Сігай

First DaysЗміна адміністрації у Вашингтоні ознаменувала фундаментальний зсув у зовнішньополітичних пріоритетах США, де ідеологія «першочерговості Америки» витісняє традиційний ліберальний інтернаціоналізм, фактично формалізуючи багатолітні перекачування США до екзистенційного ворога на захід від Каліфорнії. Нове керівництво Пентагону, хоча спочатку і не мало чітко сформованої позиції щодо конфлікту, швидко потрапило під вплив радників, які вбачають у підтримці України відволікання ресурсів від більш пріоритетного Тихоокеанського регіону. Для прихильників цієї стратегічної реальності, таких як Елбрідж Колбі, фінансова допомога Києву виглядає як стратегічне марнотратство, яке доцільніше було б спрямувати на стримування Китаю. Такий підхід свідчить про нову систему координат, де геополітичні зобов’язання США переглядаються крізь призму обмеженості наявних ресурсів та боєздатності власних збройних сил.Нова стратегія щодо завершення війни базується на принципах трансакційної дипломатії та використання допомоги як інструменту тиску. Замість безстрокової підтримки, команда Трампа пропонує концепцію «мирного плану», де продовження постачання озброєнь стає умовною винагородою за згоду Києва на переговори з Москвою. Ця логіка, запозичена з ділової практики, розглядає важелі впливу як ключовий актив: з одного боку, Україну стимулюють до поступок загрозою припинення допомоги, з іншого — на Росію намагаються тиснути через економічні санкції, контроль над енергетичними доходами та залучення європейських активів для відбудови. Такий підхід ігнорує довгострокові інституційні союзи на користь короткострокових та довгострокових інтересів.Процес ухвалення рішень у новій адміністрації демонструє відхід від традиційної бюрократичної ієрархії на користь персоналізованого управління та неформальних каналів впливу, часто протирічащих один одному. Ситуація навколо раптового призупинення військових постачань (PDA) виявила глибокий розрив між політичним керівництвом Пентагону та кадровим військовим командуванням. Коли міністр оборони фактично отримав карт-бланш на дії без консультацій з президентом, це призвело до хаосу в логістичних ланцюгах, який вдалося врегулювати лише завдяки втручанню медійних фігур та прямим дзвінкам іноземних радників* Така «ручна» модель управління, де особисті симпатії президента до лідерів інших держав або поради телеведучих важать більше за звіти розвідки чи військове планування, створює атмосферу непередбачуваності для союзників.Для європейських партнерів та українського керівництва перші кроки нової адміністрації стали передвісником системної нестабільності. Скасування одинадцяти авіарейсів із допомогою з бази у Вісбадені лише через усне розпорядження продемонструвало, наскільки вразливою є архітектура безпеки, вибудована попередніми роками. Навіть якщо пауза в постачаннях тривала лише кілька днів, вона посіяла сумніви щодо надійності американських гарантій та спроможності Пентагону виконувати обіцяні плани. Ця ситуація нагадує спробу перебудувати літак безпосередньо під час польоту: нова команда намагається змінити курс, ігноруючи встановлені прилади та орієнтуючись лише на власну інтуїцію. Коли інституційні запобіжники слабшають, а зовнішня політика перетворюється на серію імпульсивних жестів, навіть найпотужніша держава світу ризикує втратити контроль над траєкторією глобальних подій.*тодішня пані посол проявила себе супер пасивно в моменті, коли від неї вимагались дії та штурм Пентагону в пошуках відповідей. А інформацію українська сторона уривчасто отримувала від європейських та американських військових задіяних в логістиці. 🦷 Підписатись на канал

🇨🇳🇹🇼Китай "оточив" Тайвань у рамках найбільших військових навчань🪖29 грудня Китай розпочав наймасштабніші військові навчання навколо Тайваню під назвою "Місія правосуддя 2025", спрямовані на демонстрацію спроможності відрізати острів від зовнішньої підтримки в разі військового конфлікту.👷Східне командування НВАК заявило, що розгорнуло війська, військові кораблі, винищувачі й артилерію для проведення навчань. ❗️У їхніх рамках армія імітує стрільбу й удари по наземних і морських цілях, а також відпрацьовує дії з блокади основних портів Тайваню. Крім того, ведеться розвідка дронами над Тайбеєм.👤Навчання проходять на рекордній території, що охоплює сім зон. І ближче до самого острова, ніж попередні військові навчання.🇹🇼 У Міноборони Тайваню засудили дії Китаю і назвали їх "ірраціональною провокацією". Відомство виступило проти навчань, які "підривають регіональний мир".❗️Армія Тайваню перебуває в стані підвищеної готовності до захисту.🚫Заходи у відповідь вплинули на пасажирські перевезення, планують скасувати 80 внутрішніх рейсів. Армія діє за принципом підготовки до найгіршого сценарію і враховує всі варіанти розвитку подій. 🗣"Проведення навчань із бойовою стрільбою в районі Тайванської протоки... не тільки чинитиме на нас військовий тиск, а й може створити складніші проблеми й наслідки для міжнародного співтовариства і сусідніх країн", – заявив заступник начальника Генштабу з розвідки Міноборони Тайваню Се Цзі Шену.

Світ за правилами Трампа: Китай наближається, Європа падає, Україна чекаєТезово зібрав для вас думки пана Клімкіна з підсумкового випуску «Клімкін пояснює» 2025-го року. Дональд Трамп завершує цей рік у статусі безальтернативного архітектора глобального політичного ландшафту, керуючись не стільки традиційною дипломатією, скільки власним его та прагненням зламати існуючі світові структури. Його підхід, який Клімкін називає «трампістською щирістю», виявився у радикальних кроках: від запровадження хаотичних, з погляду економічних моделей, тарифів до жорсткої боротьби з наркотрафіком та закриттям кордонів. У цій системі координат зовнішня політика США стала інструментом реалізації особистої місії президента — стати найвизначнішим лідером у американській історії, що намагається одноосібно керувати світовими процесами.На думку пана Павла, під час глобальної турбулентності єдиною силою, здатною вести гру на рівних із Вашингтоном, залишається Пекін. Китай вдало конвертує свою технологічну перевагу в геополітичний вплив, контролюючи ринок рідкоземельних металів і домінуючі у сферах ШІ та робототехніки. У трикутнику США–Китай–Росія китайське керівництво прагне не стільки перемоги чи поразки Кремля, скільки максимальної прив'язки Москви до своїх інтересів. І поки Пекін вибудовує стратегічну рівновагу зі Сполученими Штатами, інші гравці, зокрема в Європі, опиняються на периферії технологічного та політичного прогресу.Європа за підсумками року опинилася у стані глибокої екзистенційної кризи, ставши головним аутсайдером у новій системі міжнародних відносин. Серія шокових подій — від критичних виступів американського віцепрезидента до оприлюднення нової Стратегії нацбезпеки США, де для європейських партнерів не знайшлося жодного позитивного слова — зафіксувала стратегічну слабкість цілого континенту. Сьогоднішня американська адміністрація та Кремль демонструють спільний інтерес у політичному «перезавантаженні» Європи та її зсуві вправо, що ставить під загрозу стабільність усього континенту. А у відповідь на це, країни ЄС навіть не змогли прийняти рішення щодо передачі заморожених російських активів на потреби України.Тимчасом Кремль, трансформувавшись у персоналізовану цифрову диктатуру, зробив війну та міфологію основою свого виживання. Для Путіна територіальні здобутки є лише інструментом для досягнення головної мети — відновлення повного контролю над Україною та переформатування європейської системи безпеки. Кремль усвідомлює, що без нейтралізації європейського спротиву його стратегічний план неможливий, тому продовжує системно тиснути на слабкі місця європейської солідарності, користуючись нездатністю ЄС ухвалити єдине рішення щодо власної оборонної моделі.Попри публічну риторику, відносини між Вашингтоном і Москвою переходять у стадію формалізованого прагматизму через створення робочих груп із питань безпеки та економіки. Сполучені Штати розглядають українське питання не як ізольований конфлікт, а як один із елементів ширшої угоди, що включає стратегічні озброєння та нормалізацію бізнес-зв’язків із Росією. У цих непублічних переговорах обговорюються фундаментальні параметри майбутнього устрою: від конфігурації НАТО до того, чи буде Україна частиною європейської системи безпеки, чи залишиться лише буферною зоною.Тактика Трампа як бізнес-переговірника полягає у використанні фактору часу проти всіх сторін конфлікту одночасно. Він свідомо уникає швидких рішень, вважаючи, що тривалий тиск дозволить йому досягти масштабнішої мети — нормалізації відносин із Путіним на власних умовах без іміджевих втрат для США. Україна в цій грі має обмежений простір для маневру, але і його достатньо, щоб працювати на хороший результат.Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові. І, звісно, йдіть дивіться повний випуск «Клімкін пояснює»: https://www.youtube.com/watch?v=NfQRRv501LY

Блокада Венесуели — репетиція глобальної війни з тіньовими флотами?Поточна ескалація навколо Венесуели свідчить про зміну стратегії Вашингтона — від пасивних санкцій до активного силового примусу в Західній півкулі. Оголошена Дональдом Трампом «повна блокада» санкційних танкерів є першою за десятиліття спробою США здійснити односторонню морську блокаду. Розгортання авіаносця USS Gerald R. Ford та авіаудари по суднах наркоторговців демонструють готовність Білого дому застосовувати військові інструменти там, де раніше домінували економічні й дипломатичні методи.Ключовою мішенню став «тіньовий флот» Венесуели — критично важливий для виживання режиму Мадуро. Попри санкції 2019-го року, Каракас майже вдвічі збільшив експорт нафти до 2025-го, використовуючи судна поза офіційним контролем. Нова стратегія США передбачає фізичне вилучення цих активів, що може змусити державну нафтову компанію зупинити видобуток через переповнення сховищ.Те, що Трамп називає «блокадою», починалось як агресивне виконання судових ордерів на арешт суден, що часто прикриваються фальшивими прапорами. Проте, якщо захоплення танкера Skipper, який незаконно використовував прапор Гаяни, виглядає юридично обґрунтованим, то ситуація з іншими суднами, як-от Centuries, викликає питання щодо правомірності дій Берегової охорони США. Проблема в тому, що судно Centuries не входить до списку суден, на які поширюються санкції Міністерства фінансів США, Білий дім просто заявив, що воно перевозило нафту від державної нафтової компанії Венесуели PDVSA.Розширення блокади на судна, які не перебувають під санкціями, але підозрюються у порушеннях, свідчить про те, що операція може вийти за межі точкових перехоплень і перетворитися на повномасштабний інструмент регіонального домінування.Така політика адміністрації США переслідує кілька цілей: боротьба з «тіньовим флотом», бажана зміна режиму в Каракасі, та витіснення Китаю з регіону. Пекін, який купує до 80% венесуельської нафти, фактично опинився під прямим ударом американських ВМС. Трамп такими діями запроваджує «Короларій Трампа» до доктрини Монро, сигналізуючи, що будь-яка іноземна присутність, що суперечить інтересам США, буде усунена.Економіка Венесуели, що критично залежить від нафти, зазнає ще глибшої кризи, а Мадуро може мобілізувати внутрішню підтримку, звинувачуючи Америку. Підвищується ймовірність прямого військового зіткнення, оскільки венесуельський флот уже почав супроводжувати танкери.Активні дії США проти «тіньового флоту» Венесуели, союзника РФ, співпали з активністю переслідувань російських танкерів у Чорному морі українськими надводними безпілотниками. 28-го листопада українські морські безпілотники Sea Baby вперше завдали удару по двох нафтових танкерах Kairos і Virat, які вважалися частиною російського «тіньового флоту». Адміністрація Трампа схвалила таки дії української сторони, як елемент тиску на РФ. Такі кампанії, американська в Карибському басейні та українська в Чорному морі, спільно спрямовані на обмеження можливостей авторитарних режимів отримувати валютні надходження через морську торгівлю нафтою, яку вони використовують для фінансування військових чи репресивних дій.Важливо, що європейські країни почали тиск на російський «тіньовий флот» ще в першій половині року. У березні Німеччина конфіскувала танкер російського «тіньового флоту» з нафтою, згодом, естонські ВМС затримали подібний танкер, восени, французькі правоохоронці перехопили судно, пов’язане із російським «тіньовим флотом». Європейський Союз не лише накладає санкції на судна «тіньового флоту», але й забороняє їм доступ до портів і надання морських послуг, що супер важливо в боротьбі з «тіньовим флотом». На кінець 2025-го року до списку підсанкційних танкерів увійшли майже 600 суден, на яких діє заборона входу в порти.Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові.

Таємні зустрічі між головним українським переговорником щодо миру та керівництвом ФБР додали нової невизначеності до напружених переговорів про завершення війни, повідомили дипломати та посадовці, обізнані з ситуацією, передає The Washington PostВпродовж останніх тижнів головний переговорник Зеленського Рустем Умєров тричі літав до Маямі, щоб зустрітися зі спеціальним посланцем Трампа Стівом Віткоффом і обговорити пропозицію щодо припинення війни. Однак під час перебування у Сполучених Штатах Умєров також провів закриті зустрічі з директором ФБР Кешем Пателом та заступником директора Деном Бонгіно, повідомили четверо осіб.Ці зустрічі викликали тривогу серед західних посадовців, які не знають їхньої мети й змісту. Деякі вважають, що Умєров та інші українські чиновники звернулися до Патела й Бонгіно, сподіваючись отримати гарантії амністії від можливих звинувачень у корупції. Інші побоюються, що новостворений канал може бути використаний для тиску на Зеленського з метою змусити його прийняти мирну угоду, запропоновану адміністрацією Трампа.Посол України у Вашингтоні Ольга Стефанішина підтвердила зустріч Умєрова з ФБР і заявила The Washington Post, що той «обговорював лише питання національної безпеки», які не можна розкривати публічно.Представник ФБР повідомив, що під час зустрічей з Умєровим ішлося про спільні інтереси двох країн у сфері правоохоронної діяльності та національної безпеки. Тема корупції в Україні порушувалася на одній із зустрічей, але не була основною, додав посадовець. Обидва керівники ФБР раніше публічно критикували Україну. У березні Пател ставив під сумнів обсяги американської допомоги Україні та закликав Конгрес розслідувати можливе нецільове використання коштів. Бонгіно звинувачував Зеленського у приховуванні нібито корупційної діяльності сина колишнього президента Джо Байдена. Представник Білого дому зазначив, що «американські посадовці регулярно спілкуються зі світовими лідерами з питань національної безпеки, які становлять спільний інтерес». Він додав, що команда Трампа з національної безпеки «веде переговори як з росіянами, так і з українцями для укладення угоди про завершення війни» і що ті, хто висловлює занепокоєння щодо зустрічей з ФБР, «не мають доступу до цих дипломатичних розмов і не розуміють, про що йдеться».Представник Офісу Президента відмовився коментувати зустрічі, але наголосив, що «дурно пов’язувати все з корупцією»❗️ Про Умєрова стверджують, що він є цінним активом для Києва – його невимушена манера спілкування та вільне володіння англійською створили кращий контакт з американськими посадовцями, ніж той, що був у Єрмака.Однак зустрічі Умєрова з ФБР викликають підозри серед західних партнерів України саме через участь Патела — фігуранта першого імпічменту Трампа, який стосувався погроз призупинити допомогу Україні заради отримання інформації про діяльність Гантера Байдена. Характерною рисою дипломатії Трампа, особливо коли він висловлює роздратування через затримки в укладенні угоди, є залучення все більшої кількості помічників. Окрім держсекретаря Марко Рубіо та магната нерухомості Стіва Віткоффа, Трамп залучив свого зятя Кушнера та міністра армії Дрісколла, друга віцепрезидента Джей Ді Венса.Зростання кількості посадовців, залучених до переговорів, призводить до плутанини та непорозумінь щодо умов мирної угоди.

Пані Стефанишина дала інтерв’ю інфлюенсеру Маріо Навфалу, тому кого постійно репостить Ілон Маск (1311+ репостів за 2025-й рік) та який має велику аудиторію і вплив на консерваторів Заходу, як в США так і в ЄС. В Польщі навіть якийсь урядовий інститут почав розслідування щодо зв'язків Навфала з російським урядом. Перекажу вам зміст розмови з пані Стефанишиною. Респект за те, що не цурається йти на такі площадки, щоб представляти українську точку зору. Тож, поточний діалог щодо припинення війни перетворився на складний геополітичний багаторівневий процес, що виходить далеко за рамки двостороннього конфлікту. Київ має ретельно враховувати не лише публічні позиції Москви, але й тактику великих держав у регіоні. Наприклад, навіть у період зустрічей американської делегації з російською, Китай активно займається паралельною дипломатією, надсилаючи свого представника в Москву для зустрічі з Лавровим. Ця обережна поведінка відображає занепокоєння Пекіна щодо непередбачуваності Москви, особливо враховуючи, що Китай надавав Росії фінансову підтримку, компоненти та інвестиції з початку повномасштабного вторгнення. Присутність китайського представника під час переговорів із США є цілком природною, оскільки Пекін діє як своєрідний «сторожовий пес» (watchdog), щоб уникнути несподіваних змін у російській позиції після зустрічей із Заходом.Хоча публічно Москва зосереджується на територіальних питаннях, її ключові вимоги слугують насамперед внутрішнім інструментом виправдання агресії, а не справжньою метою завершення війни. Росія використовує прагнення України до членства в НАТО як виправдання для всіх своїх військових дій, дозволяючи Путіну стверджувати, що цілі нібито досягнуті, що легалізує агресію в очах власного населення та олігархів, які постраждали від санкцій. Українська сторона вважає неможливим обговорювати питання, які суперечать її суверенітету, включаючи обмеження членства в НАТО чи ЄС, або встановлення лімітів на чисельність збройних сил. У Києві вважають, що ця риторика про НАТО та Донбас є насамперед тактикою ведення діалогу, а не основою для багатошарового вирішення конфлікту, яке має розпочатися з припинення вогню на існуючих лініях розмежування.Залучення нетрадиційних фігур, таких як бізнесмени Стів Віткофф та Джаред Кушнер, до переговорного процесу з боку США підкреслює відчайдушний пошук ефективних шляхів виходу з війни, що затягнулася. Українська сторона, усвідомлюючи, що протягом трьох з половиною років ніхто у світі не винайшов дивовижного способу закінчити цю війну, готова випробувати будь-який формат, який має підтримку найвищого американського керівництва. Цей процес є структурованим: Віткофф, маючи повний мандат президента, використовує різноманітні канали для спілкування з росіянами, тоді як формалізація та кінцеве схвалення угод має відбуватися на рівні Державного департаменту та вище. Такий підхід, що поєднує бізнес-логіку з дипломатичним наглядом, може виявитися необхідним на етапі звуження дискусії до ключових територіальних питань.У відповідь на російську майстерність обходити західні санкції, Україна розробила стратегію, зосереджену на безпосередньому ударі по військовій та енергетичній інфраструктурі, що є ефективним інструментом тиску. Оскільки Росія роками використовувала нездатність західних країн належним чином забезпечити дотримання санкцій, вона стала надзвичайно вправною в їх обході. Знищення інфраструктури, зокрема об'єктів, пов'язаних із «тіньовим флотом», що фінансує війну, є негайно виконуваним інструментом примусу. Ці удари є легітимними цілями, оскільки спрямовані на військову та енергетичну інфраструктуру, при цьому українські дії на відміну від російських, які атакують цивільні об'єкти, театри та дитячі садки, не спрямовані проти мирного населення.*продовження в коментарях.**Якщо подобається такий формат публікацій, не забувайте лишати реакції. І бажано, ввімкнути Сповіщення на каналі, щоб не пропускати нові.

Стратегія національної безпеки 2025-го року визначає формалізацію повороту у зовнішній політиці США. Вона проголошує доктрину «Америка передусім» як єдиний прагматичний і реалістичний принцип, який має керувати діями американської держави. Цей документ є критичною відповіддю на «помилкові стратегії», що панували після закінчення Холодної війни, які, на думку авторів, призвели до нескінченного списку побажань і нечітких цілей, а також дозволили союзникам перекласти тягар власної оборони на американський народ. Тепер, головна мета полягає у забезпеченні того, щоб Сполучені Штати залишалися найсильнішою, найбагатшою та найуспішнішою суверенною республікою, і зовнішня політика має фокусуватися виключно на захисті «основних національних інтересів».Ключовим стовпом нової політики є рішучий акцент на економічному відродженні та безпеці, адже економічна міць розглядається як необхідний фундамент для військової переваги та світового впливу. Стратегія зосереджена на «реіндустріалізації«» економіки США, поверненні виробництва (re-shoring) та використанні стратегічних тарифів для сприяння широкому промисловому виробництву. Особлива увага приділяється забезпеченню найнадійнішої промислової бази у світі, здатної задовольнити як мирні, так і військові виробничі потреби. Крім того, стратегічним пріоритетом є відновлення «енергетичного домінування» (включаючи нафту, газ, вугілля та ядерну енергію), що має забезпечити робочі місця, знизити витрати для американських споживачів та бізнесу, а також послабити вплив супротивників.У сфері міжнародних відносин адміністрація чітко переходить до моделі «Розподілу тягаря» (Burden-Sharing), наполягаючи на справедливому ставленні та припиненні економічних дисбалансів у відносинах із союзниками. Це вимагає від багатих і розвинених країн-партнерів прийняти на себе первинну відповідальність за безпеку у своїх регіонах. Як приклад, Стратегія встановлює новий глобальний стандарт — «Гаазьке зобов'язання», яке вимагає від країн НАТО витрачати 5% свого ВВП на оборону. Географічно, стратегічні зусилля насамперед зосереджені на «Західній півкулі», що проголошує повернення до Доктрини Монро. Це означає наполягання на американській перевазі та недопущення непівсферних конкурентів до володіння стратегічно важливими активами чи розміщення загрозливих сил у регіоні. Жорсткий регіональний фокус підтримується внутрішніми пріоритетами, зокрема, «закінченням ери масової міграції», яка розглядається як загроза національній безпеці, що підриває соціальну єдність та національну ідентичність.В Азійсько-Тихоокеанському регіоні ключовим завданням є «виграш економічного майбутнього» та збереження військового стримування. Стратегія визнає, що попередня політика відкриття ринків Китаю лише зробила його багатим і могутнім. Тому Сполучені Штати мають на меті відновити економічний баланс, забезпечуючи взаємність та справедливість у торгівлі, водночас працюючи з союзниками, чия спільна економічна міць перевищує половину світової економіки. Військове стримування, особливо щодо Тайваню, є важливим, оскільки контроль над Тайванською протокою та Південно-Китайським морем має критичні наслідки для світової торгівлі.*продовження в коментарях

Це одна з моїх найулюбленіших програм на Youtube, де старші дослідники Гуверського університету сер Фергюсон, Кокрейн та Макмастер обговорюють наші буремні часи. Пережую думки Фергюсона, з недавнього випуску, про російсько-українську війну. Недоречність історичних аналогій та сценарій Корейської війниФергюсон категорично відкидає порівняння поточної ситуації в Україні з подіями 1938-го року (Чехословаччина) або 1939-го року (Польща), вважаючи ці аналогії «глибоко некорисними». Він пояснює, що в 1930-х роках територія передавалася або розділялася швидко й без значного опору, тоді як нинішня ситуація – це переговори про компромісний мир після майже чотирьох років інтенсивного конфлікту. За цей час Україна завдала російській армії величезних втрат і запобігла головній меті Москви — захопленню Києва та поваленню незалежного демократичного уряду.Натомість, Фергюсон пропонує розглядати завершення Корейської війни як більш відповідний сценарій, хоча зазначає, що в Кореї залученість США була значно прямішою. На його думку, переговори про компромісний мир є кращим варіантом, ніж продовження військової перемоги Росії.Зростаюча ціна війни для Путіна та неминучість компромісуФергюсон вважає, що вартість продовження цієї війни для президента Путіна починає виглядати «страшенно високою». Він стверджує, що це змушує Росію йти на поступки, роблячи компромісний мир «видимим». На його думку, на Путіна тиснуть українські глибокі удари по російській нафтовій інфраструктурі та загроза вторинних санкцій, над якими досі активно працюють в США та які призводять до висихання російського «сірого флоту» з експорту нафти в Індію.Хоча він очікує, що Путін, ймовірно, відхилить останній модифікований план з 19 пунктів, Фергюсон вважає, що цей процес представляє початок кінця війни.Значення проєкту мирного плану та поступки РосіїФергюсон, як і Макмастер, стверджують, що початковий план з 28 пунктів, який, на думку першого, був невірно представлений у медіа, містив «надзвичайні поступки» з боку Путіна. Серед цих ключових поступок: гарантія безпеки «на кшталт НАТО» для України з боку Сполучених Штатів, дозвіл на утримання 600-тисячної української армії в мирний час, що значно більше, ніж 85 000, про які раніше говорила Росія, перспектива відбудови України за рахунок частини заморожених російських активів.На думку Фергюсона, ці пункти свідчать про те, що переговори щодо мирної угоди, яка підтримує суверенітет України та включає гарантії безпеки, тепер спрапвді «на столі».Перспективи та умови мируФергюсон більш позитивно, ніж його колеги, оцінює перспективи миру, вважаючи, що він настане наступного року, хоча й не цього тижня чи року. Він визнає, що компромісний мир буде болісним для України і навряд зможе «бути повністю сумісним із гідністю України», цитуючи Президента Зеленського.Проте, він наполягає, що компроміс є видимим і необхідним, оскільки Україна не зможе отримати все, що вона хоче, з огляду на те, що Росія все ще окупує близько 20% її території та має перевагу в економічних і людських ресурсах. Фергюсон підкреслює, що для України критично важливо отримати мир, гарантії безпеки та угоду, яка підтримує її суверенітет.Фергюсон також вважає, що згода віцепрезидента Венса та адміністрації Трампа розглядати таку гарантію безпеки «на кшталт НАТО» свідчить про «значний рух» і у Вашингтоні.*бонус з іншої теми їхньої розмови про те, що студенти не хочуть мати дітей через «зміну клімату». Всі сказали, що бути батьками – це найбільш приємна річ у світі, а Кокрейн сказав: «Клімат — це проблема, але це не проблема кінця цивілізації. Народжуйте дітей, і народжуйте їх молодими. І якщо ви це зробите, ви виявите, що в житті є речі набагато важливіші, ніж повторення того, що говорять ваші однодумці в соціальних мережах»

​​Сьогодні у Варшаві провів зустріч із провідними польськими аналітиками та лідерами думок – тими, хто формує дискусію про безпеку регіону та європейське майбутнє.Говорили відверто. Про те, як російські БпЛА перетворили небо над Центральною Європою на зону підвищеного ризику. Про те, що українська оборона важлива й для наших сусідів.Окрема увага – інформаційним загрозам. Росія вміє розсварювати союзників, підливати олію у вогонь чутливих тем. Протиотрута одна: факти, швидка реакція, спільний фронт проти дезінформації. Ще одна болюча тема – повернення українських дітей, яких викрала Росія Це необхідна умова мирного процесу, і Москву треба до цього примусити. Шлях лежить через посилення санкцій і міжнародний політичний тиск. І країна, що дала світові Януша Корчака та Івана Павла ІІ, могла б примножити їхній спадок, увійшовши до кола лідерів цього руху.Відчув, що навіть у складні часи є ті, хто бачить ширшу картину. Польща та Україна – не сентиментальні партнери, а прагматичні союзники в епоху, коли безпека східного флангу Європи вирішується тут і зараз.Головний висновок? Ми партнери та друзі. І в Києві, і у Варшаві є чітке розуміння: безпека України – це безпека Польщі. А міцний союз України та Польщі – це безпека всієї Європи.Дякую за діалог.

Авторитетна американська газета The Miami Herald пише, що адміністрація Трампа ухвалила рішення про атаку на військові об’єкти Венесуели, і удари можуть відбутися в будь-який момент, за словами джерел, обізнаних з ситуацією. Таким чином США готуються розпочати наступний етап кампанії проти наркокартелю Soles.Заплановані атаки спрямовані на знищення військових об’єктів, які використовує організація з торгівлі наркотиками, — організація, яку США вважають очолюваною венесуельським диктатором Ніколасом Мадуро.Джерела повідомили Herald, що цілі — які можуть бути уражені з повітря за лічені дні чи навіть години — також спрямовані на обезголовлення ієрархії картелю. Джерела відмовилися уточнювати, чи є сам Мадуро мішенню, але одне з них зазначило, що його час спливає. 💬 Мадуро ось-ось опиниться в пастці й може незабаром виявити, що не зможе втекти з країни, навіть якщо вирішить це зробити. Що гірше для нього, нині є більше ніж один генерал, готовий захопити його та передати, повністю усвідомлюючи, що одна справа — говорити про смерть, а інша — бачити, як вона наближається Вашингтон подвоїв винагороду за інформацію, яка призведе до арешту Мадуро, до 50 мільйонів доларів — це найбільша така винагорода в історії — і зараз пропонує 25 мільйонів доларів за захоплення деяких його ключових заступників, включно з міністром внутрішніх справ. Збройні сили США різко посилили свою присутність біля узбережжя Венесуели в рамках операції, яку Білий дім називає спрямованою на порушення торгівлі наркотиками та злочинних мереж, пов’язаних з режимом у Каракасі. 24 жовтня міністр оборони Піт Хегсет наказав направити до Карибського моря авіаносець USS Gerald R. Ford та його ударну групу. Ударна група авіаносця з понад 4000 персоналом та приблизно 90 бойовими літаками, за словами відставних венесуельських офіцерів, які говорили з Herald, є центром «фінальної фази», призначеної для нейтралізації лідерів картелю.Масштаб розгортання змусив багатьох аналітиків дійти висновку, що кінцева мета місії — усунення режиму Мадуро. А більшість експертів сумніваються, що Сполучені Штати планують тривалу окупацію💬 Він [Трамп] віддає перевагу цільовим операціям, як-от вбивство іранського генерала Касема Сулеймані чи атаки на ядерні об’єкти Ірану, — розповів Елліотт Абрамс, який обіймав посаду спеціального представника США з питань Венесуели за першого терміну ТрампаМарк Ф. Канчіан, відставний полковник морської піхоти та старший радник Центру стратегічних і міжнародних досліджень, сказав, що сили в Карибському морі достатні для ударів та залякування, але не для вторгнення. 💬 Тут недостатньо бойової потужності для вторгнення. .. але її вдосталь для повітряних чи ракетних ударів проти картелів чи режиму Мадуро