. He wants conquests, seeking salami-slice absorption backed by a messianic crusade that sees the West as the enemy»

Росію майже взяли до НАТО?💬 Нещодавно німецький журнал Der Spiegel виклав архіви та конфіденційні документи з публікацій Інституту сучасної історії. Вони розповідають про те, як у 1990-х всерйоз розглядалася можливість прийняття РФ до НАТО. Закликаємо ставитись зі скепсисом, але найцікавіше розповідаємо.Отже, початок 1990-х років. Холодна війна закінчилася, Радянський Союз розпався, а РФ на чолі з Борисом Єльциним намагалася знайти своє місце серед західних демократій. Тоді у Вашингтоні серйозно обговорювали ідею, яка зараз звучить майже фантастично: вступ РФ до НАТО.🔀 Ініціатива йшла з обох сторін. Єльцин ще у 1991 році називав членство в альянсі «довгостроковою політичною метою» Росії. Його міністр закордонних справ Андрій Козирєв просив американців ставитися до Москви так само, як до інших нових демократій Центральної та Східної Європи, а також наполягав на розгляді питання вступу до альянсу.Однак у Європі цю ідею зустріли дуже холодно. Найбільше заперечувала Німеччина. Канцлер Гельмут Коль, глава МЗС Клаус Кінкель та міністр оборони Фолькер Рюе боялися, що приєднання Росії розвалить саму конструкцію НАТО.➡️ До того ж у Берліні міркували прагматично: якщо у Москви раптом виникне конфлікт із Китаєм, то європейським солдатам доведеться воювати за інтереси Росії на іншому кінці континенту.Вашингтон тим часом шукав баланс. Коли у 1994 році Клінтон приїхав у Москву, Єльцин несподівано запропонував: спершу прийняти Росію, а вже потім - Польщу, Чехію чи Угорщину. Але Білий дім відмовився міняти пріоритети. 🧨 У самому Вашингтоні теж не було єдності. Хоча спеціальний радник і близький друг Клінтона Строуб Телботт говорив союзникам, що Росію можна буде прийняти років за десять, у Держдепі, Пентагоні та ЦРУ скептично хитали головами.Європейці ж, насамперед німці, намагалися уникати відкритих суперечок із Москвою. Кінкель дипломатично казав Козирєву, що альянс «поки що не готовий», але жодних жорстких аргументів не озвучував.🖊 Цікаво, що головний аргумент німців середини 1990-х проти прийняття Росії в НАТО - небажання ризикувати конфліктами на іншому кінці континенту - через десять років повторила канцлер Ангела Меркель, але вже щодо України.Звісно, зараз можна почати уявляти, якою була б сьогоднішня Європа, якби тоді, на початку 1990-х, Росію таки запросили до НАТО, але сенсу в цьому небагато. Росія зараз – країна терорист. Можливо, раніше ці властивості вона краще ховала, але ситуація, що описується німецькими журналістами, звучить надто нереалістично.#Інше | The Voicer | Підтримати

По состоянию на сейчас известно, что вместе с Зеленским завтра на встречу с Трампом планируют поехать 7 человек:🇩🇪Фридрих Мерц;🇺🇸Марк Рютте;🇬🇧Кир Стармер;🇫🇷Эммануэль Макрон;🇮🇹Джорджа Мелони;🇫🇮Александр Стубб;🇪🇺Урсула фон дер Ляйен.Возможно, список неполный, возможно, что-то ещё будет меняться. Но Европа отправляет свой самый представительный политический контингент.Причём присутствие в списке Мелони и Стубба - это специально "карты" под Трампа, у них с американским президентом сложились наиболее близкие отношения из всех.P.S. Я не жду, что позиция Трампа по итогам встречи изменится. Это скорее демонстрация европейского единства: Украина не одна, а любое решение, принятое Зеленским, будет полностью поддержано Европой.P.P.S. Украинский политический обозреватель Денис Сигай предложил воспользоваться встречей с Трампом, чтобы передать первой леди Мелании Трамп украинскую награду, например, орден княгини Ольги I Степени, в благодарность за её письмо Путину с призывом вернуть депортированных украинских детей. Согласен, нужно цепляться за поддерживающих Украину людей в окружении Трампа, а тем более самых близких.