Культурний Проект

#гідМи живемо в культурі надвиробництва. Щодня на нас обрушуються тисячі зображень, речей, відео, текстів, рекомендацій і нових продуктів. Штучний інтелект лише збільшує цей потік, продукуючи ще більше контенту, який дедалі складніше відрізнити один від одного.Ми маємо доступ практично до всього – і водночас ризикуємо перестати щось по-справжньому відчувати.З цієї проблеми і прагнення її вирішити виникла українська мистецька платформа Subjektiv. Засновниця платформи упевнена: перенасичення діє як своєрідний анестетик. Коли навколо надто багато всього, наші відчуття притуплюються. Ми втрачаємо здатність розрізняти. Звідси – байдужість, самотність, поляризація і дедалі більш несталий спосіб життя.Відповіддю на це Subjektiv називає естетику як здатність розрізняти: що нам подобається, що не подобається, що нас приваблює, а що відштовхує – і чому. Платформа спирається на ідеї філософині Ганни Арендт, яка розглядала індивідуальну здатність судити як одну з ключових людських якостейчитати далі

#артретритМи у «Культурному Проєкті» віримо, що мистецтво – це не окрема сфера життя, а спосіб його проживати. Воно починає працювати тоді, коли стає частиною наших щоденних практик, ритуалів, розмов, рішень і навіть того, як ми дивимося на світ.Саме навколо цієї ідеї ми задумали наш артретрит «Мистецтво, тіло і уважність» – одноденну подію, що поєднує практику мистецтва і турботи про себе. Тому особливо радіємо, що партнером події став український бренд догляду за шкірою обличчя Malevich Care, який розділяє нашу ключову ідею: мистецтво має співіснувати з людиною, бути поруч. Навіть у догляді за собою.Malevich Care натхненний творчістю Казимира Малевича. Переосмислюючи принципи супрематизму, бренд переносить їх у догляд за шкірою обличчя: мінімалізм, увагу до сутності та відмову від зайвого на користь того, що справді працює.Кожна учасниця та учасник нашого артретриту отримає подарунок від брендуДля ранніх пташок, які забронюють місце до 25.07, діє бонус: знижка і можливість прийти з парою 💛

#грантовапрограмаЄ знання, які допомагають здобути професію. А є ті, що допомагають зрозуміти себе, людей і світ, за який ми сьогодні боремося.Саме тому в Культурному Проекті вже другий рік поспіль діє грантова програма для військових та їх родин. Ми відкриваємо безкоштовний доступ до всіх наших курсів, щоб гуманітарна освіта була доступною тим, хто сьогодні захищає Україну.За цей час цією можливістю вже скористалися понад 360 військових. Сьогодні 20–30% учасників наших онлайн-курсів навчаються за грантовою програмою, і для нас це велика цінність. Історія, мистецтво, література, архітектура, філософія, психологія, музика — ці знання допомагають знаходити нові сенси, ставити важливі запитання, відчувати зв'язок із власною культурою та бачити майбутнє, яке ми всі разом будуємо.Якщо серед ваших знайомих є військовослужбовці чи військовослужбовиці, ветерани та їх родини, розкажіть їм про цю можливість. Іноді одне повідомлення або репост можуть привести людину до курсу, який стане важливою точкою опори.

#офлайн_лекціяЕротичне мистецтво існує майже стільки ж, скільки й саме мистецтво. У різні епохи воно виконувало зовсім різні функції: було частиною релігійних культів, символом родючості, способом осмислення людського тіла, а згодом засобом дослідження бажання, інтимності та свободи.Перші еротичні образи з'явилися ще в доісторичні часи. Найвідоміші з них – так звані «палеолітичні Венери», невеликі жіночі статуетки віком понад 20 тисяч років. Дослідники вважають, що вони могли бути пов'язані з культами родючості та продовження роду. У цих фігурках важливим було не індивідуальне тіло, а його здатність дарувати життя.Читати далі30 червня запрошуємо на офлайн-лекцію в Києві «Як читати картини спокуси: еротика в європейському мистецтві». Ви навчитеся читати символи та деталі, які відкривають приховані історії полотен і допомагають краще зрозуміти не лише мистецтво, а й саму природу людських бажань.Лекторка: Ольга НовіковаКоли: 30 червня, 19:00Де: ТИША, книгарня за підпискою, вул. Б.Хмельницького, 68

#київТравень у Києві – це свято, яке завжди із тобою. День Києва – це подарунок і нагорода за усі безсонні ночі у місті у війну. Перші літні тераси, каштани на Хрещатику і бузок у ботсаду дарують нам крихке відчуття нормальності, і цим особливо цінні. Тож радимо киянам не марнувати цих вихідних удома, а влаштувати собі справжнє свято життя. Зібрали для вас цікаві події цих вихідних у місті:• Kyiv Art Days – дводенний міський артмаршрут музеями, галереями та незалежними просторами міста.Особливо радимо виставку «Місто сили» в Avangarden – великий проєкт про Київ як простір пам’яті, стійкості й культури• «Київське ретро» від гурту МОВА – камерний концерт про атмосферу старого Києва, міські історії й вінтажний настрій. Серед гостей – Даніела Заюшкіна (Vivienne Mort).📍 Caribbean Club🗓 31.05, 18:00 • «Київські музичні прем’єри 2026» – фінальний концерт фестивалю сучасної академічної музики.📍 Національна філармонія України🗓 31.05, 18:00• Книжковий Арсенал – головна культурна подія кінця весни

#онлайнкурсЗадовго до появи сучасних виноробень, гастрономічних фестивалів чи культури винних барів, виноград уже ріс на південних берегах Криму. Ще у IV столітті до нашої ери грецькі колоністи висадили тут перші лози, привізши з собою саму ідею вина як частини культури, ритуалу й щоденного життя. Саме з античних поселень на узбережжі Чорного моря починається українська винна історія.Згодом виноробство поширилося далеко за межі півдня. У середньовіччі ним займалися монастирі – зокрема в Києві та Чернігові. Ченці вирощували виноград і виготовляли вино для богослужінь, але водночас розвивали практичні знання про ґрунти, клімат і догляд за лозою. Читати даліНаша робота тепер – цікавитись цією історією та берегти її, з новою культурою уважності до землі, локальності та смаку. Це можливо, наприклад, на нашому курсі «Винна мапа: від Старого до Нового Світу» від сомельє, ресторатора і винознавця Олега Кравченка. Там поговоримо про все найважливіше, що стосується вина, у світі та Україні. Стартуємо вже 2 червня.

#онлайнкурсЩо ми беремо з собою, коли дім зменшується до розмірів валізи? І як ці речі починають говорити за нас, коли ми самі ще не знаємо, як розповісти свою історію?Щоденник Анни Франк починається із зошита у клітинку з картатою обкладинкою, який вона отримала на день народження. У ситуації повної ізоляції він стає способом утримати себе і простором, який зберігає її ідентичність. Під час і після Другої світової тисячі людей у Європі вирушали в дорогу з мінімумом речей. У мемуарах тих, хто пережив депортації чи евакуації, часто з’являються схожі об’єкти: сімейні фотографії, маленькі ікони, вишиті рушники. Вони не мали практичної функції, але ставали доказом тяглості: ось ким я був, ось звідки я є.У 2022-му для українців ця історія повторилась. Виїжджаючи подалі від війни, наші люди у паніці хапали із собою те, що здавалося їм найважливішимНа курсі «Історія речей: як об’єкти керують людьми та історією», говоритимемо зокрема і про цінність речей з нашої тривожної валізки.Старт 21 травня

#онлайнкурсІдея про те, що речі мають соціальне життя, з’являється у працях антрополога Арджуна Аппадурая. Він пропонує дивитися на об’єкти не як на щось статичне, а як на учасників соціальних процесів. Речі мають свої біографії, вони рухаються – між людьми, культурами, континентами – і в цьому русі змінюють значення. Улюблена кавова чашка може бути частиною щоденного ритуалу, сувеніром із подорожі або пам’яттю про людину. Але якщо подивитися ширше – вона також є продуктом глобальних ланцюгів: від створення матеріалів і виробництва до дизайну, торгівлі, маркетингу. І кожен із цих етапів вплітає її в історію світу. Вони перетинають кордони, змінюють звички і навіть формують нові соціальні практики. Шовк, порцеляна, кава, спеції були носіями контактів між цивілізаціями, ознаменували перехід від локального до глобального. Читати даліПро те, як предмети стають учасниками історичних змін, будемо говорити на курсі «Історія речей: як об’єкти керують людьми та історією», який стартує 21 травня. Долучайтеся!

#онлайнкурсЯкщо подивитися на картини XIX століття, усе виглядає знайомо. Художники намагаються передати світ таким, яким ми його бачимо.А потім усе змінюється. Форми розпадаються, кольори стають неприродними, а на картинах з’являються елементи, які взагалі нічого не зображують.Що сталося?Коли з’являється фотографія, стає зрозуміло, що вона робить це точніше. Тож живопис починає шукати іншу роль.Художники експериментують: Клод Моне і імпресіоністи намагаються передати не об’єкт, а миттєве враження від світла і кольору. Вінсент ван Гог перетворює живопис на емоційний жест. Пабло Пікассо показує предмет з кількох точок зору одночасно. А Василь Кандинський взагалі приходить до ідеї, що картина може існувати без предметів.Саме тому мистецтво ХХ століття іноді здається дивним. Але якщо знати, як і чому відбувалися ці зміни, воно раптом починає складатися в логічну історію, яку ми розберемо на онлайн-курсі «Історія живопису: як фарба стає формою». При покупці курсу, у подарунок отримайте ще один курс!

#онлайнКолись листи і щоденники були не просто способом передати інформацію та зберегти спогади. Вони були формою мислення, присутності, і часто справжнім витвором мистецтва. Сьогодні ми читаємо щоденники Анни Франк і Сьюзен Зонтаґ, листи Ван Гога до брата Тео і Сімони де Бовуар до Сартра, аби зрозуміти, в які часи жили ці люди, як боролися з викликами буденності, що думали, відчували, і знали.В епоху надміру інформаційного сміття добре написаний текст – це завжди про повагу до себе і до його читача, навіть коли це щось зовсім не значуще і побутове.Аби показати вам, як уміння обходитись зі словом робить комунікацію якіснішою, а внутрішній простір більш структурованими, Ростислав Семків створив універсальний практикум з написання текстів. Він для всіх, хто щодня має справу з текстом: пише листи, повідомлення, пости, презентації, звіти, заявки, резюме, концепції, сценарії, лекції, аналітику, тексти для соцмереж, сторітелінг для бізнесу чи власних проєктів.Доєднуйтесь. Стартуємо 12 березня.