#онлайнкурсЩо ми беремо з собою, коли дім зменшується до розмірів валізи? І як ці речі починають говорити за нас, коли ми самі ще не знаємо, як розповісти свою історію?Щоденник Анни Франк починається із зошита у клітинку з картатою обкладинкою, який вона отримала на день народження. У ситуації повної ізоляції він стає способом утримати себе і простором, який зберігає її ідентичність. Під час і після Другої світової тисячі людей у Європі вирушали в дорогу з мінімумом речей. У мемуарах тих, хто пережив депортації чи евакуації, часто з’являються схожі об’єкти: сімейні фотографії, маленькі ікони, вишиті рушники. Вони не мали практичної функції, але ставали доказом тяглості: ось ким я був, ось звідки я є.У 2022-му для українців ця історія повторилась. Виїжджаючи подалі від війни, наші люди у паніці хапали із собою те, що здавалося їм найважливішимНа курсі «Історія речей: як об’єкти керують людьми та історією», говоритимемо зокрема і про цінність речей з нашої тривожної валізки.Старт 21 травня