Нотатки креадира 🏴‍☠️

В книжному світі успішні бізнеси починаються з грамотно прописаної стратегії, повноцінних досліджень, космічних принципів управління командою і прописаних процесів, які працюють як годинник. Але в реальному житті я не зустрічав жодного підприємця, який би починав свій бізнес саме так. У всіх, з ким я спілкувався один на один про історії створення компаній, все починалось радше з бажання, мрії або болі, яку хотілося вирішити для самого себе. «Ну хрін знає, давай спробуємо» і «а що якщо…?» - ось головні драйвери створення компаній. І тільки потім, коли підприємці проходили певний шлях, набували живого досвіду, набивали реальні шишки, впиралися в перші стелі, вони починали поступово замислюватися про ось це все правильне і системне, про що пишуть в книжках.І щось мені здається, що книжки про бізнес часто створюють викривлену реальність, в якій у підприємців спочатку з’являється ясність, а потім дія. Хоча в реальності, з мого досвіду (звісно, не найнадійніше джерело) все відбувається навпаки. Спочатку йдуть хаотичні рухи у всіх напрямках, сумніви, випадкові рішення, сотні помилок, а вже потім - поступове розуміння того, що ти взагалі будуєш.Це виглядає як більш природній процес, бо багато речей неможливо зрозуміти теоретично. Неможливо навчитися делегувати без ситуацій, коли захлинаєшся від задач. Неможливо по-справжньому зрозуміти цінність процесів, поки хаос не починає ламати хребет тобі і компанії. Неможливо осягнути важливість стратегії, поки не біг зі всіх ніг у всіх напрямках одночасно, але так і залишився на місці, спітнілий і виснажений. Значна частина підприємництва - це не правильне будівництво компанії. Скоріше це постійна адаптація. Нескінчена серія експериментів. Спроба намацати щось цінне серед невизначеності.І, можливо, одна з найважливіших навичок підприємця - не знати як правильно, а мати достатньо енергії, допитливості й впертості, щоб продовжувати рух. Під час якого неминуче будуть зʼявлятися дослідження, стратегії і всі ті книжкові мудрощі, які зроблять подорож більш контрольованою, приємною і ефективною. Ну, або не будуть, і тоді бізнес, скоріш за все помре і почнеться якась інша подорож. Нещодавно зустрів епілог до книги Ріда Гофмана, яка чудово описує моє уявлення про підприємництво:Присвячується кожному підприємцю, який коли-небудь стрибав зі скелі й на льоту починав будувати літак. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

Fame - один із головних драйверів зростання бренду - термін, який запропонував Пітер Фільд для опису такої присутності бренду, коли він стає масово помітним, обговорюваним і, як результат, суттєво збільшує свою ментальну доступність. Але як саме працює fame? Тетеруків нам в поміч. Два шведських науковця з Uppsala University - Якоб Хьоглунд і Арне Лундберг - проводили експерименти, під час яких зводили самця і самицю тетерука, між якими, на жаль, не спалахнуло кохання (дівчинка не зацікавилася хлопчиком), а потім за допомогою оточення перетворювали самця на дуже привабливого юнака: оточували його начебто зачарованими панночками - зграйкою опудал самиць. Щойно навколо самця з’являлася зграя зацікавлених леді, перша самичка вирішувала, що не такий він уже й поганий парубок. Середовище впливає не лише на нашу поведінку, а й на наше ставлення, думки та переконання. Коли всі самиці з вашої соціальної групи вирішили, що самці з крапчастим пірʼям - круті мачо, то навіть якщо вам особисто крапочки раніше здавалися сміховинними, ви заради кращої пристосованості теж захочете спаруватися з їхнім носієм. Адже якщо всі навколо шаленіють від крапок, то вашим синам не завадить їх мати - так вони зможуть передати більше своїх генів наступним поколінням. За цією круговою логікою якась риса стає привабливою, бо вона приваблива через свою привабливість. (С) Роберт Сапольскі Коротше, надихнувшись тетеруками і опудалами, зібрав в голові свій ланцюжок того, як повʼязати між собою social proof, ментальну доступність і fame. Чим вища ментальна доступність бренду, тим більше людей згадують його в ситуаціях вибору. Чим більше людей згадують бренд, тим частіше його обирають. Чим частіше бренд обирають, тим більше людей взаємодіють із ним і говорять про нього. Чим більше людей говорять про бренд, тим сильнішим стає його соціальне підтвердження. Чим сильніше соціальне підтвердження, тим більше бренд сприймається як нормальний і безпечний вибір. Чим більше бренд сприймається як нормальний і безпечний вибір, тим менше зусиль потрібно на його оцінку. Чим менше зусиль потрібно на оцінку, тим частіше бренд обирають. Чим частіше бренд обирають, тим частіше про нього говорять. Чим частіше про нього говорять, тим вищою стає ментальна доступність бренду.Поки так. Але треба ще буде покрутити. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

Недільна #надиханка від Максима Борітко, до нещодавно - креативного, а сьогодні - стратегічного директора та керуючого партнера в Банді. А також автора Водоканалу - каналу, яким надихався багато років ще до знайомства з Максимом. І який я раджу креативникам почитати з першого посту, бо там можна знайти багато скарбів. 1. Які 1–3 книги найбільше вплинули на тебе - особисто чи професійно? «Стратегічне сафарі» Генрі Мінцберга позбавило останніх залишків бажання шукати якийсь універсальний фреймворк чи метод для стратегії та навчило завжди відштовхуватися від обставин.«Піраміда Мінто» Барбари Мінто з McKinsey навчила продавати все, від стратегії до найдрібнішої деталі рекламної кампанії.«On Bullshit» Гаррі Франкфурта навчила не злитися на професійних пустословів, пояснивши їхню мотивацію. Це таке філософське есе про те, чим брехун відрізняється від пустослова. І чому останній небезпечніший.2. Назви 1–3 людей, у яких ти чомусь навчився за останній рік. Чому саме вони тебе навчили?Мо Гавдат (Mo Gawdat, ex- Chief Business Officer Google X). Він керував до певного моменту напівтаємним R&D-підрозділом Google. В одному з інтерв’ю він дав настільки несподіване і до геніальності просте визначення креативності, і за змістом, і в контексті, в якому він його назвав, що це сильно вплинуло на моє розуміння багатьох робочих функцій стратегічного та креативного директора.3. Яка в тебе є найдивніша звичка? —4. Яке рішення суттєво змінило твоє життя? Тут або всі, або жодне з них. Не знаю. Можливо, рішення кинути продюсування ТВ-шоу, щоб зосередитися лише на рекламі. У перші роки дорослого життя я мав дві роботи паралельно: з 9:00 до 18:00 працював у креативному агентстві, а з 19:00 до 24:00 займався продюсуванням і сценарною редактурою гумористичних ТВ-шоу.5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному? Страх стати пустословом без помітних ідей за останній рік.6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію? Нічого не роблю, дивлюся навколо і мовчу. Буквально не розмовляю з людьми. Хоча б день. Коли зовсім важко, то три дні. Чув, що це називається «віпассана».7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти? На що це впливає і як?8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Я думаю, як вирішити завдання іншої людини, і те, що я там придумав, ця людина купує за ціною хорошого автомобіля.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік? Креативність у рекламному бізнесі — це не цінність, а додана вартість.10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?Нам із моїм партнером у частині бізнесу Банди Дімою Адабіром подобається придумувати та запускати нові продукти у нашій сфері. Ми якось подумали, що креативний бізнес не такий вже й креативний, як бізнес. Усі продають більш-менш однакові речі, з однаковими процесами та підходами.Хочемо придумувати нові процеси і, відповідно, нові продукти. Наш юніт Branded Content запускався з ідеєю робити те, чого Банда раніше робити не вміла. Для нас це було питанням виживання, тому що наприкінці 2022 року стало очевидно, що запитів на бренд-стратегії, айдентику та іміджеві кампанії не вистачить, щоб утримати Банду на плаву.Запустили SMM, контент для медійних каналів, пов’язаних із перформансом, реактивні кампанії для швидких тестів або реакції на актуальні новини. Півроку тому запустили Рій. Це наш новий продукт з побудови та управління спільнотами нано-блогерів навколо бренду. Пілотний проект із першим клієнтом тривав півроку і пройшов добре. Зараз почали потроху розповідати про нього іншим клієнтам.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Відверто заздрю експертам, лекторам і спікерам, які безапеляційно впевнені у своїх поглядах і підходах. Які не залишають собі навіть малесенького віконця для сумнівів в своїй позиції. Мати стовідсоткову впевненість у тому, що твоя точка зору на діяльність (та й узагалі на будь-що) єдина вірна в той час, коли ми, як люди, і саму реальність бачимо не надто чітко, коли наш мозок постійно домальовує, спрощує і вигадує, коли кількість когнітивних викривлень у нашій голові давно перевалила за сотню, коли на нашу поведінку і думки впливає велетенська кількість неконтрольованих речей, як-от гормони, дитячі травми, кортизол, еволюція, соціальне середовище і випадково з’їдений круасан (ну ок, це єдине, що ми хоч якось можемо контролювати), - оце і є справжній успіх. Поки ми тут намагаємося зібрати хоч якусь більш-менш робочу картину світу з уривків знань, власного досвіду, науки і рефлексії, ви вже точно знаєте, як правильно будувати бренди, жити життя, виховувати дітей і варити каву. Моя повага. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

В одному зі своїх есе Роберт Сапольскі чудово описав, чому уві сні ми можемо ходити крізь стіни, дихати під водою жабрами, літати на гусях, чхати на всі закони фізики, телепатично спілкуватися мовою, якої ніколи не вчили, і не помічати, що вона складається з випадкових звуків.У нашому мозку постійно відбувається гра в пінг-понг двох систем - default mode network і executive control network. Перша пов’язана з пам’яттю та асоціаціями і відповідає за вільні зв’язки, фантазію і мрії. Друга (яка навіть звучить нудніше) здебільшого пов’язана з префронтальною корою і відповідає за логіку, контроль і увагу. А за тим, кому дістанеться м’яч у цій грі, стежить третя система - salience network, яка визначає, що зараз важливіше. Так ось. У снах усе відбувається так, як відбувається, в першу чергу через те, що під час швидкого сну контрольні механізми суттєво слабшають, бо префронтальна кора знаходиться в легкому коматозі і гірше виконує свою звичну функцію - цензурувати матеріал, який підкидає дефолтна мережа. Іншими словами - наш внутрішній критик нарешті стулює пельку. І дефолтна мережа влаштовує з цього приводу вечірку.По суті це означає, що чим більше нам вдається втихомирити свою розвинуту префронталку і послабити її контроль за процесом, тим більш неочікувані комбінації ідей ми починаємо генерувати. Та оскільки зі свідомим вимиканням префронталки більшість із нас справляється посередньо (повага тим, хто таки навчився), а керовано створювати ідеї уві сні ми ще не навчилися, у нас залишається не так багато способів полегшити собі життя на етапі генерації. Прогулянки без цілі. Блукання думками. Втикання в стіну. Спостереження за деревами (чи будь-чим, що зачепить увагу). Рандомні вкиди. Душ. Сон. Всі ті попсові поради, про які ми сотні разів читали, але рідко коли їм слідуємо, бо вони попсові.Префронталка може суттєво ускладнювати креативний процес, бо змушує мозок думати «правильно», тобто за відомими нам правилами. Але при цьому вона не ворог креативності. Просто її треба вмикати на повну на інших етапах. Аналіз, синтез, відбір і оцінка ідей - ось де її зірковий час. І в цьому танці двох систем - «хаос-аналіз-хаос-аналіз» - займатись створенням нового значно ефективніше. Коротше, дайте своїй дефолтній системі попрацювати. Відпочиньте. Гарних вихідних.🏴‍☠️ Нотатки креадира

5. Які інструменти або практики допомагають тобі тримати фокус на головному? У мене якийсь відсоток спектра РДУГ. І якщо я розумію цінність задачі, то в мене включається гіперфокус, який допомагає складніші речі дожимати до кінця. Але є ще більша проблема: якщо я не бачу цінності, чи втомлений, то сфокусуватися майже неможливо. А в час великої війни, постійної високої тривоги, бачити цінність у кожній справі, це ще той виклик. Тому я регулярно собі винаходжу/перезбираю систему координат і розставляю цілі та завдання по шкалі. Кожен місяць. Прикладаю торішню. Військові штуки закреслив )6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію? Це складне питання. Бо під час великої війни постійно нема часу на відновлення. Або я відчуваю сором за те, що теоретично можу собі це дозволити, а багато хлопців на фронті ні. Тому, відверто кажучи, основні методи доволі деструктивні: на день закритися, залишитися самому вдома і просто нічого не робити. Ну а з гарних звичок: чайні церемонії та спорт.7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше — у роботі, в житті, у складні моменти? У роботі: чи ці зусилля принесуть щось нове в цей світ?У житті: чи я в це вірю?У складні моменти: питання останнім часом не ставлю, а просто роблю. У Cynefin-фреймворку, який дає поради щодо прийняття рішень у складних системах, так і записано: в хаосі можна лише розраховувати на себе (досвід, відчуття).8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Мені важливо привносити/створювати щось нове в нашій індустрії. Я не можу (мені не цікаво) робити повторення. Нове для мене завжди про пошук точки прориву, як хакнути систему. Як подолати гравітацію, невігластво, обмеження системи. Коли вдається, то це, мабуть, схоже на відчуття, що ви разом із клієнтом (скоріше партнером) зібралися на Еверест або на навколоземну орбіту вийшли. Відчувати, що тобі вдалося побороти закони фізики.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік? Що ніде нема старших і доросліших за мене. Ніде. Ні в стосунках з дружиною, ні в бізнесі з партнерами, ні в державі, ні в інших державах світу, чи навіть у найдорожчій компанії світу, Майкрософті. Ти дивишся і думаєш: о, це віцепрезидент мегакомпанії, а це міністр, це президент, це мегагалактичний оракул. А в складні моменти вони так само випадають у дитячі травми, і атмосфера скоріше нагадує дитячий садок, ніж зустріч дорослих людей. І це нормально. Це привід прикладати зусилля, щоби самому залишатися дорослим і тушити полум’я деструктивних емоцій.10. У чому зараз твій головний виклик - особистий чи професійний?Як із бізнесу, який 20 років агресивно інвестує всі прибутки у свій розвиток, перейти в бізнес, який ще й стає високоприбутковим?🏴‍☠️ Нотатки креадира

Після атаки 11 вересня на WTC журналісти закидали адміністрацію США і тодішнього міністра оборони Дональда Рамсфельда питаннями про докази зв’язків між Іраком, зброєю масового ураження та терористами. На одному з брифінгів у Пентагоні він вкотре намагався пояснити: проблема не лише в тому, що ми знаємо чи не знаємо. Проблема ще й у тому, що існують загрози, про які ми навіть не здогадуємося. Саме тоді вперше прозвучала думка про known knowns and unknowns, яка згодом поширилася у світі консультантів, стратегів і управлінців.Reports that say that something hasn’t happened are always interesting to me, because as we know, there are known knowns; there are things we know we know. We also know there are known unknowns; that is to say we know there are some things we do not know. But there are also unknown unknowns - the ones we don’t know we don’t know. В трьох реченнях Рамсфельд запакував дуже прикладний підхід до роботи з даними і невизначеністю.Те, що ми знаємо, що ми знаємо, - це наші переконання, гіпотези та дані, які можуть виявитися неточними й потребують перевірки фактами.Те, що ми знаємо, що ми не знаємо, - це питання, на які можна знайти відповідь через дослідження, вимірювання або аналіз.Те, що ми не знаємо, що ми знаємо, - це наше інтуїтивне або приховане знання, яке можна виявити через рефлексію, аналіз досвіду та уважне спостереження за власними діями.Те, що ми не знаємо, що ми не знаємо, - це сфера невідомого, яку можна відкрити лише через дослідження й експерименти. Зазвичай, саме тут знаходяться більшість проривних ідей та інсайтів. Але це все для вас не новина. Просто побачив наочну схему, яка нагадала про Рамсфельда і його формулу, яка допомагає достатньо швидко підготуватися до роботи зі складними проєктами та задачами.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Коли я активно вивчав англійську, моїм єдиним способом впоратися з навалою нових слів було розвішувати папірці всюди, де тільки можна було їх покласти, повісити чи вставити. Чим частіше я утика́вся носом в ці слова, тим вищими були шанси, що я їх запам’ятаю.Магія була не лише в частому повторенні, а й у різних контекстах, у яких ці папірці з’являлися. Одне й те саме слово masterpiece викликало в мене зовсім різні асоціації, коли я чистив зуби, вечеряв чи робив дизайн (так, були такі часи). Завдяки різним контекстам і асоціаціям слово обростало м’ясом, набувало нових сенсів і ставало об’ємнішим, ніж просто набір літер. А запам’ятовування сенсів уже не виглядало такою нудною задачею, як тупе зубріння слів.На диво, цей підхід працює в мене і в управлінні компаніями. Помітив, що в мене немає одного місця, де прописані мої стратегічні цілі. Вони всюди. У нотатках на телефоні, в робочому блокноті, в особистому блокноті, в Trello, у пошті, в Kindle, на папірцях на робочому столі, на заставках комп’ютера, на книжкових закладках. Єдина різниця в тому, що слів було десятки, а цілей - завжди не більше трьох. Як і з англійськими словами, це допомагає мені повертатися до того, на чому варто тримати фокус. Заздрю людям, яким вдається завжди мати головне в центрі уваги без усіляких милиць, але в мене воно так не працює. Чи то через когнітивні перевантаження, чи то через банальну нерозвинутість цих м’язів. Тож доводиться вигадувати, як залишати головне головним. Та поки це працює, мене це влаштовує.🏴‍☠️ Нотатки креадира

6. Як ти відновлюєшся? Що тобі дає відчуття наповнення й повертає енергію?Час з сім'єю, ми маємо ритуали: щоранку я готую сніданок і ми снідаємо разом. Щонеділі ми ходимо снідати усією сім'єю. Цей час – це час спілкування без телефонів.Спорт – це, мабуть, найкраще для мене переключення, коли я вже не маю ресурсу думати над задачею.Прогулянки з собакою. Я часто ходжу на роботу пішки через парк, це 25 хв. вранці і 30 хв. ввечері, дуже допомагає переключитися і побути з природою.7. Які запитання ти ставиш собі найчастіше – у роботі, в житті, у складні моменти?Чи справді мені це потрібно і для чого це мені?Що буде, якщо цього не буде?Чи готовий я за це боротися?Це доволі часті запитання, які виникають, коли стає важко, але вони супер допомагають повернутися до суті. Це все ще мені потрібно чи я роблю це за інерцією? Іноді простіше відпустити питання, ніж витрачати сили і триматися за нього...8. Як ти формулюєш сенс того, чим займаєшся? Що тебе в ньому надихає?Сенси дуже і дуже важливі. Я намагаюся їх шукати у тому, що роблю. До прикладу, коли у мене була криза сенсів у Кормотех, я активно шукав призначення і сенси. Врешті знайшов, і з'явилися енергія, сили і віра. Зараз я розумію, заради чого я працюю в Кормотех – я мрію збудувати бренди в дорогому сегменті в Європі. Це і для компанії класно, і це буде прикладом для інших українських компаній. У бізнес-школі і маркетинг-клубі я маю сенси, які дуже переплетені з тим, що я роблю в Кормотех, – я хочу, щоб в Україні було більше маркетологів, які мислять системно і мають спроможність розуміти потреби споживачів та створювати бренди, успішні глобально. Для цього треба екосистема: освіта, середовище, приклади інших. Власне, над цим і працюю.9. По якому питанню ти суттєво змінив свою точку зору за останній рік?Щодо швидкості змін. Колись я був переконаний, що всі повільні, але є інерція системи, і чим більша система, тим інертнішою вона є.Щодо поведінки людей. Всі різні, і щоб зрозуміти людину, треба зрозуміти спершу її мотивацію.10. У чому зараз твій головний виклик – особистий чи професійний?Сформувати бренди у високих цінових сегментах в Європі. Власне, не відвантажувати на ринки, а збудувати бренди, які увійдуть у ТОП-4 брендів у своїх сегментах на кожному з ринків, які компанія визначила як стратегічні: Румунія, Болгарія, країни Балтії.Збудувати маркетингову систему локальний-глобальний маркетинг. Кормотех зростає, центральний маркетинг залишається у Львові, а в країнах з'являються локальні маркетологи. Як має працювати система, як зробити її оптимальною, де починається і де закінчується робота кожного підрозділу.Збудувати найкращу магістерку з маркетингу в Східній Європі на базі бізнес-школи УКУ. Я дуже вірю в системну освіту. Нам вдалося зібрати чудових викладачів. Зараз моє головне завдання – сформувати обізнаність про неї в Україні. Але мене дуже тішить процес трансформації студентів за 2 роки. Ми часто обговорюємо їхнє зростання, і вони самі приємно вражені трансформацією свого розуміння маркетингу. Відчувається, що в студентів формується маркетинг як система і вони готові до подальшого росту і нових викликів.Збудувати маркетинг-ком'юніті. UA Marketing Club – це спільнота маркетологів, яка має створювати середовище для зростання, обміну досвідом, навчання та розвитку. Мрію, щоб спільнота стала всеукраїнською.🏴‍☠️ Нотатки креадира

Попри всю мою любов до дедлайнів (без жартів), креатив потребує не тільки часу на інкубацію й шліфування, а й простору для змін, якщо в якийсь момент стає зрозуміло, що ідея не працює. А ще він потребує людини, яка візьме на себе відповідальність зупинити проєкт і відправити його на доробку попри весь зовнішний тиск. І з боку агенції, і з боку клієнта. Бо альтернатива цьому - дуже вчасна реалізація достатньо посереднього лайна.Як, наприклад, могло статися з мультом Frozen, якби в Діснея не було Джона Лассетера.Після внутрішнього показу тестової версії мульт (який взагалі то був створений за мотивами «Снігової королеви»), отримав вкрай негативні відгуки. До прем’єри залишалося 18 місяців - замало для суттєвих змін. Дата вже була анонсована студією, і стрічку потрібно було рятувати. Попри тиск зі сторони фінансового відділу і продюсерів, Лассетер звернувся до команди і попросив замість того щоб намагатися врятувати напівдохлий сценарій, поставити під сумнів і переосмислити усю історію цілком. Нашою мовою - повністю переписати бриф. Чи обов’язково Ельза має бути лиходійкою? А якщо Ельза й Анна будуть сестрами? А якщо Ельза боятиметься того, ким вона є? А якщо вона боятиметься завдати болю своїм близьким? Він не говорив, що дедлайн неважливий. Але дав зрозуміти, що знайдене рішення важливіше за дедлайн. У процесі штурмів команда фактично перепридумала сюжет. Разом з ним була повністю переписана головна пісня.18 місяців потому Frozen став найкасовішим анімаційним фільмом Діснея на той момент, а пісня Let It Go злетіла на вершину Billboard, розійшлася десятками мільйонів копій у всьому світі й зібрала понад мільярд онлайн-прослуховувань.Ми в агенції неодноразово опинялися в ситуації, коли в процесі роботи над креативною ідеєю вона звучала і виглядала чудово. Що не обговорення - то любов. І тільки на фінальній стадії ставало зрозуміло, що врешті-решт вона не працює так, як нам потрібно. Завжди можна сказати, що якщо ми дійшли до такої ситуації, значить, у нас були погано побудовані процеси. Можливо. І в такому разі це справді привід для ретроспективи й покращень у наступних проєктах. Але також варто пам’ятати, що попри всі намагання керівників, авторів книжок і навіть науковців систематизувати творчу роботу, створення ідей усе ще залишається дуже нелінійним процесом. Так, його можна намагатися зробити більш ефективним, більш керованим, більш прогнозованим. І це має бути предметом постійної роботи. Але все це лише зменшує рівень хаосу, а не усуває його повністю. Бо, по-перше, сам по собі феномен ідеї і є роботою в хаосі - процесом пошуку нових сенсів між необмеженою кількістю різнорідних сутностей. А по-друге, остаточну оцінку ідеї можна дати лише після того, як вона отримала фізичне втілення.🏴‍☠️ Нотатки креадира