Культурний Проект

#київТравень у Києві – це свято, яке завжди із тобою. День Києва – це подарунок і нагорода за усі безсонні ночі у місті у війну. Перші літні тераси, каштани на Хрещатику і бузок у ботсаду дарують нам крихке відчуття нормальності, і цим особливо цінні. Тож радимо киянам не марнувати цих вихідних удома, а влаштувати собі справжнє свято життя. Зібрали для вас цікаві події цих вихідних у місті:• Kyiv Art Days – дводенний міський артмаршрут музеями, галереями та незалежними просторами міста.Особливо радимо виставку «Місто сили» в Avangarden – великий проєкт про Київ як простір пам’яті, стійкості й культури• «Київське ретро» від гурту МОВА – камерний концерт про атмосферу старого Києва, міські історії й вінтажний настрій. Серед гостей – Даніела Заюшкіна (Vivienne Mort).📍 Caribbean Club🗓 31.05, 18:00 • «Київські музичні прем’єри 2026» – фінальний концерт фестивалю сучасної академічної музики.📍 Національна філармонія України🗓 31.05, 18:00• Книжковий Арсенал – головна культурна подія кінця весни

#онлайнкурсЗадовго до появи сучасних виноробень, гастрономічних фестивалів чи культури винних барів, виноград уже ріс на південних берегах Криму. Ще у IV столітті до нашої ери грецькі колоністи висадили тут перші лози, привізши з собою саму ідею вина як частини культури, ритуалу й щоденного життя. Саме з античних поселень на узбережжі Чорного моря починається українська винна історія.Згодом виноробство поширилося далеко за межі півдня. У середньовіччі ним займалися монастирі – зокрема в Києві та Чернігові. Ченці вирощували виноград і виготовляли вино для богослужінь, але водночас розвивали практичні знання про ґрунти, клімат і догляд за лозою. Читати даліНаша робота тепер – цікавитись цією історією та берегти її, з новою культурою уважності до землі, локальності та смаку. Це можливо, наприклад, на нашому курсі «Винна мапа: від Старого до Нового Світу» від сомельє, ресторатора і винознавця Олега Кравченка. Там поговоримо про все найважливіше, що стосується вина, у світі та Україні. Стартуємо вже 2 червня.

#онлайнкурсЩо ми беремо з собою, коли дім зменшується до розмірів валізи? І як ці речі починають говорити за нас, коли ми самі ще не знаємо, як розповісти свою історію?Щоденник Анни Франк починається із зошита у клітинку з картатою обкладинкою, який вона отримала на день народження. У ситуації повної ізоляції він стає способом утримати себе і простором, який зберігає її ідентичність. Під час і після Другої світової тисячі людей у Європі вирушали в дорогу з мінімумом речей. У мемуарах тих, хто пережив депортації чи евакуації, часто з’являються схожі об’єкти: сімейні фотографії, маленькі ікони, вишиті рушники. Вони не мали практичної функції, але ставали доказом тяглості: ось ким я був, ось звідки я є.У 2022-му для українців ця історія повторилась. Виїжджаючи подалі від війни, наші люди у паніці хапали із собою те, що здавалося їм найважливішимНа курсі «Історія речей: як об’єкти керують людьми та історією», говоритимемо зокрема і про цінність речей з нашої тривожної валізки.Старт 21 травня

#онлайнкурсІдея про те, що речі мають соціальне життя, з’являється у працях антрополога Арджуна Аппадурая. Він пропонує дивитися на об’єкти не як на щось статичне, а як на учасників соціальних процесів. Речі мають свої біографії, вони рухаються – між людьми, культурами, континентами – і в цьому русі змінюють значення. Улюблена кавова чашка може бути частиною щоденного ритуалу, сувеніром із подорожі або пам’яттю про людину. Але якщо подивитися ширше – вона також є продуктом глобальних ланцюгів: від створення матеріалів і виробництва до дизайну, торгівлі, маркетингу. І кожен із цих етапів вплітає її в історію світу. Вони перетинають кордони, змінюють звички і навіть формують нові соціальні практики. Шовк, порцеляна, кава, спеції були носіями контактів між цивілізаціями, ознаменували перехід від локального до глобального. Читати даліПро те, як предмети стають учасниками історичних змін, будемо говорити на курсі «Історія речей: як об’єкти керують людьми та історією», який стартує 21 травня. Долучайтеся!

#онлайнкурсЯкщо подивитися на картини XIX століття, усе виглядає знайомо. Художники намагаються передати світ таким, яким ми його бачимо.А потім усе змінюється. Форми розпадаються, кольори стають неприродними, а на картинах з’являються елементи, які взагалі нічого не зображують.Що сталося?Коли з’являється фотографія, стає зрозуміло, що вона робить це точніше. Тож живопис починає шукати іншу роль.Художники експериментують: Клод Моне і імпресіоністи намагаються передати не об’єкт, а миттєве враження від світла і кольору. Вінсент ван Гог перетворює живопис на емоційний жест. Пабло Пікассо показує предмет з кількох точок зору одночасно. А Василь Кандинський взагалі приходить до ідеї, що картина може існувати без предметів.Саме тому мистецтво ХХ століття іноді здається дивним. Але якщо знати, як і чому відбувалися ці зміни, воно раптом починає складатися в логічну історію, яку ми розберемо на онлайн-курсі «Історія живопису: як фарба стає формою». При покупці курсу, у подарунок отримайте ще один курс!

#онлайнКолись листи і щоденники були не просто способом передати інформацію та зберегти спогади. Вони були формою мислення, присутності, і часто справжнім витвором мистецтва. Сьогодні ми читаємо щоденники Анни Франк і Сьюзен Зонтаґ, листи Ван Гога до брата Тео і Сімони де Бовуар до Сартра, аби зрозуміти, в які часи жили ці люди, як боролися з викликами буденності, що думали, відчували, і знали.В епоху надміру інформаційного сміття добре написаний текст – це завжди про повагу до себе і до його читача, навіть коли це щось зовсім не значуще і побутове.Аби показати вам, як уміння обходитись зі словом робить комунікацію якіснішою, а внутрішній простір більш структурованими, Ростислав Семків створив універсальний практикум з написання текстів. Він для всіх, хто щодня має справу з текстом: пише листи, повідомлення, пости, презентації, звіти, заявки, резюме, концепції, сценарії, лекції, аналітику, тексти для соцмереж, сторітелінг для бізнесу чи власних проєктів.Доєднуйтесь. Стартуємо 12 березня.

#онлайнкурс18 листопада ми запрошуємо вас на курс, який обіцяє стати одним із найнеочікуваніших інтелектуальних пригод сезону – онлайн-курс з історії запахів.Дослідниця історії емоцій, лекторка курсу Олена Гапак підготувала для слухачів 5 лекцій хардкорного інтелектуального ескапізму, який, утім, напрочуд тісно пов’язаний із нашим повсякденним життям. Курс тримається на бібліографії зі 100+ академічних джерел, гострих спостереженнях, кількох доречних мемах – і на щирій пристрасті лекторки до теми.Цей курс – не про парфуми (принаймні, не лише про них).Він – про те, як запахи формували релігійні ритуали, медичні уявлення, міську гігієну, гендерні ролі, расові стереотипи й наші уявлення про тіло та норму.Бо, як звучить улюблена цитата лекторки:«Немає запаху огиднішого, ніж запах уявлений».І, зрештою, всі запахи – уявні. Культурно, соціально, символічно.Тож якщо вам цікаво, як пахне історія, чому ми уникаємо певних ароматів і що може розповісти про суспільство його «нюхова мапа» – приєднуйтесь.

#щочитатиЩо пили Сковорода і Франко, як розібратись у винних етикетках і як вино змінювало хід історії? Сьогодні пропонуємо пошукати відповіді на ці запитання у книжках про культуру виноробства. Вони написані не для сомельє, а для тих, хто прагне розібратись, що знаходиться в келиху (або – що хотілось би там побачити). 1. «Як пити вино: найпростіший спосіб дізнатися, що вам смакує» – Ґрант Рейнольдс, Кріс Стенґ2. «Wine Folly. Усе, що треба знати про вино» – Джастін Геммек, Мадлен Пакетт3. «Історія вина в 100 пляшках. Від Бахуса до Бордо і без меж далі» – Оз Кларк4. «Віднайдена історія вина в Україні» – Анна-Євгенія Янченко5. «Нерозказана історія українського виноробства» – Сергій КлімовОстання робота належить одному з лекторів нашого курсу «Вино: історія, географія, культура». Разом із сомельє та винним експертом Олегом Кравченком і фуджурналісткою Марією Банько Сергій розповідатиме про історію виноробства, процес створення вина, ключові виноробні регіони, нове українське вино та вино у культурі.

#журналкультурногопроектуІсторія людства – це історія покращення ставлення до дітей.Цю тезу своєю роботою доводив американський історик і психолог Ллойд деМос (1931–2020) – одна з ключових постатей у розвитку міждисциплінарної галузі психоісторії. Його головна гіпотеза звучить несподівано: рушієм історичних змін є поступова еволюція стилів виховання дітей, а не лише політичні, економічні чи технологічні чинники. ДеМос назвав цей процес психогенезом.  Він розглядав історію людства як довготривалий рух від жорстокості до любові, від відчуження до партнерства між дорослим і дитиною.Так, у давнину вважалися нормою масові вбивства новонароджених, жертвоприношення і сексуальне насильство, Середньовіччя робило дитину ареною для боротьби Бога і Диявола (любов у вихованні поєднувалась з жорстокими каральними практиками). Більше про психогенез деМоса ми розповідаємо у матеріалі нашого Журналу. А про те, як культури формують людей, будемо говорити на курсі «Антропологія дитинства». Він стартує вже 20 серпня. 

#офлайнкурс⚡Друзі, маємо радісну новину. У жовтні ми запланували новий курс з Євгенієм Стасіневичем, який проведемо офлайн. Він присвячений маловідомим авторам і творам української літератури.📚За три лекції літературознавець познайомить вас з менш знаними, але дивовижними скарбами української літератури трьох найбуремніших періодів останніх двох сторіч.Романтизм без Шевченка, тіньові постаті 1920-х, приватні і тихі, а не протестні і політичні тексти шістдесятників. Цей курс – про нові горизонти, смаки і відтінки української літератури, про діаманти, загублені поміж популярних імен. Про багатогранність тем і сенсів, і нешаблонне ставлення до нашого культурного надбання.Радимо приходити усім, хто прагне розширити свій літературний досвід, поповнити поличку новими  книжками, надихнутись хорошими текстами, і пошукати у них відповіді на свої запитання. А ще – відчути радість живого спілкування у колі однодумців.📅Старт 09.10📌Зустрічі відбуватимуться щочетверга о 19:00 у книгарні Сенс на Хрещатику.